Постанова

від 14.09.2023 по справі 910/375/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2023 р. Справа№ 910/375/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Антонова С.Ю. за ордером;

від відповідача: Унгул Р.В. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 (повний текст складено 04.05.23)

у справі №910/375/23 (суддя Босий В.П.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 4 502 090,18 грн,

УСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хутірське" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі - відповідач) та просило стягнути 4 502 090,18 грн, у тому числі: 3 467 147,19 грн основного боргу, 362 524,41 грн інфляційних втрат коштів, 62 417,87 грн 3% річних та 610 000,71 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №418-05/22С від 16.05.2022, у травні 2023 року поставив відповідачу товар (соняшник) на загальну суму 4 357 147,90 грн і відповідач мав оплатити 86% вартості товару протягом 5-7 банківських днів з дня отримання, а решту 14% вартості товару протягом двох банківських днів після отримання відшкодування ПДВ, проте сплатив лише 280 000,00 грн, внаслідок чого основний борг із зобов`язання сплатити 86% вартості товару становить 3 467 147,19 грн, на який нараховані 3% річних та інфляційні втрати, а також не вжив заходи щодо отримання відшкодування ПДВ, чим позивачу завдані збитки в сумі 610 000,71 грн , що становить 14% вартості товару.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що він не має можливості виконати грошове зобов`язання за спірним договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме військовими діями російської федерації проти України. Зокрема, відповідач вказував, що планував проведення повної оплати отриманого товару після його подальшої імпорту іншим контрагентам, проте через закриття кордонів такий імпорт був затриманий, а товар зіпсувався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2023 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірське" заборгованість у розмірі 3 467 147,19 грн, 3% річних у розмірі 62 417,87 грн, інфляційні втрати коштів у розмірі 362 524,41 грн та судовий збір у розмірі 58 381,34грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" 12.05.2023 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що судом не повно з`ясовано обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки позивач не надав доказів надсилання документів, передбачених пунктом 5.1 договору (оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва), тому згідно пункту 4.3 договору у разі ненадання такого листа покупець (відповідач) має право притримати сплату 10% від договору до усунення такого порушення.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що пунктом 4.3 договору, на який посилається відповідач, передбачено право покупця притримання сплати 10% вартості товару у разі невиконання постачальником пункту 5.4 договору (щодо реєстрації податкових накладних на товар) і у матеріалах справи містяться докази виконання позивачем зобов`язань по реєстрації податкових накладних, тому твердження відповідача про те, що неподання позивачем суду листа згідно п.5.1 договору дає право на застосування положень п.4.3 договору є згідно є безпідставними та надуманими

14 вересня 2023 року відповідач подав клопотання про долучення до матеріалі справи платіжних інструкцій від 13.09.2023, якими він сплатив 3% річних у розмірі 62 417,87 грн та інфляційні втрати коштів у розмірі 362 524,41 грн.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, також вказав, що відповідач веде перемовини щодо сплати заборгованості і просив долучити докази сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.05.2022 між СТОВ "Хутірське", як постачальником, та ТОВ "ВВТ Груп", покупцем, був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №418-05/22С (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: соняшник (код товару 1206009900 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року (товар), у кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна вартість товару складає 4 589 999,10 грн. з ПДВ +/- 10% в т.ч. ПДВ.

За змістом п. 3.1 Договору постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ "ВВТ ГРЕЙН" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, 44/1), в подальшому - елеватор поставки, автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

Згідно з п. 3.2 Договору строк постачання товару - з 17.05.2022 по 25.05.2022 включно. Поставка товару партіями допускається.

Відповідно до п. 3.5 Договору датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в п. 6.1 Договору.

За змістом п. 4.1 Договору оплата:

- 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням вартості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з надання покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар (соняшник) на загальну суму 4 357 147,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №425 від 19.05.2022, №426 від 23.05.2022 та №427 від 25.05.2022, товарно-транспортними накладними №№54, 55, 56, 57 від 16.05.2022, №№58, 59, 60, 61 від 20.05.2022 та №№62, 63, 64, 65 від 24.05.2022.

Також позивачем були складені податкові накладні №45 від 19.05.2022, №426 від 23.05.2022, №427 від 25.05.2022, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями про їх реєстрацію 01.06.2022 та 07.06.2022.

Крім цього, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату №425 від 19.05.2022, №426 від 23.05.2022 та №427 від 25.05.2022.

Відповідачем частково сплачено на користь позивача вартість поставленого товару в сумі 280 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4160 від 07.09.2022 та №4433 від 03.11.2022.

Згідно листа Державної казначейської служби від 19.12.2022 №11-06-06/18475 від ТОВ "ВВТ Груп" до Казначейства не надходили заяв про узгоджені ДПС суми бюджетного відшкодування, відповідно бюджетне відшкодування зазначеному платнику не здійснювалось.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 3 467 147,19 грн основного боргу (86% вартості кожної партії товару), 362 524,41 грн інфляційних втрат коштів 62 417,87 грн 3% річних та 610 000,71 грн збитків (14% вартості партії товару).

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що він не має можливості виконати грошове зобов`язання за спірним договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме військовими діями російської федерації проти України. Зокрема, відповідач вказував, що планував проведення повної оплати отриманого товару після його подальшої імпорту іншим контрагентам, проте через закриття кордонів такий імпорт був затриманий, а товар зіпсувався.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем було надано лист ТОВ "Грейнсвард" від 19.08.2022 про затримку вагонів (згідно переліку) на станції Ларга Льв; контракт №1 від 14.04.2022 між відповідачем та COFCO International Romania SRL на поставку кукурудзи урожаю 2021 року; залізничні накладні, за якими ТОВ "ВВТ Груп" є вантажовідправником, COFCO International Romania SRL є вантажоодержувачем, а ТОВ "Грейнсвард" є перевізником і переводиться вантаж - кукурудза 3 класну; сертифікати тестування зерна кукурудзи; звіт інспектора, яка підтверджує погану якість зерна кукурудзи.

За результатами розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 467 147,19 грн основного боргу, 62 417,87 грн 3% річних та 362 524,41 грн інфляційних втрат коштів є доведеними і обґрунтованими, у зв`язку із чим задовольнив ці позовні вимоги, а позовні вимоги в частині стягнення 610 000,71 грн збитків не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що неоплачена в даному випадку вартість поставленого товару є саме збитками.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №418-05/22С від 16.05.2022, який за правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, він є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар, а також застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання та стягнення збитків.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару (соняшника) на загальну суму 4 357 147,90 грн і відповідач факт поставки визнає.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили порядок та строки оплати поставленого товару, а саме:

- 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням вартості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;

- 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з надання покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов`язання з оплати 86% вартості товару виникли: за видатковою накладною №425 від 19.05.2022 - 30.05.2022; за видатковою накладною №426 від 23.05.2022 - 01.06.2022; за видатковою накладною - №427 від 25.05.2022 - 03.06.2022.

Відповідачем частково сплачено на користь позивача вартість поставленого товару на суму 280 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4160 від 07.09.2022 та №4433 від 03.11.2022.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість з оплати 86% вартості кожної партії поставленого товару становить 3 467 147,19 грн., і строк виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару в цій частині станом на момент звернення до суду із позовом настав.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військову агресію російської федерації проти України), як на підставу невиконання зобов`язань за договором, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами саме вплив вказаних обставин на реальну можливість виконання/невиконання зобов`язань з оплати поставленого товару за договором, враховуючи, що укладення Договору та отримання замовленої партії товару відбулося вже після настання обставин непереборної сили, відтак відповідач взяв на себе грошове зобов`язання з оплати партії товару вже в умовах воєнного стану.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач на підтвердження форс-мажорних обставин надав документи, які стосуються неможливості експорту зерна кукурудзи, хоча за спірним договором відповідач придбав у позивача насіння соняшнику.

Крім того, відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути 362 524,41 грн інфляційних втрат коштів, 62 417,87 грн 3% річних, нарахованих по кожній накладній окремо по 26.12.2022.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений вірно, а тому ці позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Крім цього, позивачем було заявлено до стягнення 610 000,71 грн збитків з посиланням на те, що оскільки відповідач не сплатив вартість отриманого товару та не вчинив необхідних дій для отримання бюджетного відшкодування, що призвело до ненастання визначеної договором події, з якою пов`язується момент виникнення зобов`язання з оплати 14% вартості товару, позивачу були завдані збитки у розмірі 610 000,71 грн.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що неоплачена в даному випадку вартість поставленого товару є саме збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, зокрема ним не доведено наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування збитків, тому ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо доводів, викладених у апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Частиною 4 ст.165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позову, посилався лише на те, що не має можливості виконати грошове зобов`язання за спірним договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, згідно пункту 4.3 договору у разі ненадання оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва (пункт 5.1 договору) відповідач має право притримати сплату 10% від договору.

Проте, вказані доводи відповідача суперечать фактичним обставинами справи та змісту пункту 4.3 договору, яким передбачено право покупця притримати оплату у разі порушення постачальником вимог у пункту 5.4 договору щодо обов`язку постачальника зареєструвати податкові накладні на товар, що позивачем було виконано і податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість у сумі 3 467 147,19 грн основного боргу, на яку обґрунтовано нараховані 362 524,41 грн інфляційних втрат коштів, 62 417,87 грн 3% річних, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині, а в решті позову слід відмовити.

Щодо платіжних інструкцій від 13.09.2023, якими, відповідач, за його доводами, сплатив позивачу 3% річних у розмірі 62 417,87 грн та інфляційні втрати коштів у розмірі 362 524,41 грн, то на час прийняття даної постанови позивач не підтвердив надходження коштів на його рахунок, тому відсутні підстави для закриття провадження в цій частині вимог, однак вказані платежі можуть бути враховані в процесі примусового виконання рішення.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.09.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко