Рішення

від 19.09.2023 по справі 910/9338/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2023Справа № 910/9338/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ.ВІ.ПАПСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТПАНОРАМА ПЛЮС ПЛЮС"

про стягнення 322021,80 грн

представники сторін:

від позивача: Яресько Т.В.

від відповідача: Перепьолкіна Ю.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙ.ВІ.ПАПСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТПАНОРАМА ПЛЮС ПЛЮС" про стягнення 322021,80 грн. заборгованості за агентським договором про надання посередницьких послуг від 01.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за агентським договором про надання посередницьких послуг від 01.11.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9338/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.07.2023.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.

20.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 20.07.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2023.

27.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, крім іншого, просить поновити строк на подачу відзиву.

У підготовчому засіданні 10.08.2023 представник позивача надав письмові пояснення щодо участі позивача в укладенні Додаткових угод Е та F до договору про надання послуг від 01.07.2020 № 2007, щодо клопотання про витребування доказів та щодо залучення третіх осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ.ВІ.ПАПСТ" про витребування доказів відмовлено, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТПАНОРАМА ПЛЮС ПЛЮС" про поновлення строку на подання відзиву відмовлено, продовжено відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 24.07.2023, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2023.

16.08.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 07.09.2023 судом розглянуто клопотання позивача, викладене у письмових пояснення, поданих в судовому засіданні 10.08.2023 про залучення третіх осіб, та постановлено протокольну ухвалу про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Так, у письмових поясненнях позивач зазначає, що необхідно залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА" та InCust Ltd, оскільки відповідач є представником компанії InCust Ltd, а послуги за агентським договором про надання посередницьких послуг стосувались подальшого співробітництва між відповідачем та ТОВ БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА".

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч. 3 ст. 50 ГПК України).

Отже, з положень ст. 50 Господарського процесуального кодексу України слідує, що підставою для залучення особи до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є та обставина, що рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Така особа має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Тобто, норми інституту третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах і які можуть змінитись у результаті винесеного рішення.

Проте, у поданій суду заяві заявником не доведено яким чином рішення у справі № 910/9338/23 може вплинути на права або обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА" та InCust Ltd, тобто які нові права або обов`язку можуть виникнути у вказаних осіб, враховуючи підстави та предмет заявленого позову, який стосується виключно правовідносин позивача та відповідача за договором.

Таким чином, приймаючи до уваги в сукупності наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб, яке викладене у письмових поясненнях.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2023 надав пояснення по суті заперечень на позов.

У судовому засіданні 07.09.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем агентського договору про надання посередницьких послуг від 01.11.2021, 05.10.2021 за участю позивача було укладено додаткову угоду про надання послуг з розширення функціональності продукту, що є додатком Е до договору про надання послуг від 01.07.2020 № 2007, що укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА".

В подальшому за участю позивача було укладено додаткову угоду про надання послуг з розширення функціональності продукту, що є додатком F до договору про надання послуг від 01.07.2020 № 2007.

Позивач зазначає, що з умов агентського договору про надання посередницьких послуг від 01.11.2021 вбачається, що обов`язок відповідача сплачувати агентську винагороду позивачу починається та триває до тих пір, поки триває надання компанією та/або замовником послуг клієнту за умовами укладеної за сприянням позивача додаткової угоди, а також оплати цих послуг.

Однак, позивач вказує, що в порушенням умов договору, відповідач не надіслав позивачу звіти про надані послуги, що унеможливило виставлення рахунку позивачем, а також відповідач не сплатив агентську винагороду за лютий та березень 2023 у розмірі 322021,80 грн.

У письмових поясненнях та відповіді на відзив позивач зазначає, що укладення за участі позивача додаткових угод Е та F та здійснення оплат за роботи, які були здійсненні до укладення агентського договору підтверджується перепискою між представником позивача - Папстом Олександром та представником відповідача - Роншином Максимом. З даної переписки вбачається, що оплати здійснювались само за послуги, надані позивачем щодо взаємовідносин між відповідачем та ТОВ "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА". Факт оплати зі сторони відповідача на користь позивача за агентським договором доводить той факт, що відповідач оплачував послуги саме за укладення додаткових угод Е та F.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке:

- долучений позивачем до матеріалів позовної заяви документ, що має назву "Додаткова угода про надання послуг з розширення функціональності продукту" від 05.10.2021 та є Додатком Е до договору про надання послуг № 20070101 від 01.07.2020 не містить посилання на те, що він укладений за участі позивача. Крім того, вказана додаткова угода була укладена за місяць до дати підписання з позивачем агентського договору;

- щодо посилання позивача на додаткову угоду (додаток F), то позивачем не надано жодного підтвердження укладення такої додаткової угоди;

- позивачем зазначено, що йому "точно відомо" про проведення певних фінансових операції між відповідачем та його контрагентом - ТОВ "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА", проте ані факт проведення таких розрахунків, ані обсяг позивачем не підтверджено жодними доказами;

- позивач розраховує суму, яка на його думку підлягає стягненню з відповідача, виходячи із суми, яка визначена в односторонньому порядку, без підтвердження відповідними доказами;

- враховуючи, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не підтверджено жодними належними та допустими доказами ані факту участі позивача в підписанні будь-яких документів між відповідачем та третіми особами, не підтверджено сум показників з використанням яких розраховується сума належної до сплати агент сої винагороди, підстав для стягнення з відповідача сум, вказаних у позові, немає.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.11.2021 між Компанією InCust Ltd (далі - компанія), Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТПАНОРАМА ПЛЮС ПЛЮС" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙ.ВІ.ПАПСТ" (далі - агент) укладено агентський договір про надання посередницьких послуг (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого агент в порядку та на умовах, визначених цим договором, за агентську винагороду бере на себе зобов`язання надавати замовнику посередницькі послуги (далі - послуги) у вигляді маркетингових заходів, ведення переговорів тощо з метою укладення договорів про надання послуг з супроводження продукту та договорів, що регулюють пов`язані з наданням послуг дії (далі - договори з клієнтами) включаючи але не обмежуючись договорами про розробляння, модифікації та впровадження програмного забезпечення, баз даних та баз знань, нейронних мереж та систем машинного навчання між компанією або замовником як представником (реселером) компанії з одного боку та ТОВ "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА" та афілійованими з нею третіми юридичними особами в Україні та за її межами (далі - клієнти) та в наданні інформаційної підтримки стосовно послуг компанії та замовника клієнтам від імені, в інтересах і під контролем компанії та замовника.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що договорів з клієнтами в контексті цього договору належать також додаткові угоди з клієнтами, що запроваджують зміни та доповнення до вже дійсних договорів з клієнтами, якщо такі додаткові угоди укладено за участі агента, хоча би дійсні договори з клієнтами й було укладено сторонами без участі агента (далі - додаткові угоди або додаткова угода).

Посередницька послуга в укладенні договору з клієнтом вважається наданою агентом замовнику або компанії після укладення клієнтом договору з клієнтом або підписання додаткової угоди (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 2.6 договору підписанням цього договору компанія та замовник уповноважують агента представляти інтереси компанії та замовника перед будь-якими третіми особами, для чого надають агенту право вести перемовини та проводити презентації, консультації та інші заходи маркетингового характеру щодо платформи та/або продукту із клієнтами, а також складати та підписувати від імені компанії та/або замовника протоколи про наміри та аналогічні по суті попередні документи, необхідні для укладання компанією та/або замовником договору з клієнтом або додаткової угоди.

Звітним періодом надання послуг є звітний місяць (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору протягом 7 робочих днів після закінчення кожного звітного місяця замовник надсилає агенту електронною поштою Звіт про надані послуги (далі - звіт), що стосується всіх клієнтів, яких було залучено агентом. У звіті містяться відомості про обсяг наданих компанією та/або замовником послуг за звітний місяць, фактично здійснену клієнтами оплату за ці послуги, та про витрати, пов`язані з надання клієнтам цих послуг, а також розмір агентської винагороди, розрахований замовником згідно з формулою, що її наведено в п.5.1 цього договору.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що агентська винагорода за надані послуги агента за звітний місяць розраховується за формулою А = (Р - Мах (Еtotal, Eest)) * R, де Р - сума оплат клієнтів за послуги, отримані від компанії та/або замовника за договорами з клієнтами та додатковими угодами протягом звітного місця; Еtotal - визначені звітом витрати компанії та/або замовника, прямо пов`язані із наданням послуг клієнтам; Eest - фіксований розмір витрат, що становить 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США; Мах - функція визначення більшого значення; R - ставка винагороди, що становить 50%.

Після отримання копії звіту агент надає замовнику рахунок-фактуру на оплату та два примірники акту про надані посередницькі послуги, в якому вказується сума агентської винагороди, що підлягає сплаті агенту (п. 5.2 договору).

Положенням п. 5.3 договору встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти рахунок-фактуру до сплати та протягом 7 робочих днів після надання агентом рахунку-фактури та акту про надані посередницькі послуги, або надати агенту мотивовані заперечення протягом того ж періоду і надіслати такі заперечення електронною поштою на адресу агента.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до розірвання сторонами (п. 9.1 договору).

Позивач стверджує, що 05.10.2021 за участю позивача було укладено додаткову угоду про надання послуг з розширення функціональності продукту, що є додатком Е до договору про надання послуг від 01.07.2020 № 2007, що укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА".

Також позивач зазначає, що за його участю було укладено додаткову угоду про надання послуг з розширення функціональності продукту, що є додатком F до договору про надання послуг від 01.07.2020 № 2007.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за агентським договором про надання посередницьких послуг за період з лютого 2023 по березень 2023 становить 322021,80 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі агентського договору про надання посередницьких послуг від 01.11.2021.

Частиною 1 ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок (ч. 1 ст. 297 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 301 ГК України встановлено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов`язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє. Суб`єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 301 ГК України комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

Позивачем на підтвердження надання агентських послуг долучено до матеріалів справи копію Додатку Е від 05.10.2021 до договору про надання послуг № 20070101 від 01.07.2020, за якою відповідач надає ТОВ "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА" з розширення функціональності продукту.

При цьому, суд зазначає, що з копії Додатку Е вбачається, що він є додатком до договору про надання послуг № 20070101 від 01.07.2020.

В той же час, позивач у позовні заяві, що за його за участю укладено додаткову угоду про надання послуг з розширення функціональності продукту, що є додатком Е до договору про надання послуг від 01.07.2020 № 2007.

Будь яких письмових пояснень про допущення позивачем помилки в номері договору останнім не зазначалося.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що Додаток Е до договору про надання послуг № 20070101 від 01.07.2020 укладено за участі позивача.

Крім того, суд також враховує, що агентський договір про надання посередницьких послуг між сторонами укладено 01.11.2021, в той час як з доданої позивачем копії Додатку Е вбачається, що його укладено 05.10.2021, тобто до того, як між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання агентських послуг.

Також позивач зазначає, що за його участі було укладено додаток F до договору про надання послуг від 01.07.2020 № 2007, однак позивачем не надано копії такого додатку та навіть не зазначено дати його укладення.

Отже, суд зазначає, що з поданих позивачем доказів не вбачається за можливе встановити факт укладення за участі позивача додаткових угод з третіми особами в інтересах відповідача.

При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 924/1225/21 також зазначено таке: "Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, що полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 914/1680/18).

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що збирання судом доказів з власної ініціативи без обґрунтування, в чому саме полягають сумніви суду у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо подання витребуваних у них судом доказів, свідчить про порушення судом таких принципів господарського судочинства, як змагальність та диспозитивність".

Так, спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за агентським договором в частині виплати агентської винагороди за лютий та березень 2023.

За розрахунком позивача, наведеним в позовній заяви, розмір агентської винагороди, яка підлягала виплаті відповідачем позивачу у спірний період становить 322021,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

На підтвердження розміру заборгованості у вказаному розмір позивачем не надано жодного первинного документу (документу бухгалтерського обліку).

За умовами укладеного між сторонами договору замовник зобов`язаний прийняти рахунок-фактуру до сплати та протягом 7 робочих днів після надання агентом рахунку-фактури та акту про надані посередницькі послуги, або надати агенту мотивовані заперечення протягом того ж періоду і надіслати такі заперечення електронною поштою на адресу агента.

Матеріали справи не містять складені позивачем на направлені відповідачу рахунок-фактуру чи акт про надані посередницькі послуги за лютий та березень 2023, які б були б підставою для здійснення розрахунків.

За відсутності первинної документації (актів надання послуг, рахунків-фактур, звітів про надані послуги) суд позбавлений можливості встановити факт наявності та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за лютий та березень 2023.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Судом встановлено, що відповідно до умову кладеного між сторонами договору, обов`язок відповідача з оплати посередницьких послуг виникає після надання агентом рахунку-фактури та акту про надані посередницькі послуги.

Оскільки матеріали справи не місять оформлених та наданих відповідачу рахунків-фактур та актів наданих послуг, то вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача є передчасними.

Позивач зазначає, що обов`язком відповідача є надсилання звітів за надані послуги, однак відповідач не виконав такого обов`язку у лютому та березні 2023.

При цьому, без звітів відповідача позивач позбавлений можливості визначити точну суму коштів, які має сплатити відповідач.

Дійсно, відповідно до п. 4.3 договору протягом 7 робочих днів після закінчення кожного звітного місяця замовник надсилає агенту електронною поштою Звіт про надані послуги (далі - звіт), що стосується всіх клієнтів, яких було залучено агентом. У звіті містяться відомості про обсяг наданих компанією та/або замовником послуг за звітний місяць, фактично здійснену клієнтами оплату за ці послуги, та про витрати, пов`язані з надання клієнтам цих послуг, а також розмір агентської винагороди, розрахований замовником згідно з формулою, що її наведено в п.5.1 цього договору.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку, встановленого п. 4.3 договору та надсилання позивачу звітів про надані послуги.

Однак, суд зазначає, що якщо позивач вважає, що відповідач допустив порушення договірних зобов`язань в частині надання звітів, які є необхідними для розрахунку агентської винагороди, то позивач не був позбавлений права та можливості звернутись до відповідача в досудовому або судовому порядку з вимогою про виконання договірного обов`язку.

Більше того, таке право надане позивачу також приписами ч. 5 ст. 301 Господарського кодексу України, відповідно до якої комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

В той же час, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою (в судовому чи досудовому порядку) про надання звітів про надані послуги чи бухгалтерського витягу щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

Більше того, заявляючи клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом відмовлено ухвалою від 10.08.2023, позивач також не просив витребувати у відповідача звіти про надані послуги, чи документи, визначені п. 5.1 договору, які необхідні для визначення розміру агентської винагороди.

Таким чином, розрахунок заборгованості, яку позивач просить стягнути, здійснений без урахуванням показників, визначених п. 5.1 договору та без підтвердження належними та допустимими доказами, на підставі яких він здійснений.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 322021,80 грн за період лютого та березня 2023 на момент вирішення спору не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 322021,80 грн заборгованості.

Щодо наданого позивачем електронного листування, то суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зазначила таке: "процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах. ".

Суд зазначає, що електронне листування, надане позивачем, за відсутності в матеріалах справи будь-яких інших первинних документів, не підтверджує факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у заявленому позивачем розмірі.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права та можливості повторно звернутися за захистом своїх прав з відповідним позовом, зазначивши обставини та надавши докази в обґрунтування своєї правової позиції.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ.ВІ.ПАПСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТПАНОРАМА ПЛЮС ПЛЮС" про стягнення 322021,80 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.09.2023.

Суддя С.О. Турчин