Рішення

від 06.09.2023 по справі 938/246/23

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№938/246/23

Провадження № 2/938/115/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2023 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Мартищук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи: Служби у справах дітей Верховинської селищної ради,

про: визначення місця проживання дитини,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей Верховинської селищної ради, в якому просить визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

Ухвалою суду від 01.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 16.05.2023 зі стадії підготовчого засідання.

В підготовче засідання 16.05.2023 з`явився позивач та представник третьої особи.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд звертає увагу на те, що згідно отриманої судом відповіді Управління ДМС в Івано-Франківській області №4122 від 24.04.2023, яка надійшла на адресу суду- 27.04.2023, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно отриманої судом відповіді Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області №1055/04-36/10 від 19.04.2023, яка надійшла на адресу суду- 28.04.2023, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 09.03.2023 знята з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_1 .

Відтак про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялась як шляхом направлення судової повістки на відповідну поштову адресу, так і через відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу даної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Як вбачається із наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судову повістку про виклик до суду на 16.05.2023, копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви із додатками, відповідач отримала 10.05.2023.

Разом з тим, після надходження позовної заяви до суду, однак до відкриття провадження у справі, а саме 17.04.2023 від ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, оскільки вона виїжджає на роботу в Республіку Ірландія. До заяви відповідачка долучила копії проїзних документів за маршрутом Краків (20.04.2023)-Стокгольм (21.04.2023)-Гетеборг (22.04.2023)- Дублін (23.04.2023).

За клопотанням позивача, для надання йому можливості подати додаткові докази по справі, підготовче засідання було відкладено на 08.06.2023.

При цьому відповідача ОСОБА_2 було викликано в підготовче засідання шляхом направлення судової повістки на її поштову адресу вказану у матеріалах справи та через відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу даної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з положеннями ст.130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

У поданій до суду 17.04.2023 заяві, ОСОБА_2 повідомила суд, що виїжджає на роботу в Республіку Ірландія. Однак відповідачкою не було зазначено жодної адреси її місця проживання в Республіці Ірландія, не вказано будь яких інших засобів зв`язку. Відтак, з метою повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи, судові повістки направлялись судом на її адресу місця проживання у с.Ільці Верховинського району.

В підготовчому засіданні 08.06.2023 за клопотанням позивача, для надання йому можливості подати додаткові докази у справі, розгляд справи було відкладено на 27.06.2023.

26.06.2023, через канцелярію суду позивач подав заяву про долучення доказів, а саме: копії протоколу огляду ОСОБА_3 лікарем офтальмологом від 29.09.2022, копії виписки з карти амбулаторного хворого №2790/2023 на ОСОБА_3 , копії консультативного висновку спеціаліста від 19.06.2023, копії довідки про електронне направлення ОСОБА_3 на консультацію до дитячого лікаря- нефролога від 19.06.2023.

В підготовче засідання 27.06.2023 з`явилися позивач та представник третьої особи.

В підготовчому засіданні 27.06.2023 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої конкретизував прохальну частину позовної заяви, зазначивши адресу за якою просить визначити місце проживання дитини, а також заяву про долучення доказів разом із доказами надіслання її копії відповідачу.

Уточнені позовні вимоги позивач підтримав у повному обсязі, з підстав, що викладені у позовній заяві. Також, зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, оскільки ними, подані всі необхідні докази на підтвердження позовних вимог.

Відповідачка в підготовче засідання повторно не з`явилась. Поштова кореспонденція, якою суд скеровував відповідачці повістку про виклик, повернулась на адресу суду без вручення адресату, з відміткою поштової установи: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява відповідача, в якій вона просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, законодавець визначив, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 27.06.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.07.2023.

В судове засідання 18.07.2023 з`явилися позивач та представник третьої особи, висловили свої правові позиції щодо спору.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання щодо розгляду справи по суті, вперше не з`явилася. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку.

З метою з`ясування думки відповідача щодо позовних вимог та надання можливості викласти свої аргументи щодо позову, за відсутності заперечень позивача та представника третьої особи, судове засідання було відкладено на 16.08.2023.

Проте, судове засідання 16.08.2023, не відбулося, у зв`язку з неявкою всіх учасників процесу. Зокрема, позивач причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку. Причини неявки суду, не повідомила, відомості про вручення відповідачу судової повістки про виклик до суду станом на дату розгляду справи на адресу суду, не повернулися.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Верховинської селищної ради 16.08.2023, через канцелярію суду подала заяву, в якій проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , не заперечила. Також, просила справу розглянути без її участі.

Наступне судове засідання було відкладено на 06.09.2023.

Суд звертає увагу на те, що 29.08.2023 на адресу повернулися неврученими поштові відправлення, якими суд скеровував відповідачу ОСОБА_2 судові повістки про виклик до суду, а саме на:18.07.2023 та 16.08.2023.

В судове засідання 06.09.2023 учасники справи не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву (Вх.№2936/23), в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив розгляд справи проводити без його участі. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася про дату та час проведення судового засідання повідомлялася у встановленому процесуальним законом порядку, причин неявки не повідомила.

Як уже зазначалося судом, судові повістки скеровувались відповідачу за останньою відомою зареєстрованою адресою її місця проживання, яка вказана у позовній заяві, довідці Верховинської селищної ради та відповіді із Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 . Іншої поштової адреси відповідачем суду повідомлено не було.

Окрім цього відповідача повідомлено про час та дату проведення судового засідання на офіційному веб сайті «Судова влада України».

Таким чином, судом вжито всіх заходів стосовно повідомлення відповідача та відповідно до вимог цивільного процесуального закону, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

В той же час, суд враховує, що як позивач, так і відповідач та представник третьої особи, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки заяви про розгляд справи без їх участі подали всі учасники справи, суд вважає за можливе завершити розгляд справи на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачка є його колишньою дружиною, у шлюбі з якою у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу у березні 2023, між ним та відповідачкою виник спір щодо визначення місця проживання їхньої спільної малолітньої дитини. Підставою для цього стало те, що колишня дружина- відповідач ОСОБА_2 на тривалий час виїздить на роботу в Республіку Ірландія. На даний час невідомо, в яких умовах вона буде проживати в Ірландії, де працювати і який буде мати графік роботи. У зв`язку з чим, він проти виїзду дочки з матір`ю за кордон, а також проти того, щоб дочка проживала з мамою дружини, яка є особою похилого віку, та не зможе належним чином догляд за внучкою. Вважає, що за його місцем проживання створені всі умови для нормального проживання та виховання дитини, дочка навчається у Красницькій гімназії Верховинської селищної ради. Він має постійне місце роботи та стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем проживання, веде нормальний спосіб життя. У нього з дитиною існує психологічний контакт та прив`язаність одне до одного, та оскільки відповідач перебуває на за кордоном, просить визначити місця проживання малолітньої дочки з ним.

В судовому засідання позивач підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, його дочка ОСОБА_3 проживає з ним у АДРЕСА_1 . Відповідачка не проживає із ними близько трьох років, ще до розірвання шлюбу. Вважає, що між ним та відповідачкою наявний спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки вона повідомляла йому, що має намір забрати дочку із собою в Республіку Ірландія, однак на початку 2023 року виїхала сама, а дочку поки залишила з ним. Також зазначив, що підтвердити наявність спору із відповідачкою про визначення місця проживання дитини, він може тільки усно. Вказав на те, що із 2020 року постійне місце проживання його дочки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , за адресою його місця проживання. Також зазначив, що іноді дочка жила у бабусі разом із матір`ю, тобто відповідачкою по справі, однак здебільшого із ним.

Також позивач зазначив, що дочка потребує лікування за кордоном, та для вивезення її за межі України, є необхідним визначення місця її проживання із ним.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористалася своїм процесуальним правом, відзиву на позов не подала. У заяві від 17.04.2023 про розгляд справи без її участі, ствердила, тільки те, що шлюб між нею та позивачем розірвано 20.03.2023 та від шлюбу в них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правова позиція третьої особи.

Представник третьої особи, в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила. Вказала, що підтримує висновок органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання дитини із позивачем, оскільки відповідачка, яка є матір`ю дитини виїхала за межі України. При цьому зазначила, що при прийнятті висновку щодо визначення місця проживання дитини, мати дитини ОСОБА_2 написала заяву, якою надала згоду на проживання дочки ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_1 .

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.06.2014, який було розірвано рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 20.03.2023.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.2023, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Зареєстроване місце проживання дитини - ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Аналогічне зареєстроване місце проживання позивача, що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданою ОСОБА_1 , Красницьким старостинським округом 14.03.2023 за №159 (а.с. 13).

Зареєстроване місце проживання матері -відповідача ОСОБА_2 , невідомо, оскільки, як вбачається із інформації Верховинської селищної ради від 19.04.2023 ;1055/04-36/10 ОСОБА_2 , 29.07.2023 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31).

Із заяви ОСОБА_2 від 17.04.2023 вбачається, що з 20.04.2023 вона виїжджає на роботу в Республіку Ірландія. До заяви долучено нотаріально засвідчені копії документів на особу, яка запрошує її на роботу до Республіки Ірландія, а також копії проїзних документів (а.с. 23-29).

Згідно довідки, виданої Красницькою гімназією Верховинської селищної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Красницькій гімназії Верховинської селищної ради Івано-Франківської області (а.с.14).

Згідно довідки, виданої Верховинським районним лісгоспом 09.03.2023 за №78 ОСОБА_1 , працює на посаді майстра лісопильного цеху з 22.10.2010 по даний час (а.с. 15).

З характеристики Верховинського районного лісгоспу вбачається, що ОСОБА_1 , працює у даній установі на посаді майстра лісопильного цеху з 22.10.2010. За час роботи зарекомендував себе з позитивної сторони. Зокрема, як здібний та виконавський працівник. Має належний рівень теоретичної підготовки, значний практичний досвід роботи.

Ініціативний, енергійний вимогливий до себе. Дисциплінований та принциповий у вирішенні службових завдань. Здобув авторитет серед працівників колективу (а.с.16).

Згідно довідки про доходи, виданої Верховинським районним лісгоспом 09.03.2023 №77 загальна сума заробітку ОСОБА_1 , за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року, склала 48874,63грн (а.с. 17).

Згідно довідок, виданих консультативною поліклінікою КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради № 50 від 15.03.2023 та №58 від 16.03.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на наркологічному та психіатричному обліках, не перебуває (а.с.18).

22.03.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Верховинської селищної ради із заявою, в якій просив розглянути на засіданні з комісії питань захисту прав дитини питання про доцільність визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, як батьком дитини, за адресою: АДРЕСА_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з ним (а.с. 19).

Висновком про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим рішенням Виконавчого комітету Верховинської селищної ради №262 від 21.04.2023, встановлено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Батькам дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювати свої дії, керуючись інтересами та потребами дитини, враховуючи її вік та психологічний стан, налагодити стосунки між собою У разі відсутності взаєморозуміння з даного питання, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та вирішення питань по суті (а.с. 33-35).

Оцінка суду.

Згідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Одночасно, у відповідності до положень ст.76 ЦПК України доказування у цивільних справах здійснюється за допомогою визначених засобів доказування, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За змістом положень ЦПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.3 і 4 ст.12 ЦПК України);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 2, 6, 8, 9 статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина друга, третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.06.2014, який було розірвано рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 20.03.2023. У шлюбі у сторін народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.2023).

Позивач посилається на те, що після розірвання шлюбу у нього із відповідачкою виник спір щодо визначення місця проживання їхньої спільної малолітньої дитини. Зокрема позивач зазначає, що його колишня дружина- відповідач ОСОБА_2 на тривалий час виїздить на роботу в Республіку Ірландія та виявила намір забрати дочку із собою. Однак на даний час невідомо, в яких умовах вона буде проживати в Ірландії, де працювати і який буде мати графік роботи, тому він проти, щоб дитина їхала разом із відповідачкою. Тому просить суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , разом із ним, як батьком дитини.

Згідно наявною у матеріалах копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.2023, дитина сторін ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто є малолітньою та такою, що не досягла десяти років.

Як уже зазначалося судом, відповідно до системного аналізу положень ст.ст. 160,161 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тобто, першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків, та тільки у випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Отже, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір, та вказані обставини підлягають перевірці судом.

Однак позивачем не надано жодних доказів, які б підвереджували дійсну наявність спору між ним та відповідачкою, з приводу визначення місця проживання їх спільної дочки ОСОБА_3 . Не здобуто таких доказів і в ході судового розгляду.

Як зазначив позивач під час вступного слова, наявність спору із відповідачем щодо визначення місця проживання їх дочки, він може підтвердити тільки в усній формі та зі своєї сторони. Вважає, що такий спір ґрунтується на тому, що його колишня дружина- відповідач ОСОБА_2 маючи намір виїхати на роботу в Республіку Ірландія, стверджувала, що забере дочку разом із собою. В той же час позивач зазначив, що колишня дружина дійсно виїхала на роботу за межі України, а дочка залишилась проживати разом з ним. Також ствердив, що його дочка ОСОБА_3 проживає з ним у АДРЕСА_1 , і до розлучення, а відповідачка не проживає разом із ними вже близько трьох років.

Не вбачається спору щодо місця проживання малолітньої дочки сторін і зі змісту долученого до справи висновку Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Верховинської селищної ради (затверджений Рішенням №262 від 21.04.2023 року) щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зокрема зазначено, що матір ОСОБА_2 подала заяву від 28.03.2023, яку засвідчено старостою Красницького старостинського округу Верховинської селищної ради, якою надала згоду на проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , з батьком ОСОБА_1 (а.с.34).

Більше того, як зазначив сам позивач, ще до розірвання шлюбу із відповідачкою, фактично їх спільна дочка проживала разом із ним, та тільки іноді з матір`ю. Згідно наданих позивачем документів, позивач ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_3 , зареєстровані за однією і тією адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки, виданої Красницькою гімназією Верховинської селищної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Красницькій гімназії Верховинської селищної ради Івано-Франківської області.

Отже, ще задовго до звернення позивача із даним позовом до суду, на момент подання такого позову до суду, та на час розгляду справи, малолітня дочка позивача фактично проживала разом із ним, а відповідачка, яка є матір`ю дитини, проживала окремо.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею, як матір`ю, суду не надала.

Фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини, з яким, як вбачається із матеріалів справи та його пояснень, дитина і так фактично проживає, і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Відтак, за відсутності між сторонами відповідного спору, суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

З огляду на викладене, в суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка, з його слів, фактично проживала і проживає разом з ним, та на час розгляду справи, між батьками дитини існує спір саме щодо її місця проживання, а відтак суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю між сторонами спору щодо місця проживання дитини.

Судові витрати.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1074,00грн.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати у справі у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81, 141, 142, 206, 255, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Служби у справах дітей Верховинської селищної ради, про визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним - відмовити.

Витрати позивача ОСОБА_1 по сплаті судового збору в сумі 1073,60грн - залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 15.09.2023

Суддя Роман ДЖУС