Ухвала

від 18.09.2023 по справі 500/4676/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 500/4676/22

адміністративне провадження № К/990/29830/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду 26 квітня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною та скасування наказу відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Восьмого апеляційного суду від 27 липня 2023 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року скасовано. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 16.12.2022 №11-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »

Не погоджуючи із постановою суду апеляційної інстанції, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 8 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), пункту 3.6 Порядку взаємодії комісій центрального та регіонального рівнів, структурних підрозділів ДПС, головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС, затвердженого наказом ДПС від 12.05.2020 №204 (далі - Порядок № 204), пункту 4.1 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС від 02 лютого 2019 року №52 (далі - Правила).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Як слідує зі змісту статті 8 Закону №889-VIII, вона складається з тринадцяти частин. Цей перелік не є вичерпним, оскільки зазначається, що державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органах та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції зауважив, що порушення кожного із названих обов`язків в частини першої статті 8 Закону №889- VIII здатне утворити самостійний склад дисциплінарного проступку. Разом з тим, в оскаржуваному наказі від 16.12.2022 №11-дс не конкретизовано, який обов`язок, передбачений статтею 8 Закону №889-VIII порушив позивач.

Водночас скаржник у касаційній скарзі не зазначає щодо саме якого із пунктів частини першої статті 8 Закону №889- VIII відсутній висновок Верховного Суду та необхідність щодо застосування якого, на думку скаржника, за встановлених обставин цієї справи, потребує висновку Верховного Суду.

Не зазначено і скаржником у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини першої статті 8 Закону №889- VIII.

Необхідно зазначити, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункту, частини, статті) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зі змісту судових рішень у цій справі слідує, що позивача було притягнуто до відповідальності за порушення статті 8 Закону №889-VIII, пункту 3.6 Порядку № 204, пункту 4.1 Правил та застосовано пункт 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, зокрема невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, за який відповідно до статті 66 Закону №889-VIII, передбачено застосування дисциплінарного стягнення у виді догани.

При цьому у пункті 3.6 Порядку зазначено, що секретар комісії щодня, за дві години до початку засідання Комісії регіонального рівня отримує від структурних підрозділів головних управлінь/Офісу великих платників податків ДПС, працівники яких входять до складу Комісії регіонального рівня, узагальнену інформацію щодо відповідності платника податків критеріям ризиковості (додаток 1 до Постанови).

При вирішенні цієї справи, суд апеляційної інстанції зазначив, що для правильного застосування пункту 3.6 Порядку № 204, варто проаналізувати питання порядку прийняття рішення про відповідність/невідповідність платника податків критеріям ризиковості. Як зауважив суд апеляційної інстанції, Порядком зупинення реєстрації податкової накладної № 1165 не передбачено обов`язку подавати будь-які документи на засідання комісії. Також, суд апеляційної інстанції дослідивши Положення про управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області та посадову інструкцію позивача встановив, що обов`язок подавати будь-які документи на засідання комісії також відсутній. Однак такий обов`язок не може виникнути у зв`язку із наданим дорученням голови комісії. Таким чином, за висновком цього суду, у випадку наявності у структурного підрозділу інформації, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість такий підрозділ надає її на засідання комісії, а у випадку відсутності такої інформації обов`язку інформувати про відсутність немає, а відтак в діях позивача відсутнє порушення пункту 3.6 Порядку № 204.

У той же час констатуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3.6 Порядку № 204 та пункту 4.1 Правил скаржник належних та достатніх обґрунтувань у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні цих норм права виходячи із конкретних обставин цієї справи, не наводить.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність належних обґрунтувань щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник лише посилається на відсутність такого висновку, проте не наводить у касаційній скарзі належної аргументації неправильного застосування положень статті 8 Закону №889-VIII, пункту 3.6 Порядку № 204 та пункту 4.1 Правил.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною та скасування наказу- повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько