Постанова

від 13.09.2023 по справі 481/459/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.09.23

22-ц/812/697/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 481/459/23

Номер провадження: 22-ц/812/697/23 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участю:позивачки- ОСОБА_1 її представника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом

Ляшенком Миколою Дмитровичем

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 травня 2023року, ухваленого під головуванням судді Вжещ С.І. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Самойленка Сергія Миколайовича про перерозподіл спадщини,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просила перерозподілити спадкове майно, яке належало її померлій матері ОСОБА_4 , а саме земельну ділянку із загальною площею 5,18 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №083713, виданого 13.01.2003 року Новобузькою РДА Миколаївської області на підставі розпорядження за № 1074-р від 07.11.2002 року за кадастровим номером 4824581000:023:000:0076 в натурі по частині між нею та відповідачем - ОСОБА_3 , вартістю по 52 991, 50 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачем мати - ОСОБА_4 . Похоронами матері, за її згодою, займався відповідач. До моменту смерті мати проживала в АДРЕСА_1 . 08 лютого 2023 року, після того як знайшла Державний акт на право власності на земельну ділянку, вона звернулась до приватного нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи. Натомість нотаріус їй повідомив, що спадкова справа вже відкрита та 18 лютого 2021 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину. Спадкове майно складається із земельної ділянки площею 5,18 га., розташованої в межах території Новобузької міської ради Миколаївської області. Вважає, що на підставі ст. 1280 ЦК України має право на частину вказаної земельної ділянки. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд про задоволення позову.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про перерозподіл спадщини відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка не може вважатися такою, що прийняла спадщину у розумінні статті 1280 ЦК України, оскільки пропустила шестимісячний строк звернення із заявою про прийняття спадщини та визначити додатковий строк для подання цієї заяви у судовому порядку не просить.

Не погодившись з рішенням суду адвокат Ляшенко М.Д. діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на не відповідність рішення суду вимогам ч.1 та 2 ст. 263 ЦПК України, неповне дослідження обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивовано тим, що ОСОБА_1 не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті її матері через конфліктну ситуацію з її братом відповідачем по справі щодо догляду за покійною. Відповідач утримував усі документи як на житловий будинок так і на земельну ділянку, при цьому позивачці сказав, що вони втрачені. Через відсутність правовстановлюючих документів, оскільки зі слів відповідача вважала їх втраченими вона вчасно не звернулась до нотаріуса, у зв`язку з чим вважала про відсутність такого права. Відновленням втрачених документів не займалась, оскільки на це необхідні були кошти, які в неї на той час були відсутні. І лише 1 лютого 2023 року, випадково, переглядаючи сімейні папери, знайшла копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, що належала її покійній матері, після чого, одразу 08 лютого 2023 року звернулась до приватного нотаріуса з питанням про відкриття спадкової справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, натомість надав заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, оскільки не може з`явитись до суду за сімейними обставинами.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25 березня 2022 року Новобузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.09).

Згідно довідки № 2245, виданої виконавчим комітетом Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті за вказаною адресою ніхто не зареєстрований (а.с.6).

Разом з тим, рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.31,33).

З пояснень відповідача, що не оспорювалось представником позивача, вбачається, що домоволодіння за адресами: АДРЕСА_1 , де живе відповідач та АДРЕСА_1 , де проживала мати - ОСОБА_4 , а потім перейшла жити до сина ОСОБА_5 є сусідніми та об`єднані в одне.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 083710, виданого 13 січня 2003 року на підставі розпорядження Новобузької районної державної адміністрації від 07 листопада 2002 року №1074-р, ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 5,18 га в межах території Новобузької міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

З копії спадкової справи № 81/2020, заведеної приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Самойленко С.М. до майна померлої ОСОБА_4 , вбачається, що 27 жовтня 2020 року ОСОБА_3 прийнято спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, інших заяв про прийняття спадщини або відмову від спадщини спадкова справа не містить (а.с.52-72).

18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Самойленко С.М. ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за № 98 на земельну ділянку площею 5,1771 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4824581000:03:000:0076), яка розташована на території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області та цього ж дня зареєстроване право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 34, 70).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81ЦПКУкраїни року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12ЦПК України).

За змістом статті 13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77ЦПКУкраїни предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89ЦПКУкраїни встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивачка посилається на те, що на підставі ст.1280 ЦК України вона має право на частину успадкованої відповідачем після смерті матері земельної ділянки.

Так, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке зберіглося, або сплати грошової компенсації (частина перша статті 1280 ЦК України).

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2020 року у справі № 727/1571/15-ц (провадження № 61-47830св18) зазначено: «відповідно до частини першої статті 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. У разі ж продажу (відчуження іншим способом) спадкового майна особою, на користь якої було видано свідоцтво про право на спадщину, як спосіб захисту інтересів спадкоємців судом може бути застосовано передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, що збереглося, або сплати грошової компенсації».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 748/72/20-ц (провадження № 61-13144св20) зазначено: «відповідно до частини першої статті 1280 ЦК України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Оскільки з урахуванням преюдиційності рішення Чернігівського районного суду від 17 жовтня 2016 року (справа № 748/1366/16-ц) ОСОБА_4 пропустив строк для прийняття спадщини, то 1/5 частина у житловому будинку підлягає перерозподілу, проте не лише позивачеві, а між усіма співвласниками, які прийняли спадщину. Проте для застосування статті 1280 ЦК України, на яку позивач не посилався, потрібні визначені нею умови й підстави для застосування. Зокрема, перерозподіл стосується спадщини, яка вже розподілена між спадкоємцями в натурі, тобто коли спадкові відносини припинилися. Важливим для застосування статті 1280 ЦК України є визначення моменту здійснення первинного розподілу спадщини, яким є видача нотаріусом відповідним спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину та проведення державним реєстратором прав на нерухоме майно. Крім того, у статті 1280 ЦК України визначено лише одну підставу перерозподілу спадщини - прийняття її іншими спадкоємцями».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк не зверталася, разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживала, а відтак вважається такою, яка не прийняла спадщину, що виключає підставу для її перерозподілу.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність права у позивачки на спадщину після смерті матері та підстав для її перерозподілу, а відтак обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, а саме відсутності правовстановлюючих документів на належну покійній матері земельну ділянку, не заслуговують на увагу, оскільки в рамках даної справи не мають правового значення.

Інші доводиапеляційної скаргизводяться допідстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

Європейський як суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За такихобставин,доводи апеляційноїскарги неспростовують обґрунтованихвисновків суду,а томуапеляційна скаргана підставіст.375ЦПК Українипідлягає залишеннюбез задоволення,а рішеннясуду,яке ухваленнямз додержаннямнорм матеріальногота процесуальногоправа - залишеннюбез змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Ляшенком Миколою Дмитровичем - залишити без задоволення.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 травня 2023року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз моментуїї прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 18 вересня 2023 року.