Рішення

від 28.08.2023 по справі 754/7643/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3697/23

Справа №754/7643/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сірого Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Воля-Кабель» про захист прав споживача, мотивуючи свої вимоги тим, що у листопаді 2019 року він став клієнтом інтернет провайдера ТОВ «Воля-Кабель», яка також є ТОВ «ТЕЛЕСВІТ» № Договору: 901329246, дві юридичні особи знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1 . Майже з першого дня користування послугами позивач звертався на гарячі лінії, писав на пошту, залишав повідомлення та інше з метою отримати послуги, за які він платив, а саме швидкість інтернету 100 мбт. Спочатку позивач платив по 100-120 грн. в місяць, а вже зовсім скоро абонентська плата почала становити 217 грн. Позивач декілька разів просив, як письмово так і усно, здійснити перерахунок плати через низьку їх якість. Тобто ТОВ «Воля-Кабель» не збирається виконувати національне законодавство, а саме надавати якісні послуги або надавати послуги таким чином щоб вони відповідали оплаті. На підставі викладеного позивач просить суд визнати винним ТОВ «Воля-Кабель» у порушенні прав споживача ОСОБА_1 ; визнати ТОВ «Воля-Кабель» винними на стягнути на користь ОСОБА_1 суму 250 000, 00 грн. в якості компенсації за моральну шкоду; визнати ТОВ «Воля-Кабель» винними та стягнути на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, а саме витрати на оплату послуг за інтернет та телебачення у розмірі 50% від вартості місячної абонплати через неналежну їх якість; визнати ТОВ «Воля-Кабель» винними та стягнути на користь ОСОБА_1 3% пені за кожен ден,ь який надається для усунення неналежної якості послуг відповідно до п. З ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» з дня його першого звернення; притягнути до відповідальності ТОВ «Воля-Кабель» відповідно до ст.23 п.7, 11, 12 ЗУ «Про захист прав споживачів».

06.07.2023 року від представника відповідача до суду надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, представник зазначає, що у відповідності до протоколу замовлених послуг та обладнання № 901329246 від 05.11.2020 року укладеним між Товариством та позивачем, абоненту, за адресою АДРЕСА_2 було підключено послугу ТБ+Інтернет на акційних умовах - Multi mix, акційний тариф Київ з кодом 12388, встановленого для абонентів міста Києва з 01.11.2020 року по 30.11.2020 року згідно Наказу Товариства № 1367-П від 11.09.2020 року, за яким період дії акції для користувачів, які обрали акційні умови з 01.11.2020 року по 30.11.2020 рік - по 31.05.2021 рік (п. 3.2.4. Наказу), вартість тарифу становила 99 гривень та надано обладнання ТВ- тюнер та модем у користування за плату - 1 грн. на місяць. Як визначено в п. 5.1. Наказу № 1367-П від 11.09.2020 року, після закінчення періоду дії акційних умов, якщо користувачем самостійно не буде обрано регулярні умови надання послуги «ТБ+Інтернет» за «ІР протоколом», «ТБ+Інтернет» з використанням цифрової технології, послуги доступу до Інтернету, послуга буде надаватись відповідно до умов і характеристик аналогічного регулярного плану підписки/пакету, вартістю згідно чинних тарифів на момент зміни умов надання послуги з акційних на регулярні. Підписанням протоколу замовлених послуг та обладнання позивач погодився з умовами Публічного договору та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг (затвердженими та введеними в дію Наказом Товариства № 9/1-ОД від 15.01.2020 року, надалі - Правила). За змістом визначень Правил (в редакції, що діяла на час підписання замовлених послуг та обладнання), послуга «ТБ+Інтернет» - це послуга доступу до пакетів телепрограм та Інтернету, з єдиною тарифікацією й керуванням. Як передбачено п. 8.2.1. Правил, Абонент надає свою згоду: виконувати зобов`язання та процедури, передбачені цими Правилами, і отримувати Послуги й додаткові послуги та пакети на умовах цих Правил; на можливу зміну Підприємством під час дії договірних відносин Тарифів/Прейскуранта, переліку телепрограм, що входять до певного Пакета; отримувати повідомлення, у тому числі електронні (через систему Viber) та СМС, про замовлені й отримані Телекомунікаційні послуги (вид, тривалість, вартість, стан особового рахунку), проведення профілактичних. Пунктом 8.5. Правил також передбачено, що Підприємство має право зносити зміни (доповнення) до цих Правил, Тарифів/Прейскуранта і збільшувати або зменшувати розмір Абонентної плати на Пакети телепрограм, Інтернет-пакети, Пакети послуги «ТБ+Інтернет», Додаткових послуг та пакетів, Сервісних послуг), змінювати, скасовувати, запроваджувати тимчасові в тому числі акційні Інтернет-пакети/Пакети телепрограм/Плани Підписки/Пакети послуги «ТБ+Інтернет», Тарифи і Плани Підписки Послуги доступу до пакетів телепрограм, Інтернет-пакети Послуги доступу до Інтернету, пакети Послуги «ТБ+Інтернет», Додаткові послуги та пакети, Прейскуранти на обладнання, матеріали та сервісні послуги з підключення/ і Прейскуранти сервісних Послуг, Штрафи за неповернене, пошкоджене обладнання, що надане в користування, або надане для отримання Послуги Підприємством, Перелік кінцевого обладнання для надання Послуги доступу до Інтернету; Перелік кінцевого обладнання для надання Послуги доступу до пакетів телепрограм, які поширюються на певну територію та/або певну категорію Абонентів. Наказом Товариства № 1363/1-П від 20.12.2021 року Про затвердження тарифів/тарифних планів та пакетів програм послуги доступу до пакетів телепрограм, відповідно до статей 38, 66 Закону України «Про телекомунікації», пунктів 49, 50, 58, 59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів країни від 11.04.2012 № 295, було затверджено, зокрема, «Тарифи на пакети послуги «ТБ+Інтернет» тарифної сітки «Легкий»» (п. 1.12 Наказу). 01.01.2022 року у зв`язку з актуалізацією абонентної плати та оптимізації тарифної лінійки, абонент (позивач) був переведений на тариф «Легкий» пакет «Соціальний», щомісячна абонентна плата за який становила 310 грн. разом з ПДВ. 29.03.2023 року своєю заявою до Товариства позивач розірвав договірні відносини (припинення надання послуги ТБ+Інтернет), вказавши причину - «Переїжджаю в інше місто». В Наказі Адміністрації Держспецзв`язку № 803 від 28.12.2012 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2013 р. за № 135/22667 «Про затвердження Показників якості послуг із передачі даних, доступу до Інтернету та їх рівнів», яким затверджено Показники якості послуг із передачі даних, доступу до Інтернету та їх рівні, відповідно до п. 2.2. яких, Показники, які характеризують повноцінність надання послуг) - 2.2.1. Нормований рівень швидкості передачі даних (для універсального доступу) не менше ніж 56 кбіт/с, що може відповідати необхідному забезпеченню доступу абонента до інформаційних ресурсів, електронної пошти, тощо. Як можна встановити з наряду на обслуговування № 85166532 (виїзд технічного спеціаліста відповідача до позивача) від 11.09.2021 року, швидкість інтернету за замовчуванням становить 102400/102401, й згідно звіту технічного спеціаліста - нестабільно працює саме роутер абонента, а при підключенні напряму, все працює. Таким чином, твердження позивача про те, що начебто Товариство не збиралось виконувати свої зобов`язання з урахуванням швидкості Інтернет послуги до 100 мбт., повністю спростовується впровадженими в державі стандартами в нормативно-правовому акті, висновком технічного спеціаліста відповідача, а також самим позивачем, який в своїй позовній заяві зазначив, що «Звонили та просили перезавантажити роутер, звонили та казали що вже все зроблено (дійсно інколи навіть цілий день послуги покращувались...)». З матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 не встановлюється, що останній звертався до відповідача з проханням здійснити виїзд технічними працівниками Товариства з метою виявлення можливих несправностей пошкодження, а саме абонентського відгалуження за місцем надання йому послуг. Відтак, матеріали позову не містять в собі жодного доказу чи наведених фактичних даних, які можуть свідчити про недотримання відповідачем свої зобов`язань перед позивачем (в тому числі якості наданих послуг щодо поступу до інтернет мережі), що в свою чергу повністю виключає вимоги до відповідача зазначені в пунктах 1 - 6 резолютивної частини позову. Крім зазначеного, позивачем у резолютивній частині позовної заяви заявлена вимога, зокрема, щодо стягнення на користь позивача 3% пені за кожен день, який надається для усунення неналежної якості послуг, стягнення на користь позивача витрат на оплату послуг інтернет та телебачення у розмірі 50% від вартості місячної абонплати. Зазначене також, серед інших вимог, не відповідає фактичній дійсності на тлі відсутності з боку відповідача порушень (надання послуг неналежної кості), про що безпідставно стверджує позивач, а також у відповідності до вимог чинного законодавства, яким врегульована відповідальність сторони позивача. Таким чином, відповідальність, передбачена «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг» і може настати виключно у разі не усунення пошкодження телекомунікаційної мережі, за що і не нараховується відповідна абонентна плата - проте, подія такого пошкодження відсутня і по справі нема жодної правової підстави не нараховувати позивачу абонентну плату під час користування останнім відповідними послугами. Крім того, позивачем не надано доказів, що підтверджують факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань , як і не надав доказів надання йому відповідачем послуг неналежної якості, які завдали йому будь-якої шкоди. На підставі викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

11.07.2023 року від позивача до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що Відповідач вибірково цитує частини договору та законодавства відносно частини надання послуг де не застосовує жодних санкцій до себе в разі не якісного надання послуг та, або відсутності послуг. Відповідач відволікає всю увагу від суті позову викладанням не потрібних умов акції яка не змінює суті позовних вимог та не звільняє відповідача від відповідальності в разі не якісного надання послуг або їх відсутності. З першого пункту викладеним відповідачем стає зрозуміло в які терміни та коли були змінені тарифи, адже позивача до відома не ставили, дата укладання договору та інше що дало можливість виправити подану раніше позовну заяву. Також відповідач покладає відповідальність щодо неякісного надання послуг на роутер, ні чим ці аргументи не підкріплюючи та знову ж таки не поставивши до відома позивача. Відповідач зазначає що у позивача була можливість звернутись з проханням щодо зсунення недоліків але начебто позивач цього не робив, але на сторінці 4 відзиву зазначає про приїзд наряда на обслуговування від 11.09.2021, який не приніс жодних результатів, але за словами відповідача виявили недолік. Жодних тому доказів чи підтверджень не надав. Позивач не зобов`язаний доводи розмір та наявність моральної шкоди, оскільки законодавець чітко передбачив випадок настання моральної шкоди та визначення її розміру.

У судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що у відповідності до протоколу замовлених послуг та обладнання № 901329246 від 05.11.2020 року укладеним між Товариством та позивачем, абоненту, за адресою АДРЕСА_2 було підключено послугу ТБ+Інтернет на акційних умовах - Multi mix, акційний тариф Київ з кодом 12388, встановленого для абонентів міста Києва з 01.11.2020 року по 30.11.2020 року.

Згідно Наказу Товариства № 1367-П від 11.09.2020 року період дії акції для користувачів, які обрали акційні умови з 01.11.2020 року по 30.11.2020 рік - по 31.05.2021 рік (п. 3.2.4. Наказу), вартість тарифу становила 99 гривень та надано обладнання ТВ- тюнер та модем у користування за плату - 1 грн. на місяць.

Як визначено в п. 5.1. Наказу № 1367-П від 11.09.2020 року, після закінчення періоду дії акційних умов, якщо користувачем самостійно не буде обрано регулярні умови надання послуги «ТБ+Інтернет» за «ІР протоколом», «ТБ+Інтернет» з використанням цифрової технології, послуги доступу до Інтернету, послуга буде надаватись відповідно до умов і характеристик аналогічного регулярного плану підписки/пакету, вартістю згідно чинних тарифів на момент зміни умов надання послуги з акційних на регулярні.

Підписанням протоколу замовлених послуг та обладнання позивач погодився з умовами Публічного договору та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг (затвердженими та введеними в дію Наказом Товариства № 9/1-ОД від 15.01.2020 року, надалі - Правила).

За змістом визначень Правил (в редакції, що діяла на час підписання замовлених послуг та обладнання), послуга «ТБ+Інтернет» - це послуга доступу до пакетів телепрограм та Інтернету, з єдиною тарифікацією й керуванням.

Відповідно до п. 3.8. Правил Підприємство рекомендує Абоненту вносити Абонентну плату, виконувати оплату Додаткових послуг і пакетів перед початком розрахункового періоду, до 20-го числа місяця попереднього розрахункового періоду.

Відповідно до визначень, наведених у розділі «Терміни та їх визначення» Правил, абонентна плата - регулярний фіксований платіж, який Підприємство встановлює для Абонента за доступ до Послуг протягом розрахункового періоду незалежно від факту їх отримання. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Таким чином, відповідно Правил № абонент повинен до початку календарного місяця оплатити послугу.

Згідно положення п. 7.1. Правил, відповідальність Підприємства за надання Послуги Абоненту обмежується точкою підключення Абонентського відгалуження до Телекомунікаційної мережі.

За змістом п. 7.2. Правил, Підприємство не несе відповідальності за неотримання Абонентом Послуг або їхню якість у випадках: пошкодження Абонентського відгалуження або обладнання (телевізійного приймача, ТВ- тюнера, модема, комп`ютера тощо) Абонента, а також у випадках шкідливого впливу передавальних (випромінювальних) пристроїв, що використовуються без отримання згоди Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації на їх використання.

Як передбачено п. 8.2.1. Правил, Абонент надає свою згоду: виконувати зобов`язання та процедури, передбачені цими Правилами, і отримувати Послуги й додаткові послуги та пакети на умовах цих Правил; на можливу зміну Підприємством під час дії договірних відносин Тарифів/Прейскуранта, переліку телепрограм, що входять до певного Пакета; отримувати повідомлення, у тому числі електронні (через систему Viber) та СМС, про замовлені й отримані Телекомунікаційні послуги (вид, тривалість, вартість, стан особового рахунку), проведення профілактичних.

Пунктом 8.5. Правил також передбачено, що Підприємство має право зносити зміни (доповнення) до цих Правил, Тарифів/Прейскуранта і збільшувати або зменшувати розмір Абонентної плати на Пакети телепрограм, Інтернет-пакети, Пакети послуги «ТБ+Інтернет», Додаткових послуг та пакетів, Сервісних послуг), змінювати, скасовувати, запроваджувати тимчасові в тому числі акційні Інтернет-пакети/Пакети телепрограм/Плани Підписки/Пакети послуги «ТБ+Інтернет», Тарифи і Плани Підписки Послуги доступу до пакетів телепрограм, Інтернет-пакети Послуги доступу до Інтернету, пакети Послуги «ТБ+Інтернет», Додаткові послуги та пакети, Прейскуранти на обладнання, матеріали та сервісні послуги з підключення/ і Прейскуранти сервісних Послуг, Штрафи за неповернене, пошкоджене обладнання, що надане в користування, або надане для отримання Послуги Підприємством, Перелік кінцевого обладнання для надання Послуги доступу до Інтернету; Перелік кінцевого обладнання для надання Послуги доступу до пакетів телепрограм, які поширюються на певну територію та/або певну категорію Абонентів.

Наказом Товариства № 1363/1-П від 20.12.2021 року Про затвердження тарифів/тарифних планів та пакетів програм послуги доступу до пакетів телепрограм, відповідно до статей 38, 66 Закону України «Про телекомунікації», пунктів 49, 50, 58, 59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів країни від 11.04.2012 № 295, було затверджено, зокрема, «Тарифи на пакети тослуги «ТБ+Інтернет» тарифної сітки «Легкий»» (п. 1.12 Наказу).

01.01.2022 року у зв`язку з актуалізацією абонентної плати та оптимізації тарифної лінійки, абонент (позивач) був переведений на тариф «Легкий» пакет «Соціальний», щомісячна абонентна плата за який становила 310 грн. разом з ПДВ.

29.03.2023 року своєю заявою до Товариства позивач розірвав договірні відносини (припинення надання послуги ТБ+Інтернет), вказавши причину - «Переїжджаю в інше місто».

В Наказі Адміністрації Держспецзв`язку № 803 від 28.12.2012 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2013 р. за № 135/22667 «Про затвердження Показників якості послуг із передачі даних, доступу до Інтернету та їх рівнів», яким затверджено Показники якості послуг із передачі даних, доступу до Інтернету та їх рівні, відповідно до п. 2.2. яких, Показники, які характеризують повноцінність надання послуг) - 2.2.1. Нормований рівень швидкості передачі даних (для універсального доступу) не менше ніж 56 кбіт/с, що може відповідати необхідному забезпеченню доступу абонента до інформаційних ресурсів, електронної пошти, тощо.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

На сайті ТОВ «Воля-кабель» (https://ex.volia.com/ukr/about/cond/) розміщені Правила надання телекомунікаційних послуг, з яких випливає, що Відповідач надає послуги на умовах публічного договору (ст. 633 Цивільного кодексу України), тобто послуги пропонуються необмеженому колу споживачів на однакових умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Укладання угоди між ТОВ «Воля-кабель» і абонентом про надання телекомунікаційних послуг здійснюється шляхом ознайомлення абонента з пропозицією про надання телекомунікаційної послуги (оферта) та підписання абонентом протоколу замовлених послуг та обладнання (акцепт).

Відповідно до ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів» суд звертає увагу на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема, належну якість продукції та обслуговування.

Пунктом 13 ч.1 ст.1Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.

Згідно ч. З, 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; з» він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Статтею 1 Закону України «Про телекомунікації», який був чинним на момент укладення договірних відносин, передбачено, що абонентом є споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Згідно зі ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов`язані: 1) здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних дозволів; 3) надавати телекомунікаційні послуги за встановленими показниками якості; 4) надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; 5) вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві; 16) попереджувати споживачів про можливе скорочення переліку телекомунікаційних послуг чи відключення їх кінцевого обладнання у випадках і порядку, передбачених правилами надання і отримання цих послуг; тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 затверджено «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг», які регулюють відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій (далі - оператори, провайдери) та споживачами послуг (далі - споживачі).

Пунктом 39 вищевказаних Правил визначено, що оператори, провайдери зобов`язані надавати послуги за встановленими значеннями показників якості відповідно до технічних вимог у сфері телекомунікацій, договору, умов надання послуг з додержанням вимог цих Правил та інших актів законодавства.

Позивачем не було надано до суду доказів надання відповідачем телекомунікаційних послуг (послуг з надання доступу до мережі Інтернет) неналежної якості за вказаною у протоколі замовлених послуг та обладнання адресою або за будь-якою іншою адресою.

Крім зазначеного, позивачем заявлена вимога, зокрема, щодо стягнення на користь позивача 3% пені за кожен день, який надається для усунення неналежної якості послуг, стягнення на користь позивача витрат на оплату послуг інтернет та телебачення у розмірі 50% від вартості місячної абонплати.

Як визначено в п. 40 Правил, у разі неусунення пошкодження телекомунікаційної мережі, яке унеможливило доступ абонента до послуги або знизило до неприпустимих значень показники якості послуг, понад одну добу із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заяви абонентна плата не нараховується за весь період пошкодження, а понад п`ять діб - оператор, провайдер несе відповідальність згідно із Законом України Про телекомунікації».

Таким чином, відповідальність, передбачена «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг» і може настати виключно у разі не усунення пошкодження телекомунікаційної мережі, за що і не нараховується відповідна абонентна плата - проте, подія такого пошкодження відсутня і по справі нема жодної правової підстави не нараховувати позивачу абонентну плату під час користування останнім відповідними послугами.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 250 000 грн. суд приходить до наступних висновків.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р. та №1 від 27.02.2009 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Позивач повинен навести докази на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. Крім того, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено, коли і в чому це виявилося, про способи захисту, які належить вжити суду, про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, про докази, що підтверджують позов.

В даному випадку позовні вимоги є безпідставними, відтак факт завдання позивачу моральної шкоди є не доведеним, тому в стягненні такої суд відмовляє.

При ухваленні даного рішення суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За змістом частини першої та другої статті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частин третя статті 13 ЦПК України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, сторона самостійно повинна довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень і саме така сторона повинна нести ризик настання наслідків, пов`язаних із не наданням доказів.

Однак, у справі яка розглядається позивач окрім як цитування законодавства констатування факту порушення Конституції України та судової практики взагалі не пояснює, в чому полягає порушення його прав.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачами не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з цим суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Воля-Кабель» про захист прав споживача, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 3, 15, 16, 203, 215 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель» про захист прав споживача - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель», ЄДРПОУ 30777913, адреса: м. Київ, вул. Драйзера, 24, пов. 2, прим. 14.

Повний текст рішення виготовлений 18 вересня 2023 року.

Суддя О.В.Лісовська