Ухвала

від 07.09.2023 по справі 757/31679/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в режимі відеоконференцзв`язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу з доповненнями заступника начальника першого

відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 таапеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.07.2023 задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , погоджене Прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - Начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 визначено до 10 год. 18 хв. 22.09.2023 року, але не більше строку досудового розслідування.

Одночасно визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 150 000 000 грн.

---

Справа № 757/31679/23-к Слідчий суддя - ОСОБА_12

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4863/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

00 коп., із покладенням на нього наступних обов`язків, у разі внесення застави:

- не відлучатися із міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено в межах строку досудового розслідування до 22.09.2023 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, заступник начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити повністю та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, без визначення розміру застави.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що під час судового розгляду клопотання сторона обвинувачення неодноразово наголошувала про неможливість забезпечити належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних обов`язків шляхом застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, в тому числі застосування застави, окрім як тримання під вартою.

У той же час, слідчим суддею матеріали досудового розслідування досліджено не в повному обсязі, що призвело до формування хибного висновку про доцільність визначення ОСОБА_6 застави у розмірі 150 000 000 грн.

Крім того, не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, а у випадку, якщо за результатом апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав і доказів для застосування запобіжного заходу, - обрати ОСОБА_6 запобіжний захід, не непов`язаний із триманням під вартою або зменшити розмір застави, встановивши її у межах відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилався на недотримання належної процедури повідомлення ОСОБА_6 про підозру, та зазначав, що слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, а також прокурорам Спеціалізованої прокуратури Південного регіону в оборонній сфері, якими здійснюється процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, було достеменно відомо засоби зв`язку як самого ОСОБА_6 , так і його захисників.

21.07.2023 ОСОБА_6 виїхав за межі міста Одеси до свого знайомого, у зв`язку із проведенням ремонту у службовій квартирі. 22.07.2023 захисники ОСОБА_6 приймали участь у обшуку житла останнього.

24.07.2023 в ранковий час ОСОБА_6 з власної ініціативи прибув разом із захисниками до Державного бюро України для з`ясування у слідчого питань щодо незаконних обшуків за місцем його проживання та поширення у ЗМІ неправдивої інформації про начебто вручення йому повідомлення про підозру та втечі за корд.

Разом з тим, 24.07.2023 року приблизно о 10 годині 15 хвилин, попри зауваження захисників, ОСОБА_6 безпідставно, із застуванням грубої фізичної сили та кайданок, залученням спецпризначенців, слідчим було затримано у порядку ст.ст. 208, 615 КПК України.

На момент затримання ОСОБА_6 не набув статус підозрюваного, та після затримання слідчий відмовився вручити йому письмове повідомлення про підозру від 22.07.2023.

Долучені слідчим до клопотання поштові відправлення із повідомлення про підозру від 22.07.2023, доставлені до поштових відділень лише 25.07.2023 та 26.07.2023.

На переконання захисника, вказані обставини у сукупності доводять те, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено без дотримання належної процедури у частині вручення письмового повідомлення про підозру, що свідчить про ненабуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023164110000003.

Крім того, захисник в апеляційній скарзі посилався на необгрунтованість підозри, та зазначав, що 06.03.2022 року полковника ОСОБА_6 внаслідок численних вогнепальних поранень, заподіяних полковником ОСОБА_13 , було госпіталізовано до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м. Одеса).

ОСОБА_6 проходив курс лікування та реабілітації у вищевказаному відомчому військовому медичному закладі, а також інших закладах на території України, медичних установах інших країн у період часу з 07.03.2022 року по 04.06.2022 року, 04.06.2022 року по 16.06.2022 року, 18.06.2022 року по 18.07.2022 року, 28.07.2022 року по 09.08.2022 року, 22.11.2022 року по 18.02.2023 року.

Дозвіл на виїзд ОСОБА_6 для продовження лікування з 05.12.2022 року було надано, серед інших військовослужбовців, Головнокомандувачем ЗСУ. За таких обставин, полковник ОСОБА_6 , за узгодженням з органами військового управління вищого рівня та дозволу Головнокомандувача ЗСУ, у грудні 2022 року вибув для проходження лікування до Республіки Туреччина, де продовжив лікування у медичних закладах цієї країни.

Згідно витягу із наказу Головнокомандувача ЗС України №1548 від 13.07.2023, у відповідності до пункту 3 частини 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», полковник ОСОБА_6 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я).

Таким, чином, на переконання захисника, відсутні подія кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 та ч. 5 ст. 407 КК України, а також об`єктивна та суб`єктивна сторона цих кримінальних правопорушень.

Апелянт зазначав, що слідчим до клопотання не додано ключовий документ - свідоцтво про хворобу № 982 від 12.07.2023 року військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 , який підтверджує, що з 06.03.2023 ОСОБА_14 не є суб`єктом злочинів у військовій сфері, що на переконання захисника, виключає можливість кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 407, ч. 5 ст. 409 КК України, та є окремою підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, захисник зазначав, що подані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних доказів, які б пов`язували ОСОБА_6 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 368-5 КК України, як і не містять достовірної і перевіреної інформації про існування фактів, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 є причетним до набуття його близькими особами активів, вартість яких перевищує законні доходи останніх.

Також, апелянт посилався на те, що клопотання слідчого не містить належним чином доведених обставин, які б свідчили про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, ризик переховування підозрюваного фактично обґрунтовується слідчим безпосередньо самим фактом повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні тяжких злочинів.

Разом з тим, ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки в місці постійного проживання, родину та осіб, які перебувають на його утриманні, відзнаки за сумлінну службу, бездоганну репутацію та позитивні характеристики, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності. Останній 24.07.2023 року у супроводі адвокатів прибув у м. Київ до центрального офісу ДБР задля з`ясування інформації у пресі щодо підозри, де за 63 метри до входу в правоохоронну установу був затриманий.

Вказані обставини, на переконання захисника, спростовують існування ризику переховування підозрюваного.

Вказаний слідчим ризик знищити, сховати, або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не підтверджений матеріалами кримінального провадження.

Усі необхідні документи та речі, що мають значення для здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні перебувають у слідчого, та реальної можливості знищити ці документи та речі, сховати або спотворити ОСОБА_6 не має.

До клопотання слідчого не долучено жодного документу (доказу), який міг би свідчити про наявність у ОСОБА_6 ризику, передбаченого п. 3, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, на переконання захисника, слідчий суддя не дотримався вимог КПК України при визначенні ОСОБА_6 розміру застави у виді 150 000 000 грн. Фактично слідчий суддя при визначенні вказаного розміру застави керувався сумою незаконно набутих ОСОБА_6 активів за результатами вчинення злочину, передбаченого статтею 368-5 КК України, як про це стверджує сторона обвинувачення.

Разом з тим, враховуючи надані стороною захисту докази, які підтверджують наявність у близьких осіб ОСОБА_6 фінансових можливостей для придбання нерухомості і транспортних засобів та, відповідно, законність набуття таких активів, - визначений слідчим суддею розмір застави є очевидно безпідставним і необґрунтованим.

Слідчим суддею належним чином не мотивовано в ухвалі наявність виключного випадку, про який йдеться у ч. 5 ст. 182 КПК України, а лише зазначено про підвищену суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та підвищений суспільний інтерес.

Також, в апеляційній скарзі захисник просив врахувати виключно позитивні характеризуючі дані про особу ОСОБА_6 та тяжкий стан здоров`я останнього, що унеможливлює перебування під вартою. ОСОБА_6 є учасником бойових дій, з 07.07.2015 перебуває у шлюбі, є батьком двох неповнолітніх дітей ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Протягом 2001 - 2022 року ОСОБА_6 за час проходження служби неодноразово нагороджувався медалями, відзнаками, орденами та нагородною зброєю.

06.03.2022 року ОСОБА_6 внаслідок застосування зброї іншим військовослужбовцем отримав поранення у вигляді 5-ти наскрізних поранень ніг, та перебував на тривалому лікуванні.

Від отриманих травм, у судинах ОСОБА_6 виникають тромби, отже у будь-який момент, існує реальна загроза життю останнього та відсутність реальної медичної допомоги в умовах СІЗО. Стан його здоров`я не стабільний, що навіть є причиною неможливості підготовки та подання документів, для отримання групи інвалідності, оскільки ВЛК та/або МСЕК позбавлені можливості реально визначити стан його здоров`я. Таким чином, як зазначив захисник, стан здоров`я ОСОБА_6 унеможливлює його утримання в умовах СІЗО.

29.08.2023 від заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких прокурор навів доводи, аналогічні доводам раніше поданої апеляційної скарги, та вказував на те, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень та недостатність застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, підтверджується долученими до клопотання слідчого матеріалами, які досліджені у судовому засіданні.

Апелянт звертав увагу на незаконність ухвали слідчого судді в частині визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави.

Зокрема, слідчим суддею не враховано чисельність об`єктів нерухомості, як на території України так і за її межами, транспортних засобів, банківських рахунків в закордонних банківських установах, які додатково встановлюються в ході виконання запитів про надання міжнародної правової допомоги, вже встановленої вартості активів, які перевищують законні доходи ОСОБА_6 та членів його родини на суму 151 857 294 грн.

Таким чином, слідчий суддя належним чином не врахував положення ст.ст. 177, 178 КПК України, раціонально не співставив наведені у клопотанні слідчого ризики, дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та майновий стан підозрюваного.

Прокурор зазначав, що визначена слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_6 застава у розмірі 150 000 000 грн. достатньою мірою не може гарантувати виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисників, та підтримав апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023164110000003 від 26.04.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України, та за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 та ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного, Центрального регіону та Офісу Генерального прокурора.

Як убачається із даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що, за викладених у клопотанні обставин ОСОБА_6 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набув активів вартістю 151 857 294 гривень, що більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи.

Також, полковник ОСОБА_6 , маючи на меті тимчасово ухилитись від військової служби, 02.12.2022 о 09 год. 00 хв., в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з`явився вчасно без поважних причин із лікувального закладу на службу до розташування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), який дислокується за адресою: АДРЕСА_1 . Незаконно перебуваючи поза місцем служби по 15.12.2022 включно, полковник ОСОБА_6 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Крім того, як встановлено органом досудового розслідування, полковник ОСОБА_6 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом іншого обману, у період з 21.12.2022 до 08.00 годин 20.01.2023 проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, чим вчинив ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.

Згідно долучених до клопотання матеріалів, 22.07.2023 у кримінальному провадженні № 42023164110000003 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, з правовою кваліфікацією таких дій за ст. 368-5 КК України; у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 407 КК України; та в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 409 КК України.

Відповідно до даних протоколу затримання від 24.07.2023, цього ж дня о 10 год. 18 хв. ОСОБА_6 було затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України.

25.07.2023 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим Прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - Начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , в якому просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.07.2023 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 год. 18 хв. 22.09.2023 року, але не більше строку досудового розслідування, із визначенням ОСОБА_6 застави у розмірі 150 000 000 грн. 00 коп., та покладенням на нього наступних обов`язків, у разі внесення застави: не відлучатися із міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначено в межах строку досудового розслідування до 22.09.2023 року включно.

З такими висновками частково погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України.

Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності, зокрема даними листів щодо виконання доручення другого оперативного відділу; висновку спеціаліста ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЕРО» № 12/07-2023-КП від 12.07.2023 про розміри прибутків ОСОБА_6 та членів його родини та вартість придбаних активів; висновку НАЗК від 19.07.2023 про розміри прибутків ОСОБА_6 та членів його родини, їх походження та вартість придбаних активів; листів ГУ ДПС в Одеській області; листа РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області; листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України; листа 25 прикордонного загону ДПС України; листів банківських установ із відомостями про рух грошових коштів; протоколами допитів свідків та даними інших долучених до клопотання доказів.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На переконання колегії суддів, на даному етапі досудового розслідування у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, які свідчать про його причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Крім того, слідчим доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , які віднесені до категорії тяжких злочинів, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Ураховуючи дані, які характеризують особу підозрюваного, у сукупності із тяжкістю та конкретними обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого або застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що з урахуванням кваліфікації інкримінованих ОСОБА_6 дій та вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про можливість визначення підозрюваному застави, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов`язком, а тому доводи апелянта у цій частині не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).

Автоматична відмова в застосування застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).

Ураховуючи конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.

Доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності оскаржуваної ухвали, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Так, колегією суддів ретельно перевірялися під час апеляційного розгляду посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у порядку, передбаченому КПК України, унаслідок чого він, на думку захисника, не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, проте такі доводи не знайшли свого підтвердження.

Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно ч. 2 якої, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Як убачається із долучених до клопотання матеріалів, у порядку ст. 135 КПК України, повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 22.07.2023 у кримінальному провадженні № 42023164110000003 в день його складення направлено за відомими адресами місця проживання та реєстрації ОСОБА_6 , а також вручено начальнику будинку управління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району ОСОБА_18 для передачі ОСОБА_6 , що підтверджується долученими до клопотання відомостями.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування дотримано вимоги ст.ст. 135, 278 КПК України та вжито усіх можливих заходів для вручення повідомлення про підозру від 22.07.2023 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому, посилання апелянта у цій частині є необгрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскарження повідомлення про підозру, зокрема з підстав недотримання визначеного законом порядку його вручення особі, є предметом розгляду слідчого судді в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_19 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення, винуватості особи в його вчиненні, оцінка належності та допустимості зібраних у справі доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження. З наведених підстав, доводи апеляційної скарги щодо відсутності події, об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, з посиланням на перебування ОСОБА_6 на лікуванні за узгодженням із відповідними органами у вказані в повідомленні про підозру дати, та доводи про непричетність ОСОБА_6 до набуття його близькими особами активів, які перевищують законні доходи останніх, а відтак і відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, колегія суддів вважає передчасними.

Доводи захисника про недоведеність вказаних у клопотанні ризиків та непомірність застосованого щодо ОСОБА_6 розміру застави, ретельно перевірялися колегія суддів, проте не знайшли свого підтвердження.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених злочинів, дані про особу підозрюваного та його процесуальну поведінку на стадії досудового розслідування.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки в місці постійного проживання, родину та осіб, які перебувають на його утриманні, відзнаки за сумлінну службу, бездоганну репутацію та позитивні характеристики, одружений та є батьком двох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, враховані судом при розгляді клопотання та прийнятті рішення про можливість визначення підозрюваному застави, проте не свідчать про зменшення ступеню існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Та обставина, що ОСОБА_6 24.07.2023 року самостійно прибув у м. Київ до центрального офісу ДБР, сама по собі не забезпечує впевненості у подальшій належній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Посилання захисника на тяжкий стан здоров`я підозрюваного, обумовлений тривалим лікуванням внаслідок отримання п`яти наскрізних поранень ніг, та як наслідок, виникненням тромбів у судинах, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, оскільки надані стороною захисту медичні документи не містять відомостей про неможливість утримання підозрюваного під вартою у зв`язку із його станом здоров`я.

Інші доводи апеляційної скарги сторони захисту не є підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу або визначення йому застави у межах до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, колегією суддів у порядку ч. 2 ст. 404, ч. 3 ст. 407 КПК України встановлено наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді із постановленням нової ухвали, виходячи з наступного.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, прийнявши обґрунтоване рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, слідчий суддя залишив поза увагою положення ст. 182 КПК України, аналіз яких дає підстави для висновку, що розмір застави визначається у прожиткових мінімумах для працездатних осіб у визначених цією статтею межах.

Натомість, визначаючи підозрюваному розмір застави, слідчий суддя вказав такий розмір лише в гривневому еквіваленті, що не відповідає вимогам ст. 182 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Як убачається зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб із 1 січня становить 2684 гривні.

З урахуванням наведеного, враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, дані про його особу та відомості про майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави у виді 55 886 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 149 998 024 гривні у національній грошовій одиниці, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.

На переконання колегії суддів, всупереч доводам апеляційних скарги, саме такий розмір застави є співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі внесення такого розміру застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених п. п. 1 - 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, які на необхідно покласти підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Крім того, як встановлено колегією суддів, при визначенні в оскаржуваному рішенні строку дії тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі не врахував вимоги КПК та помилково визначив в ухвалі строк тримання підозрюваного під вартою до 10 год. 18 хв. 22.09.2023.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно положень ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

Як убачається із даних протоколу затримання ОСОБА_6 , останнього затримано 24.07.2023 о 10 год. 18 хв. (том 3, а.с. 1).

За таких обставин, останнім днем 60-денного строку, який згідно вимог ч. 5 ст. 115 КПК України обчислюється з моменту затримання підозрюваного, є 21.09.2023.

З урахуванням наведеного, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, визначаючи дату закінчення строку дії ухвали, слідчому судді належало визначити такий строк до 10 год. 18 хв. 21.09.2023.

Однак, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 слідчим суддею визначено до 10 год. 18 хв. 22.09.2023, тобто поза межами 60-денного строку тримання під вартою, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 197 КПК України та є неприпустимим.

При цьому, строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчим суддею вірно визначено до 22.09.2023, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 10 год. 18 хв. 21.09.2023 включно із визначенням застави у розмірі 55 886 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 149 998 024 гривні у національній грошовій одиниці, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 22.09.2023.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями заступника начальника першого

відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9

та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2023 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , погоджене Прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - Начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42023164110000003, а саме до 10 год. 18 хв. 21 вересня 2023 включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 55 886 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 149 998 024 гривні у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- не відлучатися із міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 22 вересня 2023 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3