Постанова

від 14.09.2023 по справі 910/11864/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2023 р. Справа№ 910/11864/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 (повний текст рішення складено та підписано 13.04.2023)

у справі №910/11864/22 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра Трейд»

до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»

про стягнення 173235,09 грн,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегра трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення 173235,09 грн, в тому числі: 161191,52 грн боргу, 8095,57 грн пені, 3948,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором поставки № ПТКЗ-2309/21 від 23.09.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра Трейд» 161191,52 грн боргу, 8095,57 грн пені, 3948,00 грн 3% річних, 2598,54 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» 04.05.2023 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/11864/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/11864/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Агрикова О.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11864/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/11864/22.

17.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11864/22.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 17.05.2023 по 02.06.2023 та у відпустці - 05.06.2023. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішувались після виходу судді з відпустки (06.06.2023).

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.06.2023 у справі №910/11864/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Агрикова О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 прийнято справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Агрикова О.В., Станік С.Р., апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/11864/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

26.06.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та доказами надсилання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтегра Трейд».

У зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці з 19.06.2023 по 02.07.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.06.2023 у справі № 910/11864/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 прийнято до провадження справу №910/11864/22 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/11864/22. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 15 листопада 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/11864/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 23.09.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегра трейд» (постачальник) та приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» (покупець) уклали договір поставки № ПТКЗ-2309/21 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити висівки пшеничні та/або висівки кукурудзяні, та/або шрот соняшниковий, та/або шрот соєвий, та/або макуху соняшникову, та/або макуху соєву, та/або макуху кукурудзяну, та/або олію соєву, та/або олію соняшникову та/або інші білкові продукти (товар).

Умови, строки поставки, асортимент, кількість та ціна товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у специфікаціях (додатках) до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Під партією товару сторони розуміють кількість товару, фактично прийнятої покупцем по одній видатковій накладній. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п.3.5. договору датою поставки товару/партії товару вважається дата підписання належним представником покупця видаткової накладної на фактично прийнятий покупцем товар/партію товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення (поставки), а саме склад покупця за адресою Черкаська обл., Черкаський район, с. Хацьки, вул. Польова, 5.

Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару та кількість партії товару, що поставляється погоджуються сторонами в специфікації (додатку) на поставку відповідної партії товару (згідно п.п. 2.3. договору) та в подальшому відображається у рахунках та видаткових накладних на відповідну партію товару.

Згідно з п. 4.4 Договору розрахунки за проставлений товар здійснюється у такому порядку:

- 80% вартості товару згідно з відповідною специфікацією - не пізніше 3-х (трьох) банківських днів після розвантаження товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної покупцем

- 20% вартості товару згідно з відповідною специфікацією - після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів.

Відповідно до пункту 6.4 Договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Згідно з п.6.5. договору в разі якщо при передачі товару постачальник не надав супровідні документи на товар згідно з п. 3.7. цього Договору, покупець має право не приймати такий товар до моменту надання всіх супровідних документів га/або прийняти такий товар, при цьому постачальник не пізніше наступного дня повинен надати покупцю всі супровідні документи, передбачені н. 3.7. Договору, в інакшому випадку покупець має право не здійснювати оплату 20 % вартості товару поставленого з порушенням умов Договору, до моменту надання постачальником вказаних вище супровідних, документів. Факт такої несплати не буде вважатися Сторонами простроченням оплати та/або неповною оплатою з боку покупця. Штрафні санкції постачальником до покупця не застосовуються.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 13.2. договору).

24.11.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегра трейд» (постачальник) та приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард» складено та підписано специфікацію №8, відповідно до п.1 якої сторони погодили поставку товару «Шроту соняшникового» у кількості 100 тон, на загальну суму 885000,00 грн. Поставка мла бути здійснена до 28.11.2021.

Позивач поставив, а відповідач отримав товар «шрот соняшниковий негранульований» на загальну суму 863406,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 90 від 25.11.2021 на суму 224967,00 грн в тому числі 37494,50 грн ПДВ, № 91 від 25.11.2021 на суму 212223,00 грн, в тому числі 35370,50 грн ПДВ, № 92 від 26.11.2021 на суму 203727,00 грн, в тому числі 33954,50 грн та № 93 від 26.11.2021 на суму 222489,00 грн, в тому числі 37081,50 грн ПДВ.

Позивачем складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №129 від 25.11.2021 на суму 212223,00 грн., №128 від 25.11.2021 на суму 224967,00 грн, №157 від 26.11.2021 на суму 203727,00 грн., №158 від 6.11.2021 на суму 222489,00 грн., проте реєстрацію зазначених податкових накладних зупинено 29.11.2021.

Як стверджує позивач відповідачем здійснено часткову оплату товару в сумі 532412,47 грн. внаслідок чого, заборгованість відповідача складала 330993,53 грн.

Водночас, оскільки податкові накладні позивача не були зареєстровані, позивач здійснив прощення боргу на суму 169802,00 грн у розмірі 20% вартості товару та, як зазначає позивач в позовній заяві, направив на адресу відповідача договір прощення боргу №21/02/22-2 від 21.02.2022. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення зазначеного договору відповідачеві.

Отже, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 161191,52 грн.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень в місцевому господарському суді і в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем в додатках до позовної заяви надано специфікацію №8 та видаткові накладні, які жодним чином не узгоджуються з розміром заявлених вимог.

Як вже зазначалося вище, позивач на підтвердження обставин, викладених у позові, надав суду видаткові накладні на загальну суму 863406,00 грн., а також товарно-транспортні накладні.

Видаткові накладні № 90 від 25.11.2021, № 91 від 25.11.2021, № 92 від 26.11.2021 та № 93 від 26.11.2021 відповідають вищевказаним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (містять необхідні відомості) в силу чого, підлягають кваліфікації як первинні документи, що фіксують вчинення господарської операції за договором поставки №ПТКЗ-2309/21 від 23.09.2021.

Отже, позивачем доведений, а відповідачем не спростований факт поставки останньому товару «шроту соняшникового гранульованого» на виконання умов договору №ПТКЗ-2309/21 від 23.09.2021 на суму 863406,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач зобов`язаний був оплатити позивачеві 80% вартості товару не пізніше 3-х (трьох) банківських днів після розвантаження товару та підписання видаткової накладної покупцем, а 20% вартості товару після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів.

Товар був поставлений позивачем та отриманий відповідачем 25.11.2021 та 26.11.2021. Позивач, на виконання умов договору, одразу склав та направив для реєстрації в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 863406,00 грн., проте реєстрацію зазначених податкових накладних було зупинено 29.11.2021.

Податкові зобов`язання сторін та відповідальність у зв`язку з їх порушенням врегульовані п.4.8. договору. Відповідно до зазначеного пункту договору з урахуванням вимог Податкового кодексу України та умов даного договору, Постачальник зобов`язаний: в день виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну, у законодавчо встановлені терміни здійснити реєстрацію ПН/РК в ЄРГІН; надати, в день реєстрації ПН/РК в ЄРПН, покупцеві таку ПН/РК з квитанцією про її прийняття до ЄРПН у електронній формі за допомогою програмного забезпечення Модуль «М.Е.Dос IS Електронний документообіг»; не вносити будь-яких коригувань в бухгалтерські документи та податкову звітність, що відображає господарські операції за даним Договором, без погодження покупцем; у випадку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, постачальник зобов`язаний негайно, але не пізніше ніж протягом 8 (восьми) робочих годин з дати такого анулювання, письмово попередити про це покупця (пп.4.8.1 договору). У разі порушення умов п.п.4.8.1. цього Договору, включаючи (але не виключно) порушення порядку заповнення (оформлення) ПН/РК, виявлення в них помилок та порушення строків реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових .накладних, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю, за вимогою останнього, штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми податкової накладної (Загальна сума з ПДВ зазначена у відповідній податковій накладній), відносно якої виникло порушення, що складена, або має бути складена Постачальником згідно проведеної операції (сплати попередньої оплати (авансу), поставки товару/виконання робіт/надання послуг) та додатково відшкодувати всю суму понесених витрат та завданих внаслідок такого порушення збитків (в т.ч. суми штрафних санкцій контролюючих органів), за кожний випадок такого порушення. Покупець має право в односторонньому порядку утримати всю суму нарахованих штрафних санкцій з належної до сплати постачальнику суми грошових коштів.

Отже, оскільки позивач склав та направив для реєстрації в ЄРПН податкові накладні, реєстрацію яких було зупинено, постачальник зменшив суму боргу відповідача на 169802,00 грн.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар за видатковими накладними №90 та №91 не пізніше 30.11.2021, а за видатковими накладними №92 та №93 не пізніше 01.12.2021, проте оплатив товар частково, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 161191,00 грн.

Доказів протилежного відповідачем не надано ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив позивачеві 161191,00 грн.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача на п.6.5. договору, який передбачає право покупця не здійснювати оплату 20% вартості поставленого товару до моменту надання постачальником супровідних документів, оскільки товар прийнято відповідачем без зауважень, в день їх поставки. Водночас, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності супровідних документів до поставленого товару, так само як і не надано доказів звернення до позивача з вимогою про надання супровідних документів або про відмову у сплаті 20% вартості поставленого товару в зв`язку з відсутністю таких документів.

Доводи скаржника про те, що позивачем не надано всіх документів складених на виконання спірного договору, які б підтвердили обсяги постачання та докази оплати товару, що унеможливлює визначення дійсного розміру заборгованості, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, подання до суду наявних в учасника справи доказів є його прямим обов`язком. Суд же за результатами розгляду спору має зробити у відповідних судових актах свій висновок про те, що стверджуване однією стороною на підтримку своєї позиції є більше ймовірним, аніж заперечення іншої сторони проти цього. Фактично кожне судове рішення ґрунтується на доказах, поданих учасниками справи. Лише за їхньої наявності можна встановити факт порушення матеріального права та правильність застосування відповідних норм процесуальних кодексів. Якщо ж докази відсутні, то не можна говорити й про порушення права.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме ПАТ «Агрохолдинг Авангард», як відповідач у справі та особа, яка стверджує про безпідставність вимог позивача за Договором, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування своїх заперечень.

Проте наявності таких доказів судом апеляційної інстанції встановлено не було, а навпаки, наявними доказами у справі спростовуються твердження відповідача.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати боргу в сумі 8095,57 грн.

За період з 02.12.2021 по 01.06.2022 (182 дні) пеня складає 15597,99 грн.

Умовами договору сторони обмежили розмір пені, що підлягає стягненню у разі порушення зобов`язання з оплати товару, а саме, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов`язання (п.6.4. договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає його вірним та таким, що обґрунтовано задоволений місцевим господарським судом в сумі 8095,57 грн.

При цьому, необґрунтованими є посилання скаржника, що право позивача застосувати п.6.4. спірного договору відсутній в зв`язку з закінченням строку дії договору, що обґрунтовується наступним.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення зобов`язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів звертає увагу, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору №ПТКЗ-2309/21 від 23.09.2021 за прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, що мало місце під час дії цього договору.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 04.05.2018 у справі №927/333/17.

Також безпідставним є твердження скаржника, що місцевим господарським судом не враховано заяву відповідача про застосування позовної давності.

В силу вимог ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а оскільки позивач звернувся до суду з позовом 01.11.2022, то місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що вимоги про стягнення пені заявлені в межах позовної давності.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3948,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено розрахунок позивача суми 3% річних та він є вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню 3948,00 грн 3% річних за період з 02.12.2021 по 31.10.2022.

Щодо тверджень скаржника, що суд не може ухвалити рішення на підставі недопустимих доказів у справі, оскільки позивачем порушено вимоги законодавства щодо посвідчення копій документів, наданих позивачем до матеріалів справи разом з позовною заявою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1-5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

Разом з тим, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).

Відтак, колегія суддів зазначає, що надані позивачем копії документів містять відмітку про засвідчення копії документа зі слів "згідно з оригіналом", а також містять назву посади, особистий підпис особи, яка засвідчила копії, її ініціалів та прізвища. Відсутність дати засвідчення копії нижче підпису та неприйняття таких копій судом свідчило б про надмірний формалізм.

Отже, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 (повний текст рішення складено та підписано 13.04.2023) у справі №910/11864/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/11864/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/11864/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала