Рішення

від 13.09.2023 по справі 914/1001/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 Справа № 914/1001/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгмет Прайд, м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 105 873,75 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шолкова О.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгмет Прайд про зобов`язання виконати умови договору, поставити товар та стягнути штрафні санкції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 р., справу № 914/1001/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 р., позовну заяву Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгмет Прайд про зобов`язання виконати умови договору, поставити товар та стягнути штрафні санкції залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.04.2023 року, представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2023 р., подано на електронну адресу суду заяву про усунення недоліків з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 8465/23.

Крім того, 05.04.2023 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження за вх. № 8575/23.

Аналогічні за змістом та додатками заява про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження надійшли на адресу суду, які направлені позивачем 05.04.2023 року засобами поштового звязку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 03.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.05.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 31.05.2023 р.

31.05.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1001/23 за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із необхідністю уточнення позовних вимог у даній справі, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 13715/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 р., задоволено заяву представника позивача про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1001/23 за правилами загального позовного провадження за вх. № 13715/23 від 31.05.2023 р. Судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1001/23 за правилами загального позовного провадження, за заявою представника позивача, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 28.06.2023 р.

05.06.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зміну предмету позову з додатками за вх. № 2215/23, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 84 560,00 грн. основної заборгованості, 21 313,75 грн. штрафних санкцій та судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 28.06.2023 р. вирішено заяву позивача про зміну предмету позову за вх. № 2215/23 від 05.06.2023 р. прийняти до розгляду та подальший розгляд справи № 914/1001/23 здійснювати з її врахуванням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.06.2023 р., підготовче засідання у даній справі призначено на 26.07.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1001/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13.09.2023 р. Судом постановлено судове засідання у справі № 914/1001/23 з розгляду справи по суті, яке призначене на 13.09.2023 р. на 11:45, провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Волинської області.

13.09.2023 р. представник позивача в судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві із врахуванням поданої заяви про зміну предмету позову за вх. № 2215/23 від 05.06.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 84 560,00 грн. основної заборгованості, 21 313,75 грн. штрафних санкцій - пені та понесені судові витрати.

13.09.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 12.04.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79066, м. Львів, вул. Кавалерідзе, буд. 2, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу.

Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялись відповідачу за його місцезнаходженням, повернуті Укрпоштою на адресу Господарського суду Львівської області з відміткою За закінченням терміну зберігання.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1001/23 Господарським судом Львівської області.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1001/23.

В судовому засіданні 13.09.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного Договору поставки № 02/12 від 10 грудня 2021 року. Позивач зазначає, що на виконання умов договору, районна державна адміністрація 15 грудня 2021 року сплатила повну вартість придбаного пального, а саме 89 640,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15 грудня 2021 року № 151221/1 та платіжним дорученням від 16 грудня 2021 року №65. На вказану суму адміністрація отримала 12 паливних карток номіналом 250 літрів кожна. Позивач вказує на те, що чеками касового апарату (РРО) підтверджується факт неможливості заправки автомобілів Луцької районної державної (військової) адміністрації у зв`язку із систематичним невиконанням умов договору відповідачем, а саме - передані покупцеві паливні картки на бензин марки А-95, неможливо реалізувати на АЗС та отримати фактичний предмет договору (бензин марки А-95). Так, з 12 придбаних паливних карт за період з 15 грудня 2021 по 16 березня 2023 року була активована і частково реалізована лише одна з них. Позивач зазначає, що за цей період по даний час адміністрацією використано всього лише 170 літрів бензину марки А - 95 (з куплених 3000 літрів). На день звернення до суду, Луцькій районній державній (військовій) адміністрації не здійснено відпуск 2830 літрів бензину марки А - 95 із загальної кількості придбаного за паливними картами ТзОВ Торгмет Прайд 3000 літрів, на загальну суму 84 560,00 грн., відповідно до зобов`язань відповідача за договором поставки від 10 грудня 2021 року № 02/12. Враховуючи заходи досудового врегулювання спору, вжиті позивачем, які не дали позитивного результату, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 84 560,00 грн. основної заборгованості, 21 313,75 грн. пені та судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 12.04.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79066, м. Львів, вул. Кавалерідзе, буд. 2, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1001/23 Господарським судом Львівської області.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

За результатами проведеного 29 листопада 2021 року електронного аукціону спрощеної закупівлі за предметом закупівлі Бензин марки А-95 (талони або скретч-карти або інші аналоги номіналом 5л., або 10л., або 15л., або 20л.) за кодом ДК: 021-2015:09130000-9 - «Нафта і дистиляти» ідентифікатор закупівлі: UA-2021-11-12-009697-а, переможцем, згідно протоколу № 56 щодо прийняття рішення уповноваженою особою Луцької районної державної адміністрації Волинської області, став учасник - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгмет Прайд.

10 грудня 2021 року між Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області (за договором замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгмет Прайд (за договором постачальник, відповідач у справі) укладено договір поставки № 02/12 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовнику товар: Бензин А-95 (електронна паливна картка літрова) по ціні 29,88 грн. з ПДВ, на суму 89640,00 грн. в кількості 3000 літрів, а замовник зобов`язується прийняти товар та здійснити оплату, відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, Постачальник, після отримання заявки на товар не пізніше трьох робочих днів з дня отримання заявки разом з видатковою накладною на товар передає Замовнику талони або скретч - карти або інші аналоги, емітовані Постачальником, на яких відображено найменування, асортимент та кількість товару (5 л., 10л., 15 л., 20 л.), які повинні бути обміняні Замовником на нафтопродукти на автозаправних станціях Постачальника. Талони, до видачі їх Замовнику, разом з видатковою накладною на товар є власністю Постачальника. Талони або інші аналоги пластикові чи паперові, видані Замовнику разом із видатковою накладною на товар, уже являються власністю Замовника.

Замовник на автозаправних станціях Постачальника обмінює талони або скретч - карти або інші аналоги Постачальника на товар в асортименті та кількості, що зазначені на талонах (пункт 3.2. Договору).

Позивачем долучено до матеріалів справи лист Товариства з обмеженою відповідальністю Торгмет Прайд від 19 листопада 2021 року про те, що Луцька районна державна адміністрація може обслуговуватись за паливними картками, емітованими ТОВ «ВЕСТ КАРД» по всій мережі партнерських АЗС «WOG» на всій території України цілодобово, у тому числі на АЗС в місті Луцьку, які знаходяться за адресами: вул. Володимирська, 1 а, вул. Конякіна, 22 в, вул. Рівненська, 22, проспект Соборності, 45.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, оплата Товару проводиться після його отримання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20 банківських днів на підставі рахунків та накладних, при умові надходження коштів на рахунок покупця на ці цілі.

Постачальник приймає на себе зобов`язання по зберіганню проданого Товару та його передачі Замовнику (пункт 5.1. Договору).

Згідно з пунктом 5.6. договору, Замовник має право прийняти, а Постачальник зобов`язується забезпечувати відпуск Товару по талонам або скретч - картам, або іншим аналогам на АЗС Постачальника з моменту їх передачі по видатковій накладній Замовнику.

Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 10.1. Договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2021 року або до повного виконання зобов`язаннями чи до моменту розірвання сторонами.

На виконання умов договору, 15 грудня 2021 року позивач сплатив повну вартість придбаного пального на суму 89 640,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15 грудня 2021 року № 151221/1 на суму 89 640,00 грн. Позивачем отримано 12 паливних карток номіналом 250 літрів кожна на суму 89 640,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі паливних карток від 15 грудня 2021 року, який долучений позивачем до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що за період з 15 грудня 2021 по 16 березня 2023 року ним отоварено лише 170 літрів бензину марки А 95, з куплених 3000 літрів.

Вказане також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 16.03.2023 р., який підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений позивачем до матеріалів справи.

Відтак, оплаченим позивачем, але непоставленим відповідачем є 2830 л бензину А-95 л. на загальну суму 84 560,00 грн. Враховуючи заходи досудового врегулювання спору, вжиті позивачем, які не дали позитивного результату, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 84 560,00 грн. основної заборгованості, 21 313,75 грн. пені та судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Оцінка суду.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 02/12 від 10.12.2021 р.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Позивачем, на підтвердження отримання від відповідача паливних карток для заправки автомобілів в АЗС, долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 151221/1 від 15.12.2021 р. на суму 89 640,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі паливних карток 15.12.2021 р. згідно видаткової накладної 151221/1 від 15.12.2021 р., який підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Як встановлено судом, позивачем було отоварено товар на загальну суму 5 080,00 грн. Залишок не отовареного товару (бензину А-95) становить 84 560,00 грн.

Загальна вартість непоставленого товару згідно Договору поставки № 02/12 від 10.12.2021 р., становить 84 560,00 грн.

Суд відзначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Картка являє собою емітований Покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною карток на пальне Луцькій районній державній адміністрації Волинської області, останній набув право власності на нафтопродукти в об`ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Передача талонів на пальне (картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє ТзОВ Торгмет Прайд від обов`язку передати Луцькій районній державній (військовій) адміністрації Волинської області товар, придбаний ним згідно Договору, так як позивачем придбавався безпосередньо товар - бензин марки А-92, по вказаному вище договору, а не паливні картки, які підтверджують право власності на нього.

Таким чином, оскільки з моменту передання ТзОВ Торгмет Прайд карток на пальне Луцькій районній державній адміністрації Волинської області, позивач набув право власності на пальне в об`ємах, які зазначені у видатковій накладній № 151221/1 від 15.12.2021 р., незважаючи на фактичні обставини, за якими згідно таких паливних карток (талонів) позивач не мав можливості отримати товар, а тому позивач вправі вимагати повернення коштів, які перераховані ним відповідачу за договором і на які не отримано товар.

За умовами укладеного Договору поставки № 02/12 від 10.12.2021 р., відповідачем прийнято безумовне зобов`язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином.

Водночас, таку можливість має бути гарантовано відповідачем шляхом заправляння паливом у мережі АЗС.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 84 560,00 грн.

Відповідач, доказів належного виконання зобов`язань за Договором поставки № 02/12 від 10.12.2021 р., суду не подав.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, на загальну суму 84 560,00 грн.

Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов`язань, що виникли між сторонами договору, адже, здійснюючи повну оплату товару палива при придбанні карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС у спосіб пред`явлення паливних карток, обов`язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.

Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов`язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у Договорі поставки № 02/12 від 10.12.2021 р.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 84 560,00 грн.

Станом на момент ухвалення рішення у даній справі, у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу в сумі 84 560,00 грн., доказів протилежного суду не надано.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним Договору поставки № 02/12 від 10.12.2021 р. чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання вказаного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення умов Договору поставки № 02/12 від 10.12.2021 р., позивач нарахував відповідачу 21 313,75грн. пені за період з 25.08.2022 р. по 24.02.2023 р. У позовній заяві позивач зазначає про те, що перебіг строку позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) виник в Луцької районної державної (військової) адміністрації з 25 серпня 2022 року (з моменту коли остання довідалась про порушення свого права) свідчить чек касового апарату (РРО) від 25 серпня 2022 року № 35982 (КП), в якому відмовою для отримання пального покупцем зазначено: «недостатньо коштів на рахунку або карті». Вказаний чек касового апарату (РРО) від 25 серпня 2022 року № 35982 (КП) долучений позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до пунктів 8.1- 8.2. Договору передбачено, що у разі невиконання сторонами своїх договірних зобов`язань протягом зазначеного терміну до них застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки. За порушення сторонами своїх зобов`язань, винна сторона сплачує іншій стороні цього Договору пеню в розмірі 0,1% від загальної суми цього Договору, зазначеної в п. 2.2, за кожен день затримки.

Суд, здійснивши перерахунок пені, вважає, що обгрунтованим є розрахунок за період з 26.08.2022 р. по 24.02.2023 р. і таким чином до стягнення розмір пені за цей період становить 21 197,92 грн.

Отже, беручи до уваги перерахунок розміру пені, здійснений судом вище, слід вважати, що обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума 21 197,92 грн. пені. за період з 26.08.2022 р. по 24.02.2023 р. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування такої.

Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань пені та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 84 560,00 грн. основної заборгованості та 21 197,92 грн. - пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог, суд відмовляє за безпідставністю такого нарахування.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6 від 14.03.2023 р.

На підставі положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача в сумі 2 681,06 грн., а решта суму судового збору залишити за позивачем.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст. ст. 76-79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгмет Прайд (79066, м. Львів, вул. Кавалерідзе, буд. 2; код ЄДРПОУ № 43747521) на користь позивача: Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області (43016, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 53; код ЄДРПОУ № 04051425) 84 560,00 грн. основної заборгованості, 21 197,92 грн. - пені та 2 681,06 грн. понесених витрат на сплату судового збору

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 18.09.2023 р.

Суддя Долінська О.З.