Ухвала

від 18.09.2023 по справі 554/8507/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 18.09.2023Справа № 554/8507/23 Провадження № 1-кс/554/11643/2023

У Х В А Л А

18 вересня 2023 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання старшого слідчого ОСОБА_4 про арешт майна,

в с т а н о в и в:

У провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170440000873 09 вересня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

За змістом клопотання сторона кримінального провадження вказує, що 08 вересня 2023 року до ВП № 2 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області надійшло повідомлення головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу ОСОБА_5 про те, що поряд із ПрАТ «Полтавська птахофабрика», що по вул. Фабрична, 4 у с. Стасі Полтавського району Полтавської області ним було виявлено місце з відходами у вигляді рідкої речовини з птахофабрики, що є забрудненням земельних ресурсів.

У цей же день, в ході огляду місця події головний спеціаліст - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Центрального округу ОСОБА_5 , поблизу ПрАТ «Полтавська птахофабрика», що по вул. Фабрична, 4 у с. Стасі Полтавського району Полтавської області виявив факт забруднення земель. Також було виявлено земельну ділянку за координатами 49,7309286, 34555091, на поверхні якої були розміщені відходи від господарської діяльності, пов`язаної з птахівництвом - частини шкарлупи з курячих яєць, частини пір`я, органічні відходи, що розташовані на відкритому ґрунті. Крім цього, далі за вказаною земельною ділянкою виявлено земельну ділянку за координатами 49°4346 ПН, 34°3319 СХ, де виявлено розміщення рідких та твердих відходів птахівництва. Під час проведеного огляду постійно відчутно різкий запах органічних відходів.

Також, по праву сторону від ґрунтової дороги, що веде до забруднених земельних ділянок, у положенні розміщення задньої частини до правого узбіччя, де мається забруднення землі, частково під нахилом, виявлено автомобіль марки «ГАЗ» модель «5312», д. н. з. НОМЕР_1 , тип цистерна асенізаційна-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору (далі - автомобіль ГАЗ). В ході огляду автомобіля на металевих частинах було виявлено залишки органічних відходів. Також, під час огляду водієві вказаного транспортного засобу було запропоновано добровільно продемонструвати, що знаходиться в металевій бочці автомобіля на момент огляду. Останній погодився, самостійно відкрутив зливний шланг та відчинив кран. 3 бочки відбувся злив забрудненої води, в якій малися залишки органічних відходів - яєчної шкарлупи.

В подальшому, вказаний транспортний засіб було вилучено та відповідно до постанови слідчого від 09 вересня 2023 року цей автомобіль було визнано речовим доказом та долучено до матеріалів цього кримінального провадження.

09 вересня 2023 року відомості про цю подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12023170440000873, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 10 березня 2012 року Зіньківським ВРЕР, автомобіль ГАЗ належить ПАТ «Полтавська птахофабрика», що по вул. Фабрична, 4 с. Стасі Полтавської області.

Оскільки у цьому випадку є всі підстави вважати, що вилучене 09 вересня 2023 року в ході огляду майно є засобом вчинення злочину та зберегло на собі його сліди, з метою забезпечення проведення відповідних судових експертиз, а також виключення можливості витребування вказаного транспортного засобу власником для перешкоджання проведенню досудового розслідування, слідчий вважає за необхідне вжити заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на вилучене майно. Не застосування арешту майна може призвести до зникнення, втрати чи пошкодження відповідного майна та слідів злочину.

Слідчий в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялась належним чином.

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПАТ «Полтавська Птахофабрика», в судовому засіданні проти задоволення заявленого клопотання заперечував, посилаючись на те, що автомобіль ГАЗ використовується товариством в технологічному процесі з розведення птиці, а саме для транспортування господарсько-побутових рідких відходів, що утворюються в результаті очищення та миття обладнання товариства, на очисні споруди та поля фільтрації. Очисні споруди та поля фільтрації належать товариству на праві власності, знаходяться на території товариства та експлуатуються згідно чинного законодавства України. Крім цього, вказав, що цей транспортний засіб не є матеріальним об`єктом, який може бути знаряддям вчинення кримінального порушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не являється предметом, що був об`єктом протиправних дій, набутий протиправним шляхом або отриманий юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тому що під час огляду транспортного засобу працівниками поліції було встановлено, що транспортний засіб порожній, а також не було зафіксовано будь-якого факту зливу на очисні споруди та поля фільтрації. Відповідно до пояснень водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_6 , 08 вересня 2023 року, близько 15 години, він, отримавши вказівку від безпосереднього керівника, прибув на очисні споруди та поля фільтрації для того, щоб очистити обладнання та сам транспортний засіб і коли розпочав очистку, до нього підійшли невідомі особи, які згодом викликали поліцію. Стверджував, що автомобіль ГАЗ, як речовий доказ, повинен підтверджувати подію кримінального правопорушення, винуватість підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення та бути предметом доказування у кримінальному провадженні. У цьому ж випадку порожній вищевказаний транспортний засіб, що задіяний у виробничому процесі підприємства, перебував на очисних спорудах, що належать ПАТ «Полтавська Птахофабрика», а тому, це кримінальне провадження містить всі ознаки втручання в господарський процес товариства, що свідчить про протиправність накладення арешту на автомобіль ГАЗ. При цьому, жодного доказу вчинення ПАТ «Полтавська Птахофабрика» протиправної діяльності слідчий не надав, що свідчить про безпідставність та надуманість заявленого клопотання.

Дослідивши матеріали, додані до заявленого клопотання і заслухавши доводи адвоката ОСОБА_3 , слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні цього клопотання з таких підстав.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт є заходом забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України речовим доказом є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій.

Порядок вирішення питання про арешт майна визначений в ст. 173 КПК України.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Диспозицією ч. 1 ст. 239 КК України передбачена відповідальність за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля.

Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені несприятливі кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності або інших антропогенних навантажень, внаслідок проникнення у землі різних забруднюючих речовин. При цьому негативні зміни можуть бути зумовлені не лише появою у ґрунті нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.

Псування земель - це така зміна фізичних, біологічних та інших властивостей і характеристик земель, яка зумовлює непридатність використання їх за цільовим призначенням. Зниження природно-господарської цінності земель може проявлятись, наприклад, у знищенні або порушенні родючого шару ґрунту, у порушенні структури ґрунту.

Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення, та яких їхній власник позбувається, має намір або повинен позбутись шляхом утилізації чи видалення (радіоактивні відходи, неочищені стічні води, викиди, солі важких металів та інші небезпечні хімічні речовини). Серед відходів виділяються небезпечні відходи.

Кримінальне правопорушення визнається закінченим з того моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя, здоров`я людей, або для довкілля. Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи. Створення вказаної небезпеки слід розглядати як своєрідний різновид суспільно небезпечних наслідків, які хоч і тісно пов`язані з діянням, однак мають самостійний характер.

Слідчий суддя встановив, що матеріали кримінального провадження не містять жодних даних щодо настання таких наслідків.

Слідчим лише встановлено факт забруднення землі водою, із залишками органічних відходів - яєчної шкарлупи, однак не доведено, що вказані речовини містять ознаки небезпечних. Разом з тим, не наведено даних про те, яким чином це забруднення створило реальну загрозу життю, здоров`ю людей чи довкілля.

Наведений у витязі з ЄРДР короткий виклад обставин, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не містить усіх ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України.

Тобто слідчим, всупереч вимогам ч. 3 ст. 132 КПК України, не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України, що унеможливлює застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, слідчим ні в клопотанні, ні в судовому засіданні, не доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав вважати, що ПАТ «Полтавська Птахофабрика» може приховувати, пошкодити, псувати, знищити, перетворити, відчужити виявлений під час огляду автомобіль ГАЗ.

Крім того, слідча в своєму клопотанні формально послалась на те, що вказаний автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, оскільки не містить доказів, які сліди кримінального правопорушення зберіг на собі автомобіль ГАЗ або які містить відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зберегти які можливо лише у спосіб арешту вказаного майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» № 33202/96, п. 107, рішення у справі «Серявін та інші проти України» № 4909/04, п. 39).

Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

Слідчий суддя враховує, що на момент розгляду клопотання слідчим не було подано доказів на підтвердження наявності забруднення або псування земель шкідливими речовинами, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей або довкілля, як і не було доведено, що вказаний в клопотанні автомобіль є джерелом забруднення або псування земель, а тому позбавлення ПАТ «Полтавська Птахофабрика» права розпоряджатися та користуватися транспортним засобом не може вважатися розумним та співмірним обмеженням права власності, адже призведе до надмірного перешкоджання нормальній діяльності підприємства, не буде вивозитися сміття з підприємства, що призведе до негативних екологічних наслідків на території Полтавського району Полтавської області, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя вважає безпідставними доводи слідчого про необхідність накладення арешту на автомобіль ГАЗ в цьому кримінальному провадженні, в зв`язку з чим слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Разом із тим, враховуючи, що цей автомобіль визнаний речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження, яке на цей час не розглянуто, обвинувальний акт до суду не передано, відповідних експертиз не призначено, повідомлення про підозру жодній особі у вчиненні кримінального правопорушення не вручено, слідчий суддя, з метою забезпечення належного зберігання речового доказу та недопущення можливості його втрати, знищення чи пошкодження, вважає за доцільне зобов`язати посадових осіб ПАТ «Полтавська Птахофабрика» на кожну вимогу слідчого, прокурора надавати безперешкодний доступ до автомобіля ГАЗ, у разі необхідності проведення з використанням вказаного транспортного засобу будь - яких процесуальних, слідчих дій в цьому кримінальному провадженні, заборонивши при цьому його відчуження, передачу у користування іншим особам, внесення змін у конструкцію транспортного засобу, тощо.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 171, 173, 237 та 309 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170440000873 від 09 вересня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, про арешт майна, - відмовити.

Вилучений в ході проведення огляду 08 вересня 2023 року автомобіль марки «ГАЗ» модель «5312», д. н. з. НОМЕР_1 , тип цистерна асенізаційна-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору, - негайно повернути особі, у якої його було вилучено.

Зобов`язати посадових осіб ПАТ «Полтавська Птахофабрика» на кожну вимогу слідчого, прокурора надавати безперешкодний доступ до транспортного засобу марки «ГАЗ» модель «5312», д. н. з. НОМЕР_1 , тип цистерна асенізаційна-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору, у разі необхідності проведення з використанням вказаного транспортного засобу будь - яких процесуальних, слідчих дій в цьому кримінальному провадженні, заборонивши при цьому його відчуження, передачу у користування іншим особам, внесення змін у конструкцію транспортного засобу, тощо.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тоді особа може подати апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня її отримання. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_7