Постанова

від 26.07.2007 по справі 14/111-07(41/266)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/111-07(41/266)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2007                                                                                   Справа № 14/111-07(41/266)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигеєва О.С.

при секретарі: Ролдугіної Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чередко К.Є. (дов. № 23-07  від 23.05.07 р.); Васильченко В.В. (дов. №5-07  від 22.01.07р.); Шестіріков В.В. (дов. № 4-07  від 04.05.07 р.);

від відповідача-1: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи  повідомлений належним чином;

від відповідача-2: Качан В.О. (дов. № 2  від 03.01.07 р.);

від третьої особи-1: Осіння Т.А. (дов. № 14630/10/100  від 08.06.07 р.); Татаруля Я.Є. (дов. № 25786/10/100  від 16.07.07 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Відкритого акціонерного товариства “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” м.Дніпродзержинськ на рішення  господарського суду Дніпропетровської обл.  від  24.05.07 р.   у справі № 14/111-07(41/266)

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” м.Дніпродзержинськ

до  В-1:  Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Спецсплав” м.Дніпродзержинськ;

В-2:  Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Алмет” м.Дніпродзержинськ

3-тя особа-1 без самостійних вимог на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у м.Дніпродзержинську;

про  визнання права власності на майно, визнання недійсним договір купівлі-продажу від 24.12.03 р. № 79, визнання за позивачем право власності на спірне майно та зобов'язання про повернення спірного майна

                                                  В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 24.05.07 р. у справі № 14/111-07(41/266) (суддя Панна С.П.) відмовлено у позові ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” м.Дніпродзержинськ до ТОВ Науково-виробничого підприємства “Спецсплав” м.Дніпродзержинськ та третіх осіб: Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську та ТОВ науково-виробничого підприємства “Алмет” м.Дніпродзержинськ  про:

- визнання за позивачем права власності на розташований за адресою:м. Дніпродзержинськ, провул. 3-й Баглійський, 1-1 адміністративно-побутовий корпус загальною площею 5066,8 кв. м, що складається з: будівлі заводоуправління (літ. А-4) заг. площею 4109,2 кв. м, будівлі побутового корпусу (літ. Б-2) заг. площею 957,6 кв. м;

- зобов'язання відповідача звільнити та передати позивачу вищезазначений адміністративно-побутовий корпус. Також позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача, сплачені при подачі позову, судові витрати: 1080,31 грн. - витрат на держмито, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” не погодилося з вказаним рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам статті 4 ГПК України, тобто з істотними порушеннями норм матеріального і процесуального права, зокрема, норм Конституції України, законодавства про погашення зобов'язань платників податків; законодавства про приватизацію, цивільне законодавство про представництво і правочини ( в тому числі щодо особливостей укладання договорів на аукціонах, зокрема, на цільових з продажу об'єктів податкової застави); норм про строки; про захист права власності; положень господарського процесуального закону.

На думку позивача, ряд висновків суду першої інстанції ґрунтується на неповному та однобічному з'ясуванні обставин справи, є немотивованим та не відповідають  фактичному змісту спірних правовідносин.

Позивач звертає увагу на те, що поза увагою суду лишився і не був встановлений цілий ряд фактів, що мали значення для справи та вказували на обґрунтованість вимог позивача:

1)   факт незавершення приватизації позивача на момент відчуження належного йому спірного майна третьою особою -1;

2)   факт шахрайства під час цього відчуження, здійснений невідомими особами шляхом використання недіючого документа для повідомлення організаторам і учасникам неправдивих відомостей, що, нібито, приватизація позивача вже завершена (а саме, пред'явлення скасованого наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 15.07.1999 р. № 12/65 ЗВП). До речі, остання обставина була підтверджена самим РВ ФДМ України по Дніпропетровській області листом № 12/17-5507 від 27.09.2006 р. (аркуш справи 62).

3) факт визначення засновником позивача (Міністерством енергетики та електрифікації України) правового режиму спірного майна, на якому воно перебувало до моменту повного завершення процесу приватизації майна Позивача. Так, Міненерго, затверджуючи Статут позивача та передаючи йому спірне майно, у п. 3.11. Статуту позивача передбачило, що при вирішенні питань щодо відчуження майна, що становить основні фонди товариства, до товариства застосуються норми, встановлені щодо державних підприємств.

4)   факт погашення податкового боргу позивача на момент відчуження спірного майна нібито „для погашення податкового боргу". Так, як зазначав у позові позивач, з наданням відповідних доказів (копій протоколів раніше проведених цільових, аукціонів від 12.08.2003 р., від 22.09.2003 р.) у другій податковій вимозі № 2/44 від 15.11.2001 p., (а інших податкових вимог від ДПІ позивачу просто не надходило) сума податкового боргу вказувалася 50582,76 грн. При цьому у серпні та вересні 2003 р. ДПІ вже продала його майно на суму більше ніж 250 тис. грн.

5) факт грубого порушення податковою інспекцією вимог п.3.1.1. п.3.1. ст. З Закону № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 (далі Закон № 2181), відповідно до яких активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, тоді як ДПІ до суду не зверталася, а здійснила примусове стягнення самовільно.

6) факт порушення ДПІ абз. 4 п.п. 10.1.1. пункту 10.1 ст. 10 Закону № 2181, за яким продаж активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Позивач зазначав, але суд не звернув уваги, що фактично рішення про продаж активів позивача, на підставі якого майно позивача було виставлено на цільовий аукціон і продано, було підписано заступником начальника ДПІ (третьої особи-1), При цьому відповідно до ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7)  факт закріплення за державою на час відчуження спірного майна (на 01.12.2003 р.) 26% акцій позивача, які були передані Державному холдингу „Енергобуд". Крім того, 10,97 % акцій перебувало на цей момент у держави в особі Фонду державного майна України, що було підтверджено відповідними довідками реєстратора.

8)  факт наявності на час відчуження спірного майна цілого ряду заборон, накладених постановами Державної виконавчої служби про арешт всього майна позивача (копії постанов містяться в матеріалах справи).

- та цілий ряд інших обставин, що залишилися нез'ясованими судом хоча потребували такого з'ясування (обставини, що характеризують підстави участі у відчуженні спірного майна ТОВ „Укрспецторг" як представника ДШ; обставин оприлюднення інформації про проведення цільового аукціону, та багато інших).

Не з'ясувавши всього викладеного, суд безпідставно зробив висновок про відповідність підготовки до продажу та самого продажу спірного майна вимогам Закону № 2181, Постанови Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002 р. та Наказу ДПА України № 294 від 26.06.2002 р. (стор. 5 оскаржуваного рішення)

Більш того, позивач вказує в апеляційній скарзі, що більшість доводів позивача взагалі не отримало правової оцінки суду.

2. Крім того, суд порушив ряд норм права (не застосував норми, які підлягали застосуванню).

2.1. Так, відповідно до п.3.1.1. п.3.1. ст. З Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

При чому, під активами платника податків у відповідності до п. 1.7) статті 1 Закону України № 2181 розуміються як належні платнику податків кошти, так і матеріальні та нематеріальні цінності. Отже, спірне майно, як матеріальна цінність, є у розумінні п.3.1.1. п.3.1. ст. З Закону № 2181 активом платника податків, і стягнення на нього в рахунок погашення податкового боргу може бути звернуто виключно за рішенням суду.

Крім того, ні Закон № 2181, ані Закон України "Про Державну податкову службу" від 04.12.1990 року не передбачають повноваження податкових органів самостійно відчужувати майно платників податків.

Натомість, згідно ч.ч. 4 і 5 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Проігноровані судом доводи позивача повністю узгоджуються і з позицією Президії Вищого господарського суду України, яка в підпункті 12.3 Роз'яснення № 02-05/451 від 12.05.1995 „Про деякі питання практики вирішення спорів за участю   органів   державної   податкової   служби"   (в   редакції   від   01.09.2005) зазначила: Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. З урахуванням приписів ст. 41, ч.2 ст. 124 Конституції України, пункту 5 ст. 48 Закону України „Про власність" і п. 1.7. Закону № 2181 справи за позовами органів державної податкової служби до платників податків про стягнення несплаченої в передбачені законом строки узгодженої суми податкового зобов'язання підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Оскільки, самі твердження про наявність податкового боргу були безпідставні (позивачем було надано докази погашення податкового боргу) з цієї причини відсутність рішення суду на користь ДПІ про стягнення з позивача сум податкового боргу має принципове значення.

Але в оскаржуваному рішенні факт примусового продажу майна позивача податковою інспекцією без відповідного рішення суду належної правової оцінки не отримав, чим було порушено п.3.1.1. п.3.1. ст. З Закону № 2181.

2.2.  Не надав суд уваги і детально викладеним у позові доводам позивача про те, що рішення податкової інспекції про продаж активів позивача підписано неналежною не уповноваженою посадовою особою - заступником начальника ДПІ.

В той же час, згідно з абз. 4 п.п. 10.1.1. пункту 10.1 ст. 10 Закону № 2181, продаж активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Даному доводу позивача суд не навів жодного спростування, як, втім, і багатьом іншим доводам.

Таким чином, висновок суду, що ДПІ здійснила продаж активів у відповідності до ст. 10 Закону № 2181, не ґрунтується на законі та зроблений всупереч абз. 4 п.п. 10.1.1. пункту 10.1 ст. 10 Закону № 2181.

2.3.  Суд взагалі не дослідив більшості доводів позивача, викладених у позовній заяві, та не перевірив їх, а в оскаржуваному рішенні навіть не зазначив про їх наявність. Так, поза увагою суду залишилися такі важливі для справи факти:

-  всупереч абз. є) п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України № 2181 майно позивача, що продавалося на аукціоні, перебувало в той час під арештом, накладеним органами державної виконавчої служби;

-   майно було продано шахрайським шляхом: при укладенні спірних правочинів були пред'явлені нечинні документи: Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна „Про завершення приватизації ВАТ „БЗКДУіТ" від 15.07.1999 року № 12/65 ЗВП, що був пред'явлений невідомими особами організаторам аукціону, був скасований ще 02.03.2001 року Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна № 12/03-ПАК (копія є в матеріалах справи), що в силу явних ознак злочинного діяння взагалі вказує на нікчемність правочинів, що опосередковували вибуття майна від позивача.

2.4.   Крім того, суд не взяв до уваги норми Закону України "Про приватизацію державного майна" (ст.ст. 1, 11, 12, 15, 18), на які посилався позивач, згідно з якими до завершення процесу приватизації дії, пов'язані з відчуженням майна державного підприємства, стосовно якого прийняте рішення про приватизацію, можуть здійснюватися лише для забезпечення його ефективного   функціонування   та   виключно   з   дозволу   державних   органів приватизації.

Жодної правової оцінки наведеним доводам та доказам на їх підтвердження не було дано, у зв'язку з чим рішення по справі у жодному разі не може вважатися повним, обставини справи - всебічно перевіреними судом, а висновки суду - вичерпними. Це в свою чергу є підставою скасування судового рішення згідно з п.п. 1, 3 ст. 104 ГПК України.

2.5. Фактично без обґрунтувань суд відхилив цілий ряд доводів позивача, на які той звертав увагу а саме, про численні грубі порушення порядку організації та проведення спірного цільового аукціону. В наслідок цього ряд важливих для справи обставин жодним чином не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення:

а) всупереч п.п. 10.3.2 п. 10.3 ст. 10 Закону 2181 та п. З.4. Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого Наказом ДПА України від 26.06.2002 року № 294 оприлюднення інформації про аукціон належним чином не було здійснено;

б) всупереч ст.15 Закону "Про товарну біржу" до участі в біржовому аукціоні було допущено не членів біржі;

Не врахувавши ці порушення, суд не застосував норми, що підлягали застосуванню до даних відносин, чим порушив не тільки вищезазначені норми, але і положення ст. 650 ЦК України.  Згідно ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах,     аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного    законодавства.  Саме ці особливості відрізняють договір, що укладається на біржовому аукціоні від інших договорів, що укладаються в загальному порядку. Не дотримання цих особливостей вказує на   те,   що   правочин   на   час   укладення   суперечить   актам    цивільного законодавства, та на підставі ч.І ст.203 та ч.І ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

При чому, слід зазначити, що в розумінні ст.  4 ЦК України, актами цивільного  законодавства  окрім   самого  ЦК   є   і   всі   інші   закони,   прийняті відповідно до Конституції та ЦК, а також підзаконні акти.

З огляду на це, в частині, що стосується регламентації проведення цільового аукціону, як способу укладення такого цивільно-правового правочину як договір купівлі-продажу активів платника податків, усі нормативні акти (Закон № 2181, Порядки № 538 та № 294) є актами цивільного законодавства.

Отже, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, встановлені законом № 2181, Порядками № 538 та № 294, і до яких відсилає ст. 650 ЦК України, дотримані не були, на що суд не звернув уваги.

2.6. На надав суд жодної правової оцінки доведеному в процесі розгляду справи і наступному факту: у 2001 році податковою інспекцією було надіслано позивачу першу та другу податкові вимоги (друга від 15.11.2001 року на 50582 грн.). Інших вимог на інші суми позивачу не надсилалося, та попри це податкова інспекція протягом 2002- 2004 років здійснила продаж активів позивача на суму біля 2 млн. грн. Зокрема, спірне майно було продано тоді, коли сума зазначена у другій податковій вимозі вже була погашена (за рахунок продажу раніше іншого майна позивача).

Тому суд протиправно не врахував п. 4.6. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 3 липня 2001 р. № 266, зареєстрованого в Мін”юсті України 16 липня 2001 р. за № 595/5786 якщо у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, то друга податкова вимога формується на суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не формується та не виставляється. Таким чином, друга податкова вимога містила суму всього консолідованого боргу і інший борг позивача зафіксований не був.

При цьому, як зазначив Вищий господарський суд у іншій аналогічній справі за позовом позивача за участі фактично тих же учасників процесу, але з приводу повернення іншого об'єкта (Постанова від 29.06.06 у справі № 23/226, у касаційному перегляді якої було відмовлено Верховним судом України) продаж майна на суму,  що  перевищувала вказану у другій  податковій  вимозі,  без направлення нових податкових вимог не міг відбуватися.

Суд при оцінці спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна № 79 від 24.12.2003 окрім інших доводів позивача, абсолютно не надав правового значення тому очевидному факту, що він був укладений поза межами спеціального порядку з продажу об'єктів податкової застави. Згідно до п.5.4. Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого Наказом ДПА України від 26.06.2002 № 294, затверджений протокол результатів цільового аукціону є підставою для укладення договору купівлі-продажу активів платника податків протягом 3-х днів. Але цільовий аукціон відбувся 01.12.2003 p., а договір на його підставі було укладено 24.12.2003 року, тобто через 23 дні після аукціону.

У загальному ж порядку такий договір не міг укладатися в силу: а) заборони відчужувати майно до завершення плану приватизації та відсутності дозволу органів Фонду державного майна, б) в силу арешту, накладеного на все майно позивача органами державної виконавчої служби, в) відсутності у колишнього голови правління позивача відповідних повноважень як на виділення майна так і для його продажу. А це вказує на невідповідність спірного договору купівлі-продажу вимогам закону.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ НВП “Алмет” просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги і залишити оскаржуване рішення без змін, так як вважає позовні вимоги безпідставними і протиправними, оскільки Товариством, як учасником аукціону, дотримані всі вимоги щодо участі в аукціоні та виконані умови розрахунків за результатами аукціону, який відбувся на підставі рішення ДПІ.

ТОВ НВП “Алмет” зазначає у відзиві на апеляційну скаргу, що не знало і не могло знати про те, що на момент продажу могли існувати будь-які обмеження, що обумовили б його незаконність, а тому вважає себе добросовісним набувачем нерухомого майна –будівлі адміністративно-побутового комплексу, розташованого за адресою: м.Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський пров., 1-1.

В подальшому ТОВ НВП “Алмет”, скориставшись правом власника, передбаченим ст. 4 Закону України “Про власність” та ст. 317 ЦК України від 16.01.2003 р., уклало з ТОВ НВП “Спецсплав” договір купівлі-продажу спірної будівлі від 27.02.2004 р.

При укладанні зазначеного договору сторони дотримались вимог чинного законодавства, зокрема, статей 205, 207, 208, 209, 657 ЦК України щодо форми, змісту та правоздатності сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ НВП “Спецсплав” просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської обл., яке оскаржується, без змін, так як вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими.

ТОВ НВП “Спецсплав” посилається у відзиві на апеляційну скаргу, що ним на законних підставах, згідно договору купівлі-продажу від 27.02.2004 р., було придбано у ТОВ НВП “Алмет” об'єкт нерухомого майна –адміністративно-побутовий комплекс, загальною площею 5066,8 кв.м, розташований за адресою: м.Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, 1-1.

Договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально. Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності ТОВ НВП “Спецсплав” на придбане нерухоме майно відповідно до вимог “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2005 р. та видано витяг про реєстрацію № 3151405 від 23.03.2004 р.

За придбане за договором купівлі-продажу нерухоме майно ТОВ НВП “Спецсплав” здійснило розрахунки з ТОВ НВП “Алмет”.

ТОВ НВП “Спецсплав” вказує, що договір купівлі-продажу від 27.02.2004 р. за яким товариство набуло право власності на спірне майно, не визнаний судом недійсним, а отже у позивача відсутні будь-які підстави для витребування цього об'єкту у нього.

Відповідач також зазначає у своєму відзиві на апеляційну скаргу, що на момент звернення позивача до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.12.2003 р. минув встановлений чинним законодавством термін позовної давності і що оскільки вказаний договір укладений між позивачем та ТОВ НВП “Алмет”, то він є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є стороною спірного договору.

ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” 16.07.2007 р. подало письмове клопотання про приєднання до матеріалів справи і врахування при формуванні правової позиції зі спору копію постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.07.2006 р. по справі № 69/8-05.

Також позивач 18.07.2007 р. подав клопотання про фіксування судового процесу по даній справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р. у даній справі, за ініціативою суду, залучено до участі у справі в якості відповідача-2 ТОВ НВП “Алмет”, якого виключено з числа третьої особи-2 і розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою ТОВ НВП “Спецсплав”.

26.07.2007 р. представник ТОВ НВП “Спецсплав” також не з'явився в судове засідання, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить лист ТОВ НВП “Алмет” № 19/07-1 від 19.07.2007 р., який був вручений представнику ТОВ НВП “Спецсплав” Білоус В.І. 20.07.07 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши  суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в  апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з  наступних підстав.

Позивач є Відкритим акціонерним товариством, яке було створено відповідно до рішення Міністерства енергетики та електрифікації України від 06.07.94 р. № 171 шляхом перетворення (реорганізації) державного підприємства шляхом його корпоратизації у відкрите акціонерне товариство.

До позивача, в порядку правонаступництва, перейшли права і обов'язки Держпідприємства “БЗКДУіТ”, в тому числі і право господарського відання майном, в тому числі майном, розташованим за адресою: м.Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський,1-1  адміністративно побутовий корпус загальною площею 5066,8 кв.м, що складається з: будівлі заводоуправління (літ А-4) заг. площею 4109,2 кв.м, будівля побутового корпусу (літ. Б-2) заг. площею 957,6 кв.м.

Зазначене майно було передано засновником (Міністерством енергетики та електрифікації України) на баланс для здійснення виробничої діяльності Державному підприємству “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів”.

Згідно із ч.1 ст. 37 Закону України “Про власність” майно, закріплене за державним підприємством, належить йому на праві господарського відання. Отже, спірне майно було передано ДП “БЗКДУіТ” на цьому праві.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 37 Закону  України “Про власність”, здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Засновник позивача (Міненерго України), визначаючи правовий режим майна, на базі якого створювався позивач, у пункті 3.11 Статуту ВАТ “БЗКДУіТ” 1994 р. передбачив, що в період до прийняття рішення про продаж акцій товариства, що є у державній власності, в подальшому вигляді –приватизації майна товариства, при вирішенні питань щодо відчуження майна, що становить основні фонди товариства, до товариства застосовуються норми, встановлені щодо державних підприємств.

Під приватизацією державного майна згідно зі ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ визнається відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб,...

Відповідно до змісту статей 11, 15, 18 Закону України “Про приватизацію державного майна” таке відчуження державного майна може здійснюватися шляхом:1) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, майно якого підлягає приватизації;  2) шляхом продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців, у разі корпоратизації державного підприємства шляхом його перетворення в акціонерне товариство з подальшим відчуженням органами приватизації належних державі акцій.

Згідно ч.6 ст. 18 Закону України “Про приватизацію державного майна” продаж акцій (часток, паїв), що належать державі, провадиться з урахуванням законодавства та установчих документів цих підприємств. Згідно із ч.3 ст. 6 Закону України “Про власність” власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Згідно п.1.3.2 Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 04.02.1993 р. № 56 і  чинного на час створення товариства, якщо у плані приватизації передбачається перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, приватизація майна таких підприємств здійснюється шляхом продажу часток, паїв, акцій.

З урахуванням вказаних норм та згідно з Наказом Фонду державного майна України від 25.04.1995 р. № 145-ДПК, яким було видано дозвіл на приватизацію майна позивача шляхом продажу акцій, розпочалася приватизація майна позивача, яка здійснювалася шляхом  продажу його акцій до січня 2006 р. У зв'язку із завершенням продажу акцій згідно плану приватизації позивача на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській обл. від 27.01.2006 р. № 12/04-01-ЗВП процес приватизації позивача було завершено, на підставі чого державне майно, що раніше було передано позивачу на праві господарського відання, змінило правовий режим та перейшло у власність позивача. (Копії наказів органів приватизації додаються).

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській обл.  від 15.07.99 р. № 12/65 - ЗВП “Про завершення приватизації ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” було завершено приватизацію товариства.

У зв'язку з поверненням у державну власність пакета акцій позивача, Наказом РВ ФДМУ у Дніпропетровській обл. від 02.03.2001 р. № 12/03-ПАК зазначений вище наказ було скасовано та внесено зміни до плану розміщення акцій товариства.

27.01.2006 р. РВ ФДМУ у Дніпропетровській обл. прийнято Наказ “Про завершення приватизації ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” № 12/04-01-ЗВП. До остаточного виконання плану розміщення акцій позивача, які перебували у державній власності, спірне майно перебувало у державній власності та в господарському віданні позивача з обмеженнями щодо правового режиму майна, передбаченим законодавством України про приватизацію.

01.12.2003 р. на аукціоні на товарній біржі “Катеринославська” Державна податкова інспекція у м.Дніпродзержинську  здійснила примусовий продаж спірного майна позивача. Для участі  в аукціоні від імені ДПІ в м.Дніпродзержинськ в якості продавця, остання видала заявку –доручення від 17.11.2003 р. Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрспецторг”, яке на підставі вказаної заявки і діяло на цільовому аукціоні, який було проведено Товарною біржею “Катеринославська” 01.12.2003 р.

Покупцем спірного майна на аукціоні було ТОВ НВП “Алмет”.

В протоколі № 2 цільового аукціону від 01.12.2003 р. та в договорі купівлі-продажу нерухомого майна № 79 від 24.12.2003 р. вказано, що позивач є власником спірного майна на підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України № 12/65 –ЗВП від 15.07.1999 р., але вище вже було вказано про те, що цей наказ був скасований Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна № 12/03-ПАК від 02.03.2001 р., тобто на час проведення аукціону вже біля двох с половиною років не діяв.

Зазначене свідчить про нікчемність правочину з продажу спірного майна на цільовому аукціоні.

На час відчуження третьою особою-1 на цільовому аукціоні 01.12.2003 р. спірного майна позивача приватизація його майна тривала і завершена не була. За державою в особі Фонду Державного майна України та Державного холдингу “Енергобуд” на дату проведення аукціону (01.12.2003 р.) зберігалася значна частина акцій статутного фонду позивача відповідно –10,97 % та 26 %, про що свідчить довідка державного реєстратора.

Згідно до вимог статті 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 р. відчуження державного майна можна вважати здійсненим, а майно таким, що змінило свій правовий режим та перейшло від держави у власність товариства, тільки з моменту  завершення його приватизації, тобто з 27.01.2006 р.

До цього моменту майно продовжувало перебувати у державній власності з обмеженнями щодо правового режиму майна, передбаченими законодавством України про приватизацію.

Згідно із п.п. 10.2.2 п.10.2 ст. 10 Закону № 2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. у разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження  активів підприємства потрібна попередня згода органу приватизації, продаж активів такого підприємства організується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації.

Отже, Державна податкова інспекція у м.Дніпродзержинську, в порушення вище названого Закону, протиправно, примусово призвела відчуження спірного майна на цільовому аукціоні 01.12.2003 р.

Як вбачається з протоколу цільового аукціону 01.12.2003 р. та договору купівлі-продажу від 24.12.2003 р. продаж спірного майна здійснювався, як об'єкт податкової застави для погашення його нібито існуючого податкового боргу.

Відповідно до п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Закон України № 2181 та Закон України “Про державну податкову службу” від 04.12.1990 р. не передбачають повноваження податкових інспекцій самостійно відчужувати майно платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи податкова інспекція не зверталася до суду про стягнення з позивача сум заборгованості чи стягнення активів для її погашення.

Відповідно до абз. 4 п.п. 10.1.1 пункту 10.1 ст. 10 Закону № 2181 продаж активів платника  податків здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Рішення № 6 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок продажу активів, що перебувають у податковій заставі, на підставі якого майно позивача було виставлено на цільовий аукціон і продано, було підписано 28.03.2002 р. заступником начальника ДПІ, який не є керівником податкового органу, тобто підписано не уповноваженою особою, а тому вказане рішення не є підставою для застосування до позивача заходів погашення податкового боргу за рахунок продажу його активів.

На день продажу спірного майна позивача на цільовому аукціоні існувала заборона на відчуження, згідно Постанови державного виконавця Баглійського районного управління юстиції про накладання арешту від 18.09.2000 р. (т.1 а.с. 28-30).

На момент проведення цільового аукціону арешт не був знятий, про що свідчить лист відділу Державної виконавчої служби Баглійського районного управління юстиції, надісланий на адресу начальника ДПІ м.Дніпродзержинська (т.1 а.с. 31).

Згідно абз. Є) п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України № 2181 до активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу, віднесено активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством.  

Зважаючи на вище зазначене можна зробити висновок, що спірне майно позивача вибуло від нього шляхом продажу ДПІ ТОВ НВП “Алмет” всупереч існуючій забороні на його відчуження.

Згідно із п.п.10.1.1 п.10.1 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.3 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, що затверджений постановою КМ України № 538 від 15.04.2002 р. продаж активів, що перебувають у податковій заставі, здійснюється у разі коли інші, передбачені заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату. У такому разі продаж активів застосовується не раніше ніж на 30 календарний день  з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги.

Відповідно до п.4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001 р., якщо у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, то друга податкова вимога формується на суму консолідованого боргу, який існує на день надсилання другої податкової вимоги. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не формується та не виставляється. Консолідованим  вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги, та  зменшений на суму фактичного погашення податкового боргу за цей період.

Друга податкова вимога від 15.11.2001 р. була 22.11.2001 р. направлена податковою інспекцією і  29.11.2001 р. отримана позивачем на суму 50 582 грн.

Інших податкових вимог на інші суми ДПІ позивачу не направляла.

Після направлення другої податкової вимоги і до моменту проведення спірного аукціону ДПІ вже продало ряд об'єктів майна позивача.

Отже податковий борг, зазначений у другій податковій вимозі, вже був погашений.

Згідно із абз. б) п.п.10.2.1 п.10.2 ст. 10 Закону № 2181 продаж цілісного майнового комплексу відбувається виключно на цільовому аукціоні, що може проводитися визначеною центральним податковим органом товарною біржею на території району або міста, де знаходяться активи платника податків. У разі відсутності такої біржі на території району або міста, де знаходяться активи платника податків, податковий орган самостійно організовує окремий позабіржовий аукціон.

Проте, третя особа-1 (від імені та за дорученням якої діяло ТОВ СП “Укрспецторг”) здійснила продаж майна позивача на Товарній біржі “Катеринославська”, що знаходиться в іншому місці ніж територія району або міста, де знаходяться активи позивача (у м. Дніпропетровську, хоча продані активи позивача знаходяться у місті Дніпродзержинську).

На час проведення аукціону в місті Дніпродзержинську здійснювала діяльність по реалізації майна, що перебуває у податковій заставі, місцева Товарна біржа “Дніпродзержинська” (Свідоцтво ДПА України № 29 від 11.07.2002 р.), що підтверджується листом ДПА у  Дніпропетровській обл. від 02.12.2005 р. № 30880/10/24-124 (копія додається).

Вирішуючи питання про підстави для визнання недійсним вказаного договору, суд першої інстанції не звернув уваги і не надав належної правової оцінки доводам позивача, що укладення спірного договору відбувалося із порушенням законодавства про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків та приватизацію державного майна.  

Відповідно до ч.3 ст.145 ГК України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений тільки шляхом приватизації майна державного підприємства. Згідно із ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку встановленому законом.

Згідно із ст.1 Закону Україну  “Про приватизацію державного майна” приватизацією є відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до змісту ст.ст.11, 15, 18 Закону Україну  “Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна може здійснюватися шляхом: продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, майно якого підлягає приватизації; або шляхом продажу належних державі акцій, що засвідчують дольову участь у статутному фонді створеного державою акціонерного товариства, у разі обранням способу приватизації майна державного підприємства шляхом його перетворення в акціонерне товариство з подальшим відчуженням належних державі акцій.

Згідно із п.1.3.2 Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, що затверджене Наказом  Фонду державного майна України від 04.02.93 р. N56, і було чинним на час створення товариства якщо у плані приватизації передбачається перетворення державного підприємства, а також підприємства із змішаною формою власності (в межах їх статуту) у відкрите акціонерне товариство, приватизація майна таких підприємств здійснюється шляхом продажу часток, паїв, акцій.

Згідно із Наказом Фонду державного майна України від 25.04.95 р. № 145-ДПК було прийнято рішення про приватизацію майна  позивача шляхом продажу акцій.

Згідно із ч.6 ст.18 Закону України  “Про приватизацію державного майна” продаж акцій (часток, паїв), що належать державі, провадиться з урахуванням законодавства, в тому числі у відповідності до вказаних вище норм, та установчих документів цих підприємств.

П.3.11 Статуту позивача, що  зареєстрований згідно розпорядження Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 543 у вересні 1994 року (далі –статуту ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” в редакції 1994 року), передбачено, що в період  до прийняття рішення про продаж акцій товариства, що є у державній власності, в подальшому вигляді - приватизації майна товариства, при вирішенні питань щодо відчуження майна, що становить основні фонди товариства, до товариства застосуються норми встановленні щодо державних підприємств.

Згідно із ч.1 ст.37 Закону України “Про власність” майно, закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Згідно із п.3.3 Статуту ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” товариство є правонаступником державного підприємства, на базі якого воно було створене.

Згідно із п.п.10.1.1. п.10 ст.10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли, інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Разом із тим, при з'ясуванні правового режиму спірного майна, зазначенні вище правові норми та фактичні обставини справи лишилися поза увагою суду першої інстанції, не було надано належної правової оцінки і статутним документам позивача. Таким чином, зроблений судом першої інстанції висновок про належність спірного майна на дату проведення цільового аукціону на праві власності позивачеві, не відповідає фактичним обставинам справи.

З урахуванням цього колегія суддів вбачає обґрунтованими твердження позивача, що майно, яке було передане під час корпоратизації державного підприємства на його баланс, перебувало у державній власності і закріплювалося за ним на праві повного господарського відання до остаточного завершення приватизації ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів”.  Приватизація ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” була завершена 27.01.2006р., про що Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області було прийнято Наказ № 12/04-01- ЗВП від 27.01.06 р.  

Поряд із цим, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції необґрунтовано залишив поза увагою твердження позивача про існуючу заборону на відчуження у такий спосіб майна позивача.

Зокрема суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ст. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, яку  затверджено Законом України “Про державну програму приватизації” від 18.05.2000р. N 1723-III, встановлено заборону відчужувати майно (необоротні активи), що належить акціонерним товариствам, до виконання плану приватизації (розміщення акцій).

Станом на 01 грудня 2003 р.(дата проведення цільового аукціону) у державній власності знаходився пакет акцій  у розмірі  33,79 відсотків статутного фонду позивача. З урахуванням цього ДПІ у м. Дніпродзержинську не мала права здійснювати продаж активів позивача в рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно із п.11.1. ст.11 Закону 2181 у разі коли сума коштів, отримана від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, не покриває суму податкового боргу, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Відповідно до вказаної норми погашення податкового боргу позивача на дату проведення цільового аукціону могло відбуватися тільки шляхом продажу органом приватизації належної державі частки акцій. У разі відмови органу приватизації здійснювати продаж акцій, податковий орган не мав право здійснювати продаж активів товариства, а мав право звернутися до суду із заявою про визнання позивача банкрутом.

Ч.4 ст.12 Закону Україну “Про приватизацію державного майна” встановленні обмеження стосовно купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції. Якщо дії, щодо яких встановленні зазначенні вище обмеження, необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.

Поміж цього, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що на відчуження активів позивача була встановлена заборона згідно Постанови державного виконавця Баглійського районного управління юстиції про накладення арешту від 18.09.2000 р. і  на момент проведення цільового аукціону арешт не був знятий, про що ДПІ у м. Дніпродзержинську було відомо.

Таким чином, судом першої інстанції було залишено поза увагою, і не надано належної правової оцінки тим обставинам, що спірне майно  вибуло з володіння позивача внаслідок неправомірних дій, які фактично були спрямованні на незаконне позбавлення позивача належного йому майна.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Як було встановлено судом, спірна угода не відповідає нормам Конституції України, Закону України “Про приватизацію державного майна”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, Закону України “Про власність”, Закону України “Про державну програму приватизації”, що є безумовною підставою для визнання її недійсною.

Таким чином, оскільки ТОВ НВП “Алмет” за договором, який укладено  на аукціоні 24.12.2003 р., не набуло статусу власника щодо спірного майна, це в свою чергу дає підстави і для визнання недійсними і договорів купівлі-продажу, що укладені щодо спірного майна: між ТОВ НВП “Алмет” і ТОВ НВП „Спецсплав” (договір купівлі-продажу від 24.12.2003 р., від 27.02.2004 р.)

Згідно із ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо таке майно не може бути витребуване у нього.   

Таким чином, при вирішенні питання про те, чи набували ТОВ НВП “Алмет” та ТОВ НВП “Спецсплав” право власності щодо спірного майна, слід враховувати те, що договір  купівлі-продажу цього майна, який було укладено на цільовому аукціоні 24.12.03 р., є недійсним.   

Згідно із ч. 1. ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Водночас, згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього тільки, якщо таке майно згідно із ст. 388 ЦК України не може бути витребуване у нього.  Приписи ст. 330 та ст. 338 ЦК України не пов'язують право власника на витребування майна від добросовісного набувача із визнанням недійсним договору, на підставі якого спірне майно вибуло із володіння власника, в тому числі і договорів про відчуження, які укладалися його подальшими набувачами.

Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник, або особа, яка має право користуватися тими ж засобами захисту, що і власник, має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Таким чином, згідно вказаних норм право позивача на визнання за ним права володіння, користування і розпорядження спірним майном, а також права вимагати його звільнення і повернення базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається із незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом у володіння інших осіб.

Отже, посилання суду першої інстанції на те, що спірне майно було включене до акту опису активів самостійно виділених платником податків для продажу від 12.12.03р., є безпідставним з огляду на те, що воля на відчуження спірного майна втілювалася в діях ДПІ у м. Дніпродзержинську, які вчинялися щодо укладення нею договору купівлі-продажу на цільовому аукціоні 24.12.03 р., а тому вибувало із володіння позивача поза його волею.

Крім того, на день проведення спірного  аукціону майно перебувало у держаній власності і на його відчуження необхідно було отримати згоду органу приватизації.  

З урахуванням вказаних порушень вимог чинного законодавства, які були допущенні податковим органом при продажі майна позивача, його посилання на наявність в ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” права власності на спірне майно, а відповідно права на витребування спірного майна від добросовісних набувачів, є обґрунтованими.

Пред'являючи позов позивач вважав, що  договір купівлі-продажу нерухомого майна № 79 від 24.12.2003 р., укладений за результатами цільового аукціону, не відповідає вимогам законодавства, є нікчемним, а тому додаткової вимоги, щодо визнання його недійсним, не потрібно.

Заявою від 06.02.2007 р. за № 10-07 позивач уточнив позовні вимоги в частині спірного договору і просив визнати його недійсним.

Таким чином вимоги щодо недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна № 79 від 24.12.2003 р. були заявлені в момент подання позову, а саме 21.11.2006 р., тобто в межах позовної давності.

Суд також враховує, що в силу статті 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду  з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і така вимога викладена в позовній заяві.

На підставі встановлених судом обставин колегія суддів вважає за можливе прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції ст. 4, 43, 84 ГПК України, рішення місцевого суду підлягає скасуванню на підставі ст.ст. 103-105 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -                              П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” задовольнити.

Рішення  господарського суду Дніпропетровської обл. від 24.05.07 р. у справі № 14/111-07(41/266) скасувати.

Прийняти нове рішення.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 79 від 24.12.2003 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством “Алмет” щодо спірного майна.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” право власності на розташований за адресою: 51909 м.Дніпродзержинськ, провулок  3-й Баглійський, 1-1 адміністративно-побутовий корпус загальною площею 5066,8 кв.м, що складається з: будівлі заводоуправління (літ. А-4) загальною площею 4109,2 кв.м  та будівлі побутового корпусу (літ.Б-2) загальною площею 957,6 кв.м.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Спецсплав” 51909 м.Дніпродзержинськ, пров. Баглійський, 1-1 код ЄДРПОУ 32697814 до 01 вересня 2007 р. звільнити та передати Відкритому акціонерному товариству “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів”  51909 м.Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, буд. 1, код ЄДРПОУ 00109398 адміністративно-побутовий корпус загальною площею 5066,8 кв.м, що складається з: будівлі заводоуправління (літ. А-4) загальною площею 4109,2 кв.м  та будівлі побутового корпусу (літ.Б-2) загальною площею 957,6 кв.м, який розташований за адресою: 51909 м.Дніпродзержинськ,  3-й Баглійський провулок, 1-1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Алмет” (51909 м.Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 196, корп. 3) на користь Відкритого акціонерного товариства “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” (м.Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський, буд. 1, код ЄДРПОУ  00109398) 127 грн. 50 коп. державного мита, в тому числі за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Спецсплав” (51909 м.Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський, буд. 1-1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” (51909 м.Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський, буд. 1,код ЄДРПОУ 00109398) 1 620 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита, в тому числі за подання апеляційної скарги, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської обл. видати накази відповідно  до вимог статей 116-117 ГПК України.

Головуючий                                                                                        Л.О.Лотоцька  

Судді:                                                                                   Р.М.Бахмат

О.С.Євстигнєєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                     І.Г.Логвиненко

30.07.2007 р.