Постанова

від 13.09.2023 по справі 2-170/2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 2-170/2010

провадження № 61-465св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор»,

заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Кристалбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Бурмага Євген Анатолійович, Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському району Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року, постановленою у складі судді Смоляра О. А., та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Новікова О. М., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» (далі - ТОВ «ФК «Омега Фактор») звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити стягувача Акціонерне товариство «Кристалбанк» (далі - АТ «Кристалбанк») на його правонаступника ТОВ «ФК «Омега Фактор» у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів № 2-170/2010 стосовно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що 30 серпня 2018 року АТ «Кристалбанк» та ТОВ «ФК «Омега Фактор» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Омега Фактор» набуло права кредитора за кредитними договорами та договорами поруки, укладеними з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Омега Фактор».

Замінено стягувача АТ «Кристалбанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Омега фактор» у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року у справі № 2-170/2010.

Задовольняючи заяву про заміну стягувача у виконавчих провадженнях, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК «Омега фактор» правомірно набуло права вимоги до боржників за рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року, яке залишається невиконаним, та врахував наявність відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання зазначеного судового рішення.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення ухвалу Черкаський районний суд Черкаської області від 24 грудня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-3694св22).

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив з того, що судове рішення ухвалено неповноважним складом, що є обов`язковою підставою для скасування цього судового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що первісний стягувач АТ «Кристалбанк» здійснив відчуження прав вимоги на користь заінтересованої особи - ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор», яке звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження для набуття процесуальних прав стягувача у виконавчому провадженні, яке наразі триває щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції вказав, що за своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності відкритого виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження та передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Черкаського районного суду Черкаської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

02 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

05 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду прийнято заяву ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року у справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор», заінтересовані особи: АТ «Кристалбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Бурмага Є. А., Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському району Черкаської області Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції, про заміну сторони виконавчого провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме частин першої, другої статті 512, статті 514, частини першої статті 517 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», тому дійшли хибного висновку про те, що після 30 серпня 2018 року укладення договору відступлення прав вимоги та вибуття первісного кредитора не втратило право вимоги за виконавчим документом у справі №2-170/2010.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 130 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) щодо повторного звернення правонаступником з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання.

Судами не враховано, що станом на 30 серпня 2018 року, тобто на дату набуття права вимоги ТОВ «ФК «Омега Фактор» за виконавчими листами Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2010 року у справі № 2-170/2010 відкритих виконавчих проваджень не було. Судами залишено поза увагою, що ТОВ «ФК «Омега Фактор» після 30 серпня 2018 року, ставши матеріальним правонаступником, не реалізувало свої права та обов`язки у визначений законом строк, тобто до 21 березня 2020 року (щодо ОСОБА_1 ) та до 22 березня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) не звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому документі та вчасно не звернулося із заявою про примусове виконання виконавчих листів.

Заявник стверджує, що ТОВ «ФК «Омега Фактор» на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України мало право звертатися із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі і лише в межах встановлених законом строків, тобто до 21 березня 2020 року (відносно ОСОБА_3 ) та до 22 березня 2020 року (відносно ОСОБА_2 ).

Відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо моменту переходу та обсяг прав від первісного до нового кредитора у матеріальних та процесуальних правовідносинах, а саме: збереження у первісного кредитора процесуальної заінтересованості (процесуального права) після відступлення права вимоги (матеріального права) під час завершеного виконавчого провадження; чи має право первісний кредитор після відступлення права вимоги (матеріального права) ініціювати відкриття виконавчого провадження, якщо на момент відступлення права виконавче провадження було завершене.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не поданою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року у справі № 2-170/2010, яке змінено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/087/02-06 від 04 квітня 2006 року у розмірі 63 905,54 євро, що еквівалентно 756 028,10 грн, а також 1 820,00 грн судових витрат.

21 грудня 2010 року Черкаським районним судом Черкаської області на підставі вказаного рішення суду видано виконавчі листи щодо заявників, строк пред`явлення до виконання яких визначено до 16 листопада 2013 року.

Встановлено, що 21 березня 2017 року та 22 березня 2017 року, на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна боржників, виконавчі листи від 21 грудня 2010 року щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернуто стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», виконавчі провадження завершено.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року, яка ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року залишена без змін, заяву ПАТ «Кристалбанк» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено та замінено стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Кристалбанк».

05 червня 2018 року ПАТ «Кристалбанк» змінило найменування на АТ «Кристалбанк».

30 серпня 2018 року між АТ «Кристалбанк» та ТОВ «ФК «Омега Фактор» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, згідно до якого ТОВ «ФК «Омега Фактор» набуло всіх прав кредитора за кредитними договорами, переданими йому згідно Додатку № 1 до цього договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, укладеними АТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги за яким перейшло до АТ «Кристалбанк» відповідно до договору факторингу (портфельного відступлення права вимоги) від 24 травня 2017 року та Реєстру відступлених прав вимоги від 25 травня 2017 року, а також договору факторингу (портфельного відступлення права вимоги) від 24 травня 2017 року та Реєстру відступлених прав вимоги від 25 травня 2017 року, у тому числі, право вимоги щодо ОСОБА_1

30 серпня 2018 року між АТ «Кристалбанк» та ТОВ «ФК «Омега Фактор» укладений договір про відступлення права вимоги за договорами поруки, згідно з яким ТОВ «ФК «Омега Фактор» набуло прав вимоги за договорами поруки, що зазначені у додатку № 1 до цього договору, зокрема, право вимоги щодо ОСОБА_2

15 квітня 2019 року за заявою АТ «Кристалбанк» від 03 квітня 2019 року відносно боржника ОСОБА_2 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, у якому на цей час здійснюються виконавчі дії.

04 лютого 2020 року за заявою АТ «Кристалбанк» від 10 січня 2020 року відносно боржника ОСОБА_1 Черкаським відділом державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 61083875, у якому на цей час також здійснюються виконавчі дії.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Омега Фактор» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено стягувача АТ «Кристалбанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Омега Фактор» у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року у справі № 2-170/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 63 905,54 євро, що еквівалентно 756 028,10 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Черкаського апеляційного суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону

її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13 (провадження № 61-10801св21), щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно, лише до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження).

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

Такий висновок про застосування статті 442 ЦПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

З урахуванням наведеного, для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.

З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 10 серпня 2022 року у справі № 127/2-2509/09 (провадження № 61-2001св22), від 15 лютого 2023 року у справі № 520/17203/13 (провадження № 61-4475св22).

Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Омега Фактор» про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, виходив з того, що ТОВ «ФК «Омега Фактор» правомірно набуло права вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року, і на час розгляду цієї заяви судом наявні відкриті виконавчі провадження, боржниками у яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 липня 2010 року. Тому суд першої інстанції вважав, що є правові підстави для заміни стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження можлива у разі встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, вказав, що по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Заміна сторони правонаступником може відбуватися, як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Однак такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20).

З урахуванням висновків, викладених у цій постанові, судове рішення апеляційного суду підлягає зміні шляхом виключення висновків про те, що заміна сторони правонаступником може відбуватися, зокрема, за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо моменту переходу та обсягу прав від первісного до нового кредитора у матеріальних та процесуальних правовідносинах, спростовуються, висновками, викладеними у цій постанові вище.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом, який надав їм належну правову оцінку, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Знову посилаючись на це, заявник таким чином намагається досягти повторної оцінки доказів та нового вирішення спору на свою користь, що суперечить принципу правової визначеності, який вимагає, крім іншого, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення, воно не підлягало перегляду.

Окрім цього, Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційні скарзі ОСОБА_1 виклала клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його необхідністю єдності судової практики, оскільки Черкаський апеляційний суд у цій справі не погодився з доводами заявника щодо права нового кредитора ініціювати відкриття виконавчого провадження.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені заявником аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що свідчать про існування виключної правової проблеми, судова практика щодо вирішення питань, порушених заявником у клопотанні є однозначною, що свідчить про недоведеність заявником якісного показника виключності правової проблеми, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду потрібно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року залишити без змін, а постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки про те, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може відбуватися, зокрема, за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Оскільки Верховний Суд постанову суду апеляційної інстанції змінює у частині мотивів, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2021 року залишити без змін, постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року змінити, виключивши з мотивувальної частини висновки про те, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може відбуватися, зокрема, за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець