Рішення

від 18.08.2023 по справі 922/1182/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2023Справа № 922/1182/23

Господарський суд міста Києва ц складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянув без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОЖАНСЬКА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ"

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та компенсаційних платежів у загальному розмірі 232 711,37 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст" загальну суму заборгованості у розмірі 232 711,37 грн.

Господарський суд Харківської області своєю ухвалою від 04.04.2023 залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія" без руху. Установив Позивачу строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви. Визначив Позивачу наступний спосіб усунення недоліків шляхом подання:

- докази надіслання (надання) Відповідачу позовну заяву і додані до неї документи на адресу зазначену у договорі, а саме - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст" 04053, м. Київ, вул. Бехтеревський, 4;

- правове обґрунтування підстав звернення до Господарського суду Харківської області враховуючи умови п. 8.2. та розділу 4 договору та ст. 27 ГПК України.

Від позивача надійшли заяви (вх.№ 8398/23 та 8400/23 від 06.04.2023) про усунення недоліків та про передачу справи за підсудність.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська технологічна компанія" передані за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

У квітні 2023 року вищевказана позовна заява передана на розгляд судді Джарти В. В. за наслідками автоматизованого розподілу справ.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від оплати поставленого товару згідно договору поставки № 09/01/20-01 від 09.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 922/1182/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена в електронному вигляді в його електронний кабінет 27.04.2023.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена уповноваженому представнику відповідача 03.05.2023, що підтверджено наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493258431.

Окрім того, в матеріалах справи міститься повідомлення адвоката Вайнера Олега Леонідовича про надання адвокату доступу до справи за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС та клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, що також свідчить про обізнаність відповідача про відкриття провадження у справі.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОБОЖАНСЬКА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ" (далі - "Постачальник" або "Позивач") та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ" (далі - "Покупець" або "Відповідач") було укладено договір поставки № 09/01/20-01 (далі - "Договір") за умовами якого Постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність Покупця Товар (асортимент, номенклатура, кількість та ціна якого вказується у видаткових накладних), а Покупець - приймати та оплачувати Товар в порядку визначеному, Договором чи додатками до нього, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 4.2 Договору датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків при передачі Товару на складі Постачальника є дата видаткової накладної на відпуск Товару Покупцю, яка видається Постачальником.

Відповідно до п. 5.6. Договору, оплата Товару за цим Договором здійснюється Покупцем шляхом 100 % попередньої оплати на підставі наданого Постачальником рахунку-фактури, протягом трьох банківських днів з дати його отримання Покупцем.

Крім того, відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Упродовж 2020-го року Постачальником було поставлено за Договором товар на загальну суму 117 910,97 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними: № 729 від 17.06.2020, № 778 від 24.06.2020, № 814 від 01.07.2020, № 864 від 07.07.2020, № 920 від 15.07.2020, № 924 від 15.07.2020, № 1038 від 07.08.2020, № 1129 від 20.08.2020, № 1261 від 14.09.2020, № 1293 від 18.09.2020, № 1335 від 01.10.2020, № 1369 від 30.09.2020, № 1579 від 09.11.2020, № 1603 від 11.11.2020, № 1782 від 22.12.2020, копії яких долучено до позовної заяви.

Станом на 29.03.2023 Покупець, за твердженням Позивача, порушив умови Договору в частині здійснення оплати за поставлений Товар.

З метою досудового врегулювання спору 24.12.2022 Позивач звернувся до Відповідача з Претензією з вимогою щодо сплати заборгованості та повідомив про звернення до суду у разі несплати заборгованості.

З матеріалів справи встановлено, що рекомендований лист з претензією було отримано Відповідачем 27.01.2023, проте відповіді на Претензію, за твердженням Позивача, Відповідачем надано не було, заборгованість сплачено також не було.

З огляду на викладені вище обставини, Позивач звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача 232 711,37 грн, з яких 117 910,97 грн складає сума основної заборгованості за Договором, 51 525,48 грн - пеня, 54 049,19 грн - інфляційні нарахування та 9 225,73 грн - 3 проценти річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Покупець, згідно приписів статті 692 ЦК України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За правилом статті 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі в установлені Договором строки, суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 117 910,97 грн підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача пені в розмірі 51 525,48 грн, нарахованої на підставі пункту 6.2 Договору за період з 30.03.2022 по 22.03.2023 суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, порядок нарахування пені та її розмір визначені сторонами у пункті 5.3 Договору.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013)

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку пені, з урахуванням зазначених вище приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача пені у розмірі 7 172,88 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 54 049,19 грн інфляційних втрат та 9 225,73 грн трьох процентів річних нарахованих за період з 22.06.2020 по 22.03.2023.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОЖАНСЬКА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ" про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та компенсаційних платежів у загальному розмірі 232 711,37 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТ" (04119, місто Київ, вул.Зоологічна, Будинок 4-а, офіс 139/2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42654390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОЖАНСЬКА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ" (63042, Харківська обл., Валківський р-н, село Сніжків, вулиця 17 Вересня, будинок 8-А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38383822) 117 910,97 грн (сто сімнадцять тисяч дев`ятсот десять гривень 97 копійок) основної заборгованості за Договором, 7 172,88 грн (сім тисяч сто сімдесят дві гривні 88 копійок) пені, 54 049,19 грн (п`ятдесят чотири тисячі сорок дев`ять гривень 19 копійок) інфляційних нарахувань, 9 225,73 грн (дев`ять тисяч двісті двадцять п`ять гривень 73 копійки) трьох процентів річних та 2 825,38 грн (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять гривень 38 копійок) судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стґягнення 44 352,60 грн пені відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.09.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ