Постанова

від 03.08.2023 по справі 910/8388/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. Справа№ 910/8388/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 03.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 (повний текст рішення складено 17.04.2023)

у справі № 910/8388/21 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон"

до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Київська міська рада,

2) Міністерство молоді та спорту України,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест"

за участю Київської міської прокуратури

про визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Державне підприємство "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (далі - ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - Виконавчий орган КМР,Відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження останнього від 24.07.2020 № 1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване розпорядження завдає шкоди ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон", оскільки видане без попереднього письмового погодження з органом управління майном - Міністерством молоді та спорту України, а також на підставі підробленого листа, щодо підробки якого відкрито кримінальне провадження №42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у місті Києві.

Короткий зміст заперечень проти позову та пояснень

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оспорюване розпорядження від 24.07.2020 № 1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва" прийнято в межах визначеної законом компетенції та відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Крім того, позивачем не доведено порушення його прав оспорюваним розпорядженням.

Київська міська рада у письмових поясненнях вказувала, що вона, як колегіальний орган місцевого самоврядування, має повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, тоді як КМДА розпоряджається землями державної власності, якою є і спірна земельна ділянка. Виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише згода землекористувача земельної ділянки та згода власника, при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Міністерство молоді та спорту України у доданих до справи поясненнях наголошувало про те, що оспорюване розпорядження прийнято всупереч вимог закону та підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" проти позову заперечував, посилаючись на те, що прийняття оспорюваного розпорядження про надання згоди на поділ земельної ділянки жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача. Крім того, під час прийняття оспорюваного розпорядження були дотримані приписи законодавства.

Київська міська прокуратура у письмових поясненнях наголошувала, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження не враховано вимоги Статуту ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон", затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту від 01.10.2014 № 3145, зокрема, будь-які підтвердження того, що згода на поділ земельної ділянки , відповідно до листа від 24.06.2020 № 184 , на підставі якого прийнято розпорядження надавалась із попереднім письмовим погодженням з органом управління майном - Міністерством молоді та спорту України - відсутні.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Водночас, виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюється за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка зареєстрована як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише згода землекористувача та власника земельної ділянки, і така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із земельних ділянок. Наведене, на думку судів, спростовує доводи Позивача стосовно необхідності отримання дозволу на поділ спірної земельної ділянки з органом управління майном - Міністерством молоді і спорту України.

При цьому саме на підставі листа ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" спірним розпорядженням Відповідача надано згоду на поділ земельної ділянки на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва, що перебуває у власності держави в особі Київської міської державної адміністрації, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У той же час, Позивачем не доведено протиправності дій директора ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" зі складання вказаного листа.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2022 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/8388/21, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином встановити обставини справи щодо правомірності підстав і дотримання порядку прийняття (зокрема, вимог статті 56 Закону України "Про землеустрій") спірного розпорядження, всебічно оцінивши подані сторонами докази, та вирішити спір у залежності від такої оцінки.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2020 № 1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва".

Також, стягнуто з Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на користь Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" 2 270 грн 00 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивачем не надавалась нотаріально засвідчена згода на поділ ділянки, яка перебуває в його постійному користуванні, як того вимагають наведені положення чинного законодавства, а відтак відповідачем не було дотриману процедуру прийняття спірного розпорядження, що є підставою для його скасування;

- у відповідності до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а розпорядженням відповідача від 24.07.2020 № 1082 порушується саме право позивача, як землекористувача щодо самостійно господарювати на землі, а тому таке право підлягає захисту судом саме шляхом скасування оспорюваного розпорядження;

- матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Укрсоцбудінвест", як на момент прийняття спірного розпорядження так і на момент ухвалення даного рішення, було завершено будівництво критої спортивної арени (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Глушкова Академіка, 9, а також введено вказаний об`єкт в експлуатацію;

- ТОВ "Укрсоцбудінвест" не набуло права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:79:392:0050, яка перебуває в користуванні позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 15.05.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 повністю та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не вірно застосовано приписи ст. ст. 79-1, 120, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 56 Закону України «Про землеустрій», зокрема, безпідставно не враховано, що оспорюваним розпорядженням не порушуються права і інтереси позивача, ТОВ "Укрсоцбудінвест" набуто право власності на майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

Крім того, скаржник зазначав, що оспорюване розпорядження видано 24.07.2020, і в його преамбулі чітко зазначено норми чинного законодавства, на підставі яких видавалось вказане розпорядження. При цьому, чинна на час його прийняття редакція ст. 76-1 Земельного кодексу України не містила вимоги, яка передбачала наявність нотаріально засвідченої згоди позивача (землекористувача) на поділ земельної ділянки відповідно до норм, які містяться в п. 2 ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України (в чинній редакції).

При цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Тобто, розробка технічної документації є наступним кроком, після волевиявлення/згоди власника земельної ділянки , для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем, крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку із набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній), відповідно до норм, викладених у ст. 56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, станом на 03.07.2020).

Короткий зміст відзиву Міністерства молоді та спорту України на апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

12.10.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Міністерства молоді та спорту України надійшов відзив на апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у якому Міністерство вказувало на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін з огляду на те, що скаржником в апеляційній скарзі не спростовано правомірних висновків суду першої інстанції про те, що право постійного землекористування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Також, Міністерство молоді та спорту України вказувало, що:

- відповідачем не було надано доказів дотримання вимог частини першої статті 56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 03.07.2020), що діяла станом на дату прийняття розпорядженні від 24.07.2020 №1082, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального і процесуального права;

- обраний позивачем спосіб захисту права на земельну ділянку є ефективним способом захисту (відновлення) порушеного права.;

- скаржник невірно застосовує ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження).

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" на відзив Міністерства молоді та спорту України на апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" через канцелярію Північного апеляційного суду надійшли заперечення на відзив Міністерства молоді та спорту України на апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), в яких Товариство наголошувало на наступному:

- оскаржуване розпорядження, згода власника земельної ділянки на її поділ, - є умовою формування нових земельних ділянок (ст. 56 Закону України «Про землеустрій»), та відповідно, подальшого оформлення за інвестором права користування земельною ділянкою (новою), на якій розташований об`єкт приватизації, що забезпечить виконання інвестиційних зобов`язань товариства, пов`язаних з будівництвом такого об`єкту, а отже, доводи Міністерства що скасування оскаржуваного розпорядження жодним чином не пов`язано з виконанням інвестиційних зобов`зань товариства - є необґрунтованими;

- всупереч ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Міністерством не дотримано порядку подання як доказу - Акту обстеження будівельного майданчика і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва «Крита спортивна арена», наданого позивачем до Міністерства листом від 30.05.2023№ 56/1, і про який, за доводами Міністерства, воно не було обізнано, хоча є органом управління майном позивача;

- ст. 56 Закону України «Про землеустрій» регулює лише склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, яка зокрема, включає зазначену згоду, так і згоду власника земельної ділянки на поділ такої земельної ділянки, а оспорюване розпорядження і є згодою власника земельної ділянки, що передбачена зазначеною нормою закону, а приписами наведеної статті не встановлено, що умовою надання такої згоди власником земельної ділянки, а відтак, і розпорядження, яким ця згода оформлена, є надання згоди користувача даної земельної ділянки на її поділ;

- у чинній редакції ст. 56 Закону України «Про землеустрій» не передбачено надання такої згоди з боку користувача, в т.ч. у нотаріальній формі;

- відсутність нотаріальної згоди користувача на такий поділ не є свідченням обгрунтованості поділу;

- оскаржуване розпорядження не є рішенням про припинення права користування земельною ділянкою, а є лише згодою власника земельної ділянки на її поділ, і таке рішення не є підставою для припинення права користування в силу приписів ст. 141 Земельного кодексу України;

- недоведеність наявності листа ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" № 184 від 24.06.2020 на момент прийняття оспорюваного розпорядження безумовно не є свідченням відсутності (складання) його, як такого;

- фактичними підставами позову у даній справі є обставини видачі оспорюваного розпорядження без попереднього письмового погодження з органом управління майном, за відсутності відповідного погодження та наявності фактів підробки відповідного листа № 184 від 24.06.2020, у зв`язку з чим порушено кримінальне провадження № 42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у м.Києві;

- нанесення шкоди відповідним оспорюваним розпорядженням, позивачем не доведена і не обґрунтована;

- нерухоме майно (незавершене будівництво) відчужено Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" виключно для завершення будівництва такого об`єкту приватизації, а не під його розбирання, як це передбачено ст.15 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", і відповідно, зазначений об`єкт незавершеного будівництва придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" в процесі приватизації шляхом придбання на аукціоні виключно для завершення будівництва дає можливість розглядати зазначене незавершене будівництво як об`єкт цивільних правовідносин, який можна вважати нерухомістю (ст.181 Цивільного кодексу України) та відповідно застосувати до нього і вищенаведені положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України;

- позивачем не доведено, які права та його інтереси або Міністерства порушені необхідністю оформлення права користування земельною ділянкою (її частиною) власника будівлі, що знаходиться на такій земельній ділянці.;

- Міністерство не є ані власником ані користувачем земельної ділянки, якою з норма передбачена необхідність отримання дозволу на поділ земельної ділянки ані судом, ані позивачем - не наводиться, і відповідно, жодних прав позивача не порушено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" 05.05.2023 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані наступні обставини та доводи:

- фактичними підставами позову у даній справі є обставини видачі оспорюваного розпорядження без попереднього письмового погодження з органом управління майном, за відсутності відповідного погодження та наявності фактів підробки відповідного листа № 184 від 24.06.2020, у зв`язку з чим порушено кримінальне провадження № 42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у м.Києві;

- нанесення шкоди відповідним оспорюваним розпорядженням, позивачем не доведена і не обґрунтована;

- ініційований позивачем спір підлягає розгляду саме в розрізі порушення прав інвестора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" у зв`язку з неможливістю завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва, проданого товариству в процесі процедури приватизації на підставі ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва» з огляду на неможливість оформлення права користування на земельну ділянку (її частину) на якій знаходиться об`єкт приватизації з причин існуючого права постійного користування на вказану земельну ділянку за іншим суб`єктом господарювання (позивачем), а також з необхідності дотримання суспільного інтересу, що полягає у добудові та експлуатації добудованого об`єкту із залученням найманих працівників, приватного інтересу, що очевидно ґрунтується на необхідності для інвестора убезпечити себе у майновому сенсі, закріпивши за собою не лише право на добудований об`єкт приватизації, а й на земельну ділянку, на якій він розташований та публічного порядку у царині взятих на себе інвестором договірних зобов`язань щодо терміну закінчення будівництва;

- нерухоме майно (незавершене будівництво) відчужено Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" виключно для завершення будівництва такого об`єкту приватизації, а не під його розбирання, як це передбачено ст.15 Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", і відповідно, зазначений об`єкт незавершеного будівництва придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" в процесі приватизації шляхом придбання на аукціоні виключно для завершення будівництва дає можливість розглядати зазначене незавершене будівництво як об`єкт цивільних правовідносин, який можна вважати нерухомістю (ст.181 Цивільного кодексу України) та відповідно застосувати до нього і вищенаведені положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України;

- передбачена ст. 142 Земельного кодексу України можливість припинення права постійного користування у разі добровільної відмови постійного користувача, в даному випадку вказаної юридичної особи, не пов`язує дійсність такої відмови з її нотаріальним посвідченням, і оспорювань розпорядження не є рішенням про припинення права користування земельною ділянкою , а є лише згодою власника земельної ділянки на її поділ; таке рішення не є також підставою для припинення прав користування (ст. 141 Земельного кодексу України);

- ст. 56 Закону України «Про землеустрій» регулює лише склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, яка зокрема, включає зазначену згоду, так і згоду власника земельної ділянки на поділ такої земельної ділянки, а оспорюване розпорядження і є згодою власника земельної ділянки, що передбачена зазначеною нормою закону, а приписами наведеної статті не встановлено, що умовою надання такої згоди власником земельної ділянки, а відтак, і розпорядження, яким ця згода оформлена, є надання згоди користувача даної земельної ділянки на її поділ;

- у чинній редакції ст. 56 Закону України «Про землеустрій» не передбачено надання такої згоди з боку користувача, в т.ч. у нотаріальній формі;

- відсутність нотаріальної згоди користувача на такий поділ не є свідченням обгрунтованості поділу;

- не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18560/16 від 04.12.2018;

- застосування ст.ст. 92. 120. 140. 141, 142 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості та не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення; надання переваги приписам ст.ст. 92, 140, 141, 142 Земельного кодексу України свідчить про порушення принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені.

- у п. «е» ч.І ст.141 Земельного кодексу України, аналогічно до ст.142 Земельного кодексу України, окремою підставою для припинення права користування визначає добровільну відмову від права користування земельною ділянкою. У свою чергу, як правильно зазначено судом першої інстанції в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок щодо визнання дій директора ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» зі складання вищезазначеного листа №184 від 24.06.2010 протиправними;

- у відповідності до зазначеного листа №184 від 24.06.2010 ДП «ЦУТБ «Льодовий стадіон» погодилось з вилученням частини земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 24.06.1999 серія ІІ-КВ № 004150, що розташована в м. Києві на просп. Академіка Глушкова, 9, та передачею частини зазначеної ділянки площею 10 га ТОВ "Укрсоцбудінвест" в порядку відповідно до чинного законодавства;

- позивачем не доведено, які права та його інтереси або Міністерства порушені необхідністю оформлення права користування земельною ділянкою (її частиною) власника будівлі, що знаходиться на такій земельній ділянці;

- Міністерство не є ані власником ані користувачем земельної ділянки, якою з норма передбачена необхідність отримання дозволу на поділ земельної ділянки ані судом, ані позивачем - не наводиться, і відповідно, жодних прав позивача не порушено.

Короткий зміст відзиву Міністерства молоді та спорту України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест"

19.06.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Міністерства молоді та спорту України надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест", який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у якому Міністерство вказувало на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін з огляду на те, що скаржником в апеляційній скарзі не спростовано правомірних висновків суду першої інстанції про те, що право постійного землекористування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Крім того, у відзиві наголошувалось, що відповідачем не було надано доказів дотримання вимог частини першої статті 56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 03.07.2020), що діяла станом на дату прийняття розпорядженні від 24.07.2020 №1082, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального і процесуального права, а обраний позивачем спосіб захисту права на земельну ділянку є ефективним способом захисту (відновлення) порушеного права. При цьому, Міністерство наголошує, що скаржник невірно застосовує ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження).

Короткий зміст відзиву Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест"

19.06.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест", який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у якому Державне підприємство "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" вказувало на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін з огляду на те, що:

- скаржник, як інвестор, в розрізі стверджуваних порушених прав не позбавлений звернутися за їх захистом в установленому порядку;

- з дати придбання спірного об`єкту минуло понад 13 років, і жодних дій на виконання обов`язків по завершенню будівництва об`єкта, що знаходиться за адресою: м.Київ, просп.. Ак.Глушкова, 9, - скаржником не вчинено;

- ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 03.07.2020) встановлено обов`язок, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини, у разі її поділу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка зареєстрована як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна не лише згода землекористувача, а й згода власника земельної ділянки, і така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із земельних ділянок;

- висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18560/16 від 04.12.2018 здійснені у спорі стосовно правового регулювання земель оборони;

- лист ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" № 184 від 24.06.2020 не міг слугувати підставою для прийняття оспорюваного розпорядження, оскільки його було знищено;

- посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" на приписи ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України - є помилковими.

Короткий зміст відзиву Київської міської прокуратури на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест"

26.06.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Київської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест", який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду в силу приписів ст. ст. 119, 263 ГПК України, і у Київська міська прокуратура вказувало на обґрунтованості рішення суду першої інстанції та необхідності залишення його без змін з огляду на те, що:

- згідно з Державним актом на право постійного користування від 24.06.1999 ІІ-КВ № 004150, виданим на підставі рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186, ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" надається у постійне користування 17,1199 гектарів землі для експлуатації та обслуговування існуючих споруд на просп. Академіка Глушкова, 9 в м. Києві;

- на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 25894074, дата реєстрації 22.04.2018) є державною власністю в особі Міністерства молоді та спорту України та закріплене на праві господарського відання за ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон";

- набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України);

- згідно з нормами частини першої статті 122 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України , рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

- ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 03.07.2020) встановлено обов`язок, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини, у разі її поділу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка зареєстрована як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна не лише згода землекористувача,а й згода власника земельної ділянки, і така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із земельних ділянок;

- розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2020 № 1082, яким надано згоду на поділ земельної ділянки на пр-ті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва не відповідає вимогам ст. ст. 79-1, ч. ч. 3,4 ст. 142 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 56 Закону України "Про землеустрій" та порушує право користування Державного підприємства спірною земельною ділянкою;

- підставою для прийняття оспорюваного розпорядження є, зокрема лист № 184 від .4.06.2010, адресованим КМДА, ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" погодилось з вилученням частини земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 24.06.1999 серія ІІ-КВ № 004150, що розташована в м. Києві на просп. Академіка Глушкова, 9, та передачею частини зазначеної ділянки площею 10 га ТОВ "Укрсоцбудінвест" в порядку відповідно до чинного законодавства.

- на підставі зазначеного розпорядження розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0050. Відповідно до цієї документації, поділ земельної ділянки загальною площею 16,9202 га здійснюється саме з метою формування двох окремих ділянок загальною площею 10,78 га, землекористувачем якої є ТОВ "Укрсоцбудінвест", та 6,1402 га, землекористувачем якої є ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон";

- посилання відповідачів на те, що ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" листом № 184 від 24.06.2010, адресованим КМДА, погодилось з вилученням частини земельної ділянки, яка перебуває в його постійному користуванні - є необгрунтованим, оскільки саме нотаріально засвідченої згоди на поділ вказаної ділянки, як того вимагають наведені положення чинного законодавства відсутня, а відтак процедуру прийняття спірного розпорядження дотримано не було;

- відповідачем було порушено саме процедуру прийняття розпорядження від 24.07.2020 № 1082, яким надано згоду на поділ земельної ділянки на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва без урахування інтересів законного користувача спірною земельною ділянкою - державного підприємства, а також власника державного майна розташованого на цій земельній ділянці - Міністерства молоді та спорту України.

Доатково Київською міською прокуратурою наголошувалось, що скаржник вказував, що з моменту набуття ТОВ "Укрсоцбудінвест" у власність об`єкту незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:79:392:0050, до ТОВ "Укрсоцбудінвест" мало б перейти право користування земельною ділянкою, на якій розміщена ця будівля, як це передбачено ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України.

Однак, з аналізу положень статей 116, 123, 124 та 125 Земельного кодексу України, можна зробити висновок, що в даному випадку право користування земельною ділянкою не переходить до товариства автоматично, а має бути оформлене та зареєстроване з дотриманням вимог законодавства. Передача в оренду ТОВ "Укрсоцбудінвест" частини земельної ділянки може бути здійснена після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" 05.05.2023 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8388/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8388/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21.

24.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8388/21.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 06.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023, призначено розгляд справи на 29.06.2023.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 15.05.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 повністю та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (склад суду) апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

27.06.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням суддів Мальченко А.О. та Агрикової О.В. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.06.2023 у справі № 910/8388/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (склад суду) апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/8388/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 прийнято справу №910/8388/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 прийнято апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., поновлено Виконавчому органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчому органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі №910/8388/21, об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Виконавчому органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21, розгляд справи №910/8388/21 призначено на 29.06.2023.

В судовому засіданні 29.06.2023 оголошено перерву до 03.08.2023.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 03.08.2023 з`явились: прокурор, представник позивача - Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", представник відповідача - Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київської міської ради, Міністерства молоді та спорту України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" (скаржник) в судове засідання 03.08.2023 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема засобами поштового зв`язку та засобами електронного зв`язку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому неявка представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" - не є перешкодою для розгляду справи.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник відповідача - Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (скаржника) в судовому засіданні 03.08.2023 підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, вказував на обґрунтованості доводів і апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест".

Прокурор, представник позивача - Державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київської міської ради, Міністерства молоді та спорту України в судовому засіданні 03.08.2023 проти доводів апеляційних скарг заперечували, просили суд апеляційної інстанції залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка площею 16,9202 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0050) на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 17.12.1998 №85/186 "Про оформлення права користування земельними ділянками" (з урахуванням змін внесених пунктом 26 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 №171/331 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею") надана у постійне користування ДП "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" для експлуатації та обслуговування існуючих споруд (право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, номер запису про інше речове право 19721964).

30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О. Ю. на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024 (копія) серія та номер: II-КВ № 004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів, було проведено реєстрацію за ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га на проспекті Академіка Глушкова, 9 для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.

Згідно з Державним актом на право постійного користування від 24.06.1999 ІІ-КВ № 004150, виданим на підставі рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186, ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" надається в постійне користування 17,1199 гектарів землі для експлуатації та обслуговування існуючих споруд на проспекті Академіка Глушкова, 9 в м. Києві.

Матеріалами справи підтверджується, що на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 25894074, дата реєстрації 22.04.2018), є власністю держави в особі Міністерства молоді та спорту України (третя особа-2) та закріплене на праві господарського відання за ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон".

У свою чергу, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 12251938, дата реєстрації 27.11.2015) ТОВ "Укрсоцбудінвест" (третя особа-3) є власником об`єкта незавершеного будівництва - Критої спортивної арени, розташованої в межах вказаної земельної ділянки, яка була придбана третьою особою-3 в процесі приватизації шляхом придбання на аукціоні.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Укрсоцбудінвест" на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідченого 26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А., зареєстрованого в реєстрі за № 712, набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва - Криту спортивну арену (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Глушкова Академіка, 9.

Право власності ТОВ "Укрсоцбудінвест" на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується реєстраційним посвідченням № 032058, виданим 13.05.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (запис № 12291938 від 27.11.2015).

ТОВ "Укрсоцбудінвест" розроблено та погоджено документацію із землеустрою на земельну ділянку розміром 10,78 га.

Рішенням Київської міської ради V сесії VI скликання № 1095/4533 від 08.07.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Укрсоцбудінвест" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на вул. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва. ТОВ "Укрсоцбудінвест" за умови виконання обов`язків землекористувача, передбачених даним рішенням, було надано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності у сфері спорту та торгівлі на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 17.12.1998 №85/186, у зв`язку з переходом права власності на майно.

Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-4563/11/2670 було скасовано вказане рішення Київської міської ради V сесії VI скликання від 08.07.2010 № 1095/4533 "Про передачу ТОВ "Укрсоцбудінвест" земельної ділянки для будівництва та реконструкції спортивно-розважального-торгівельного комплексу, ведення діяльності в сфері спорту та торгівлі на проспекті Академіка Глушкова 9, у Голосіївському районі міста Києва".

У подальшому ТОВ "Укрсоцбудінвест" повторно ініціювало оформлення права користування вказаною земельною ділянкою площею 10,78 га для будівництва та реконструкції спортивно-розважально-торговельного комплексу, ведення діяльності в сфері спорту і торгівлі на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 08.10.2015 № 136/2039 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712, посвідченого Матвеєвим В. А. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.03.2010 за № 712, в частині продовження ТОВ "Укрсоцбудінвест" строку завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - Крита спортивна арена, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 9 на 5 років до 26.03.2020.

На підставі зазначеного рішення між ТОВ "Укрсоцбудінвест" та Департаментом комунальної власності міста Києва укладено договір від 27.11.2015 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 26.03.2010 за №712.

30.07.2020 рішенням Київської міської ради № 425/9504 "Про надання згоди на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва" надано згоду на внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 26.03.2010 № 712 з урахуванням договору від 27.11.2015 про внесення змін до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва за реєстровим № 2307. Так, серед іншого, продовжено строк завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Глушкова Академіка, 9 до 26.03.2030.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 № 1082 надано згоду на поділ земельної ділянки на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва.

На підставі зазначеного розпорядження розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0050. Відповідно до цієї документації, поділ земельної ділянки загальною площею 16,9202 га здійснюється саме з метою формування двох окремих ділянок загальною площею 10,78 га, землекористувачем якої є ТОВ "Укрсоцбудінвест" та 6,1402 га, землекористувачем якої є ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон".

Спір у даній справі виник внаслідок незгоди постійного користувача (ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон") земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:392:0050, з прийнятим розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.07.2020 № 1082.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 в справі №910/8388/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України (тут та надалі в редакції від 16.07.2020) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з нормами частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. (частина перша статті 123 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно з статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 -149 Земельного кодексу України.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному в зазначеному вище рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Указаний правовий висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 05.11.2019 у справі №906/392/18, від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи і що підтверджується наявними матеріалами справи, земельна ділянка площею 16,9202 га (кадастровий номер 8000000000:79:392:0050) на просп. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва на підставі пункту 2. рішення Київської міської ради від 17.12.1998 № 85/186 "Про оформлення права користування земельними ділянками" надана у постійне користування ДП "ЦУТБКС" Льодовий стадіон" для експлуатації та обслуговування існуючих споруд (право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2017, номер запису про інше речове право 19721964). Право державної власності на земельну ділянку в особі КМДА зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номер запису про право власності 19488698.

30.03.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О. Ю. на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 79-4-00024 (копія) серія та номер: II-КВ № 004150, виданого 24.06.1999 Київським міським управлінням земельних ресурсів, було проведено реєстрацію за ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" права постійного користування земельною ділянкою площею 16,9202 га на проспекті Академіка Глушкова, 9 для експлуатації та обслуговування існуючих споруд.

Згідно з вказаним Державним актом, ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон" надається у постійне користування земля для експлуатації та обслуговування існуючих споруд на проспекті Академіка Глушкова, 9 в м. Києві.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Положеннями частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України (в редакції від 16.07.2020), визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (частина друга).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині шостій наведеної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

При цьому, згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 03.07.2020) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

За змістом частини першої статті 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 03.07.2020), технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, здійснивши правовий аналіз наведених вище положень земельного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки та згода власника - органу місцевого самоврядування; при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19 та від 15.06.2022 у справі № 924/482/21.

Так, оспорюваним розпорядженням відповідача від 24.07.2020 № 1082 надано згоду на поділ земельної ділянки на проспекті Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва, яка перебуває в постійному користуванні позивача.

При цьому, як вказував відповідач, листом № 184 від 24.06.2010, адресованим КМДА, позивач (ДП "ЦУТБКС "Льодовий стадіон") погодився з вилученням частини земельної ділянки, яка перебуває в його постійному користуванні державного підприємства відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 24.06.1999 серія ІІ-КВ № 004150, що розташована в м.Києві на просп. Академіка Глушкова, 9, та передачею частини зазначеної ділянки площею 10 га ТОВ "Укрсоцбудінвест", у порядку відповідно до чинного законодавства.

Також, в оспорюваному розпорядженні від 24.07.2020 №1082 міститься посилання на вказаний лист, зокрема, підставою прийняття розпорядження вказано приписи ст. 17, 79-1, 84,122 Земельного кодексу України, ст. 56 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ст. ст. 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а також на підставі розгляду листа ТОВ "Укрсоцбудінвест" та враховуючи саме лист ДП ЦУТБКС "Льодовий стадіон" від 24.09.2010 № 184.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, копія листа №184 від 24.06.2010 в матеріалах справи відсутня та відповідно до листа керівника апарату Виконавчого органу КМД (КМДА) від 03.08.2021 за вих.№009-1195 строк зберігання номенклатурних справ, що містять листування, становить 5 років, а тому справи, створені в апараті за 2010 рік, що містять листування, внесено в акти від 29.01.2015 та від 14.12.2015 №7 "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" та знищено в установленому законом порядку (т.1, а.с.140-141).

Тобто, суд апеляційної інстанції встановив, що станом на дату винесення розпорядження вказаний лист №184 від 24.06.2010 вже було знищено, відомості про що надані листа керівника апарату Виконавчого органу КМД (КМДА) від 03.08.2021 за вих.№009-1195, і не спростовані учасниками спору більш вірогідними доказами. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржниками в апеляційних скаргах.

При цьому, позивач зазначав, що жодних перевірок відповідачем щодо правомірності листа від 24.06.2010 №184, як єдиної підстави для прийняття ним розпорядження від 24.07.2020 №1082, згідно якого директор ДП "ЦУТБ "Льодовий стадіон" Багрій Т.В. у зверненні до Голови КМДА Черновецького Л.М. нібито погоджується з вилученням та передачею ТОВ "Укрсоцбудінвест" частини земельної ділянки розміром 10,78 га, ним не вивчалось і будь-яких документів або інформації з цього приводу у ДП "ЦУТБ "Льодовий стадіон" не запитувалось. У журналі вихідної кореспонденції ДП "ЦУТБ "Льодовий стадіон" за 2010 рік зазначений лист взагалі відсутній та щодо підробки вказаного листа №184 від 24.06.2010 відкрито кримінальне провадження №42013100010000290, яке проводиться Головним управлінням Національної поліції у місті Києві.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок щодо визнання дій директора ДП "ЦУТБ "Льодовий стадіон" зі складання листа №184 від 24.06.2010 протиправними чи підробки вказаного листа, а доводи позивача в цій частині обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, як безпідставні.

При цьому, позивач при зверненні до суду з відповідним позовом вказував, що згоди, як землекористувача, в тому числі і нотаріальної, на поділ земельної ділянки - ним в установленому законом порядку не надавалось. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив,що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази волевиявлення позивача щодо такого поділу, зокрема відсутня нотаріално посвідчена згода позивача на поділ земельної ділянки, як відсутні і інші документи, які б достовірно підтверджували волевиявлення позивача, як землекористувача, у якого на визначеному законом правовому титулі перебуває земельна ділянка, на такий поділ.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у оспорюваному розпорядженні зазначено лише реквізити вказаного листа, і не міститься жодних посилань на його зміст. При цьому, сам факт прийняття оспорюваного розпорядження не є згодою на відповідний поділ в розумінні частин третьої, четвертої статті 142 Земельного кодексу України, частини першої статті 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 03.07.2020), п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження надання позивачем нотаріально засвідченої згоди на поділ ділянки, яка перебуває в його постійному користуванні, як відсутні і інші документи, які б достовірно підтверджували волевиявлення позивача, як землекористувача, у якого на визначеному законом правовому титулі перебуває земельна ділянка, на такий поділ, як це передбачено частинами третьою, четвертою статті 142 Земельного кодексу України, частиною першою статті 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 03.07.2020), п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, а тому відповідачем не було дотримано процедуру прийняття спірного розпорядження, що є підставою для його скасування.

Доводи скаржника ТОВ "Укрсоцбудінвест" про те, що передбачена ст. 142 Земельного кодексу України можливість припинення права постійного користування у разі добровільної відмови постійного користувача, в даному випадку вказаної юридичної особи, не пов`язує дійсність такої відмови з її нотаріальним посвідченням, і оспорюване розпорядження не є рішенням про припинення права користування земельною ділянкою, а є лише згодою власника земельної ділянки на її поділ; таке рішення не є також підставою для припинення прав користування (ст. 141 Земельного кодексу України) - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки фактично внаслідок поділу земельної ділянки визначений в просторі об`єкт нерухомості перестає існувати, внаслідок утворення нових об`єктів, і відповідно, на них розповсюджується новий правовий режим як користування, так і розпорядження.

А отже, прийняттю відповідного розпорядчого акту про відповідний поділ має передувати дотримання визначеної законом процедури для такого поділу, з метою припинення у встановленому законом порядку правового режиму об`єкта нерухомості, як цілого об`єкта, та утворення внаслідок такого поділу нових об`єктів нерухомості, з встановленням нових правових режимів щодо розпорядження та користування ними, що згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 03.07.2020) має бути передбачено у відповідній технічній документації із землеустрою.

При цьому, оспорюваний розпорядчий акт в контексті існуючого спору, - є завершуючим елементом обумовленої законом процедури поділу земельної ділянки, і недотримання при його прийнятті процедур, визначених вищенаведеними приписами закону, не може породжувати факт законності волевиявлення стосовно поділу об`єкта нерухомості саме внаслідок прийняття оспорюваного акту.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі відносно того, що оспорюваним розпорядженням не порушуються права і інтереси позивача, - є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.95 Земельного кодексу України (в редакції від 16.07.2020), землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Так, зокрема, вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, позивач є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 17,1199 гектарів землі, наданої для експлуатації та обслуговування існуючих споруд на проспекті Академіка Глушкова, 9 в м. Києві. Разом з тим, позивач обгрунтовано зазначає, що в результаті прийняття розпорядження щодо її поділу, площа ділянки суттєво зменшиться.

У відповідності до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розпорядженням відповідача від 24.07.2020 № 1082 порушується право позивача, як землекористувача щодо самостійно господарювати на землі, а тому таке право підлягає захисту саме шляхом скасування оспорюваного розпорядження, і такий спосіб захисту порушенного права є ефективним, в контексті спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що ним здійснено поділ земельної ділянки, з урахуванням того, що ТОВ "Укрсоцбудінвест" набуто право власності на майно, яке знаходиться на ній, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 12251938, дата реєстрації 27.11.2015), ТОВ "Укрсоцбудінвест" зареєстровано власником об`єкта незавершеного будівництва - Критої спортивної арени, розташованої в межах вказаної земельної ділянки, який(об`єкт) був придбаний в процесі приватизації шляхом придбання на аукціоні.

При цьому, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Укрсоцбудінвест" на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідченого 26.03.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В. А., зареєстрованого в реєстрі за № 712, набуло у власність об`єкт незавершеного будівництва - Криту спортивну арену (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Глушкова Академіка, 9.

Отже, матеріали справи містять документальне підтвердження, що право власності ТОВ "Укрсоцбудінвест" на об`єкт незавершеного будівництва підтверджується реєстраційним посвідченням № 032058, виданим 13.05.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (запис №12291938 від 27.11.2015).

Згідно із частиною першою, другою, шостою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 16.03.2010, тобто чинній станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 26.03.2010) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абзаци 1 та 2 частини шостої).

За змістом положень частин першої, другої, шостої статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 16.07.2020, тобто чинній станом на дату винесення оспорюваного розпорядження), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти (частина перша). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абзаци 1 та 2 частини шостої).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Разом з тим, відповідно до частин другої, третьої статті 331 Цивільного кодексу України (в редакції від 10.02.2010, тобто чинній станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 26.03.2010) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до частин другої, третьої статті 331 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.07.2020, тобто чинній станом на дату винесення оспорюваного розпорядження) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищенаведені приписи норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що правила переходу та припинення прав на земельну ділянку, що передбачені статтею 120 та доповненим пунктом "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України можуть застосовуватись виключно у випадку набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, тобто об`єкт нерухомості, який знаходиться на такій земельній ділянці. При цьому, факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини другої статті 331 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у випадку відчуження розміщених на земельній ділянці об`єктів незавершеного будівництва, наведені приписи статей 120, 141 Земельного кодексу України не застосовуються.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №914/1658/15.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України того, що ТОВ "Укрсоцбудінвест", як на момент прийняття спірного розпорядження так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, було завершено будівництво критої спортивної арени (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Глушкова Академіка, 9, а також не було введено вказаний об`єкт в експлуатацію.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Укрсоцбудінвест" в розумінні вищенаведених приписів цивільного законодавства не набуло права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:79:392:0050, яка перебуває в користуванні позивача.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2020 № 1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва" - є законними, обґрунтованими, доведеними належними, допустимими та більш вірогідними доказами в сукупності, і які не були спростовані скаржниками більш вірогідними доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" про те, що ініційований позивачем спір підлягає розгляду саме в розрізі порушеня прав інвестора, тобто вказаного товариства у зв`язку з неможливістю завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва, проданого товариству в процесі процедури приватизації на підставі ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва» з огляду на неможливість оформлення права користування на земельну ділянку (її частину) на якій знаходиться об`єкт приватизації з причин існуючого права постійного користування на вказану земельну ділянку за іншим суб`єктом господарювання (позивачем), а також з необхідності дотримання суспільного інтересу, що полягає у добудові та експлуатації добудованого об`єкту із залученням найманих працівників, приватного інтересу, що очевидно ґрунтується на необхідності для інвестора убезпечити себе у майновому сенсі, закріпивши за собою не лише право на добудований об`єкт приватизації, а й на земельну ділянку, на якій він розташований та публічного порядку у царині взятих на себе інвестором договірних зобов`язань щодо терміну закінчення будівництва - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки предметом спору у справі № 910/8388/21 є визнання протиправним та скасування відповідного розпорядчого акта внаслідок його невідповідності приписам закону.

При цьому, в контексті досліджуваних спірних правовідносин у даній справі, наслідки дій сторін щодо забудови земельної ділянки та вчинення певних дій та їх оцінка в розрізі порушення прав інвестора - не здійснюється, оскільки у даному випадку товариство не позбавлено здійснити захист порушених прав у визначеному законом порядку шляхом застосування належного процесуального механізму. Також, невідповідність оспорюваного розпорядження приписам закону на момент його прийняття, не може породжувати його правомірність або неправомірність саме внаслідок порушення або непорушення прав інвестора, адже правомірність або неправомірність розпорядчого акту, зокрема і оспорюваного у даній справі, пов`язується саме з встановленням обставин відповідності або невідповідності його приписам закону на момент його прийняття.

Під час дослідження спірних правовідносин в контексті ініційованого спору, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження надання позивачем нотаріально засвідченої згоди на поділ ділянки, яка перебуває в його постійному користуванні, як відсутні і інші документи, які б достовірно підтверджували волевиявлення позивача, як землекористувача, у якого на визначеному законом правовому титулі перебуває земельна ділянка, на такий поділ, як це передбачено частинами третьою, четвертою статті 142 Земельного кодексу України, частиною першою статті 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 03.07.2020), п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, а тому відповідачем не було дотримано процедуру прийняття спірного розпорядження, що є підставою для його скасування. До того ж, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України того, що ТОВ "Укрсоцбудінвест", як на момент прийняття спірного розпорядження так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, було завершено будівництво критої спортивної арени (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Глушкова Академіка, 9, а також не було введено вказаний об`єкт в експлуатацію, у зв`язку з чим ТОВ "Укрсоцбудінвест" в розумінні вищенаведених приписів цивільного законодавства не набуло права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:79:392:0050, яка перебуває в користуванні позивача.

Отже, вищенаведені доводи скаржника не є такими, що спростовують правомірність висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Також, доводи ТОВ "Укрсоцбудінвест" про те, що судом першої інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18560/16 від 04.12.2018 - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Так, у вказаній справі спір стостувався земель оборони та розташованих на ній об`єктів нерухомості (тобто об`єктів, завершених будівництвом), і Велика Палата при вирішенні спору вказана на наступне:

- 8.14. Спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час укладення договору купівлі-продажу військового майна передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.

- 8.15. Тому перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини.

- 8.16. Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

- 8.17. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

- 8.18. Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

В свою чергу, як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено вище, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України того, що ТОВ "Укрсоцбудінвест", як на момент прийняття спірного розпорядження так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, було завершено будівництво критої спортивної арени (Льодовий стадіон), що знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Глушкова Академіка, 9, а також не було введено вказаний об`єкт в експлуатацію.

В свою чергу, вказаній постанові ( п. 8.18) також чітко зазначено, що саме внаслідок застосування принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель. В свою чергу, суд апеляційної інстанції вказує, що спір у справі № 910/8388/21 стосується визнання протиправним та скасування розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2020 № 1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва", і як зазначалось вище, в контексті досліджуваних спірних правовідносин у даній справі, наслідки дій сторін щодо забудови земельної ділянки та вчинення певних дій та їх оцінка в розрізі порушення прав інвестора - не здійснюється і не входить в предмет спору в призмі ініційованого спору. Проте, інвестор не позбавлений права вчинити обумовлені законом права на реалізацію захисту його прав інвестора, у випадку, якщо він вваж є їх порушеними.

Посилання ТОВ "Укрсоцбудінвест" на те, що всупереч ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Міністерством не дотримано порядку подання як доказу - Акту обстеження будівельного майданчика і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва «Крита спортивна арена», наданого позивачем до Міністерства листом від 30.05.2023№ 56/1, і про який, за доводами Міністерства, воно не було обізнано, хоча є органом управління майном позивача - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що вказаний доказ не оцінювався судом першої інстанції під час ухвалення рішення , і сторони не здійснювали на нього посилань в обгрунтування своїх вимог та заперечень на стадії ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, і відповідно, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для оцінки вказаного акту в контексті розглянутого судом першої інстанції спору в межах доводів та вимог сторін.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що посилання на вказаний акт здійснено у відзиві позивача на апеляційну скаргу ТОВ "Укрсоцбудінвест", а також і у листі позивача від 30.05.2023 № 56/1.1., і копії акту та листа були долучені до відзиву Міністерства молоді та спорту України на апеляційну скаргу ТОВ "Укрсоцбудінвест". При цьому, враховуючи те, що вказаний лист позивача від 30.05.2023 № 56/1.1 не існував на дату ухвалення оскаржуваного рішення, а також Міністерством не доведено обставин неможливості подання відповідного акту суду першої інстанції у визначені судом строки, а тому як зазначений лист, так і згаданий акт не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду як доказ з огляду на ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи, обґрунтування, заяви та посилання, на які посилалися сторони під час її розгляду в суді апеляційної інстанції, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій щодо обгрунтованості позовних вимог.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст.ст. 86, 316 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.07.2020 № 1082 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки на пр. Академіка Глушкова, 9 у Голосіївському районі міста Києва".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на кожного з скаржників.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у справі № 910/8388/21 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційних скарг покладаються на Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест".

4. Матеріали справи № 910/8388/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена відповідно ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано15.09.2023 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала