Рішення

від 13.09.2023 по справі 914/1915/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 Справа № 914/1915/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БТ ЛТД, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик, м. Львів

про стягнення 487 499, 83 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БТ ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик про стягнення 487 499, 83 грн заборгованості за неналежне виконання договору поставки № 12/22 від 26.01.2021.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 22.08.2023 судове засідання призначено на 13.09.2023.

У судове засідання 13.09.2023 позивач не з`явився, проте від його представника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та за наявними матеріалами, позив просив задовольнити.

Крім того, повідомив, що має намір подати клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з підтверджуючими документами протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Відповідач також явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Слід зазначити, що поштова кореспонденція, яка надсилалась відповідачу на його юридичну адресу та адресу директора товариства, який був підписантом договору, повернулась суду із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 12/22 від 26.01.2021 в частині оплати за поставлений товар на суму 27 169, 60 грн. Також за прострочення виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення 17 423, 61 грн інфляційних втрат, 3 529, 12 грн 3% річних та 439 377, 50 грн пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

26 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю БТ ЛТД (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю КВК Електрик (Покупець) уклали договір поставки № 12/22 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений у цьому договорі строк у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його.

Пунктом 3.2. договору визначено, що Покупець зобов`язаний провести передоплату за товар на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту виписки рахунку у розмірі 50% від загальної суми замовленого рахунку, а решту 50% доплати протягом 30 календарних днів з моменту виписки видаткових накладних.

Відповідальність сторін погоджена у розділі 5 договору, зокрема, пунктом 5.2 передбачено, що у разі прострочення сплати за товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1 (один) відсоток від несплаченої суми за кожний день протермінування.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 2/00021 від 26.02.2021 на суму 154 339, 20 грн.

Відповідач 26.02.2021 оплатив 50% вартості, зазначеної у рахунку, що підтверджено платіжною інструкцією № 115 на суму 77 169, 60 грн.

15 березня 2021 року позивач поставив відповідачу товар на суму 154 339, 20 грн, що підтверджено видатковою накладною № 38.

Надалі відповідач 30.11.2021 сплатив позивачу 25 000, 00 грн та 13.06.2023 на суму 25 000, 00 грн.

12 травня 2023 року позивач скерував відповідачу вимогу про сплату боргу, проте відповіді на неї матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач оплатив товар частково, позивач просив стягнути з нього 27 169, 60 грн основоного боргу, 17 423, 61 грн інфляційних втрат, 3 529, 12 грн 3% річних та 439 377, 50 грн пені.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторони 26.01.2021 уклали договір поставки № 12/22 та на його виконання належним чином оформили видаткову накладну від 15.03.2021 на суму 154 339, 20 грн. Жодних зауважень видаткова накладна не містить.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у пункті 3.2 договору погодили, що покупець здійснює 50% передоплати за товар впродовж 3 календарних днів з моменту виписки рахунку, решта 50% - протягом 30 календарних днів з моменту виписки видаткових накладних.

Відповідач своєчасно здійснив передоплату на суму 77 169, 60 грн.

Видаткова накладна підписана сторонами 15.03.2021, тобто останній день для доплати решти 50% - 14.04.2021.

Проте відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 27 169, 60 грн не виконав, а проплати на суму 50 000, 00 грн здійснював з порушенням строку.

Враховуючи викладене, позивач підтвердив, а відповідач не спростував наявність основної заборгованості на суму 27 169, 60 грн.

Тому позовні вимоги в частині заявленого до стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач заявив до стягнення 439 377, 50 грн пені, нарахованої з 14.03.2021 по 15.06.2023 на суму 27 169, 60 грн та з 14.03.2021 по 13.06.2023 на суму 25 000, 00 грн із застосуванням відсоткової ставки, передбаченої у договорі 1%.

Проте суд не погоджується ні з заявленим позивачем періодами нарахувань, ні із застосованим розміром пені, враховуючи таке.

Початком нарахування позивач визначив 14.03.2021, в той час, як видаткова накладна підписана сторонами 15.03.2021, а строк для доплати 50% - 30 календарних днів. Тобто прострочення оплати настало лише 15.04.2021.

Також при здійсненні розрахунку позивач не врахував положення статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», якою встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач не врахував, що дата оплати 13.06.2023 на суму 25 000, 00 грн в розрахунок не включається.

Тому здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення підлягає 37 244, 98 грн (19 450, 46 грн пені, нарахованої з 15.04.2021 по 15.06.2023 на суму 27 169, 00 грн; 17 794, 52 грн пені, нарахованої з 15.04.2021 по 12.06.2023).

У задоволенні решти пені слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 17 423, 61 грн інфляційних втрат, нарахованих з квітня 2021 року по травень 2023 року та 3 529, 12 грн 3% річних, нарахованих з 14.03.2021 по 13.06.2023.

Перевіривши розрахунки, суд встановив, що позичав неправильно визначив періоди нарахувань та безпідставно врахував день оплати в розрахунок.

Тому до стягнення з відповідача підлягає 3 389, 86 грн 3% річних (1 768, 63 грн 3% річних, нарахованих з 15.04.2021 по 15.06.2023 на суму 27 169, 00 грн; 1 621, 23 грн 3% річних, нарахованих з 15.04.2021 по 12.06.2023).

У задоволенні решти нарахованих 3% річних слід відмовити.

Також здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що фактично сума інфляційних втрат становить більше. Однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення підлягає 17 423, 61 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КВК Електрик (місцезнаходження: 79024, Львівська обл., вул. Промислова, будинок 50/52, офіс 18, ідент. код: 39159095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БТ ЛТД (місцезнаходження: 79044, місто Львів, вул. Сміливих, будинок 28 А, квартира 23, ідент. код: 42537241) 85 228, 05 грн, з яких: 27 169, 60 грн основного боргу, 17 423, 61 грн інфляційних втрат, 3 389, 86 грн 3% річних, 37 244, 98 грн пені, а також 1 278, 42 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.09.2023.

Суддя Галамай О.З.