Рішення

від 15.09.2023 по справі 280/5119/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2023 року (15:00)Справа № 280/5119/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» (69005, м.Запоріжжя, вул. Патріотична, буд.64 Д, офіс 6, код ЄДРПОУ 43136854) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №0003680706.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення містить висновок про порушення позивачем п.198.1, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що є підставою для зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 24060,00 грн. За змістом Акта перевірки, суть порушення полягає у наявності претензій податкового органу до взаємовідносин позивача з TOB«АСКЕТ ШИППІНГ», а саме: у товарно-транспортних накладних зазначено не вірну назву підприємства-експортера - TOB «Профіт-Врожаю»; у товарно-транспортних накладних не зазначено найменування вантажу; згідно з товарно-транспортними накладними від 21.07.2022 перевезено 104.8 тон, а згідно з актом виконаних робіт від 26.09.2022 №338-144,36 тон; акт виконаних робіт від 26.09.2022 № 338 не містить періоду надання послуг, а за даними бухгалтерського обліку у вересні 2022 року (місяць складання Акта виконаних робіт від 26.09.2022 № 338) у підприємства були відсутні залишки товарів. Позивач не погоджується із такими доводами відповідача та зазначає, що надання послуг підтверджується підписаним TOB«АСКЕТ ШИППІНГ» та TOB «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» актом здачі-приймання робіт, факт перевезення вантажів у кількості 144,36 тон також підтверджується товарно-транспортними накладними. Всі документи надавались відповідачу, однак були проігноровані. Реальність здійснення господарської операції підтверджується, зокрема, договором, товарно-транспортними накладними, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжним доручення. Претензії відповідача до заповнення товарно-транспортних накладних вважає безпідставними, оскільки незначні недоліки у заповненні у товарно-транспортних накладних додаткової інформації, не можуть бути підставою для невизнання господарських операцій. В даному випадку в товарно-транспортних накладних допущено незначну технічну помилку, яка не впливає на визначення необхідних ідентифікаторів господарської операції, а саме: замість вірного найменування позивача - TOB «ПРОФІТ- УРОЖАЙ» зазначено TOB«ПРОФІТ-ВРОЖАЮ». Також позивач вважає необґрунтованими претензії контролюючого органу відносно відсутності в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) періоду надання послуг, оскільки період надання послуг не є обов`язковим реквізитом первинного документу. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 17.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позовні вимоги не визнав та 02.08.2023 надав відзив на позовну заяву. Зазначає, що за результатам проведеної перевірки встановлено порушення TOB«ПРОФІТ-УРОЖАЙ» вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ на 24059,90грн. Зазначає, що проведеним у ході перевірки аналізом придбання/реалізації ТМЦ TOB «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» встановлено, що станом на 01.09.2022 відсутні залишки товарів і, відповідно, послуги, які відображені в акті від 26.09.2022 № 338 є такими, що не відбулись. Зазначає про недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних. Вказує, що позивачем ні до перевірки, ні до суду не було надано документів, що підтверджують зберігання зерна, а також документального підтвердження того, що воно було в запасах нереалізованої продукції позивача. Крім того, до перевірки не були надані складські документи на зерно, документи (сертифікати) щодо проходження карантинного, санітарного, ветеринарного контролю, сертифікати відповідності згідно з вимогами Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Таким чином, з урахуванням відсутності залишків товарів у вересні місяці 2022 року на балансі TOB«ПРОФІТ-УРОЖАЙ», послуги, які відображені в акті від 26.09.2022 №338, не підтверджують факту перевезення товару (пшениці) контрагентом TOB «АСКЕТ ШИППІНГ» для TOB «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» у вересні 2022 року. Таким чином, відсутні підстави вважати, що операції з придбання послуг у TOB «АСКЕТ ШИППІНГ», задекларовані в податковій звітності TOB «ПРОФІТ-УРОЖАЙ», є фактично отримані від нього, у зв`язку з чим податкові накладні, виписані зазначеним підприємством, вважаються недійсними. Наявність у TOB «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. Фактично, перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проведеннями. Таким чином, у первинних документах, виписаних TOB«АСКЕТ ШИППІНГ» для TOB «ПРОФІТ-УРОЖАЙ», зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період часу з 08.03.2023 по 14.03.2023, на підставі наказів від 16.02.2023 №561-ПП, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» з дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатом проведеної перевірки складено Акт №5352/13-01-07-05/43136854 від 21.03.2023.

Висновками до Акту перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено, а саме, порушення п,198.1, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 24059,90 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1» від 25.04.2023 №0003680706, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 24060 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6015 грн.

У рішенні зазначено, що на порушення пунктів п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у зв`язку із включенням в додатку №3 до декларації з ПДВ за грудень 2022, ПДВ в сумі 24059,90 грн. згідно з ПН від 26.09.2022 №92603, складеної ТзОВ «АСКЕТ ШИППІНГ» по операціях, які не здійснювались, що призвело до завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (показник рядка 20.2.1. Декларації) за грудень 2022 року на загальну суму 24 060 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із позовом про його скасування.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. При цьому порядок та умови формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто, економічний зміст договору поставки полягає у переданні-прийнятті товару від продавця до покупця та оплати за нього коштів покупцем продавцю.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2019 по справі № 808/3412/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 по справі №160/3364/19.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «АСКЕТ ШИППІНГ».

Із матеріалів справи також встановлено, що сума податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування з бюджету у розмірі 24059,90грн. на підставі ПН від 26.09.2022 № 92603, складеної ТзОВ «АСКЕТ ШИППІНГ», яка включена до складу податкового кредит в р.10.1 Декларації з ПДВ за вересень 2022 року.

Так, 14.06.2022 між позивачем (замовник) та ТОВ «АСКЕТ ШИППІНГ» (перевізник) укладений договір №06-Л про надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно з додатком №1 від 14.06.2022 до договору від 14.06.2022 № 06-Л, визначено, зокрема, адресу терміналу - смт. Сарата, Одеська обл., вул. Заводська, буд.9.

Відповідно до ТТН від 21.07.2022 №№41,62,0000002686, автомобільний перевізник - TOB «Дорман В», замовник (платник) - ТзОВ «АСКЕТ ШИППІНГ», вантажовідправник - ТОВ «АСКЕТ ШИППІНГ, вантажоодержувач - ТОВ «Саратський КХП», для ТОВ«АСКЕТ ШИППІНГ», експортер TOB «ПРОФІТ-ВРОЖАЮ».

За послуги із перевезення виставлено Рахунок на оплату від 26.09.2022 №318 на суму 144359,42грн., у тому числі ПДВ 24059,90грн.

Послуги оплачені 29.09.2022 платіжним доручення №59.

До матеріалів справи надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.09.2022 №338, відповідно до якого Виконавцем - ТОВ «АСКЕТ ШИППІНГ», були виконані наступні роботи (надані такі послуги):

перевезення пшениці врожаю 2021 року за адресою: смт. Сарата, Одеська обл., вул. Заводська, буд.9 - Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Судоремонтників, 1, т/х JAOHAR RANIM, кількість 144,36 т., код одиниці 0306, ціна послуги за 1т. без ПДВ 833,33 грн., сума послуги без ПДВ: 120 299,52 грн., сума ПДВ: 24 059.90 грн., всього із ПДВ 144 359,42 грн.

Відповідач вважає, що в даних ТТН відсутня будь-яка інформація про те, який товар перевозився та чи він належить позивачу, згідно з даними бухгалтерського обліку у вересні 2022 року залишки товарів на підприємстві відсутні; згідно із ТТН від 21.07.2022 перевезено - 104,8 тони (відсутнє найменування вантажу); згідно з Актом виконаних робіт від 26.09.2022 перевезено 144,36 тони пшениці; згідно з ВМД від 03.08.2022 експортовано в серпні - 163,36 тони пшениці; в акті від 26.09.2022 №338 не вказано періоду, в якому надавались послуги перевезення вантажу.

Відповідачем зроблений висновок, що ураховуючи відсутність залишків товарів у вересні місяці 2022 року на балансі підприємства, послуги, які відображені в акті від 26.09.2022 №338 не підтверджують факту перевезення товару (пшениці) контрагентом - ТОВ«АСКЕТ ШИППІНГ» для TOB «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» у вересні місяці 2022 року.

Суд із таким висновком відповідача не погоджується.

Щодо твердження відповідача про недоліки у ТТН, суд зазначає таке.

Згідно п. 11,1. глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна,.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Суд зауважує, що у цьому випадку у ТТН від 21.07.2022 №41, від 21.07.2022 №62, від 21.07.2022 0000002686, від 21.07.2022 №02694 позивач не є ані перевізником, ані експедитором, ані замовником тощо, а тому зазначення назви позивача (ПРОФІТ-ВРОЖАЮ) жодним чином не впливає на доведення факту перевезення товару.

Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних є безпідставними, оскільки товарно-транспортні накладні не є обов`язковими документами при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже недоліки у товарно-транспортних накладних не можуть бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених позивачем з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими первинними документами (видатковими накладними), які наявні в матеріалах справи.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 09.04.2019 №2340/4021/18, від 25.06.2019 по справі №825/501/15-а, від 03.09.2019 №810/3436/15, від 05.09.2019 №805/187/16-а.

Отже, незначні недоліки у заповненні у товарно-транспортних накладних, які на перешкоджають можливості ідентифікувати особу, не можуть бути підставою для невизнання господарських операцій такими, що не відбулись.

Щодо посилань відповідача на відмінність ваги товару, зазначеної в товарно-транспортних накладних від 21.07.2022 та в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.09.2022 № 338, то суду зазначає таке.

Сумарна вага товару, яка вказана у ТТН становить 144360 грн. (32580+33220+38820+39740). Така ж вага товару (пшениці) зазначена у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.09.2022 № 338.

Щодо посилань відповідача на відсутність залишків товарів у вересні 2022 року, то суд зазначає, що послуги перевезення надавалися в липні 2022 року, а тому, відповідно, залишки за вересень 2022 року не мають відношення до цієї господарської операції.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства є спростованими викладеним вище.

Суд зазначає, що позивачем надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «АСКЕТ ШИППІНГ».

Відповідачем в свою чергу не надано належних доказів того, що господарська операції позивача не була спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 2684,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ПУ000000641 від 06.07.2023.

Оскільки у спірних відносинах права позивача порушені прийняттям протиправного рішення Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, то сплачений позивачем судовий збір належить стягнути у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань вказаного органу.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» (69005, м.Запоріжжя, вул. Патріотична, буд.64 Д, офіс 6, код ЄДРПОУ 43136854) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2023 №0003680706, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-УРОЖАЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.09.2023.

Суддя Ю.В. Калашник