Рішення від 12.09.2023 по справі 917/730/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023 р. Справа № 917/730/23

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши матеріали

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Софіївська, 68, код ЄДРПОУ 31700972

про визнання укладеними пунктів договору

ВСТАНОВИВ:

04.05.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання укладеними пунктів договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 року матеріали передані судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/730/23, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

19.07.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8879) в якому останній проти задоволення позовної заяви заперечує посилаючись на те, що оспорюваний пункт 33 договору є таким, що суперечить введеному ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" мораторію на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання. Також у відзиві відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву та визнання пропуску строків поважними.

Ухвалою від 21.07.2023 року клопотання відповідача задоволено та строк на подачу відзиву поновлений.

31.07.2023 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив за вх. № 9384, у якій проти відзиву заперечує та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Рішенням пленарного засідання сімнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання № 481 від 14.10.2022 року прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" та, у подальшому, передано на баланс, у господарське відання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі Позивач, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго").

Таким чином, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює виробництво теплової енергії з метою забезпечення опалення приміщень споживачів міста Кременчука.

Підприємством підготовлено та направлено на адресу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, КП "ТЕПЛОЕНЕРГО") договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року № 8515 (далі - Договір), розроблений на підставі Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) та Порядку користування тепловою енергією, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Порядок).

03.04.2023 юридичною службою ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" отримано листа КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" від 22.03.2022 року за вих. № 09/568 з двома примірниками договору та протоколами розбіжностей до нього для розгляду та підписання.

Наявність протоколу розбіжностей вказує на недосягнення сторонами згоди щодо змісту окремих положень договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року № 8515.

Так, відповідач не погодився з пунктом 33 Договору в редакції позивача, а саме:

"Розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на Т/Е -4 731,54 грн/Гкал (без ПДВ).

умовно-постій на частина двоставкового тарифу на Т/Е (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 146 257.50 грн/Гкал/год (без ПДВ)."

Відповідач вказаний пункт Договору доповнив та виклав в новій редакції:

"Розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на Т/Е -4 731,54 грн/Гкал (без ПДВ).

умовно-постій на частина двоставкового тарифу на Т/Е (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 146 257.50 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Застосування двоставкового тарифу до Споживача розпочинає свою дію г закінчення воєнного стану та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. На час укладання договору до Споживача застосовується тариф, який діяв станом на 24.02.2022року".

При цьому, як зазначає позивач, тарифи, які застосовуються до споживачів м. Кременчука, зокрема, до відповідача, встановлені Рішенням пленарного засідання шістнадцятої позачергової Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30.09.2022 року № 477.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифи виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом уповноваженим встановлювати тарифи.

Згідно з Постановою КМУ "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" від 01.06.2011 року № 869:

"3) двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної умовно-постійної)

21) тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість виробництва, транспортування та постачання одиниці теплової енергії (1 . відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку".

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечу відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії ПОКВПТГ "ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО".

Умови договорів на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, містять, зокрема, пункти, які стосуються розрахунків за користування тепловою енергією, що передбачають тарифи, які застосовуються до конкретного спожива (з урахуванням його категорії), терміни оплати та відповідальність за порушення термінів оплати тощо (пункти 33-39 Договору).

Запропонований у протоколі розбіжностей пункт 33, надає перевагу КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" перед іншими споживачами такої ж категорії, в частині розміру тарифу.

У правовідносинах зі своїми споживачами ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" дотримується єдиного підходу до врегулювання договірних відносин, тобто всі споживачі однієї категорії мають, зокрема, однакові умови проведення оплати за теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії", підприємство, як суб`єкт природної монополії, зобов`язане забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

З огляду на викладене, позивач вважає, що у ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відсутні правові підстави погодження редакції пункту 33, запропонованого КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" в протоколі розбіжностей до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про визнання укладеним пункту 33 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року № 8515 саме його редакції.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків .

Відповідно до частин 1-4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Згідно зі статтею 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Статтею 646 ЦК України визначено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Частиною першою статті 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - фізична або юридична особа яка використовує теплову енергію на підставі договору.

В преамбулі Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що він визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання. За змістом статті 1 цього ж Закону:

сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, основними обов`язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів тощо.

При цьому, споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 25 цього ж Закону закріплено права та основні обов`язки теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організацій, в тому числі право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та обов`язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3.10.2007 року N 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, укладення договору між постачальником теплової енергії та споживачем є їх обов`язком з метою врегулювання взаємних прав та обов`язків, забезпечення надійного та безперебійного постачання обсягів теплової енергії відповідно до погоджених умов та законодавства.

Як вже зазначалось раніше, позивачем було направлено на адресу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року № 8515, розроблений на підставі Закону України "Про теплопостачання" та Порядку користування тепловою енергією, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року.

Однак, 03.04.2023 року позивач отримав листа від КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" від 22.03.2022 за вих. № 09/568 з двома примірниками договору та протоколами розбіжностей до нього для розгляду та підписання.

Наявність протоколу розбіжностей вказує на недосягнення сторонами згоди щодо змісту окремих положень договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року № 8515.

У зв`язку з чим позивач як сторона, виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей та не згодна з наданими пропозиціями, подала до суду позов для їх врегулювання. При цьому, у разі передачі такого спору на розгляд суду, сторони фактично погоджуються із обов`язковістю судового рішення, а також тим, що суд, приймаючи таке рішення, діє в рамках своїх дискреційних повноважень та судового розсуду з урахуванням інтересів сторін та суспільства, актів законодавства, звичаїв ділового обороту, існуючої практики договірних відносин тощо.

Таким чином, договірне зобов`язання виникає внаслідок складного юридичного факту: погоджених сторонами умов договору, а також рішення суду щодо умов договору, які не були погоджені ними, а договір, за загальним правилом, вважається укладеним з моменту набрання чинності таким рішенням та породжує господарсько-правові зобов`язання сторін (згідно з висновками викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020 року справі № 910/1746/19)

Як вказано вище, стаття 187 ГК України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2021 року у справі № 910/1515/21.

Позивач просить суд визнати 33 укладеним в редакції договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 № 8515, зокрема:

"Розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на Т/Е -4 731,54 грн/Гкал (без ПДВ).

умовно-постій на частина двоставкового тарифу на Т/Е (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 146 257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ)".

Нарахування за відпущену Позивачем теплову енергію, з метою опалення об`єктів Відповідача, здійснюються відповідно до встановлених тарифів, які введені в дію з 01.10.2022 року рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 року № 477 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

Вказані тарифи встановлені ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" уповноваженим органом місцевого самоврядування, а отже, застосовувати інші тарифи підприємство не має законних та обґрунтованих витрат.

Відповідач в наданому протоколі розбіжностей п. 33 Договору доповнив наступним реченням "Застосування двоставкового тарифу до Споживача розпочинає свою дію після закінчення воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено або гкатпаяо. На час укладання договору до Сппжтача застосовується тариф, який діяв станом на 24.02.2022 року" та виклав даний пункт в такій редакції:

"Розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на Т/Е для потреб інших споживачів (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на Т/Е -4 731,54 грн/Гкал (без ПДВ).

умовно-постій на частина двоставкового тарифу на Т/Е (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -146 257.50 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Застосування двоставкового тарифу до Споживача розпочинає свою дію після закінчення воєнного стану та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. На час укладання договору до Споживача застосовується тариф, який діяв станом на 24.02.2022 року".

Суд проаналізовавши спірні умови договору з точки зору їх відповідності інтересам сторін, а також вимогам законодавства та, за результатами такого аналізу зроблені наступні висновки.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 869 двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної); зміна тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води перегляд уповноваженим органом тарифів та їх структури або коригування тарифів; коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води перерахунок тарифів у зв`язку із зміною протягом строку їх дії обсягу окремих складових, вартість яких змінилася з причин, які не залежать від ліцензіата (суб`єкта господарювання); строк дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води період часу, на який уповноваженим органом встановлено тарифи та протягом якого такі тарифи застосовуються до споживачів; тарифи на послуги з постачання гарячої води вартість надання одиниці послуги з постачання гарячої води визначеної кількості та відповідної якості, розрахована на основі планованих економічно обґрунтованих витрат, з урахуванням планованого прибутку; тарифи на послуги з постачання теплової енергії вартість надання одиниці послуги з постачання теплової енергії відповідної якості, що дорівнює вартості теплової енергії для споживача; тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання вартість виробництва, транспортування та постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку;

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії вартість одиниці теплової енергії, визначена з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії або відповідно до норми споживання, встановленої органом місцевого самоврядування, як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуги з постачання теплової енергії; умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії; умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання гарячої води вартість одиниці послуги (1 куб. метр) як грошовий вираз відповідної умовно-змінної частини вартості планованого обсягу теплової енергії, необхідної для надання послуги з постачання гарячої води, витрат на електроенергію та холодну воду для потреб гарячого водопостачання;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії абонентська плата за одиницю теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год.) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії; умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку; умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання гарячої води абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження системи постачання гарячої води як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості послуг з постачання гарячої води, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу надання послуг з постачання гарячої води, з урахуванням планованого прибутку.

Відповідно пункту 11 Порядку № 869 з метою забезпечення відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, та відповідно наданням послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом кожного року (до початку опалювального періоду) за заявою ліцензіата (суб`єкта господарювання).

Формування двоставкових тарифів на теплову енергію передбачено пунктами 47-56 Порядку №869.

Згідно з пунктами 47-56 Порядку № 869 ліцензіатам, що одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів. При цьому, окремо визначаються умовно-змінна та умовно-постійна частини такого тарифу.

Формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та відповідного річного планованого прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

Під час формування двоставкових тарифів на теплову енергію визначаються планована повна собівартість, витрати на відшкодування втрат і планований прибуток від ліцензованої діяльності відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини.

До умовно-змінної частини двоставкового тарифу на теплову енергію включаються плановані прямі витрати на придбання палива і електроенергії для виробництва теплової енергії власними котельнями та установками з використанням альтернативних джерел енергії та її транспортування, витрати на транспортування природного газу, покупну теплову енергію, а також витрати що включаються до повної планованої собівартості виробництва теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками (крім витрат на власні господарські потреби).

До умовно-постійної частини двоставкового тарифу на теплову енергію належать витрати, що включені до планованої повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, крім зазначених у пункті 50 цього Порядку і відповідно віднесених до умовно-змінних витрат, а також витрати на відшкодування втрат та планований прибуток, визначений відповідно до пункту 27 цього Порядку.

Розрахунок умовно-змінної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми умовно-змінної частини витрат, що включаються до планованої повної собівартості, зазначених у пункті 50 цього Порядку, на планований обсяг реалізації теплової енергії споживачам згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Розрахунок умовно-постійної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми умовно-постійної частини витрат, що включаються до планованої повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та планованого прибутку, зазначених у пункті 51 цього Порядку, на сумарне теплове навантаження об`єктів теплопостачання споживачів згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Застосування двоставкових тарифів на теплову енергію не звільняє ліцензіата від зобов`язань щодо ведення окремого обліку доходів і витрат за видами ліцензованої діяльності.

Для формування двоставкових тарифів на теплову енергію теплове навантаження об`єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об`єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою). У разі неможливості визначення теплового навантаження об`єктів теплоспоживання згідно з вимогами абзацу першого цього пункту теплове навантаження підтверджується результатами незалежного енергетичного аудиту або органом місцевого самоврядування за умови надання інформації щодо достовірності вихідних даних для встановлення двоставкових тарифів та пооб`єктного переліку теплового навантаження за категоріями споживачів. Витрати на проведення незалежного енергетичного аудиту не включаються до структури тарифів на теплову енергію.

Примірна форма розрахунку умовно-постійної та умовно-змінної частин витрати ліцензіата на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджується Мінрегіоном.

Відповідно до пунктів 57 та 58 Порядку № 869 для встановлення одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат подає щороку до 1 липня (крім ліцензіатів, що вперше встановлюють тарифи) уповноваженому органові відповідної територіальної громади, на території якої ліцензіат провадить (має намір провадити) ліцензовану діяльність, у паперовій та електронній формі заяву і розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами. Порядок розгляду уповноваженими органами розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, поданих ліцензіатом, встановлюється Мінрегіоном.

Для встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію ліцензіат подає уповноваженому органові відповідної територіальної громади, на території якої ліцензіат провадить (має намір провадити) ліцензовану діяльність та планує застосовувати двоставкові тарифи на теплову енергію, додатково, крім зазначених у пункті 57 цього Порядку документів, розрахунки тарифів на планований період за встановленою такими органами формою з відповідними розрахунками і підтвердними матеріалами і документами.

Особливості формування тарифів на послуги з постачання теплової енергії передбачені пунктами 59-62 Порядку № 869.

Водночас, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.08.2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року № 502 "Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану" (набрала чинності 04.05.2022 року) постановлено, зокрема, протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, рекомендувати органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 року № 2479-IX (набрання чинності 19.08.2022 року) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Виходячи з наведеного вище, застосування Позивачем тарифів на послуги з постачання теплової енергії до Відповідача, не може перевищувати рівень тарифів, що застосовувалися до них станом на 24.02.2022 року.

Станом на 24.02.2022 року для споживачів м. Кременчука категорії "інші споживачі" в тому числі для КП "Теплоенерго" діяв одноставковий тариф, який складав 5637.16 грн/Гкал (без ПДВ) відповідно до рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 року за № 1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ" скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022 року".

Як вбачається з матеріалів справи з 01 листопада 2022 року позивач надає послуги з постачання теплової енергії за адресою Відповідача, у зв`язку з чим в подальшому направлено на адресу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року № 8515.

Тобто, Договір з застосуванням двоставкового тарифу до споживача теплової енергії був направлений вже після введення Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 року № 2479-IX мораторію на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

З урахуванням досліджених у цій справі матеріалів, судом встановлено, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" фактично, оцінюючи наслідки в перерахунку тарифів, застосувало у наданому проекті Договору № 8515 від 01.11.2022 року, а саме: в п. 33 Договору, підвищений (двоставковий тари) до Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в період дії заборони на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 року № 2479-IX (набрання чинності 19.08.2022 року).

З огляду на що, суд приходить до висновку про відмову у визнанні укладеним пункту 33 договору № 8515 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №127/3429/16-ц.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С.М.