Постанова

від 19.09.2023 по справі 296/8975/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/8975/22 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Галацевич О.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/8975/22 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, за апеляційними скаргами представника Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Шмата Руслана Петровича та приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н.М. в м. Житомир,

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на свою користь 17255,64 грн страхового відшкодування; - стягнути з Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на свою користь 16596,18 грн майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП; - стягнути з відповідачів на свою користь понесені витрати по сплаті судового збору, витрати на проведення автотоварознавчої експертизи, витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що 08 липня 2022 року у м. Житомирі по вул. І. Кочерги поблизу будинку №24 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі його транспортного засобу Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням та транспортного засобу Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Житомирській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, який перебував під керуванням ОСОБА_2 . Вказує, що внаслідок ДТП його автомобіль Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, а йому, як власнику завдано майнової шкоди. Стверджує, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2022 року по справі №296/4128/22 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №208740701. Стверджує, що після огляду пошкодженого в ДТП його транспортного засобу Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , йому було повідомлено про те, що сума страхового відшкодування, яку ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» готова виплатити, становить близько 22120,00 грн., однак, з такою сумою страхового відшкодування він не погодився, тому для встановлення дійсної вартості матеріального збитку замовив проведення автотоварознавчої експертизи. Вказує, що відповідно до експертного висновку автотоварознавчої експертизи №2869 від 25.07.2022, складеного судовим експертом Землюком В.В., вартість матеріального збитку, завданого йому, як власнику автомобіля Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 96 716,77 грн., що включає в себе вартість відновлювального ремонту автомобіля 80 120,59 грн та величину втрати товарної вартості в сумі 16 596,18 грн.

Вказує, що він звертався до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявами про виплату страхового відшкодування, розрахованого у відповідності до вищевказаного експертного висновку автотоварознавчої експертизи. Зазначає, що 30.08.2022 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» йому виплачено 54 677,24 грн у якості страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком. Стверджує, що в перегляді суми страхового відшкодування та виплаті її згідно вказаного експертного висновку йому було відмовлено, а тому він звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із вимогою повідомити про підстави прийняття рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 54 677,24 грн та надати документи, що слугували підставою для його прийняття. У відповідь на заяву ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надало звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №2294 від 05.08.2022. Зазначає, що відповідно до звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 60703,24 грн., однак, він вважає, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №2294 від 05.08.2022, на підставі якого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування, виконано з порушенням нормативно-правових актів, що регламентують порядок його виконання. Вважає, що у експертному висновку автотоварознавчої експертизи №2869 від 25.07.2022, складеного судовим експертом Землюком В.В. викладено повний, об`єктивний та економічно обґрунтований розрахунок вартості завданого матеріального збитку, а тому є всі підстави для стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» недоплаченої суми страхового відшкодування у сумі 17 255,64 грн.

Зазначає, що відповідно до експертного висновку автотоварознавчої експертизи №2869 від 25.07.2022 вартість матеріального збитку, завданого йому, як власнику автомобіля Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 96 716,77 грн, що включає в себе вартість відновлювального ремонту автомобіля 80 120,59 грн та величину втрати товарної вартості у сумі 16 596,18 грн. Вказує, що транспортний засіб Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить Житомирській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, тому вважає, що є всі підстави для стягнення з Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у судовому порядку майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, а саме величини втрати товарної вартості ушкодженого автомобіля, оскільки відшкодування майнової шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, через те, що ця частина майнової шкоди не покривається страховим відшкодуванням. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити його позов в повному обсязі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 17255,64 грн страхового відшкодування. Стягнуто із Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 16596,18 грн майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі по 496,20 грн з кожного, витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі по 2250,00 грн з кожного, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2500,00 грн з кожного.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Шмат Р.П. та ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подали апеляційні скарги, у яких просять його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Шмат Р.П. зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатацію якості транспортного засобу. Зазначає, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №208740701, то майнова шкода повинна бути відшкодована страховою компанією в межах страхового ліміту. Вказує, що в експертному висновку атотоварознавчої експертизи №2869 від 25.07.2022 передбачено групу деталей, які згідно методики не нараховуються на величину втрати товарної якості КТЗ, а тому враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2023 року в частині заявлених позовних вимог до Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги до ПАТ «УСК «Княжа ВІГ» суд першої інстанції відхилив звіт про визначення вартості матеріального збитку №2294 від 05.05.2022 та не навів мотиви такого відхилення. Зазначає, що сума страхового відшкодування у розмірі 54677,24 грн була виплачена на користь ОСОБА_1 . Стверджує, що у відповідача відсутній обов`язок приймати до уваги наданий позивачем звіт №2869 від 25.07.2022, оскільки законом визначений вичерпний перелік випадків, коли потерпілий має право самостійно обирати експерта для визначення розміру збитків. Звертає увагу на те, що відповідачем у передбачений законом строк було організовано огляд транспортного засобу, про що складено відповідний акт огляду та здійснено страхове відшкодування. Вважає, що позивач помилково визначив страховика у статусі відповідача, а тому позовні вимоги щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування повинен був направити виключно до особи, яка винна у пошкодженні транспортного засобу. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2023 року в частині заявлених позовних вимог до ПАТ «УСК «Княжа Вієнна» та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , також просить стягнути на користь товариства 10000 грн витрат на правову допомогу.

19 липня 2023 року на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , у якому просить апеляційну скаргу Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2023 року залишити без змін. Зазначає, що методикою передбачено, що величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується у випадку заміни окремих складників, що не потребують фарбування, проте у експертному висновку автотоварознавчої експертизи №2869 від 25.07.2022 зазначено про необхідність фарбування деяких деталей та про наявність пошкоджень складових кузова, а тому визначення величини втрати товарної вартості КТЗ здійснено відповідно до вимог методики. Враховуючи викладене просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та стягнути з Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу.

Також, 05 вересня 2023 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2023 року залишити без змін. Зазначає, що на підтвердження доводів позовної заяви позивачем додано копію експертного висновку автотоварознавчої експертизи №2869 від 25.07.2022, який відповідає вимогам ст.106 ЦПК України. Звертає увагу на те, що стороною позивача надано до суду саме висновок експерта, а не звіт про оцінку. Вказує, що у сторони відповідача було право заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, проте таким правом відповідач не скористався. Стверджує, що звіт про визначення вартості матеріального збитку №2294 від 05.08.2022 виконаний не працівником страховика, не експертом або юридичною особою в штаті якої є експерт, а суб`єктом оціночної діяльності, чим порушено вимоги чинного законодавства. Зазначає, що ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» є належним відповідачем по даній справі в частині стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Вказує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах чинного законодавства, а також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст.369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судомпершої інстанції,що ОСОБА_2 08.07.2022о 18год 16хв ум.Житомирі повул.І.Кочерги,поблизу будинку№24,керуючи автомобілемRenaultSandero,номерний знак НОМЕР_2 ,рухаючись заднімходом невпевнився вбезпеці таскоїв зіткненняз транспортнимзасобом NissanLeaf,номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався позаду, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 19.08.2022 по справі №296/4128/22, яка набрала законної сили 30.08.2022 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Транспортний засіб Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Транспортний засіб Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності Житомирській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

На час скоєння ДТП 08.07.2022 транспортним засобом Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з Житомирською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, що підтверджується копією листа від 01.12.2022 №281 та копією наказу від 14.09.2022 №465-к «Про продовження контракту з ОСОБА_2 ».

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №208740701.

Вбачається, що 26.07.2022 та 26.08.2022 ОСОБА_1 звертався до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявами про виплату страхового відшкодування у відповідності до розміру, визначеного в експертному висновку автотоварознавчої експертизи №2869 від 25.07.2022.

Як вбачається зі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_1 , від 05.08.2022, замовником кого є ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі виконаних досліджень та рекомендацій вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_1 , дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ 60703,24 грн.

30.08.2022 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплачено на рахунок ОСОБА_1 54677,24 грн у якості страхового відшкодування за страховим випадком, що підтверджується копією довідки АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до експертного висновку №2869 автоварознавчої експертизи автомобіля Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 25.07.2022, здійсненого за замовленням ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження його в ДТП становить 96 712,77 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 80 120,59 грн; величина втрати товарної вартості автомобіля Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 16 596,18 грн.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо доводів апеляційної скарги Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом вказаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи вищевикладене, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто, величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №426/16825/16-ц зазначено наступні висновки щодо застосування норм права: «Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу підлягає стягненню з відповідача як володільця транспортного засобу.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Однак, представником Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Шматом Р.П. наданий висновок автотоварознавчої експертизи №2869 від 25.07.2022, яким визначено розмір майнової шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу у розумінні процесуального закону не спростований.

Щодо доводів апеляційної скарги акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» посилалося на сплату позивачу страхового відшкодування з урахуванням його розміру, що склало 54677,24 гривень.

Між тим, за результатами проведених експертиз було визначено вартість матеріального збитку, який значно перевищував сплачену позивачеві суму страхового відшкодування.

Фактично про незгоду ОСОБА_1 з визначеною сумою страхового відшкодування свідчить характер дій останнього, який звернувся із заявою до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а також звернення до експерта для проведення оцінки матеріального збитку, завданого після аварійного пошкодження належного позивачу автомобіля, за наслідками якої було встановлено таку суму у значно більшому розмірі, ніж виплачено страхового відшкодування.

Згідно положень ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Отже, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі, який було встановлено висновком автотоварознавчої експертизи, з вирахуванням раніше сплаченої суми страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного врахування судом першої інстанції висновків автотоварознавчої експертизи №2869 від 25 липня 2022 року не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів вважає правильним, таким що відповідає фактичним обставинам справи висновок проведеної по справі автотоварознавчої експертизи, яким встановлено вартість матеріального збитку, завданого позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, встановлений обов`язок відповідача по відшкодуванню заподіяної з вини ОСОБА_2 шкоди, завданої забезпеченим транспортним засобом - автомобілем Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , підлягає відшкодуванню у повному обсязі у межах страхового відшкодування.

Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скаргах доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційних скарг не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу заявлений ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Відповідно до роз`яснень п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 ОСОБА_4 заявлено про стягнення з апелянта витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу.

На підтвердження понесених витрат представником ОСОБА_1 ОСОБА_4 надано: орієнтовний перелік послуг, що надаватимуться за договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.11.2022; квитанція про оплату послуг адвоката в сумі 2000 грн.; акт виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.11.2022, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 надано наступну правову допомогу: складання та подання (направлення) відзиву на апеляційну скаргу 4 год/2000 грн.; ордер від 18.07.2023.

Колегія суддів приймає вказані документи в якості доказів на підтвердження виконання адвокатом Остапенко С.О. робіт на підставі договору від 16.11.2022, а також на підтвердження вартості наданих адвокатом послуг на загальну суму 2000 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у вигляді складення відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 2000 грн є співмірною зі складністю справи та самим актом про виконані роботи, оскільки апеляційні скарги Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, зазначена сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Стягнення витрат на правову допомогу заявлений ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» колегія суддів не вирішує, оскільки апеляційна скарга ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишається без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Шмата Руслана Петровича та приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 травня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 по 1000 грн з кожного судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді