Ухвала

від 19.09.2023 по справі 903/434/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"19" вересня 2023 р. Справа № 903/434/23

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Павлюк І.Ю.,

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2023 у справі №903/434/23 (ухвалене суддею Шумом М.С.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта Плюс"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 15 620 грн 06 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.07.2023 у справі №903/434/23 позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амріта Плюс 15 620,06 грн, з яких 3% річних в сумі 2 824, 67 грн та втрати від інфляції в сумі 12 795,93 грн, а також 2 684,00 грн судового збору та 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта Плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору до постановлення постанови. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі №903/434/23 задоволити повністю. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі №903/434/23 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на ТОВ "Амріта Плюс".

Листом суду апеляційної інстанції від 11.09.2023 матеріали справи №903/434/23 витребовувалися з Господарського суду Волинської області.

15.09.2023 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позивачем при зверненні з позовною заявою було сплачено 2684,00 грн судового збору.

З огляду на зазначене, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення мав сплатити судовий збір в розмірі 4026,00 грн.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником до апеляційної скарги не долучено доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Відсутність доказів сплати судового збору в належному розмірі та у визначений Законом України "Про судовий збір" спосіб до апеляційної скарги є підставою для застосування вимог частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, скаржник просить відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору до поставлення постанови, оскільки у зв`язку із введенням на території України воєнного стану скаржник перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №912/3514/20). Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір, саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №909/8/18, від 18.07.2022 у справі №161/18983/20, від 04.05.2022 у справі №947/30114/20).

Разом з тим, скаржник не врахував, що зазначена норма поширюється лише на фізичну особу - позивача у справі, тоді як скаржник ОСОБА_1 є відповідачем.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не є позивачем у цій справі, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення від сплати судового збору відсутні.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Проте, скаржником не надано доказів надсилання позивачу копії апеляційної скарги та додатків до неї листом з описом вкладення, що не відповідає вимога статі 259 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З наведених норм вбачається, що саме на апелянта покладено обов`язок порушення питання про поновлення пропущеного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2023 ухвалене рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/434/23 без виклику представників сторін.

Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 256 ГПК України, двадцятиденний термін для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Господарського суду Волинської області у справі №903/434/23 закінчився 10.08.2023.

Скаржником апеляційну скаргу здано на пошту 05.09.2023, тобто після закінчення двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду. В апеляційній скарзі скаржник не ініціює поновлення пропущеного строку.

Отже, апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, що є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з огляду на положення ч. 3 ст. 260 ГПК України.

Крім того, статтею 258 ГПК України передбачено, що у апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, рішення або ухвала, що оскаржується.

Судом встановлено, що в прохальній частині скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2023 у справі №903/434/23. Однак, у вказаній справі рішення Господарського суду Волинської області ухвалене 21.07.2023.

Суд констатує, що частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, скаржнику необхідно подати до суду апеляційної інстанції докази сплати 4026,00 грн судового збору, заяву про поновлення строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску, докази надіслання позивачу копії апеляційної скарги та додатків до неї листом з описом вкладення, викласти прохальну частину апеляційної скарги згідно ст. 258 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2023 у справі №903/434/23 залишити без руху.

2. Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, заяву про поновлення строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску, докази надіслання позивачу копії апеляційної скарги та додатків до неї листом з описом вкладення, викласти прохальну частину апеляційної скарги згідно ст. 258 ГПК України.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Павлюк І.Ю.