Рішення

від 10.10.2007 по справі 14/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  14/223

10.10.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест - сервіс"

до                     Закритого акціонерного товариста  "Ідеалуче"

про                    стягнення 371 378,14 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Шестернін В.Д. –предст. (дов.№б/н від 07.03.2007р.)

Від відповідача: не з”явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з відповідача 371 378,14 грн. штрафу по договору поставки №18/06/06 від 16.06.2006р., а також понесених судових витрат.

26.02.2007р. суддею господарського суду Волинської області порушено провадження у справі №03/26-38 та призначено її розгляд на 12.03.2007р.

12.03.2007р. розгляд справи №03/26-38 було відкладено та призначено на 26.03.2007р.

26.03.2007р. у відповідності до ст.77 ГПК України у справі було оголошено перерву до 02.04.2007р.

02.04.2007р. розгляд справи №03/26-38 було відкладено та призначено на 16.04.2007р., а 16.04.2007р. на 26.04.2007р.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.04.2007р. справу №03/26-38 було передано за підсудністю до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

14.05.2007р. ухвалою господарського суду міста Києва справу №03/26-38 прийнято до свого провадження суддею господарського суду міста Києва Калатай Н.Ф., присвоєно їй реєстраційний номер 14/223 та призначено її до розгляду на 01.06.2007р.

01.06.2007р. у відповідності до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено та призначено на 31.07.2007р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.08.2007р. справу №14/223 передано для розгляду по суті судді цього ж суду Станіку С.Р.

Ухвалою від 08.08.2007р. суддею Станік С.Р. прийнято вищевказану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 19.09.2007р.

Ухвалою від 19.09.2007р. у відповідності до ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено та призначено на 10.10.2007р.

В судовому засіданні 10.10.2007р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовільнити у повному обсязі.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 08.08.2007р. та 19.09.2007р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав і в судові засідання 19.09.2007 р. та 10.10.2007р. представник відповідача не з'явився. Через канцелярію господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи№14/223, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю“Інвест-Сервіс”, в якості покупця з однієї сторони, та Закритим акціонерним товариством „Ідеалуче”, в якості постачальника, з –другої, було укладено договір поставки № 18/06/06 від 16.06.2006р., згідно з п. 1.1 якого, постачальник у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов”язався прийняти і оплатити світлотехнічну та електротехнічну продукцію.

Згідно з п.4.2. цього ж договору загальна вартість товару та порядок його поставки визначаєтья наступним чином: товар на суму 550 555,91 грн. поставляється першою партією, а товар на суму 124 208,82 грн. –поставляється другою партією. Разом 674 764,73 грн.

Відповідно до п.5.1. цього ж договору строк поставки товару становить 40 (сорок) календарних днів з моменту здійснення передоплати відповідно до п.6.2. даного договору.

Пунктом 6.2. вказаного договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються в наступному порядку:

-          передоплата у розмірі 60% від вартості товару, визначеної в п.4.2. даного договору, протягом 3-х банківських днів, з моменту підписання цього договору;

-          остаточний розрахунок в розмірі 40% від вартості товару, визначеної в п.4.2. даного договору, протягом 3-х банківських днів з моменту повної поставки товару, визначеної у п.4.2. даного договору.

Таким чином судом встановлено, що оскільки договір було укладено між сторонами 16.06.2006р., позивач повинен був здійснити попередню оплату товару у відповідності до вимог п.6.2 вищезазначеного договору у строк до 21.06.2006р. включно. Розмір попередньої оплати згідно з п.п. 4.2., 6.2. цього ж договору, згідно з розрахунком суду складав 404 858,83 грн. (674 764,73 грн. (п.4.2. даного договору) *60/100=404 858,83 грн.).

Позивачем було здійснено попередню оплату товару наступним чином:

платіжним дорученням №154 від 21.06.2006р. на суму 100 000 грн.;

платіжним дорученням №155 від 22.06.2006р. на суму 100 000 грн.;

платіжним дорученням №165 від 07.07.2006р. на суму 20 000 грн.;

платіжним дорученням №165 від 12.07.2006р. на суму 110 000 грн.;

платіжним дорученням №166 від 12.07.2006р. на суму 25 817,22 грн.;

платіжним дорученням №167 від 12.07.2006р. на суму 23 508,07 грн.;

платіжним дорученням №168 від 12.07.2006р. на суму 25 200 грн., а всього на суму 404 525,29 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем було порушено умови договору поставки № 18/06/06 від 16.06.2006р., а саме п.6.2., у зв”язку з чим попередню оплату сплачено відповідачу невчасно та не в повному обсязі: 404 858,83 грн. –404 525,29 грн. = 333,54 грн. складає недоплата.

Відповідно до видаткових накладних, відповідачем було поставлено позивачу товар наступним чином:

видаткова накладна №РН-0000730 від 28.09.2006р. на суму 42 000 грн.;

видаткова накладна №РН-0000849 від 18.11.2006р. на суму 129 734,26 грн.;

видаткова накладна №РН-0000917 від 20.12.2006р. на суму 420 821,65 грн.;

видаткова накладна №РН-0000918 від 20.12.2006р. на суму 39 180,12 грн.;

видаткова накладна №РН-0000931 від 26.12.2006р. на суму 42 442,40 грн., однак згідно гарантійного листа відповідача №21/02/07 від 14.02.2007р. по вказаній накладній було недопоставлено товар на суму 3 858,40 грн., а тому по цій накладній було поставлено товар на загальну суму 38 584 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 670 320,03 грн., а недопоставлено товар на суму 4 444,70 грн. (згідно розрахунку суду: 674 764,73 грн. (п.4.2. договору) –670 320,03 грн. (поставлено за накладними)= 4 444,70 грн.)

Зазначені поставки товару здійснювались відповідачем із порушенням строку, який визначено у п. 5.1. цього ж договору, а саме: 40 календарних днів з моменту здійснення позивачем передоплати.

Оскільки, позивач перерахував відповідачу попередню оплату 12.07.2006р., відповідно до п.5.1. даного договору, відповідач повинен був виконати свої зобов”язання по поставці товару (п. 4.2. цього ж договору) у строк до 21.08.2007р.включно.

Перша поставка товару, відповідно до видаткових накладних відповідача була здійснена останнім 28.09.2006р., тобто з порушенням строку, визначеного у п.5.1. договору поставки № 18/06/06 від 16.06.2006р.

У п.7.2. вищезазначеного договору сторонами було погоджено, що постачальник (відповідач) за порушення строків поставки товарів, визначених на підставі цього договору зобов”язаний сплатити покупцю (позивачу) неустойку в наступному порядку:

- одноразово штраф у розмірі 50% від загальної вартості товару, визначеної у п.4.2. даного договору;

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості (визначеної у п.4.2. даного договору) несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

На день розгляду справи у суді (10.10.2007р.), відповідно до розрахунку позивача, згідно з п.7.2. договору поставки № 18/06/06 від 16.06.2006р., відповідач повинен сплатити позивачу штраф за порушення строків поставки товарів, а саме 50% від загальної вартості товару, яка визначена у п.4.2. вищевказаного договору і складає відповідно 674 764,73 грн., у сумі (674 764,73/2 * 50/100) = 337 382,36 грн.

Крім цього, у відповідності до п.7.2. вказаного договору позивачем нарахована відповідачу пеня за кожен день прострочення виконання зобов”язання у розмірі 33 995,78 грн.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Цією ж статтею визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу, а до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статею 266 Господарського кодексу України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками, а загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 175 частиною 1 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 691 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару та покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму та до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодесу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 623 частиною 1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник :господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що відповідач свої обов'язки за вказаним договором поставки виконав з порушенням строку виконання зобов”язань, передбачених п.5.1. договору, а тому назване порушення відповідно до п.7.2. вищезазначеного договору тягне для відповідача негативний наслідок, у вигляді стягнення з Закритого акціонерного товариства „Ідеалуче” договірної санкції у вигляді 50 (п”ятдесят) відсоткового штрафу від загальної вартості товару, у зв'язку з чим судом визнається вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу, передбаченої пунктом 7.2 договору поставки № 18/06/06 від 16.06.2006р., у розмірі –337 382,36 грн. (виходячи з розрахунку (674 764,73 (п.4.2. названого договору)/2 * 50/100) законною, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім цього, п. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право госпарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд, розглянувши позовні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи ступінь виконання зобов”язання відповідачем, який майже повністю виконав зобов”язання по договору поставки № 18/06/06 від 16.06.2006р. та поставив позивачу товар на суму 670 320,03 грн. (недопоставив згідно розрахунку суду лише на суму 4 444,70 грн.). та неповне виконання свого обов”язку по здійсненню передоплати стягувачем (позивачем), що по суті дозволяє постачальнику взагалі не приступати до виконання обов”язків по даному договору приходить до висновку про необхідність зменьшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв”язку з тим, що розмір вказаних санкцій надмірно великий порівняно із збитками позивача.

У зв”язку з наведеним суд вважає за необхідне зменьшити договорну санкцію на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 168 691,18 грн. (337 382,36 грн. * 50/100).

Також, у відповідності до п.7.2. вказаного договору позивачем нарахована відповідачу пеня за кожен день прострочення виконання зобов”язання у розмірі 33 995,78 грн.

Суд, розглянувши вказану позовну вимогу позивача, прийшов до висновку про її законність, а відтак вказана вимога підлягає судом задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи в їх сукупності та враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про зменьшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у відповідності до ч.1 ст.223 Господаського кодексу Україну та п.3 ст.83 ГПК України на 50%, у зв”язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 16 997,89 грн. (33 995,78 грн. * 50/100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю“Інвест-Сервіс” до Закритого акціонерного товариства „Ідеалуче” –задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Ідеалуче” (юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 5/7, фактична адреса: 04070, м.Київ, вул. Волоська,3-В, р/р №26008001301058 в ЗАО „ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 30440720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю“Інвест-Сервіс” (місцезнаходження: 43024, м. Луцьк, пр. Соборності, 30, р/р № 26001055477090 в Волинському ГРУ Приватбанку в м.Луцьку, МФО 303440, код ЄДРПОУ 32964260) суму штрафу у розмірі 168 691 (сто шістдесят вісім тисяч шістсот дев”яносто одна) грн. 18 коп., 16 997 (шістнадцять тисяч дев”ятсот дев”яносто сім) грн. 89 коп. пені, а також 3713 (три тисячі сімсот тринадцять) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     Станік С.Р.