Рішення

від 15.09.2023 по справі 922/3071/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3071/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН" (61036, м. Харків, вул. Мухачова, 1 А) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН", в якому просить:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕЙН (ідентифікаційний код юридичної особи 32136270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (ідентифікаційний код юридичної особи 23001551) грошові кошти в розмірі 145039,01 грн., з яких сума основної заборгованості 104387,02 грн., пені - 17731,50 грн., 3% річних 3654,97 грн., інфляційні втрати 19265,52 грн.

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕЙН (ідентифікаційний код юридичної особи 23001551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (ідентифікаційний код юридичної особи 38000735) 2684,00 гривні як сплачений судовий збір за подання позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором №238 купівлі-продажу електроенергії від 23.10.2017 в частині своєчасної оплати за отриману електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3071/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

11.08.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позов за вх. № 21340, в якому відповідач просить: в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН" про стягнення пені у розмірі 17731,50 грн., 3 % річних 3654,97 грн. та інфляційні втрати 19265,52 грн. відмовити; розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕЙН" виконання судового рішення у справі терміном на 6 (шість) місяців з оплатою заборгованості щомісячно рівними частинами. У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №530-IX, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житловокомунальні послуги. Положення зазначеного закону поширюються і на юридичних осіб індивідуальних споживачів житлово-комунальних послуг, яким є і ТОВ «Рейн». Відповідач також ввважає, що наявні підстави й для звільнення Відповідача від відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних збитків за невиконання зобов`язань за Договором у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форсмажору), а саме військової агресії Російської Федерації проти України. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Відповідач вказує, що з 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, початком бойових дій у м. Харкові та введенням військового стану в Україні, ТОВ «РЕЙН» тривалий час не могло у повній мірі відновити свою господарську діяльність, як наслідок, доходи підприємства значно зменшилися, фінансовий стан підприємства наразі гірший порівняно з тим, яким він був у попередні роки. Крім того, з 23.05.2022 р. приміщення за адресою: 61036, м. Харків, вул. Мухачова, буд. 1 а, яке належить Відповідачу на праві власності, зайняла військова частина НОМЕР_1 відповідно до Договору безоплатного користування нерухомого майна № 1 (далі Договір), який було укладено 23.05.2022 р. ТОВ "Рейн" (Балансоутримувач), військовою частиною НОМЕР_1 (Користувач) та Харківським квартирно-експлуатаційне управлінням (попередня назва - Квартино - експлуатаційним відділом м. Харків) (Платник). Однак, Харківське квартирно-експлуатаційне управління відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг несвоєчасно, зі значними затримками, станом на сьогоднішній день має перед Відповідачем заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2022 р. до 31.12.2022 р. у розмірі 158003,48 грн. та спожите водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2022 р. до 31.12.2022 р. у розмірі 3525,23 грн., а всього 161528,71 грн. Наведені обставини істотно ускладнюють можливість виконання Відповідачем судового рішення у цій справі, тому Відповідач змушений просити суд розстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців з оплатою суми боргу щомісячно рівними частинами.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

23.10.2017 року між ТОВ «Енерго Х» (далі - позивач, постачальник) та ТОВ «РЕЙН» (далі відповідач, споживач) було укладено договір № 238 купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві електричну енергію в межах встановленої (дозволеною) потужності, а Споживач зобов`язується прийняти поставлену Постачальником електричну енергію та оплатити її на умовах цього договору.

Постачальник зобов`язується Постачати електроенергiю Споживачу на перiод дiї даного договору у вiдповiдностi з очiкуваннями місячними обсягами споживання електричної енергiї, якi вказанi у Додатковій угодi № 1 до даного Договору. Щомiсяця до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати Споживачу Акт здачi-прийняття робiт (надання послуг) мiж Споживачем та Постачальником на підставі наданих Споживачем вiдомостей про споживання електричної енергiї (п. п. 2.3, 2.3.1, 2.3.2 договору).

Споживач зобов`язується щомiсяця, на пiдставi даних приладів облiкy електроенергiї, не пiзнiше встановленої дати оформлювати та надавати Постачальнику вiдомостi про фактичні обсяги спожитої електричної енергiї. Щомісячно до 10-го числа мiсяця, наступного за звiтним, пiдписати Акт здачi-прийняття робiт (надання послуг) за звiтний перiод. Проводити оплату за електричну енергії відповідно до додаткової угоди №2 до даного договору.

Споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, обумовленому в додатковій угоді № 2 до цього договору (п. п. 2.4, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3., 3.1 договору). Фактичний обсяг спожитої електроенергiї вiдображається у акті здачi-прийняття робiт (надання послуг), який формується не пiзнiше 10-го (десятого) числа мiсяця, наступного за розрахунковим (п.4 додаткова угода №1 від 23.10.2017 року).

Споживач здійснює 100% сплату за електричну енергію до 30-го числа (включно) місяця наступного за місяцем постачання постачання. Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: собівартість плюс 7% (собівартість = ціна закупки 1 квт*год в ДП «ЕНЕРГОРИНОК» + передача 1 квт*год по мережам АК «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (п.3 додаткова угода №2 від 23.10.2017 року).

Згідно п. п. 6.1, 6.2 договору договiр набирає чинності з 01 сiчня 2018 року i дiє до 31 грудня 2018 року. Якщо за мiсяць до закiнчення тepміну дiї договору жодною iз сторін не буде заявлено про припинення його дiї або перегляд його умов, договiр вважається продовженим на настyпний календарний piк.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано електричної енергії на загальну суму 120 787,02 грн., даний факт підтверджується Актом звіряння за період з 01.01.2022 року по 25.06.2023 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень, лютий, березень, квітень 2022 року, довідкою про фактичні обсяги купівлі електричної енергії АК "Харківобленерго" та копією листа АК "Харківобленерго" від 27.02.2023 року.

Втім, як вказує позивач, відповідач лише частково оплатив вартість отриманої електричної енергії та має заборгованість у розмірі 104 387,02 грн.

Отже, ТОВ ЕНЕРГО Х, як Постачальник, виконало свої зобов`язання по Договору належним чином та в повному обсязі, однак відповідач за спожиту електричну енергію не розрахувався в повному обсязі, у зв`язку з чим сума заборгованості ТОВ «РЕЙН» за спожиту електричну енергію по Договору №238 купівлі-продажу електроенергії від 23.10.2017 за період з січня 2022 року по квітень 2022 року складає 104 387,02 грн.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано і заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 3 654,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 19 265,52 грн. (згідно статті 625 ЦК України), а також пеню у розмірі 17 731,50 грн.

Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "ЕНЕРГО Х" до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від Постачальника електричної енергії повинна проводитись Споживачем відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів.

Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості відповідача за Договором №238 купівлі-продажу електроенергії від 23.10.2017 станом на час подання позову становила 104387,02 грн.

Однак, після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем частково було погашено заборгованість, а саме відповідно до платіжної інструкції №206 від 09.08.2023 р. Відповідачем сплачено на рахунок Позивача за постачання електроенергії у березні 2022 р. згідно з актом від 31.03.2022 р. та договору №238 від 23.10.2017 р. суму у розмірі 25 000,00 грн. Копію вказаної платіжної інструкції додано до відзиву на позов.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, приймаючи до уваги сплату відповідачем заборгованості за Договором у розмірі 25 000,00 грн., суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості за Договором № 238 купівлі-продажу електроенергії від 23.10.2017 у розмірі 25 000,00 грн.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за договором у розмірі 79 387,02 грн., при цьому вказана сума заборгованості відповідачем не спростовується.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором № 238 купівлі-продажу електроенергії від 23.10.2017 у розмірі 79 387,02 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 17 731,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.5 Договору передбачена відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату коштів, передбачених пунктом 3.3 даного Договору, Споживач оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 4.5 Договору позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 04.07.2022 по 04.11.2022 у загальному розмірі 17 731,50 грн.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти стягнення пені послався на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 17.03.2020 № 530-ІХ.

Так, відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житловокомунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач житлово-комунальних послуг це індивідуальний або колективний споживач.

В свою чергу індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Таким чином, ТОВ «Рейн» як юридична особа є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Тобто, згідно з положеннями вказаної постанови, в тому числі, у перiод з 04.07.2022 р. по 04.11.2022 р. на всій території України діяв карантин, пов`язаний із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період 04.07.2022 по 04.11.2022 за порушення строків оплати електричної енергії є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З огляду на наведені вище висновки суду, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 17731,50 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 3 654,97 грн. за період з 05.05.2022 по 04.07.2023 та інфляційних втрат у розмірі 19 265,52 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що наведені нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ ЕНЕРГО Х про стягнення 3% річних у розмірі 3 654,97 грн. та інфляційних втрат у розмірі 19 265,52грн., є обґрунтованими і такими, що також підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача на обставини непереборної сили (форс-мажор) в результаті військової агресії РФ проти України та на Лист ТПП 2024/02.1-7.1 від 28.02.2022р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 538 ЦК України сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Відповідач не тільки не повідомляв позивача про настання для нього форс-мажорних обставин та навіть після подання позову не надав жодного доказу, підтверджуючу таку обставину.

Відповідно до положень п. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України:

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У Постанові ВС від 25.01.2022р. по справі 904/3886/21 викладено наступний висновок:

«…Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП…».

В Постанові від 14 червня 2022 року по справі 922/2394/21, ВС зазначив «…Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі…».

Отже, загальновідомий факт про повномасштабну агресію РФ проти України не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання свого зобов`язання. Будь-яких доказів наявності для відповідача обставин форс-мажору, що стали перешкодою для неможливості виконання свого зобов`язання перед позивачем з оплати спожитої електричної енергії, відповідач не надав.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає сума основної заборгованості у розмірі 79 387,02 грн., 3% річних у розмірі 3 654,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19 265,52 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 17 731,50 грн.- суд відмовляє у задоволенні. В частині стягнення заборгованості у розмірі 25 000,00 грн. - закриває провадження у справі у зв`язку із сплатою її відповідачем.

Що стосується клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду на 6 (шість) місяців з оплатою суми боргу щомісячно рівними частинами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 3 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до приписів частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан стягувача.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що з 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, початком бойових дій у м. Харкові та введенням військового стану в Україні, ТОВ «РЕЙН» тривалий час не могло у повній мірі відновити свою господарську діяльність, як наслідок, доходи підприємства значно зменшилися, фінансовий стан підприємства наразі гірший порівняно з тим, яким він був у попередні роки. Крім того, з 23.05.2022 р. приміщення за адресою: 61036, м. Харків, вул. Мухачова, буд. 1 а, яке належить Відповідачу на праві власності, зайняла військова частина НОМЕР_1 відповідно до Договору безоплатного користування нерухомого майна № 1 (далі Договір), який було укладено 23.05.2022 р. ТОВ "Рейн" (Балансоутримувач), військовою частиною НОМЕР_1 (Користувач) та Харківським квартирно-експлуатаційне управлінням (попередня назва - Квартино - експлуатаційним відділом м. Харків) (Платник). Однак, Харківське квартирно-експлуатаційне управління відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг несвоєчасно, зі значними затримками, станом на сьогоднішній день має перед Відповідачем заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.10.2022 р. до 31.12.2022 р. у розмірі 158003,48 грн. та спожите водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2022 р. до 31.12.2022 р. у розмірі 3525,23 грн., а всього 161528,71 грн. Харківський КЕУ повідомив, що не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно з претензії ТОВ «РЕЙН» від 28.03.2023 р. за договором №1 від 23.05.2022 р., у зв`язку з тим, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду, фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. На цей час Відповідач готує відповідну позовну заяву до господарського суду про стягнення з Харківського КЕУ вищевказаної заборгованості. Наведені обставини істотно ускладнюють можливість виконання Відповідачем судового рішення у цій справі, тому Відповідач змушений просити суд розстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців з оплатою суми боргу щомісячно рівними частинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Проте, відповідачем не надано належної фінансової звітності на підтвердження факту неможливості виконання рішення суду.

Крім того, відповідачем на підтвердження суттєвих змін у фінансовому становищі ТОВ «РЕЙН» через ведення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 не надано сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчував би наявність форс-мажорних обставин, які впливали чи впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача за Договором № 238 купівлі-продажу електроенергії від 23.10.2017.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання зобов`язань та які б могли бути підставою для розстрочки їх виконання. Крім того, відповідач не надав жодного доказу важкого фінансового стану чи відсутності у нього грошових коштів. Також відповідачем не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища відповідача, а отже і про наявність реальної можливості виконання рішення суду у справі протягом 6 місяців.

Зважаючи на вказане, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного вище клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1893,24 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

А отже, суд звертає увагу, що враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог у розмірі 25 000,00 грн., судовий збір у розмірі 462,63 грн. підлягає поверненню з державного бюджету за відповідним клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238, 247-252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕЙН (61036, м. Харків, вул. Мухачова, 1 А, код ЄДРПОУ 32136270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, код ЄДРПОУ 38000735) суму основної заборгованості у розмірі 79 387,02 грн., 3% річних у розмірі 3654,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 19265,52 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1893,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 17 731,50 грн. - відмовити.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 25 000,00 грн. - закрити провадження у справі.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО Х (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, код ЄДРПОУ 38000735).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю РЕЙН (61036, м. Харків, вул. Мухачова, 1 А, код ЄДРПОУ 32136270).

Повне рішення складено "15" вересня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/3071/23