Рішення

від 18.09.2023 по справі 910/9362/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2023Справа № 910/9362/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Червонозоряний-Сервіс"

про стягнення 818 462,89 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Червонозоряний-Сервіс" про стягнення 818 462,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №20/21-4265-ТЕ-41 постачання природного газу від 12.10.2020.

Позивачем зазначено, що оплату за переданий газ відповідач здійснив частково та не виконав зобов`язання у визначений договором строк.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 562 025,81 грн., три проценти річних в розмірі 36 885,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 219 551,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2023 відкрито провадження у справі №910/9362/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 22.06.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600029100737.

28.06.2023 року до канцелярії суду від акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2023 року в задоволенні клопотання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом сторін у справі №910/9362/23 відмовлено.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

12.10.2020 між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Червонозоряний-Сервіс" (споживач) укладено договір №20/21-4256-ТЕ-41 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) з власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди, якими, зокрема, змінювалась ціна природного газу, а саме 31 від 26.10.2020, №2 від 30.10.2020, №3 від 23.11.2020, №4 від 22.12.2020, №5 від 29.01.2021, №6 від 26.02.2021, №7 від 26.03.2021, №8 від 31.03.2020, №9 від 28.04.2021.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 297 025,81 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- від 31.10.2020 року, обсяг переданого газу: 0,00100 тис. куб.м, вартістю 6,59 грн.;

- від 30.11.2020 року, обсяг переданого газу: 26,75500 тис. куб.м, вартістю 176 567,90 грн.;

- від 31.12.2020 року, обсяг переданого газу: 34,75000 тис. куб.м, вартістю 259 676,75 грн.;

- від 31.01.2021 року, обсяг переданого газу: 36,23600 тис. куб.м, вартістю 324 193,78 грн.;

- від 28.02.2021 року, обсяг переданого газу: 35,13600 тис. куб.м, вартістю 293 679,77 грн.;

- від 31.03.2021 року, обсяг переданого газу: 25,44700 тис. куб.м, вартістю 195 552,97 грн.;

- від 30.04.2021 року, обсяг переданого газу: 5,93600 тис. куб.м, вартістю 47 348,05 грн.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату в розмірі 735 000,00 грн.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №20/21-4256-ТЕ-41 постачання природного газу від 12.10.2020 року у відповідача перед позивачем в сумі 562 025,81 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 36 885,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 219 551,85 грн. нараховані станом на 30.04.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 36 885,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 219 551,85 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Червонозоряний-Сервіс" (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 6-А, код ЄДРПОУ 39251208) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в розмірі 562 025 (п`ятсот шістдесят дві тисячі двадцять п`ять) грн. 81 коп., 3% річних в сумі 36 885 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 23 коп., інфляційні втрати в розмірі 219 551 (двісті дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 85 коп. та судовий збір в розмірі 12 276 (дванадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 94 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий