Постанова

від 13.11.2007 по справі 14/111-07(41/266)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/111-07(41/266)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 листопада 2007 р.                                                                                   № 14/111-07(41/266)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                             Полянського А.Г.– головуючого,

                                             Бакуліної С.В.,

                                             Фролової Г.М.,                                        

розглянувши матеріали  

касаційної скарги   ДПІ у м. Дніпродзержинську

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року

у справі№ 14/111-07 (41/266) Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів”

до

1.          ТОВ Науково-виробничого підприємства “Спецсплав”,2.          ТОВ Науково-виробничого підприємства "Алмет"

третя особаДПІ у м. Дніпродзержинську

провизнання права власності на майно, визнання недійсним  договору купівлі-продажу від 24.12.2003 року № 79, визнання за позивачем право власності на спірне майно та зобов'язання про повернення спірного майна

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Чередко К.Є. дов. № 23-07 від 23.05.2007 р.,

                  Шестіріков В.В. дов. №07-07 від 07.06.07р.,

відповідачів:  не з'явились,   

третьої особи-1:  Ратушний В.Г. дов. № 15859/10/100 від 18.06.07р.,

                             Сорока В.М. дов. № 355/2/10/100 від 16.10.07р.,

третьої особи-2:  не з'явились

                                                  В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2007 р. у справі № 14/111-07(41/266) (суддя Панна С.П.) відмовлено у позові ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” до ТОВ Науково-виробничого підприємства “Спецсплав” та третіх осіб: Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську та ТОВ науково-виробничого підприємства “Алмет”.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнєєв О.С.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 79 від 24.12.2003 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством “Алмет” щодо спірного майна.

Визнано за Відкритим акціонерним товариством “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” право власності на розташований за адресою: 51909 м. Дніпродзержинськ, провулок  3-й Баглійський, 1-1 адміністративно-побутовий корпус загальною площею 5066,8 кв.м, що складається з: будівлі заводоуправління (літ. А-4) загальною площею 4109,2 кв.м  та будівлі побутового корпусу (літ.Б-2) загальною площею 957,6 кв.м.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Спецсплав”  до 01 вересня 2007 р. звільнити та передати Відкритому акціонерному товариству “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” адміністративно-побутовий корпус загальною площею 5066,8 кв.м, що складається з: будівлі заводоуправління (літ. А-4) загальною площею 4109,2 кв.м  та будівлі побутового корпусу (літ.Б-2) загальною площею 957,6 кв.м, який розташований за адресою: 51909 м.Дніпродзержинськ,  3-й Баглійський провулок, 1-1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Алмет” на користь Відкритого акціонерного товариства “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” 127 грн. 50 коп. державного мита, в тому числі за подання апеляційної скарги.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Спецсплав”  на користь Відкритого акціонерного товариства “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” 1 620 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита, в тому числі за подання апеляційної скарги, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року у справі № 14/111-07 (41/226), а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2007 року залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу тим, що постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує та просить постанову залишити без змін.

Відповідачі 1, 2 та третя особа 2 відзиви на касаційну скаргу не надали та не скористалися наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 07.11.2007 року, у зв'язку з відпусткою судді Муравйова О.В. для перегляду в касаційному порядку справи № 14/111-07, призначеної до розгляду на 13.11.2007 року, утворено колегію суддів у складі: головуючого –судді Полянського А.Г., суддів –Бакуліної С.В., Фролової Г.М.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” було створено відповідно до рішення Міністерства енергетики та електрифікації України від 06.07.94р. № 171 шляхом перетворення (реорганізації) державного підприємства шляхом його корпоратизації у відкрите акціонерне товариство.

При цьому, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що  до позивача, в порядку правонаступництва, перейшли права і обов'язки Держпідприємства “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів”, в тому числі і право господарського відання майном, зокрема майном, яке розташоване за адресою: м. Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський,1-1  адміністративно- побутовий корпус загальною площею 5066,8 кв.м, що складається з: будівлі заводоуправління (літ А-4) заг. площею 4109,2 кв.м, будівля побутового корпусу (літ. Б-2) заг. площею 957,6 кв.м.

Зазначене майно було передано засновником (Міністерством енергетики та електрифікації України) на баланс для здійснення виробничої діяльності Державному підприємству “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів”.

Частиною 1 статті 37 Закону України “Про власність” передбачено, що майно, закріплене за державним підприємством, належить йому на праві господарського відання. Отже, спірне майно було передано Держпідприємству “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” саме на праві господарського відання.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 37 зазначеного вище Закону, здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що Міненерго України, визначаючи правовий режим майна, на базі якого створювався позивач, у пункті 3.11 Статуту ВАТ "Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” 1994 р. передбачив, що в період до прийняття рішення про продаж акцій товариства, що є у державній власності, в подальшому вигляді –приватизації майна товариства, при вирішенні питань щодо відчуження майна, що становить основні фонди товариства, до товариства застосовуються норми, встановлені щодо державних підприємств.

Під приватизацією державного майна згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” визнається відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до змісту статей 11, 15, 18 Закону України “Про приватизацію державного майна” таке відчуження державного майна може здійснюватися шляхом:1) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, майно якого підлягає приватизації;  2) шляхом продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців, у разі корпоратизації державного підприємства шляхом його перетворення в акціонерне товариство з подальшим відчуженням органами приватизації належних державі акцій.

Згідно частини 6 статті 18 вказаного вище Закону продаж акцій (часток, паїв), що належать державі, провадиться з урахуванням законодавства та установчих документів цих підприємств. Згідно із частиною 3 статті 6 Закону України “Про власність” власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Згідно п.1.3.2 Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 04.02.1993 р. № 56 і  чинного на час створення товариства, якщо у плані приватизації передбачається перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, приватизація майна таких підприємств здійснюється шляхом продажу часток, паїв, акцій.

З урахуванням вказаних норм та згідно з Наказом Фонду державного майна України від 25.04.1995 р. № 145-ДПК, яким було видано дозвіл на приватизацію майна позивача шляхом продажу акцій, розпочалася приватизація майна позивача, яка здійснювалася шляхом  продажу його акцій до січня 2006 р. У зв'язку із завершенням продажу акцій згідно плану приватизації позивача на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області від 27.01.2006 р. № 12/04-01-ЗВП процес приватизації позивача було завершено, на підставі чого державне майно, що раніше було передано позивачу на праві господарського відання, змінило правовий режим та перейшло у власність позивача.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області  від 15.07.99р. № 12/65 - ЗВП “Про завершення приватизації ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” було завершено приватизацію товариства.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з поверненням у державну власність пакета акцій позивача, Наказом РВ ФДМУ у Дніпропетровській області від 02.03.2001 р. № 12/03-ПАК зазначений вище наказ було скасовано та внесено зміни до плану розміщення акцій товариства.

27.01.2006 р. РВ ФДМУ у Дніпропетровській області прийнято Наказ “Про завершення приватизації ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” № 12/04-01-ЗВП. До остаточного виконання плану розміщення акцій позивача, які перебували у державній власності, спірне майно перебувало у державній власності та в господарському віданні позивача з обмеженнями щодо правового режиму майна, передбаченим законодавством України про приватизацію.

01.12.2003 р. на Товарній біржі “Катеринославська” було проведено аукціон на якому Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську  здійснила примусовий продаж спірного майна позивача. Для участі  в аукціоні від імені ДПІ в м.Дніпродзержинськ в якості продавця, остання видала заявку –доручення від 17.11.2003 р., діяло Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрспецторг”, покупцем спірного майна на аукціоні було ТОВ НВП “Алмет”.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що в протоколі № 2 цільового аукціону від 01.12.2003 р. та в договорі купівлі-продажу нерухомого майна № 79 від 24.12.2003 р. зазначено, що позивач є власником спірного майна на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України № 12/65 –ЗВП від 15.07.1999 р., однак, цей наказ був скасований Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна № 12/03-ПАК від 02.03.2001 р.

Отже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції на час проведення аукціону Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України № 12/65 –ЗВП від 15.07.1999 р. вже не діяв, а відтак зазначене свідчить про нікчемність правочину з продажу спірного майна на цільовому аукціоні.

Проте, на час відчуження третьою особою-1 на цільовому аукціоні 01.12.2003 р. спірного майна позивача приватизація його майна тривала і завершена не була. За державою в особі Фонду Державного майна України та Державного холдингу “Енергобуд” на дату проведення аукціону (01.12.2003 р.) зберігалася значна частина акцій статутного фонду позивача відповідно –10,97 % та 26 %, про що свідчить довідка державного реєстратора.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” відчуження державного майна можна вважати здійсненим, а майно таким, що змінило свій правовий режим та перейшло від держави у власність товариства, тільки з моменту  завершення його приватизації, тобто з 27.01.2006 р.

До цього моменту майно продовжувало перебувати у державній власності з обмеженнями щодо правового режиму майна, передбаченими законодавством України про приватизацію.

Згідно із п.п. 10.2.2 п.10.2 ст. 10 Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. у разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження  активів підприємства потрібна попередня згода органу приватизації, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації.

Врахувавши, вимоги зазначеної вище норми, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у м.Дніпродзержинську, в порушення вище названого Закону, протиправно, примусово призвела до відчуження спірного майна на цільовому аукціоні 01.12.2003 р.

Як вбачається з протоколу цільового аукціону 01.12.2003 р. та договору купівлі-продажу від 24.12.2003 р. продаж спірного майна здійснювався, як об'єкт податкової застави для погашення його нібито існуючого податкового боргу.

Відповідно до п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

При цьому, ні Закон України № 2181, ні Закон України “Про державну податкову службу” від 04.12.1990 р. не передбачають повноваження податкових інспекцій самостійно відчужувати майно платників податків, не зверталася податкова інспекція і до суду про стягнення з позивача сум заборгованості чи стягнення активів для її погашення.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181 продаж активів платника  податків здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заступником начальника ДПІ 28.03.2002 р. було підписано рішення № 6 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок продажу активів, що перебувають у податковій заставі, на підставі якого майно позивача було виставлено на цільовий аукціон і продано, оскільки останній не є керівником податкового органу, отже рішення підписано не уповноваженою особою, а відтак воно не є підставою для застосування до позивача заходів погашення податкового боргу за рахунок продажу його активів.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на день продажу спірного майна позивача на цільовому аукціоні існувала заборона на відчуження, про що свідчить постанова державного виконавця Баглійського районного управління юстиції про накладання арешту від 18.09.2000 р. (т.1 а.с. 28-30).

На момент проведення цільового аукціону арешт не був знятий, що вбачається з листа відділу Державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції, надісланий на адресу начальника ДПІ м. Дніпродзержинська (т.1 а.с. 31).

Згідно абзацу "є" підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України № 2181 до активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу, віднесено активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством.  

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ НВП “Алмет” придбало спірне майно всупереч існуючій забороні.

Тоді як, відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пункту 3 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 р. продаж активів, що перебувають у податковій заставі, здійснюється у разі коли інші, передбачені заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату. У такому разі продаж активів застосовується не раніше ніж на 30 календарний день  з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги.

Згідно із пунктом 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001 р., якщо у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, то друга податкова вимога формується на суму консолідованого боргу, який існує на день надсилання другої податкової вимоги. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не формується та не виставляється. Консолідованим  вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги, та  зменшений на суму фактичного погашення податкового боргу за цей період.

Апеляційний господарський суд встановив, що друга податкова вимога від 15.11.2001 р. була 22.11.2001 р. направлена податковою інспекцією і  29.11.2001 р. отримана позивачем на суму 50 582 грн., інших податкових вимог на інші суми ДПІ позивачу не направляла.

Після направлення другої податкової вимоги і до моменту проведення спірного аукціону ДПІ вже продала ряд об'єктів майна позивача, відтак, податковий борг, зазначений у другій податковій вимозі, вже був погашений.

Згідно із абзацом  "б"  підпункту  10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону № 2181 продаж цілісного майнового комплексу відбувається виключно на цільовому аукціоні, що може проводитися визначеною центральним податковим органом товарною біржею на території району або міста, де знаходяться активи платника податків. У разі відсутності такої біржі на території району або міста, де знаходяться активи платника податків, податковий орган самостійно організовує окремий позабіржовий аукціон.

Проте, ДПІ у м. Дніпродзержинську (від імені та за дорученням якої діяло ТОВ СП “Укрспецторг”) здійснила продаж майна позивача на Товарній біржі “Катеринославська”, що знаходиться в іншому місці ніж територія району або міста, де знаходяться активи позивача (у м. Дніпропетровську, хоча продані активи позивача знаходяться у місті Дніпродзержинську).

Тоді як, на час проведення аукціону в місті Дніпродзержинську здійснювала діяльність по реалізації майна, що перебуває у податковій заставі, місцева Товарна біржа “Дніпродзержинська” (Свідоцтво ДПА України № 29 від 11.07.2002 р.), що підтверджується листом ДПА у  Дніпропетровській області від 02.12.2005 р. № 30880/10/24-124.

Відповідно до частини 3 статті 145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений тільки шляхом приватизації майна державного підприємства. Згідно із ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку встановленому законом.

Врахувавши викладене,  апеляційний          господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що  майно, яке було передане під час корпоратизації державного підприємства на його баланс, перебувало у державній власності і закріплювалося за ним на праві повного господарського відання до остаточного завершення приватизації ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів”.  Приватизація ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” була завершена 27.01.2006р., про що Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області було прийнято Наказ № 12/04-01- ЗВП від 27.01.06 р.  

Правомірно звернув увагу суд апеляційної інстанції, що статтею 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, яку  затверджено Законом України “Про державну програму приватизації”, встановлено заборону відчужувати майно (необоротні активи), що належить акціонерним товариствам, до виконання плану приватизації (розміщення акцій).

Станом на час проведення цільового аукціону 01 грудня 2003 р. у державній власності знаходився пакет акцій  у розмірі  33,79% статутного фонду позивача. З урахуванням цього ДПІ у м. Дніпродзержинську не мала права здійснювати продаж активів позивача в рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно із пунктом 11.1 статті 11 Закону № 2181 у разі коли сума коштів, отримана від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, не покриває суму податкового боргу, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Відповідно до вказаної норми погашення податкового боргу позивача на дату проведення цільового аукціону могло відбуватися тільки шляхом продажу органом приватизації належної державі частки акцій. У разі відмови органу приватизації здійснювати продаж акцій, податковий орган мав право звернутися до суду із заявою про визнання позивача банкрутом.

Частиною 4 статті 12 Закону Україну “Про приватизацію державного майна” встановленні обмеження стосовно купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції. Якщо дії, щодо яких встановленні зазначенні вище обмеження, необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Врахувавши вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна угода не відповідає нормам Конституції України, Закону України “Про приватизацію державного майна”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, Закону України “Про власність”, Закону України “Про державну програму приватизації”, що є безумовною підставою для визнання її недійсною.

Отже, оскільки ТОВ НВП “Алмет” за договором, який укладено  на аукціоні 24.12.2003 р., не набуло статусу власника щодо спірного майна, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що це дає підстави і для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, що укладені щодо спірного майна: між ТОВ НВП “Алмет” і ТОВ НВП "Спецсплав” (договір купівлі-продажу від 24.12.2003 р., від 27.02.2004 р.)

Згідно із ст. 330 ЦК України якщо  майно  відчужене  особою,  яка  не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Таким чином, при вирішенні питання про те, чи набували ТОВ НВП “Алмет” та ТОВ НВП “Спецсплав” право власності щодо спірного майна, слід враховувати те, що договір  купівлі-продажу цього майна, який було укладено на цільовому аукціоні 24.12.03 р., є недійсним.   

Згідно із ч. 1. ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Водночас, згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього тільки, якщо таке майно згідно із ст. 388 ЦК України не може бути витребуване у нього.  Приписи статей 330, 338 ЦК України не пов'язують право власника на витребування майна від добросовісного набувача із визнанням недійсним договору, на підставі якого спірне майно вибуло із володіння власника, в тому числі і договорів про відчуження, які укладалися його подальшими набувачами.

Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник, або особа, яка має право користуватися тими ж засобами захисту, що і власник, має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Врахувавши приписи зазначених вище статей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що  право позивача на визнання за ним права володіння, користування і розпорядження спірним майном, а також права вимагати його звільнення і повернення базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається із незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом у володіння інших осіб.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що посилання суду першої інстанції на те, що спірне майно було включене до акту опису активів самостійно виділених платником податків для продажу від 12.12.03р., є безпідставним з огляду на те, що воля на відчуження спірного майна втілювалася в діях ДПІ у м. Дніпродзержинську, які вчинялися щодо укладення нею договору купівлі-продажу на цільовому аукціоні 24.12.03 р., а тому вибувало із володіння позивача поза його волею.

Крім того, на день проведення спірного  аукціону майно перебувало у держаній власності і на його відчуження необхідно було отримати згоду органу приватизації.  

З урахуванням вказаних порушень вимог чинного законодавства, які були допущенні податковим органом при продажі майна позивача, його посилання на наявність в ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” права власності на спірне майно, а відповідно права на витребування спірного майна від добросовісних набувачів, є обґрунтованими.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до статей 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін  оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                           

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 року у справі № 14/111-07(41/266) Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий                                                                              А. Полянський

Судді                                                                                          С.Бакуліна

                                                                                             Г. Фролова