Рішення

від 04.08.2023 по справі 297/1118/23

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/1118/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ГЕЦКО Ю. Ю., секретар судового засідання Ісак О. І., за участю позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Мензак Ю. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання об`єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частину майна,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 заявила позов до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання об`єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частину майна. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 влітку 1997 року почали зустрічатись, а орієнтовно 10 грудня 2000 року почали проживати разом як одна сім`я - спочатку у будинку батьків відповідача за адресою АДРЕСА_1 , де крім сторін, жили також матір, вітчим та брат відповідача. Починаючи з 1999 року сторони спільно займались неофіційною трудовою діяльністю, коли перевозили речі через державний кордон України. Зокрема, перевозили плетені вироби з лози, що їх виробляли у с. Іза. Придбавали речі та товари на території України за меншою ціною, а в Угорщині продавали дорожче. Через 1 рік 11 місяців та 11 днів сторони разом з батьками відповідача придбали на спільно зароблені кошти 21.01.2002 року житловий будинок по АДРЕСА_2 і зразу туди переселились, паралельно почавши робити ремонт. Укладення шлюбу не вважали важливим, адже і так були повноцінною сім`єю. У будь-якому іншому шлюбі сторони не перебували. Під час наших фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_4 . З 2011 року сторони як одна сім`я переселились у будинок по АДРЕСА_3 в якому разом проживали до 24.02.2022 року, коли ОСОБА_3 , побоюючись війни та мобілізації, виїхав до Угорщини.

Вважаючи свої права невизнаними позивач просить суд винести рішення, яким встановити факт постійного проживання як чоловіка та жінки, однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу та визнати об`єктами спільної сумісної власності як подружжя на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 - придбано 21.01.2002 року. Житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями у АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544491921102) - придбано 18.09.2007 року. 1/2 вказаного об`єкта відповідач відповідно до договору дарування 01.08.2019 року відчужив нашому сину ОСОБА_4 , однак у його власності залишилась 1/2 об`єкта, що таким чином повинна належати мені. Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 2110200000:01:011:00343 - придбано 18.09.2007 року. Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483600:02:000:0226, - придбано 26.02.2020 року. Земельну ділянку за адресою с. В. Береги Берегівського району, Закарпатської області, поблизу дамби, з кадастровим номером 2120480801:00:002:0097, - придбано 04.10.2012 року. Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483600:02:000:0194, - придбано 23.12.2014 року. Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483603:00:001:0262, - придбано 11.08.2015 року. Автомобіль Volkswagen Passat CC, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , - придбано 16.05.2017 року.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала. Вказала, що вона разом із відповідачем проживали разом з дитиною, всі разом. Вели спільний бюджет та спільне господарство. Зазначила, що до 2022 року вони проживали в будинку який купили разом. Вказала, що вони разом заробляли та відкладали кошти і працю. Також зазначила, що відповідач ОСОБА_3 гарно відносився до неї. Приділяв їй увагу і час. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Мензак Ю. Ю., підтримав в повному обсязі свою довірительку, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений у порядку, встановленому ЦПК України - оголошення на сайті. Належним чином повідомлений відповідач не прибув у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив. Судом встановлено відсутність поважних причин неявки в судове засідання належно повідомленого відповідача, ухвалено про розгляд справи без його участі.

Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із показань свідка ОСОБА_5 встановлено, що вона є сестрою позивачки. Вказала, що вони близько спілкувалися з сторонами до початку повномасштабної агресії російської федерації. Спільне проживання позивач та відповідач почали в будинку разом з родичами відповідача. Зазначила, що вона часто приходила до них в гості як в будинок батьків, так і вже подальші спільні будинки сторін. Вказала, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 спільно проживали у будинку, однак він не був завершений будівництвом. Пояснила, що їй відомо те, що сторони разом працювали і разом відкладали гроші для придбання майна, між сторонами завжди були дуже гарні відносини, вони жили як сім`я.

Із показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що вони є сусідками сторін та подругами позивачки. Вказали, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 у 2002 році почали разом жити. Разом із ними жив їхній син. Разом ходили на перший дзвоник у школу до дитини. Вказала, що відносини між позивачем та відповідачем були дуже добрі, сімейні. Також пояснила, що позивач і відповідач говорили, що купили земельні ділянки, машини, будинок. Приблизно у 2000 році сторони перейшли в недобудований будинок жити. Вказала, що сторони працювали разом купівлею продажем товарів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів, виклик інших свідків чи призначення судових експертиз, а тому суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України.

Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає частково доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень СК України, цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

Згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Сімейний кодекс України розповсюджується на спірні правовідносини лише з 1 січня 2004 року, а до цієї дати ці правовідносини були врегульовані Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до ст..2 Кодексу про шлюб та сім`ю України цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті і майнові відносини, які виникають в сім`ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім`ї, відносини, які виникають у зв`язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану.

Кодекс про шлюб та сім`ю України не пов`язував виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав у зв`язку із проживанням однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Із показань усіх допитаних свідків, письмових доказів встановлено, що сторони проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, вели домашнє господарство, мали взаємні права і обов`язки подружжя, тобто, в розумінні ст.3 СК України ці особи складали сім`ю.

Відсутні докази, що у вказаний період сторони припинили свої сімейні відносини. Будь-яких доказів в спростування цих обставин відповідачем не надано.

Таким чином, вимога позивача про встановлення факту проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу підлягає задоволенню. З урахуванням наведеного, суд має підстави для задоволення цієї частини позовних вимог.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, зазначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 СК України (глава 8 СК України) майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст.61 СК України (глава 8 СК України) об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст.70 СК України (глава 8 СК України) у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України (глава 8 СК України), якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що за час спільного проживання як сім`я сторони придбали спірне майно. Право власності на вказане спірне майно зареєстровано за відповідачем в цілому. Таким чином, вказане спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності позивача і відповідача на підставі ст.. 74 СК України.

Невизнане право позивача підлягає судовому захисту шляхом, а саме - визнання об`єктом спільної сумісної власності земельної ділянки кадастровий номер 0525610100:01:015:0003, площею 0.1035 га. та визнання за позивачем права власності на одну другу її частину.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦКУ права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: 1. право користування (сервітут); 2. право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) 3. право забудови земельної ділянки (суперфіцій); 4. право господарського відання; 5. право оперативного управління; 6. право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; 7. право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менше трьох років; 8. іпотека; 9. право довірчої власності; 10. інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження і арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

З урахуванням наведеного, суд має підстави для задоволення цієї частини позовних вимог.

На підставі ч.2 ст.5 ЦПК України суд відповідно до викладених в позові вимог вважає ефективним і таким, що не суперечить закону вказані позивачем способи захисту порушеного права позивача. Це не виходить за межі заявлених позовних вимог і не порушує вимог ст. 5 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 76, частини першої статті 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги.

Відповідно до ст. ст. 11, 12 ЦПК України, суд не має повноважень на збирання доказів чи самостійне їх витребування. В зв`язку із відсутністю заявлених позивачем чи відповідачем клопотань про призначення експертиз та встановлення варіантів розподілу будинку та земельної ділянки, а також відсутністю доказів про технічну можливість розподілу, суд не має підстав для розподілу житлового будинку і земельної ділянки між сторонами.

З урахування наведеного, суд вважає позовні вимоги в цій частині не обґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Оскільки спір між сторонами вирішено, суд керуючись п.8 ч.1 ст.264 ЦПК України має підстави для скасування заходу забезпечення позову, встановленого ухвалою у цій справі.

Норми права, які застосував суд: ст.ст. 3, 60, 61, 70, 71, 114 Сімейного Кодексу України, ст. 268 ЦК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 223, 263, 264, 265 ЦПК України і на підставі ст.ст.60, 61, 70, 71 Сімейного Кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року по 15.03.2023 року.

Визнати об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступне майно:

Житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 ;

Житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями у АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544491921102);

Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 з кадастровим номером 2110200000:01:011:00343;

Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483600:02:000:0226;

Земельну ділянку за адресою с. В. Береги Берегівського району, Закарпатської області, поблизу дамби, з кадастровим номером 2120480801:00:002:0097;

Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483600:02:000:0194;

Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483603:00:001:0262;

Автомобіль Volkswagen Passat CC, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частку наступних об`єктів:

Житлового будинка за адресою АДРЕСА_2 ;

Житлового будинка з вбудованими нежитловими приміщеннями у АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 544491921102);

Земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 з кадастровим номером 2110200000:01:011:00343;

Земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483600:02:000:0226;

Земельної ділянки за адресою с. В. Береги Берегівського району, Закарпатської області, поблизу дамби, з кадастровим номером 2120480801:00:002:0097;

Земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483600:02:000:0194;

Земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 2120483603:00:001:0262;

Автомобіля Volkswagen Passat CC, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою суду від 05.04.2023 року № 297/1118/23 продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Юрій ГЕЦКО