Постанова

від 18.09.2023 по справі 0907/2-2747/2011

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 0907/2-2747/2011

провадження № 61-4511св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ВТБ Банк» Шібель Віталій Іванович, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоформула-ІФ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2021 року під головуванням судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мальцевої Є. Є., Томин О. О. у справі за заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула-ІФ» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій зазначало, що Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 14 червня 2011 року задовольнив позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоформула-ІФ» (далі - ТОВ «Автоформула-ІФ») про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнув у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Автоформула-ІФ» на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07 в розмірі 1 781 478 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 15 лютого 2021 року заяву представника АТ «Універсал Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі № 0907/2-2747/2011 за позовом АТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Автоформула-ІФ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив.

Замінив сторону стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа у справі № 0807/2-2747/2011, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Автоформула-ІФ» на користь ПАТ «ВТБ Банк» - 1 781 478 грн заборгованості за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07-СК, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, з первинного кредитора - ПАТ «ВТБ Банк» на нового кредитора його правонаступника АТ «Універсал Банк», як правонаступника з правом грошової вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Автоформула-ІФ».

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2021 року без змін.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявник довів факт набуття ним права вимоги, оскільки у зв`язку з відступленням права вимоги заборгованості за договором від 21 жовтня 2020 року відбулася заміна кредитора з ПАТ «ВТБ Банк»на АТ «Універсал Банк» у зобов`язанні за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07-СК та за договорами поруки від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07-ДП1 і від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07-ДП2.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Савчук Р. Р. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для заміни стягувача, оскільки не врахували, що на момент звернення до суду із заявою про заміну сторони, виконавче провадження № НОМЕР_1 відносно ОСОБА_2 було завершене головним державним виконавцем Гнатюком В. Я. 19 вересня 2017 року згідно з пунктом 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто з моменту припинення зобов`язання ОСОБА_2 перед кредитором ПАТ «ВТБ Банк» та закінчення виконавчого провадження, припиняються також зобов`язання поручителя ОСОБА_2 .

Аргументом касаційної скарги також є те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 та від 18 січня 2022 року у справі № 34/425.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 0907/2-2747/2011 з місцевого суду.

06 червня 2023 року справа № 0907/2-2747/2011 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 14 червня 2011 року задовольнив позовні вимоги ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Автоформула-ІФ» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнув в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Автоформула-ІФ» на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 16.76-50/07 від 18 жовтня 2007 року в розмірі 1 781 478 грн, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (а. с. 70, 71).

На виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 0907/2-2747/2011 року, 06 вересня 2011 року було видано виконавчі листи по кожному боржнику, які в подальшому AT «ВТБ Банк» пред`явлено на виконання до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Івано-Франківський міський суд ухвалою від 17 вересня 2020 року заяву АТ «ВТБ Банк» задовольнив. Видав дублікат виконавчого листа у справі № 0907/2-2747/2011, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 06 вересня 2011 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Автоформула ІФ» на користь ПАТ «ВТБ Банк» 178 1478 грн заборгованості за кредитним договором 16.76-50/07-СК від 18 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ ВТБ Банк, в подальшому назву якого змінено на ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 , 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи щодо боржника ТОВ «Автоформула ІФ». Поновив строк для пред`явлення дублікату виконавчого листа у справі № 0907/2-2747/2011 як такий, що пропущений з поважних причин.

21 жовтня 2020 року між АТ «ВТБ Банк» від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ Банк» Стрюкової І. О. та АТ «Універсал Банк» уклали договір № 75-РБ про відступлення права вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрований в реєстрі № 1223.

За умовами цього договору АТ «ВТБ Банк» відступило AT «Універсал Банк», а AT «Універсал Банк», як новий кредитор набуло право вимоги AT «ВТБ Банк» до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1, додатку № 2, та додатку № 3 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання послуг) та/або договорами поруки та/або ми іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору.

В додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги за порядковим номером 237 відступлено право вимоги за кредитним договором № 16.76-50/07-СК від 18 жовтня 2007 року з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків.

В додатку № 3 договору про відступлення права вимоги за порядковими номерами 237 та 238 відступлено право вимоги за договорами поруки: № 16.76-50/07-ДП1 від 18 жовтня 2007 року, що укладений з ОСОБА_1 з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків та № 16.76-50/07-ДП2 від 18 жовтня 2007 року, що укладений з ТОВ «Автоформула-ІФ» з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків відповідно.

21 жовтня 2020 року внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно об`єкта нерухомого майна щодо наступного іпотекодержателя з AT «ВТБ Банк» на АТ «Універсал Банк».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

У справі, яка переглядається, заявник просив суд замінити стягувача з АТ «ВТБ Банк» на AT «Універсал Банк».

Судами у цій справі встановлено, що відповідно договору про відступлення права вимоги та додатків до нього від АТ «ВТБ Банк» до AT «Універсал Банк» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Автоформула -ІФ»

Відповідно до матеріалів справи виконавчі провадження станом на 24 листопада 2020 року стосовно боржника ОСОБА_1 - відкрито, стосовно ОСОБА_2 -завершено.

Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.

Таким чином, встановивши, що АТ «ВТБ Банк» відступило AT «Універсал Банк» право вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Доводи касаційної скарги про те, що виконавче провадження у цій справі закінчено у зв`язку із його виконанням є необґрунтованими, оскільки закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи у межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15) та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) а також правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 232/5635/12.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 та від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц, щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою.

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій наведеним висновкам Верховного Суду не суперечать.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров