Ухвала

від 05.09.2023 по справі 758/8368/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене в рамках кримінального провадження № 42023102070000039 від 28 лютого 2023 року, а саме: на мобільний телефон Iphone13 proMax, IMEI: НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone14 proMax, ноутбук MacBookPro, serial НОМЕР_2, що були вилучені 13 червня 2023 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , із встановленням заборони розпоряджатись, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, та користуватись вказаним майном.

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Представник вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Зокрема, зазначає, що майно, вилучене 13 червня 2023 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , є тимчасово вилученим майном.

Вважає, що прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на таке майно з порушенням встановлених законодавством строків, при цьому не просив їх поновити.

Зауважує, що слідчим суддею не вжито заходів щодо виклику у судове засідання представника власника майна та розглянуто клопотання про арешт майна раніше, ніж скаргу останнього.

Вказує, що у кримінальному провадженні ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_6 , ні жодній іншій особі про підозру не повідомлено.

Стверджує, що заниження податкових зобов`язань з єдиного податку в сумі 371 784, 48 гривень в десять разів менше, ніж сума, необхідна для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 212 КК України, а тому в останнього відсутній склад вказаного кримінального правопорушення.

Вважає, що описані прокурором дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , кваліфіковані за ч. 3 ст. 358 КК України, є адміністративним правопорушенням, визначеним ст. 164-1 КУпАП, та передбачають адміністративну відповідальність.

Зазначає, що ОСОБА_7 діяв добросовісно і будь-яких дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, на внесення недостовірних відомостей у декларацію не вчиняв, що свідчить про відсутність події кримінального правопорушення, а обставини, описані прокурором та контролюючими органами, у документах виникли внаслідок технічних помилок інших осіб.

Вважає, що постанова слідчого про визнання майна речовим доказом є формальною та необґрунтованою, у якій, в тому числі, відсутні відомості про огляд речей, які визнаються речовими доказами.

Звертає увагу на тому, що слідчим 11 липня 2023 року, майже через місяць після проведення обшуку та вилучення речей, прийнято рішення про проведення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи, що, на думку представника, вказує на відсутність мети вилучення комп`ютерних систем та мобільних терміналів систем зв`язку для проведення експертного дослідження, що є обов`язковою умовою для їх тимчасового вилучення відповідно до ч. 2 ст. 223, ч. 2 ст. 168 КПК України.

Також зауважує, що самі по собі два телефони та ноутбук не можуть бути предметами, на яких могли зберегтися сліди вчинення кримінального правопорушення, як і не можуть бути знаряддям вчинення злочину, а з наведених прокурором у клопотанні обставин вбачається, що для задоволення потреб кримінального провадження достатньо наявності самої інформації.

Зазначає, що прокурором порушено правила територіальної та інстанційної підсудності, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 212 КК України, підслідне слідчим Бюро економічної безпеки, а декларації про доходи ОСОБА_7 , ОСОБА_6 подають за своїм місцем проживання - до Києво-Святошинської ДПІ ГУ ДПС у Київській області, у зв`язку з чим вчинені кримінальні правопорушення підслідні слідчим Києво-Святошинського відділу поліції Київської області.

Стверджує, що єдиним документом, яким сторона обвинувачення обґрунтовує обставини подій кримінального провадження є висновок аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2022 року, який зроблено виключно на підставі матеріалів, наданих листами Служби безпеки України, а також інформації та відомостей, що містяться в інформаційних базах відповідних контролюючих органів.

Вважає, що інформація, зазначена в аналітичному продукті, не відповідає фактичним обставинам справи та не є актуальною.

Вказує, що існування кримінального провадження не тільки наносить ОСОБА_7 як суб`єкту підприємницької діяльності репутаційних втрат на міжнародному ринку, внаслідок чого останній несе збитки, а й порушує його права, гарантовані ст. 41, ст. 42 Конституції України.

Учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання завчасно проінформовані, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Подільським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 28 лютого 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023102070000039 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудове розслідування здійснюється за фактом вчинення складання чи видачі приватним підприємцем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, під час здійснення фінансово-господарської діяльності та ведення обліку доходів і витрат, складення звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 упродовж 2019- 2022 років.

Також встановлено, факти, які свідчать про налагодження протиправного механізму, що спрямований на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинення дій, спрямованих на приховування (маскування) джерел походження коштів чи використання коштів незаконного походження. За наявною інформацією на рахунки фізичних та юридичних осіб здійснюються фінансові операції, пов`язані з отриманням безготівкових коштів та внесенням готівки на рахунки останніх. Грошові кошти не підтверджено офіційно задекларованими доходами, що може свідчити про легалізацію (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом.

13 червня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон Iphone13 proMax, IMEI: НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone14 proMax, ноутбук MacBookPro, serial НОМЕР_2.

19 липня 2023 року прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вказане майно, яке було вилучене 13 червня 2023 року під час проведення обшуку у квартирі, де проживає ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023102070000039 про накладення арешту на майно, що вилучене 13 червня 2023 року під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: Iphone13 proMax, IMEI: НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone14 proMax, ноутбук MacBookPro, serial НОМЕР_2, слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора та дослідивши матеріали, додані до нього, прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову старшого слідчого слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 від 13 червня 2023 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що мобільний телефон Iphone13 proMax, IMEI: НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone14 proMax, ноутбук MacBookPro, serial НОМЕР_2, які вилучені 13 червня 2023 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , необхіді органу досудового розслідування для проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, яка призначена 11 липня 2023 року.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На переконання колегії суддів клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Твердження в апеляційній скарзі щодо відсутності повідомлень про підозру ОСОБА_6 , ОСОБА_7 чи будь-якій іншій особі не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.

Доводи апеляційної скарги про те, що арешт майна призводить до порушення господарської діяльності ОСОБА_7 , не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, зважаючи на те, що хоча застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для арешту майна та не є безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, що вилучене 13 червня 2023 року під час проведення обшуку у квартирі, де проживає ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone13 proMax, IMEI: НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone14 proMax, ноутбук MacBookPro, serial НОМЕР_2, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме: на мобільний телефон Iphone13 proMax, IMEI: НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone14 proMax, ноутбук MacBookPro, serial НОМЕР_2, що були вилучені 13 червня 2023 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатись та користуватись вказаним майном,залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 758/8368/23 Справа №11-сс/824/4840/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції: ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1