Постанова

від 08.11.2007 по справі 18/495

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/495

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 листопада 2007 р.                                                                                   № 18/495  

        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

на постановуКиївського  апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року

у справі№18/495

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ексімтранс” (надалі –товариство)

до

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі –Регіональне відділення)

1)          ДТГО “Південно –Західна залізниця”2)          Міністерство транспорту та зв'язку України

пропродовження дії договору оренди нерухомого майна

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Удалов Т.Г.- за дов. від 05.11.07;

від відповідача: Дятел Ю.В.- за дов. від 24.05.07 №36.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

          Товариством з обмеженою відповідальністю “Ексімтранс” у жовтні 2006   року   заявлений   позов, з   урахуванням   уточнень,  про   визнання договору

доповідач: Добролюбова Т.В.

оренди нерухомого майна, що належить до державної власності  від 31.08.01 №310, укладений між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву продовженим до 31.08.2011. Позивач посилався на приписи статей 284, 285 Господарського кодексу України, пункту 4 статті 9, частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.07, прийнятим суддею Мандриченко О.В., позовні вимоги задоволені. Місцевий суд вмотивовуючи рішення дійшов висновку про те, що факт продовження дії договору оренди на новий термін і на тих же умовах, підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 27.10.06 №30-04/8739. Суд посилався на приписи частини 4 статті 284, частини 1 статті 285 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна”.

          Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Отрюха Б.В.- головуючого, Верховця А.А., Тищенко І.І., постановою від 15.05.07, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишив без задоволення.

          Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить  судові акти у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на відсутність між сторонами предмету спору у зв'язку з чим, суд першої інстанції повинен був на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі. Заявник посилається на відсутність в матеріалах справи доказів того, що відповідач перешкоджає позивачеві вільно користуватися майном, чи обмежує доступ до орендованого майна або ухиляється від одержання орендної плати. На думку скаржника, у позивача відсутнє право на звернення до суду в розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не існує порушень або оспорювання прав і інтересів позивача з боку Регіонального відділення. Крім того, заявник наголошує  на порушенні судом першої інстанції приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, адже, залучені до участі у справі треті особи у судове засідання 19.12.06 не з'являлися, вимог ухвали від 28.11.06 про надання письмових пояснень судові не надали, що є підставою для відкладення розгляду справи.

Від ДТГО “Південно –Західна залізниця” отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить судові акти у справі скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених в касаційній скарзі.  

          Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексімтранс” також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.  

          Від  Міністерства транспорту та зв'язку України відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  приписів  чинного   законодавства,  відзначає  наступне.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно приписів частини 2 статті 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься  повторна  оцінка  доказів  та  встановлення  обставин  відхилених  господарським  судом  при  розгляді  спору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.08.01 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ексімтранс”- орендарем,  укладено договір №310. За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме  майно, загальною площею 124, 9 м. кв., яке знаходиться за адресою: місто Київ, пл. Привокзальна,1. Строк дії договору сторонами визначений з 31.08.01 до 31.08.06. Відповідно до пункту 10.5 цього договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором. Судами установлено, що предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексімтранс”  про   визнання  продовженим строку договору оренди нерухомого майна від 31.08.01 №310  до 31.08.2011. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді таких справ, застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. Судами установлено, що до закінчення строку дії договору позивач листом від 20.06.06 звернувся до відповідача з проханням продовжити дію договору оренди державного нерухомого майна від 31.08.01 на той самий термін і на тих же умовах, що визначені цим договором. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву листом від 27.10.06 №30-04/8739 зазначило про те, що звернулося до Міністерства транспорту та зв'язку України  для отримання дозволу і висновків щодо умов спірного договору. Судами також установлено, що  Міністерство транспорту та зв'язку України, листом від 14.11.06 №7716/16/10-06,  повідомило відповідача про ненадання згоди на укладення з позивачем договору оренди нерухомого майна №310.  Відповідно до статті  17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були  передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами частини 4 статті 284 Господарського кодексу України та статтею 764 Цивільного кодексу України. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що протягом одного місяця з дня закінчення строку спірного договору дії від сторін у справі не надходило заяв про припинення або зміну умов цього договору. Твердження скаржника про відсутність між сторонами предмету спору, а відтак і права позивача на звернення до суду за захистом свої прав, визнається колегією суддів безпідставним, з огляду на наступне.   Конституційний  принцип  доступності  правосуддя  реалізується  через  приписи  статті  1  Господарського  процесуального  Кодексу  України  згідно  котрих  юридичні  особи  мають  право  звертатися  до  господарського  суду  за  захистом  своїх  порушених  або  оспорюваних  прав  і  охоронюваних  законом  інтересів.  При  цьому,  має  значення  лише  суб'єктивне  уявлення  особи  про  те,  що  її  право  чи  інтерес  потребує  захисту.  Лише   в  результаті  розгляду  спору виявляється  чи  доведене  таке  порушення.   Звертаючись  до  суду  позивач    у  позовній  заяві  викладає  предмет  і  підставу  позову.  Предмет  позову  це  конкретна  матеріально -  правова  вимога  позивача  до  відповідача,  а  підстава  позову  це  фактичні  обставини,  на  яких  ґрунтується  вимога  позивача.  Вже після  з'ясування  фактичних  обставин  суд  може  зробити  висновок  щодо  відповідності  заявленої  матеріально - правової  вимоги  способам  захисту   права  і  про  порушення  охороняємого   законом  інтересу  позивача.   Суди попередніх інстанцій визнали, що встановлені  обставини у цій справі свідчать про оспорювання відповідачем та третіми особами факту продовження дії договору оренди на новий термін і на тих самих умовах. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про порушення права позивача на продовження строку дії спірного договору, яке підлягає захисту шляхом визнання такого права. Довід скаржника про порушення судом першої інстанції приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України через нез'явлення представників третіх осіб у судове засідання 19.12.06, не може бути підставою для скасування переглянутих судових актів. Відповідно до статті 77 названого Кодексу, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.06 розгляд справи відкладено на 19.12.06 та зобов'язано, зокрема, третіх осіб, надати письмові пояснення. З відбитку штампа суду на звороті ухвали вбачається, що ухвала була  направлена всім  сторонам у справі 30.11.06. У протоколі судового засідання від 19.12.06 зазначено про відсутність лише представника Міністерства транспорту та зв'язку України. Оскільки матеріали справи свідчать про належне повідомлення Міністерство транспорту та зв'язку України про відкладення розгляду справи на 19.12.06, третя особа мала можливість скористатись правами наданими Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, щодо участі в судових засіданнях та надання письмових пояснень. За таких обставин, суд першої інстанції не мав підстав для відкладення розгляду справи. Водночас, колегією суддів враховано і відсутність скарги третьої особи.  

З огляду на встановлені обставини справи, постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги  визнаються непереконливими.  

Керуючись статтями  1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.07 у справі № 18/495 залишити без змін.

                   Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву  залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                 Т.  Добролюбова

С у д д і                                                                                         Т. Гоголь

                                                                                                       В.Швець