Рішення

від 18.09.2023 по справі 910/7339/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023Справа № 910/7339/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Еврохіммаш К.О»

про стягнення 710 334,73 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (далі - ТОВ "ЛТК Електрум", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Еврохіммаш К.О" (далі - ТОВ "ГК Еврохіммаш К.О", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 710 334,73 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу № 352/07/21 від 07.07.2021.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасної сплати вартості поставленої електричної енергії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ "ЛТК Електрум" просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 339 611,18 грн., інфляційні втрати в сумі 106 506,05 грн. та 0,2% за користування грошовими коштами в сумі 264 217,50 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.05.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, представники сторін не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 07.07.2021 між ТОВ "ЛТК Електрум" (постачальник) та ТОВ "ГК Еврохіммаш К.О" (споживач), шляхом підписання додатку 1 - заяви-приєднання № 352/07/21, був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір). Згідно з умовами вказаної заяви-приєднання початок постачання електроенергії споживачу заплановано з 01.10.2021.

Вказаний договір є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

У відповідності до положень п. 5.4 та п. 5.6 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, розмір яких зазначається у додатку 2 до цього договору (п. 5.7 договору).

Пунктом 5.12 договору передбачено, що при закритті фактичного обсягу електричної енергії по розрахунковому місяцю пріоритетною інформацією є підтверджений обсяг електричної енергії відповідним оператором системи розподілу/передачі.

Відповідно до п. 5.15 договору постачальник зобов`язується до 12 (дванадцятого) числа включно, місяця наступного за розрахунковим, направити на електронну пошту споживача акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період.

Крім того, сторонами була підписана комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до договору, у п. 2 якої сторони погодили механізм визначення фактичної ціни на електричну енергію для споживача у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції графік оплати встановлений таким чином:

І платіж - 50% від заявленого обсягу до 01 числа поточного місяця постачання;

ІІ платіж - 25% від заявленого обсягу до 09 числа поточного місяця постачання;

ІІІ платіж - 25% від заявленого обсягу до 14 числа поточного місяця постачання.

Згідно з п. 5 комерційної пропозиції планові рахунки на оплату надаються споживачу до початку розрахункового періоду. Рахунок формується по прогнозованій ціні (ціна останнього закритого розрахункового періоду). Оплата здійснюється у строк, визначений згідно з пунктом "Графік оплати" цієї комерційної пропозиції. Кінцевий розрахунок здійснюється впродовж 3 (трьох) банківських днів після відправки постачальником акту здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу споживача. У разі відсутності оплати погодженим графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума неотриманого платежу збільшується на 0,2 % за кожен день прострочення.

Договір діє до 31.12.2021 та вважається автоматично продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін не направила другій стороні письмове повідомлення про розірвання договору за 21 день до дня його закінчення (п. 10 комерційної пропозиції).

Як встановлено судом, за юридичним змістом укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на виконання договору про постачання електричної енергії відповідачу було поставлено електроенергію:

- в жовтні 2021 в обсязі 29,71 тис. кВт.год на загальну суму 107 271,83 грн., що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії за жовтень 2021 року на суму 107 271,83 грн, підписаним постачальником та споживачем у сервісі Вчасно;

- в листопаді 2021 обсязі 81.95 тис. кВт.год на загальну суму 337 984,24 грн., що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії за листопад 2021 року на суму 337 984,24 грн, підписаним постачальником та споживачем у сервісі Вчасно;

- в грудні 2021 в обсязі 97.39 тис. кВт.год на загальну суму 387 414,77 грн., що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії за грудень 2021 року на суму 387 414,77 грн, підписаним постачальником та споживачем у сервісі Вчасно;

- в січні 2022 в обсязі 94,27 тис. кВт.год на загальну суму 390 952,21 грн., що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії за січень 2022 року на суму 390 952,21 грн, підписаним постачальником та споживачем у сервісі Вчасно;

- в лютому 2022 в обсязі 52,28 тис. кВт.год на загальну суму 208 644,20 грн, що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії за лютий 2022 року на суму 208 644,20 грн, підписаним постачальником та споживачем у сервісі Вчасно;

- в березні 2022 в обсязі 9,08 тис. кВт.год на загальну суму 31 100,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії за березень 2022 року на суму 31 100,00 грн, підписаним постачальником та споживачем у сервісі Вчасно.

Однак вартість поставленої електроенергії відповідач сплатив частково, а саме: 28.10.2021 сплачено 35 000 грн; 03.11.2021 - 50 000 грн; 09.11.2021 - 72 271,83 грн; 24.11.2021 - 100 000 грн; 10.12.2021 - 187 984,24 грн; 23.12.2021 - 140 000 грн; 20.01.2022 - 150 000 грн; 31.01.2022 - 150 000 грн; 11.02.2022 - 138 500 грн; 17.02.2022 - 100 000 грн., що разом становить 1 123 756,07 грн. та підтверджується довідкою позивача № 100.40/0123-05/237 від 17.10.2022, а також інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «ЛТК Електрум» за період з 01.01.2021 по 30.09.2022.

Отже судом встановлено, що заборгованість відповідача станом на 31.03.2022 склала 339 611,18 грн. (1 463 367,25 - 1 123 756,07).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ГК Еврохіммаш К.О» заборгованості за поставлену електричну енергію у жовтні - грудні 2021 та січні - березні 2022 в сумі 339 611,18 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 106 506, 05 грн. та 0,2 % за користування грошовими коштами в сумі 264 217,50 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.7 договору про постачання електричної енергії сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України, розмір яких зазначається у додатку 2 до цього договору".

Згідно з п. 5 додатку до комерційної пропозиції № 352/07/21 від 07.07.2021 року, у разі відсутності оплати за погодженням графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума неотриманого платежу збільшується на 0,2 % за кожен день прострочення.

Таким чином, у кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України та в силу укладеного договору є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 0,2 % в день за період прострочення в оплаті основного боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Із наведеного у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат із включенням інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку, посилаючись на зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Позивачем зазначено, що акт здачі-приймання електричної енергії від 31.03.2022 відправлено відповідачу 09.04.2022 на його електронну адресу, а отже, відповідно до додатку 2 до договору № 325/017/21, кінцевий розрахунок мав бути проведений з боку відповідача протягом 3 банківських днів, тобто 13.04.2022.

За таких обставин розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за період з квітня 2023 по березень 2023, а тому визначений позивачем період з березня 2022 по березень 2023 є неправильним.

Також суд зазначає, що за період з квітня 2022 по березень 2023 у вказаних місяцях, на які позивачем нараховуються інфляційні втрати, дефляції не було.

Отже, здійснивши перерахунок матеріальних втрат, заявлених позивачем, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 72 261,91 грн, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача щодо 0,2 % за користування грошовими коштами за кожен день від простроченої суми, нарахованих за період з 14.04.2022 по 08.05.2023, господарський суд встановив, що позивачем неправильно визначено кількість днів для здійснення розрахунку, адже ним нараховано відсотки за 389 дні, в той час, коли з 14.04.2023 по 05.05.2023 минуло 390 дні.

За таких обставин, враховуючи, що суд не може вийти за рамки заявленого позову, позовні вимоги про стягнення 0,2% за користування коштами в сумі 264 217,50 грн. підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Еврохіммаш К.О» про стягнення 710 334,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Еврохіммаш К.О» (03040, місто Київ, провулок Задорожний, буд. 1А, ідентифікаційний код 40271442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8, ідентифікаційний код 37780084) основний борг у сумі 339 611 (триста тридцять дев`ять тисяч шістсот одинадцять) грн.18 коп., інфляційні втрати у сумі 72 261 (сімдесят дві тисячі двісті шістдесят одна) грн. 91 коп., відсотки за користування коштами у сумі 264 217,50 грн. та судовий збір у сумі 10 151 (десять тисяч сто п`ятдесят одна) грн. 33 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 12 вересня 2023 року.

Повний текст рішення складений 18 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.