Постанова

від 14.09.2023 по справі 910/4725/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4725/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронської Г. О., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ягічевої Н. І.

від 21 грудня 2022 року (повний текст складений 20 лютого 2023 року)

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Андрієнка В. В., Шапрана В. В., Буравльова С. І.

від 28 червня 2023 року (повний текст складений 11 липня 2023 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА ПЛАЗМА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція"

про стягнення 9 013 375, 93 грн та розірвання договору,

за участю представників:

від позивача: Грибов Д. І.

від відповідача: Волощенко В. І.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА-ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" про визнання договору підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року, укладеного між ним та відповідачем, розірваним та стягнення 9 013 375,93 грн, з яких: 7 513 375,93 грн - сума попередньої оплати за договором підряду та 1 500 000,00 грн - штраф за порушення строків виконання робіт за договором підряду.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач в порушення умов договору підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року не виконав у повному обсязі та своєчасно передбачені договором роботи, з огляду на що договір відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України має бути розірваним у зв`язку з істотним порушенням відповідачем взятих на себе за договірних зобов`язань, а сплачена позивачем відповідачу на виконання умов цього договору в якості попередньої оплати сума грошових коштів підлягає поверненню позивачу за роботи, що не були виконані відповідачем. Крім того, відповідно до пункту 11.2. договору відповідач за порушення строків виконання робіт має сплатити позивачу штраф.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23 червня 2022 року прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА-ІНВЕСТ" до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4725/22.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09 листопада 2022 року задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА" про заміну учасника провадження: замінив позивача у справі № 910/4725/22 з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА-ІНВЕСТ" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА".

2. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.

17 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА-ІНВЕСТ", як Замовником, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція", як Підрядником, був укладений договір підряду № 13082021 (далі по тексту - договір, договір підряду, спірний договір), відповідно до пункту 1.1. якого Підрядник зобов`язався за завданням Замовника своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик на підставі виконаної ним та затвердженої Замовником проектної документації якісно виконати комплекс будівельних робіт з «Реконструкції будівлі аптеки та гаража з метою розміщення плазмацентру за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, проспект Аношкіна, 26» (далі - Об`єкт) відповідно до вимог державних будівельних норм (далі-ДБН), а також інших вимог чинного законодавства України для таких видів робіт, в тому числі нормативних вимог для приміщення плазмацентру.

Відповідно до пункту 1.2. договору орієнтований склад (зміст) та обсяги (види) робіт, що доручаються до виконання Підряднику визначені в додатках 1, 2, 3 та 5, що додаються до цього договору та є його невід`ємними частинами.

Підрядник гарантує, що обсяг робіт, визначений у додатку 5 (орієнтовний обсяг робіт), є достатній для цілей цього договору та для використання Об`єкту за цільовим призначенням та гарантує, що виконання орієнтовного обсягу робіт за даним договором у повному обсязі буде здійснено в межах договірної ціни, визначеної в пункті 2.2. договору.

Збільшення ціни договору з ініціативи Підрядника, а також через виникнення потреби для виконання додаткових робіт та/або залучення додаткових матеріалів, не врахованих Підрядником при формування договірної ціни, окрім випадків виникнення додаткових обсягів або видів робіт з ініціативи Замовника, не допускається.

Згідно з пунктом 1.3. договору фінансування робіт по цьому договору здійснюється за рахунок власних та/або залучених коштів Замовника. Замовник гарантує, що він має достатньо коштів для повного (в розмірі, порядку та на умовах, передбачених цим договором) розрахунку з Підрядником за належно виконані останнім роботи по цьому договору.

У розділі 2 сторони погодили суму договору та порядок розрахунків, відповідно до пункту 2.2. якого сума договору визначається відповідно до договірної ціни та становить 28 001 048,00 грн (з ПДВ).

Згідно з пунктом 2.3. договору оплата за цим договором здійснюється Замовником відповідно до умов графіку фінансування робіт (додаток № 4, який є невід`ємною частиною договору) шляхом внесення коштів на поточний рахунок Підрядника у національній валюті України, при цьому:

1. Підрядник гарантує відсутність необхідності проведення додаткових робіт для цілей даного договору. Ризик виявлення необхідності проведення робіт, не урахованих при укладанні цього договору, та їх виконання несе Підрядник.

2. У разі зміни обсягів робіт Замовником, Підрядник виконує такі роботи, після підписання відповідної додаткової угоди до даного договору. Оплата робіт здійснюється на підставі додаткових угод до цього договору.

3. У разі, якщо Підрядник виконає роботи менші за обсягом, оплата проводиться відповідно до акту виконаних робіт з урахуванням фактично виконаних підрядником робіт згідно довідок форми КБ-2в та КБ-3.

Відповідно до графіку фінансування робіт, погодженому сторонами у додатку № 4 до договору, загальна сума робіт складає 28 001 048,00 грн з ПДВ, яка сплачується в шість етапів:

- перша оплата в сумі 8 400 000,00 грн здійснюється у період 3-х банківських днів від дати підписання договору;

- друга оплата в сумі 6 000 000,00 грн здійснюється у період з 5 по 10 вересня 2021 року;

- третя оплата в сумі 5 000 000,00 грн здійснюється у період з 5 по 10 жовтня 2021 року;

- четверта оплата в сумі 4 500 000,00 грн здійснюється у період з 5 по 10 листопада 2021 року;

- п`ята оплата в сумі 1 300 944,00 грн здійснюється у період з 5 по 10 грудня 2021 року;

- шоста оплата сума 2 800 104,00 грн здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.1. договору кінцевий термін виконання будівельно-монтажних, проектних та інженерних робіт, вказаних у пункті 1.1. та додатках № 4 та № 5 до цього договору, 24 грудня 2021 року за умови своєчасного надходження авансового платежу та дотримання Замовником умов графіку фінансування робіт.

Згідно з пунктами 8.1. - 8.3. договору підряду здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та представником Замовника будівництва.

Замовник зобов`язаний прийняти роботи, виконані Підрядником та погоджені із Замовником, не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання акту виконаних робіт від Підрядника. Якщо в указаний термін оформлені акти виконаних робіт або письмова мотивована відмова від їх прийняття від Замовника Підряднику не надійде, виконані роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Підрядник передає Замовнику разом з актом приймання-передачі виконаних робіт виконавчу документацію, визначену нормативними документами, а саме: акти проміжного прийняття конструкцій, акти прихованих робіт, виконавчі зйомки, паспорти та сертифікати відповідності на ресурси, ТУ, передбачені пунктом 4.4.27. договору, тощо. Виконавча документація передається по акту приймання-передачі.

У пунктах 11.1. - 11.3. договору сторони погодили, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, прийнятих на себе за договором, визначається відповідно до норм чинного законодавства України з урахуванням умов договору.

Сторони несуть матеріальну відповідальність за виконання своїх договірних зобов`язань, а також за дії (бездіяльність) залучених стороною третіх осіб.

При затримці оплати робіт Замовником, строки виконання робіт, передбачені додатком № 4 до договору та, відповідно, строки, передбачені пунктом 11.4. договору, продовжуються на відповідну кількість днів затримки.

Згідно з пунктом 11.4. договору за порушення строку виконання та/або строку завершення робіт, визначеного договором та/або додатками чи додатковими угодами до договору, Підрядник несе відповідальність перед Замовником, а саме:

- у разі виконання та/або завершення робіт у період від 25 грудня 2021 року до 08 січня 2022 року - 500 000,00 грн;

- у разі виконання та/або завершення робіт у період від 09 січня 2022 року до 22 січня 2022 року - 1 000 000,00 грн;

- у разі виконання та/або завершення робіт після 23 січня 2023 року - 1 750 000,00 грн.

Сплата штрафних санкцій і компенсація збитків не звільняє винну сторону від виконання нею договірних зобов`язань (пункт 11.5. договору).

Відповідно до пунктів 13.1. - 13.5. договору дострокове розірвання договору допускається у випадках та в порядку, передбачених чинним законодавством України та умовами договору.

Сторони мають право відмовитися від договору на підставах та у порядку, передбачених чинним законодавством України та умовами договору.

Сторони мають право припинити дію договору за взаємною згодою шляхом укладення відповідної письмової угоди.

Даний договір припиняє свою дію у разі ліквідації однієї зі сторін, а також може бути розірваний за рішенням суду.

При розірванні договору у передбачених даним договором випадках Замовник оплачує виконані Підрядником та прийняті Замовником роботи на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт з відрахуванням від суми, що підлягають до сплати, сум невикористаного авансу (першого авансового платежу), які повинні бути повернуті Замовнику.

Відповідно до пункту 15.7. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 24 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору підряду Замовник здійснив оплату передбачених договором робіт у розмірах та строки, передбачені першим - п`ятим етапами оплат згідно з графіком фінансування робіт, встановленим у додатку № 4 до договору, на загальну суму 25 200 944,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 162 від 18 серпня 2021 року, № 207 від 14 вересня 2021 року, № 261 від 18 жовтня 2021 року, № 336 від 19 листопада 2021 року та № 387 від 13 грудня 2021 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Однак, відповідач у строк до 24 грудня 2021 року не виконав в повному обсязі та у встановлені договором строки передбачені договором роботи.

З метою досудового врегулювання спору Замовник направив Підряднику:

1) лист № 01 від 04 січня 2022 року, в якому просив повідомити дату готовності об`єкту до здачі Замовнику;

2) претензію № 19 від 11 січня 2022 року, в якій просив Підрядника виконати взяті на себе зобов`язання;

3) претензійний лист № 06 від 04 лютого 2022 року щодо неякісно виконаних робіт;

4) претензію № БП-000000012 від 03 червня 2022 року щодо невиконання умов договору підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року з вимогою про перерахування до 08 червня 2022 року на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА-ІНВЕСТ" грошових коштів, сплачених Замовником в якості попередньої оплати за роботи, що не були виконані Підрядником в установлений договором строк, в сумі 14 350 498,00 грн, та суму штрафу у розмірі 1 750 000,00 грн.

Однак, Підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний комплекс «Енергомонтажвентиляція» відповіді на зазначені листи та претензії не надав та залишив їх без задоволення, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА-ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" про визнання договору підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року, укладеного між ним та відповідачем, розірваним та стягнення 9 013 375,93 грн, з яких: 7 513 375,93 грн - сума попередньої оплати за договором підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року та 1 500 000,00 грн - штраф за порушення строків виконання робіт за договором підряду.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх ухвалення.

Господарський суд міста Києва рішенням від 21 грудня 2022 року у справі № 910/4725/22 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 24 лютого 2023 року про виправлення описки), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2023 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА" задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОФАРМА-ПЛАЗМА" суму попередньої оплати за договором у розмірі 7 513 375,93 грн, штраф у розмірі 1 500 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 135 200,64 грн. В іншій частині позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року розірваним, суди попередніх інстанцій врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові 14 липня 2021 року у справі № 911/1442/19, та виходили з того, що розірвати можна лише чинний договір (такий, що діє станом на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення), однак, у спірних правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, строк дії спірного договір підряду закінчився 24 грудня 2021 року, а з позовом про його розірвання позивач звернувся лише 16 червня 2022 року, тобто після закінчення строку дії цього договору.

В частині задоволення позову про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором у розмірі 7 513 375,93 грн суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин в цій частині підлягають застосуванню положення частини другої статті 849 Цивільного кодексу України у сукупності з положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України та дійшли висновку про те, що відповідач зберігає у себе сплачену йому відповідачем суму попередньої оплати у розмірі 7 513 375,93 грн без достатніх на те підстав, оскільки договір підряду припинив свою дію, а відповідач не довів факту виконання робіт за договором на зазначену суму попередньої оплати.

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення штрафу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторони в договорі за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення строків виконання та завершення робіт, позивач довів факт порушення відповідачем строків виконання робіт за договором.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний комплекс «Енергомонтажвентиляція» просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2023 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2023 року у цій справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 та пунктами 1 та 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 849 та 1212 Цивільного кодексу України в частині висновків про односторонню відмову позивача від договору та стягнення безпідставно набутого майна, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм закону, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20;

- дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання на 15 календарних днів та на 29 календарних днів, що є подвійним стягненням, не врахували висновки Верховного Суду щодо неможливості притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Крім того, скаржник посилається на те, що:

1) місцевий господарський суд

- порушив норми процесуального права, що унеможливили належних захист відповідача та призвели до недотримання процесуальних гарантій участі сторони в судовому процесі, оскільки розглянув справу за відсутності сторін у справі та під час, коли на території міста Києва була оголошена повітряна тривога, залишив поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21, про те, що неявка в судове засідання може бути спричинене такою надзвичайною ситуацією, як сигнал «Повітряна тривога»;

- в порушення пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України залишив поза увагою те, що позивач не обґрунтував у позовній заяві заявлені до стягнення суми, не надав доказів виконання робіт за договором підряду для встановлення дійсної різниці між виконаними та невиконаними відповідачем за договором роботами;

2) суд апеляційної інстанції порушив статті 79, 86, пункт 1 частини першої статті 99, частину п`яту статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідив зібрані у справі докази, а саме: докази виконання робіт відповідачем, додані до апеляційної скарги; необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яка необхідна для встановлення дійсної вартості виконаних відповідачем робіт; необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про долучення доказів та поновлення строку на їх подання, не долучив докази до матеріалів справи.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2023 року залишити без змін. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що :

- відповідач при розгляді справи судом першої інстанції вживав активні дії на затягування розгляду справи, не виконував свої процесуальні обов`язки (не надав суду відзив на позовну заяву, не з`являвся в судові засідання), зловживав своїми процесуальними правами;

- суд апеляційної інстанції правильно з дотриманням норм процесуального права не прийняв додані відповідачем до апеляційної скарги докази, оскільки такі докази не були подані відповідачем до суду першої інстанції та відповідач не довів існування об`єктивних причин неможливості їх подання до місцевого господарського суду;

- суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статей 849 та 1212 Цивільного кодексу України, висновки судів щодо застосування цих норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 910/173235/20 та в інших постановах Верховного Суду.

Крім того, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить стягнути з відповідача (скаржника) на його користь витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку зі здійсненням касаційного провадження у цій справі, наводить попередній (орієнтовний) розрахунок сум цих витрат, який за його розрахунками становить по 150 000,00 грн та зазначає про те, що докази на підтвердження розміру його витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку зі здійсненням касаційного провадження у цій справі будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи відповідача, а також доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи, правильність застосування та дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодекс України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина перша статті 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Верховний Суд зазначає про те, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», які згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Як встановили суди попередніх інстанцій у пункті 15.7. договору підряду сторони визначили строк договору та погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 24 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сторони у цій справі в укладеному між ними договорі підряду чітко визначили строк договору, дату його припинення - 24 грудня 2021 року. Суди, встановивши те, що сторони за взаємною згодою не узгоджували продовження строку дії договору (у матеріалах справи відсутні відповідні докази), дійшли правильного висновку про те, що строк дії укладеного між сторонами у справі договору підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року закінчився 24 грудня 2021 року.

Поняття «строк виконання зобов`язання», «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Верховний Суд зазначає про те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 Цивільного кодексу України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 925/1238/22.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували зазначені вище висновки Верховного Суду про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, та залишили поза увагою той факт, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами у цій справі договору підряду невиконане договірне зобов`язання не припиняється, підрядник може продовжувати виконувати обумовлені договором роботи, а замовник може здійснювати їх прийняття.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій не встановили, чи продовжували сторони виконувати свої зобов`язання за договором після 24 грудня 2021 року, тобто припинення строку дії договору.

Як встановили суди попередніх інстанцій за умовами укладеного між сторонами у справі договору підряду відповідач як підрядник зобов`язався за завданням замовника виконати комплекс будівельних робіт по реконструкції будівлі аптеки та гаража з метою розміщення плазмацентру за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, проспект Аношкіна, 26 відповідно до вимог державних будівельних норм, а також інших вимог чинного законодавства України для таких видів робіт, в тому числі нормативних вимог для приміщення плазма центр (пункт 1.1. договору).

У пункті 3.1. договору та у додатку № 4 до договору сторони погодили графік проведення робіт з реконструкції приміщення та погодили кінцевий термін виконання будівельно-монтажних, проектних та інженерних робіт, вказаних в пункті 1.1. та додатках № 4, 5 до цього договору, - 24 грудня 2021 року за умови своєчасного надходження авансового платежу та дотримання Замовником умов графіку фінансування робіт.

У свою чергу за умовами договору позивач як замовник зобов`язався, зокрема прийняти роботи, виконані Підрядником відповідно до умов договору, та оплатити їх в установленому договором порядку: відповідно до графіку фінансування, погодженому у додатку № 4 до договору шляхом внесення коштів на поточний рахунок Підрядника (пункти 2.3. 4.2. договору).

Надавши оцінку умовам договору щодо строку дії договору, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином умови договору, що стосуються строку виконання сторонами своїх договірних зобов`язань. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідно до пункту 3.1. договору та додатку № 4 до договору кінцевим терміном виконання будівельно-монтажних, проектних та інженерних робіт, вказаних в пункті 1.1. та додатках № 4, 5 до цього договору, є 24 грудня 2021 року, залишили поза увагою та не надали належну оцінку умовам договору про те , що сторони визначили цю дату кінцевим терміном виконання визначених у договорі робіт за певної умови: у разі своєчасного надходження авансового платежу та дотримання Замовником умов графіку фінансування робіт, не надали оцінку положенням пункту 11.3. договору щодо підстав для продовження строків виконання робіт та не встановили з достовірністю, чи виконував позивач свої зобов`язання з оплати робіт належним чином, чи були підстави для продовження строків виконання робіт Підрядником, та чи мало місце прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 3.2. договору строк виконання робіт може бути змінений шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору лише у наступних випадках: зміни обсягів і складу робіт з ініціативи Замовника; тривалого зупинення робіт з ініціативи Замовника або через обставини непереборної сили відповідно до розділу 12 договору; за взаємною згодою сторін.

Однак, суди не надали оцінку зазначеним умовам договору та не з`ясували, чи погоджували сторони зміну строку виконання робіт (як щодо загального обсягу робіт, так і щодо окремих видів робіт), чи мали місце між сторонами у справи обставини, які зумовили неможливість виконання Підрядником обумовлених договором робіт, а також обставини, які відповідно до умов договору сторони визначили підставами для зміни строку виконання робіт.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України надані сторонами докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів обумовлюється тим, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Вирогідність доказів характеризується тим, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування .

У розділі 8 договору сторони визначили порядок здавання та приймання робіт, який передбачає оформлення (підписання) сторонами щомісячно актів приймання-передачі виконаних робіт.

За змістом пункту 8.2. договору Замовник зобов`язаний прийняти роботи, виконані Підрядником та погоджені із Замовником, не пізніше п`яти календарних днів з дня отримання акту виконаних робіт від Підрядника. Якщо в указаний термін оформлені акти виконаних робіт або письмова мотивована відмова від їх прийняття від Замовника Підряднику не надійде, виконані роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Підрядник передає Замовнику разом з актом приймання-передачі виконаних робіт виконавчу документацію, визначену нормативними актами, а саме: акти проміжного прийняття конструкцій, акти прихованих робіт, виконавчі зйомки, паспорти та сертифікати відповідності на ресурси, ТУ, передбачені пунктом 4.4.27. договору, тощо. Виконавча документація передається по акту приймання-передачі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.3. договору у разі, якщо Підрядник виконає роботи менші за обсягом, оплата проводиться відповідно до акту виконаних робіт з урахуванням фактично виконаних Підрядником робіт згідно довідок форми КБ-2в та КБ-3.

Згідно з пунктами 6.2., 7.2. договору перевірки якості робіт, матеріалів, конструкцій, попереднє приймання виконаних робіт виконується Замовником відповідно до діючого порядку у присутності уповноваженого представника Підрядники та Замовника, а їх результати оформлюються відповідним протоколом (актом).

Для здійснення технічного нагляду та контролю за виконанням робіт Підрядник зобов`язаний на першу вимогу Замовника надавати йому необхідні документи та сертифікати про відповідність використовуваних матеріалів вимогам чинного законодавства та нормативно-технічним документам. При виявленні недоліків складається дефектний акт.

Однак, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не надали оцінку зазначеним умовам договору та не встановили, які саме документи відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору підряду є належним та допустимими доказами в підтвердження обставин виконання, невиконання, неналежного виконання Підрядником своїх зобов`язань за договором, на які послався позивач у позовній заяві.

Як вбачається суди попередніх інстанцій дійшли висновку про невиконання відповідачем обумовлених договором робіт та про неякісне їх виконання лише на підставі наданих позивачем суду розрахунку суми основного боргу станом на 14 червня 2022 року, що є додатком до позовної заяви, та претензійного листа № 6 від 04 лютого 2022 року. При цьому, суди не обґрунтували, яким чином ці докази підтверджують та чи підтверджують взагалі відповідно до умов договору підряду обставини виконання, невиконання, неналежного виконання Підрядником своїх зобов`язань за договором, зокрема за кожним окремим видом робіт.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що обставини виконання / невиконання / неналежного виконання Підрядником своїх зобов`язань за договором за кожним окремим видом робіт, на які послався позивач у позовній заяві, не були з достовірністю та належним чином у відповідності до умов договору підряду встановлені судами попередніх інстанцій. Як наслідок суди дійшли передчасних висновків про доведеність заявленого позивачем до стягнення у цій справі розміру загальної вартості невиконаних відповідачем за договором робіт, про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення з нього суми попередньої оплати за договором підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року у розмірі 7 513 375,93 грн та штрафу за порушення строків виконання робіт за договором підряду у розмірі 1 500 000,00 грн.

Крім того, Верховний Суд наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання на 15 календарних днів та на 29 календарних днів відповідно до пункту 11.4. договору, оскільки розглядаючи позовну вимогу про стягнення штрафу, не врахували висновки Верховного Суду щодо неможливості подвійного притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Як встановили суди попередніх інстанцій у пункті 11.4. договору сторони погодили, що за порушення строку виконання та/або строку завершення робіт, визначеного договором та/або додатками чи додатковими угодами до договору, Підрядник несе відповідальність перед Замовником, а саме:

- у разі виконання та/або завершення робіт в період від 25 грудня 2021 року до 08 січня 2022 року - 500 000,00 грн;

- у разі виконання та/або завершення робіт в період від 09 січня 2022 року до 22 січня 2022 року - 1 000 000,00 грн;

- у разі виконання та/або завершення робіт після 23 січня 2023 року - 1 750 000,00 грн.

Сплата штрафних санкцій і компенсація збитків не звільняє винну сторону від виконання нею договірних зобов`язань (пункт 11.5. договору).

Отже, у пункті 11.4. договору сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу за однакове та єдине порушення, яке полягає в простроченні Підрядником виконання підрядних робіт, та визначили конкретні суми штрафу за прострочення виконання підрядних робіт в залежності від періоду часу, в який такі роботи виконуються та/або були завершені. Можливість одночасного стягнення штрафних санкцій за різні періоди прострочення виконання Підрядником робіт умовами договору не передбачена.

Одночасне стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання підрядних робіт (єдине, однакове порушення) на 15 календарних днів та на 29 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не відповідає положенням статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, на неврахування яких судами попередніх інстанцій у цій справі обґрунтовано послався відповідач у касаційній скарзі.

Крім того, Верховний Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення статей 849 та 1212 Цивільного кодексу України з огляду на таке.

Верховний Суд зазначає про те, що суди помилково застосували до спірних правовідносин у цій справі положення статей 849 та 1212 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних до цієї справи правовідносинах та дійшли помилкових висновків про те, що заявлена до стягнення сума передньої оплати за договором підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України та частині першій статті 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

У статті 653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

Верховний Суд зазначає про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/7981/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі суди попередніх інстанцій врахували зазначений висновок Верховного Суду та дійшли правильного висновку про відсутність підстав для розірвання в судовому порядку укладеного між сторонами договору підряду, оскільки позовна вимога про його розірвання була заявлена після 24 грудня 2021 року, тобто після закінчення строку дії цього договору, визначеного сторонами у пункті 15.7. договору.

Разом з цим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення статті 849 Цивільного кодексу України, які передбачають право замовника на односторонню відмову від договору підряду.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування статті 849 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20, право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 Цивільного кодексу України, виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

Верховний Суд зазначає про те, що зазначений висновок Верховного Суду узгоджується із загальним зазначеним вище висновком про те, що розірвати в судовому порядку можна лише чинний договір.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували зазначений висновок Верховного Суду щодо застосування статті 849 Цивільного кодексу України та, встановивши те, що строк дії укладеного між сторонами договір підряду припинився 24 грудня 2022 року, дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 849 Цивільного кодексу України. Суди попередніх інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин положення частини другої статті 849 Цивільного кодексу України, не встановили обставини того, що позивач як замовник за договором скористався правом на односторонню відмову від договору до дати припинення строку дії договору.

Верховний Суд зазначає про те, що розірвання договору на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України, на яку послався позивач у позовній заяві, після закінчення строку дії договору є неможливим.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 849 Цивільного кодексу України.

Крім того, суди попередніх інстанцій також помилково застосували до спірних правовідносини і положення статті 1212 Цивільного кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд зазначає про те, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18).

У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов`язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20.

Як встановили суди попередніх інстанцій позивач на виконання умов договору здійснив на користь відповідача оплату робіт згідно з графіком фінансування робіт, погодженим у додатку № 4 до договору, на загальну суму 25 200 944,00 грн. Отже, зазначена сума грошових коштів була отримана відповідачем саме на підставі укладеного між сторонами у справі договору підряду № 13082021 від 17 серпня 2021 року і така підстава набуття відповідачем зазначеної суми коштів не перестала існувати, оскільки матеріали справи не містять доказів визнання цього договору недійсним, підстави для його розірвання відсутні, а зобов`язання сторін за договором після припинення строку дії договору не припинилися, про що зазначалося вище по тексту цієї постанови.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що договірний характер правовідносин у цій справі виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України, а повернення авансу має відбуватися відповідно до вимог закону та договору. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20.

Однак, суди попередніх інстанцій в порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахували зазначені висновки при вирішення спору у цій справі, про що обґрунтовано зазначив відповідач у касаційній скарзі, та помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України, яка не підлягає застосуванню.

Крім того, враховуючи те, що спір у цій справі стосується, зокрема повернення попередньої оплати саме за договором підряду, Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили умов укладеного між сторонами у цій справі договору підряду на предмет наявності в них умов щодо повернення сум невикористаного авансу та не з`ясували, чи передбачали умови договору можливість повернення Підрядником Замовнику невикористаного авансу у разі невиконання / неналежного виконання Підрядником обумовлених договором робіт та, якщо передбачали, то за яких умов, з яких підстав та в якому порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що обставини належного / неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань не були з достовірністю встановлені судами на підставі доказів, які відповідно до умов договору підряду є належними та допустимими, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманої ним від позивача попередньої оплати у розмірі 7 513 375,93 грн є передчасними.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд не надає оцінку доводам відповідача, викладеним у касаційній скарзі, про порушення місцевим господарським судом норми процесуального права, що унеможливили належний захист відповідача та призвели до недотримання процесуальних гарантій участі сторони в судовому процесі, оскільки зазначені доводи, хоча і наводилися відповідачем в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції не врахував ці доводи та не надав їм належну правову оцінку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та порушили норми процесуального права, не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи те, що заявлені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі є обґрунтованими, Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2023 року у цій справі підлягають скасуванню, а справа № 910/4725/22 - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити надані усіма учасниками справи докази та доводи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної та/або касаційної скарги, та витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентиляція" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2023 року у справі № 910/4725/22 скасувати.

3. Справу № 910/4725/22 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець