Постанова

від 13.09.2023 по справі 278/3388/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 278/3388/20

провадження № 61-3417св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої - ОСОБА_3 ;

треті особи: служба у справах дітей Житомирської міської ради, реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, звернулася до суду з позовом, предмет якого відповідно до заяви від 13 травня 2021 року було змінено, до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: служба у справах дітей Житомирської міської ради, реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції, про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою, витребування частини земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 січня 2020 року їй належить на праві спільної часткової власності 1/2 ідеальних часток садового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 листопада 2018 року та договору дарування 4/9 часток садового будинку від 07 грудня 2018 року. Іншим співвласником цього садового будинку на підставі договору дарування від 02 травня 2019 року є ОСОБА_3 . Згідно з інформаційних даних з реєстру речових прав за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку під цим будинком, площею 0,0456 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297.

Вказана земельна ділянка була подарована ОСОБА_3 її племінницею - ОСОБА_5 , яка, у свою чергу, отримала у дарунок цю земельну ділянку і садовий будинок від ОСОБА_2 за договором дарування від 07 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С. Л.

Первинна реєстрація права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ «Черемушки» була здійснена за ОСОБА_2 01 лютого 2018 року згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2017 року № 66714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 у порядку відведення.

ОСОБА_1 вважала, що рішення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у формі наказу від 11 грудня 2017 року № 66714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» є незаконним і таким, що підлягає частковому скасуванню відповідно до положень статей 120, 125 ЗК України, так як особа, яка набула право власності на частину будівлі або споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. У випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Позивачка вважала, що вказана обставина позбавила її, як власника 1/2 частини садового будинку, права володіти та користуватися належною їй частиною земельної ділянки. Оскільки спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 у СТ «Черемушки» вже набула ознак об`єкта права власності, про що свідчить наявність кадастрового номера та реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, єдиним способом для відновлення становища, яке існувало раніше, є пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_3 , у порядку статті 388 ЦК України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2017 року № 66714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва та надано одноосібно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,0456 га, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297, для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради, СТ «Черемушки», ділянка № НОМЕР_1 , у частині пункту 2 щодо передачі у власність ОСОБА_2 5/9 частин цієї земельної ділянки;

- витребувати з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 5/9 ідеальних частин земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ «Черемушки» Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області для індивідуального садівництва, площею 0,0456 га, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297;

- припинити право власності ОСОБА_3 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі відомостей про право власності ОСОБА_3 права власності на 5/9 ідеальних часток земельної ділянки, загальною площею 0,0456 га, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297, для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради, СТ «Черемушки», ділянка № НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2017 року № 6-6714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,0456 га, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297, для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради, садове товариство «Черемушки», ділянка № НОМЕР_1 , у частині пункту 2 щодо передачі у власність ОСОБА_2 5/9 ідеальних часток цієї земельної ділянки.

Припинено право власності ОСОБА_3 шляхом скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у державному земельному кадастрі відомостей про право власності за ОСОБА_3 на 5/9 ідеальних часток земельної ділянки, загальною площею 0,0456 га, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297, для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради, садове товариство Черемушки», ділянка № НОМЕР_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції на підставі положень статей 120, 125 ЗК України, виходив із того, що частка ОСОБА_2 у праві власності на садовий будинок АДРЕСА_2 ідеальних часток будинку, тому і земельну ділянку під цим будинком вона б мала отримати у спільну часткову власність у такому самому розмірі, що і на будинок, тобто у розмірі 4/9 частини. Оспореним наказом ГУ Дергеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2017 року № 6-6714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0456 га, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297, а не у розмірі 4/9 частин земельної ділянки, тому вказаний наказ є незаконним та підлягає скасуванню. ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, щодо неї у частині п`ятій статті 22, статті 120 ЗК України існує обмеження для набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, але не у порядку спадкування.

Оскільки рішення про державну реєстрацію прав, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, підлягає скасуванню, то до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації таких прав. Отже, вимога позивачки про припинення права власності ОСОБА_3 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі відомостей про право власності ОСОБА_3 права власності на 5/9 ідеальних часток земельної ділянки, загальною площею 0,0456 га, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297, підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні вимог про витребування майна, суд першої інстанції послався на те, що віндикація може застосовуватись лише

у випадку доведення позивачем свого права власності на спірне майно. Проте позивачкою не доведено право власності на частку спірної земельної ділянки належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим така вимога не може бути задоволена.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в особі законного представника - ОСОБА_5 , задоволено.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року у частині задоволених вимог ОСОБА_1 скасовано

та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. У решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду в частині задоволених вимог ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні позову в цілому, апеляційний суд виходив із того, що на момент набуття позивачкою права власності на частки садового будинку ніхто з попередніх власників цих часток: ні мати позивачки - ОСОБА_6 (спадкодавець), ні її брат - ОСОБА_7 (сторона за договором дарування від 07 грудня 2018 року) не мали у власності чи у користуванні спірної земельної ділянки, кадастровий номер 1822083000:07:001:1297. У зв`язку з цим до спірних правовідносин суд першої інстанції помилково застосував положення статті 120 ЗК України, замість положень статті 377 ЦК України.

Крім цього, спірна земельна ділянка має цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, належить до земель сільськогосподарського призначення. Водночас обсяг прав громадянина на отримання земельної ділянки для садівництва залежить від його громадянства. Згідно з положеннями ЗК України лише громадяни України мають право на отримання земельних ділянок у власність для ведення садівництва. Що стосується іноземних громадян та осіб без громадянства, то вони можуть використовувати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва лише на умовах оренди і лише в одному випадку - у разі спадкування таких ділянок, у тому числі ділянок, наданих для садівництва.

Враховуючи, що позивачкою не доведено, а судом на підставі наявних у справі доказів не встановлено, що остання набула право власності на земельну ділянку за вказаними вище правочинами, а лише могла б мати право користування (оренди), суд першої інстанції безпідставно задовольнив її позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2017 року № 6-6714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» та припинення права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, оскільки ОСОБА_1 не має законодавчо визначених підстав для володіння земельною ділянкою з призначенням - для ведення індивідуального садівництва, відповідно її права не є порушеними, а задоволення таких вимог не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою.

Вимога про витребування майна нерозривно пов`язана з наявністю права власності на це майно у особи, яка звертається за захистом своїх порушених прав. Позивачкою не доведено право власності на частку спірної земельної ділянки належними та допустимими доказами. При цьому позивачка не може мати у власності землі сільськогосподарського призначення, оскільки така, відповідно до наданих сторонами доказів, не увійшла до складу спадщини та не створює підстав для виникнення

у позивачки права захисту на цю землю.

Апеляційний суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Житомирського районного суду Житомирської області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої - ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей Житомирської міської ради, реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції, про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження документації із землеустрою, витребування частини земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 липня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 362/2707/19 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є. В., про визнання недійсними договорів дарування, скасування їх державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року(провадження № 14-21цс22).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено, оскільки обставини, за яких касаційне провадження у справі було зупинено, усунуто.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не застосували положення статті 120 ЗК України, які закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Крім того, при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда. Зазначене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, яка є незмінною.

Таким чином, право ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки під садовим будинком виникло у зв`язку з виникненням права власності на частину садового будинку, який вона успадкувала після смерті батька - ОСОБА_12 - на його 1/3 ідеальних часток згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 грудня 2012 року, а в подальшому на 1/9 частину будинку після смерті матері - ОСОБА_6 . Отже, частка ОСОБА_2 у праві власності на садовий будинок, що розташований у СТ «Черемушки» на земельній ділянці № НОМЕР_1 , складала 4/9 ідеальних часток будинку, а відтак, і земельну ділянку під будинком вона мала отримати у спільну часткову власність у тому самому розмірі, що і на будинок. Це саме стосується й позивачки, оскільки остання має право на земельну ділянку під садовим будинком пропорційно до її частки у праві власності на будівлю. Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2017 року № 6-6714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» негативно вплинуло на оборотоздатність нерухомого майна, яке перебуває у власності позивачки, оскільки відокремило земельну ділянку від будівлі, що позбавило позивачку права на відчуження цього майна.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 в особі законного представника - ОСОБА_5 на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову є законним та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивачка не має законного права на володіння земельною ділянкою відповідно до положень статті 120 ЗК України, оскільки є громадянкою іноземної держави, яким відповідно до статті 22 ЗК України не можуть передаватись у власність землі сільськогосподарського призначення. З підстав, визначених у статті 81 ЗК України, позивачка також не набула права власності на спірну земельну ділянку, тому її права на неї ніяким чином не можуть бути порушені. Водночас ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування, який є чинним і в судовому порядку недійсним не визнавався.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/9 частки садового будинку АДРЕСА_1 , 1/3 частки якого належала на праві власності спадкодавцю - ОСОБА_6 , матері ОСОБА_1 .

Свідоцтво про право на спадщину на 1/9 частку вказаного садового будинку видано ОСОБА_2 10 листопада 2017 року.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/9 частку вказаного садового будинку ще не видано (т. 1, а. с. 16).

Відповідно до договору дарування 4/9 часток садового будинку від 07 грудня 2018 року ОСОБА_7 передав безоплатно у власність (подарував) сестрі - ОСОБА_1 4/9 частки вищевказаного садового будинку (т. 1, а. с. 19).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстроване право приватної спільної часткової власності на 1/9 частку садового будинку АДРЕСА_1 , 1/3 частина якого на праві власності належала матері позивачки - ОСОБА_6 , як спадкодавцю, та отримана позивачкою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23 листопада 2018 року, а 4/9 брату позивачки - ОСОБА_7 , яка подарована їй відповідно до договору дарування 4/9 садового будинку від 07 грудня 2018 року (т. 1, а. с. 9-15).

ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2017 року № 6-6714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» вирішено:

- затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_2 на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради, СТ «Черемушки», ділянка № НОМЕР_1 ;

- надати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,0456 га (кадастровий номер 1822083000:07:001:1297) для індивідуального садівництва (01.05) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Житомирського району, за межами населених пунктів Іванівської сільської ради, СТ «Черемушки», ділянка № НОМЕР_1 ;

- приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав;

- земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 20, 91, 103 ЗК України та інших нормативно-правових актів (т. 1, а. с. 22).

Згідно з договором дарування частини житлового будинку, укладеного 02 травня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Демецькою С. В. та зареєстрованим у реєстрі за № 4156, остання прийняла у власність (дар) 4/9 ідеальних частин садового будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 67-68).

02 травня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,0456 га, яка розташована за адресою: СТ «Черемушки» Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, земельна ділянка № НОМЕР_1 ; цільове призначення: для індивідуального садівництва; кадастровий номер земельної ділянки: 1822083000:07:001:1297. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Демецькою С. В. та зареєстрований у реєстрі за № 4157 (т. 1, а. с. 70-73).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 -підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Частиною третьою статті 388 ЦК України визначено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право володіння.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (див., наприклад, постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15, провадження № 14-190цс20, від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65цс22, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, провадження № 14-96цс21.

У частині першій статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 зазначеного Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, провадження № 14-47цс20; від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, провадження № 12-37гс21; від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, провадження № 14-91цс20.

З огляду на вказане доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про те, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення статті 120 ЗК України, які закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, є правильними.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Крім того, при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда. Зазначене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, яка є незмінною.

Право ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки під садовим будинком виникло у зв`язку з виникненням права власності на частину садового будинку, який вона успадкувала після смерті батька - ОСОБА_12 - на його 1/3 ідеальних часток згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 грудня 2012 року, а в подальшому на 1/9 частину будинку після смерті матері - ОСОБА_6 . Отже, частка ОСОБА_2 у праві власності на садовий будинок, що розташований у СТ «Черемушки» на земельній ділянці № НОМЕР_1 , складала 4/9 ідеальних часток будинку, а відтак, і земельну ділянку під будинком вона мала отримати у спільну часткову власність у тому самому розмірі, що і на будинок. Це саме стосується й ОСОБА_1 , оскільки остання має право на земельну ділянку під садовим будинком пропорційно до її частки у праві власності на будівлю.

Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 грудня 2017 року № 6-6714-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» негативно вплинуло на оборотоздатність нерухомого майна, яке перебуває у власності позивачки, оскільки відокремило земельну ділянку від будівлі, що позбавило позивачку права на відчуження цього майна.

Апеляційний суд на зазначене вище належної уваги не звернув та не врахував, що протиправними діями відповідачів порушено права позивачки на належне їй на праві власності нерухоме майно, оскільки вона позбавлена можливості користуватися частиною садового будинку, земельна ділянка під яким передана у власність ОСОБА_2 .

Крім того, при новому розгляді справи суду слід звернути увагу на правові позиції Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від16 червня 2020 року у справі № 372/266/15, провадження № 14-396цс19; від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8цс21, щодо ефективного способу захисту порушеного права, а саме щодо необхідності скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Посилання апеляційного суду, що позивачка є громадянкою російської федерації, а спірна земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення саме по собі не є підставою для відмови в позові, так як нормами ЗК України передбачено строк і порядок відчуження цих земель, набутих іноземцем.

Вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення

для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального

права, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або

(та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2022 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець