Рішення

від 06.09.2023 по справі 506/555/23

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/555/23

Провадження № 2/506/120/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2023 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретарів судового засідання Яцькова К.О., Паламарчук М.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дорогова О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2023 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

22 травня 2023 року позовна заява була залишена без руху.

Виходячи із принципу диспозитивності, ухвалою cуду від 07 червня 2023 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на його майно було накладено арешт, а коли він 15 квітня 2023 року звернувся до Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо надання інформації по ВП №23371330 в частині накладення арешту на його майно, йому було відмовлено з посиланням на те, що 30 грудня 2010 року виконавче провадження закінчено за п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» і надати інформацію по ВП неможливо, так як виконавче провадження знищено згідно «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої влади», за якими термін зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки. При цьому, на його запит відповідачем зазначено, що накладено арешт на все майно, в тому числі на житловий будинок по АДРЕСА_1 , в с.м.т. Окни, хоча на момент винесення постанови про накладення арешту на нерухоме майно вказаний будинок йому не належав. Позивач зазначає, що відносно нього 31 січня 2011 року Красноокнянський районним судом було ухвалено рішення за позовом АБ «Український комунальний банк» про стягнення заборгованості за кредитом, але так як з відповіді уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слідує, що АБ «Український комунальний банк» вважається неплатоспроможним та перебуває у стані ліквідації, то підстав для залучення у справі вказаного банку як відповідача немає.

Так як накладений арешт порушує його право власності, то позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, пояснивши, що накладення арешту на майно не діє йому змоги отримувати плату за землю, яку він передав в оренду. Крім того, позивач повідомив, що він сплачував кошти на погашення вказаної заборгованості по вищевказаному судовому рішенні, при цьому чи добровільно, чи на підставі виконавчого листа, він не пам`ятає.

Представник відповідача - Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив у судовому засіданні, що він не заперечує проти зняття арешту з майна позивача, однак вважає, що відділ ДВС не є належним відповідачем, так як після надходження до відділу на виконання ухвали суду про забезпечення позову дійсно було накладено арешт, після чого виконавче провадження було зарито у зв`язку із повним виконанням судового рішення. Таким чином, позивач не є стороною виконавчого провадження, а відділ ДВС не був ініціатором накладення арешту на майно.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.

31 січня 2011 року рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області по справі 2/1517/7/2011 було задоволено позов АБ «Український комунальний банк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Український комунальний банк» 40131,33 грн. ( а.с.23-24)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯА093379, належить земельна ділянка площею 5,6349 га, кадастровий номер 5123155100:01:001:0043. 01 листопада 2017 року зареєстровано право користування вказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) . Крім того, 21 грудня 2010 року на підставі

постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, ВП №233713330, 17.12.2010 року, накладено арешт на нерухоме майна власника ОСОБА_1 . ( а.ч.10)

За інформацією начальника Подільського ВДВС, 17 грудня 2010 року відділом ДВС було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання ухвали Красноокнянського районного суду Одеської області від 15 грудня 2010 року по справі №2-295 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 на суму 40131,90 грн. за заявою АБ «Український комунальний банк». 30 грудня 2010 року виконавче провадження закінчено за п.8 ч.1 ст.49 ЗУ « Про виконавче провадження» (.а.с.11)

Аналогічна інформація міститься у витязі з ВП-спецпідрозділ, де окрім вищевказаного, зазначено, що стягувачем є Акціонерний Банк «Український комунальний банк», підставою для виконавчої дії є ухвала про забезпечення позову, у резолютивній частині якої вказано «накладення арешту на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , яке знаходиться у нього або в інших осіб, у розмірі 40131,9 грн., в тому числі на житловий будинок, розташований за вказаною адресою (а.с.12).

Станом на 27 травня 2023 року, ПАТ «Український комунальний банк» знаходиться у стадії припинення і уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації є Матвієнко Андрій Анатолійович ( а.с.22).

За інформацією уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Матвієнка А.А., направленої на ім`я ОСОБА_1 , станом на 30.03.2023 року триває процедура ліквідації ПАТ «УКРКОМУНБАНК», який є правонаступником Акціонерного банку «Український комунальний банк». У розпорядженні уповноваженої особи ФГВФО відсутні будь-які процесуальні документи по цивільній справі 2/1517/7/2011. Крім того, відповідною перевіркою за даними бухгалтерського обліку за період проведення ліквідаційної процедури (з 15 вересня 2015 року по теперішній час) на користь «ПАТ» «УКРКОМУНБАНК» на накопичувальний рахунок в добровільному порядку або в результаті примусового виконання рішення суду по цивільній справі 2/1517/7/2011 в межах виконавчого провадження коштів ОСОБА_1 на погашення заборгованості не надходило.

Обтяжувачем і заявником є ВДВС Красноокнянського РУЮ, а тому у ПАТ «УКРКОМУНБАНК» немає законних підстав на вчинення дій зі зняття цього обтяження.

Разом з тим, введення процедури ліквідації Банка не звільняє фізичних осіб позичальників від зобов`язання погашати кредитну заборгованість та сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору, а також сплачувати суму заборгованості на виконання судового рішення (а.с. 8-9).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їх матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Слід зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Як встановлено судом, арешт на майно позивача накладався за заявою Акціонерного банку «Український комунальний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український комунальний банк», який, в свою чергу, знаходиться у стадії припинення і уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український комунальний банк» є Матвієнко Андрій Анатолійович.

Тому вирішення питання про зняття арешту може вплинути на інтереси ПАТ «Український комунальний банк», незважаючи на те, що вказана юридична особа знаходиться в стадії ліквідації.

Таким чином, позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача.

У разі, коли судом встановлено, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, то суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Таким чином, якщо позивачем буде допущено помилку у визначені відповідача, до якого пред`явлено позов, суд не в змозі вплинути на його позицію щодо притягнення до участі у справі належного відповідача.

Відповідно до вимог чинного процесуального законодавства повноважень для заміни неналежного відповідача з власної ініціативи у суду немає. З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що діючим законодавством саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів або замінювати первісного відповідача на належного, а зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Оскільки позивач у строки, встановлені ст. 51 ЦПК України, із заявою про заміну первісного відповідача на належного відповідача до суду не звернувся, а нормами ЦПК не передбачено можливості заміни відповідача за ініціативою суду, то зазначене унеможливлює правильне вирішення спору по суті і є самостійною підставою для відмови у позові.

Саме такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та Верховним Судом в постановах від 06 травня 2019 року у справі № 522/4687/14-ц та від 5 серпня 2020 року у справі № 733/529/17.

У зв`язку з наведеним, без залучення до участі у справі належного відповідача, суд не вправі робити висновки щодо обґрунтованості позовних вимог.

Так як судом встановлено, що позов заявлено до неналежного відповідача, то у задоволенні позовних вимог слід відмовити, роз`яснивши позивачу, що це не позбавляє його права звернутися до суду з аналогічним позовом, але до належного відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 141, 257, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна відмовити повністю.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 вересня 2023 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко