Ухвала

від 19.09.2023 по справі 440/13559/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

19 вересня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/13559/23

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Петрова Л.М., перевіривши матеріали адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства "Хорольська спілка перевізників" про стягнення адміністративно- господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Хорольська спілка перевізників" про стягнення адміністративно- господарських санкцій у розмірі 102667,57 грн, що обґрунтований невиконанням відповідачем у 2022 році вимог статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу другого частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Так, у силу частини четвертої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У постанові від 21.02.2011 у справі №21-9а11 Верховний Суд України дійшов висновку, що за змістом статті 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону. На думку Верховного Суду України, саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. При цьому на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС. Частина 4 статті 20 Закону №875-ХІІ, за змістом якої до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 ГК, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки в останній нормі визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а не їх стягнення.

У постанові від 28.02.2018 у справі №813/1897/17 Верховний Суд, у продовження вищенаведеного висновку Верховного Суду України, зауважив, що з урахуванням положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у строк до 15.04.2016, а тому саме з 16.04.2016 у позивача виникло право на стягнення несплачених самостійно відповідачем сум санкцій у судовому порядку.

Тож, визначений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду з цим позовом закінчився 17 липня 2023 року (оскільки 16 липня 2023 року - неділя, вихідний день).

Позивач звернувся до суду з цим позовом 21.08.2023 (згідно календарного штемпеля пошти), тобто пропустив визначений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначила, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю та його територіальні відділення повністю утримуються за рахунок Державного бюджету України; в автоматизованому режимі у новому програмному комплексі "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності по звітам роботодавців до Пенсійного фонду України виявлено всіх роботодавців, які не виконують нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Так, у Полтавській області суттєво зросла така кількість роботодавців, тому відділенню Фонду не вистачило запланованого судового збору на подання в строк позовів по всім боржникам. Лише після виділення у серпні 2023 року додаткових коштів для сплати судового збору відділення Фонду 16.08.2023 сплатило судовий збір за подання цього позову, внаслідок чого, на переконання позивача, існували дійсні перешкоди та труднощі для вчасного звернення до суду з цим позовом.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача, оскільки сплата судового збору за подання позову є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

У постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У постанові від 28.03.2023 у справі №420/9405/22 Верховний Суд дійшов висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Зі змісту положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

У свою чергу, пунктами 5, 6 частини п`ятої статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Нездатність позивача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд не визнає поважною причиною пропуску тримісячного строку звернення.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2022 у справі №640/11452/19.

А тому, у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду належить відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Так само у силу частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про поновлення строку звернення до суду з цим позовом - відмовити.

Позовну заяву Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватне підприємство "Хорольська спілка перевізників" про стягнення адміністративно- господарських санкцій залишити без руху.

Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви її буде повернуто на підставі частини другої статті 123, пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати ініціатору звернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена виключно в частині відмови у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

В іншій частині - ухвала окремо від судового рішення за результатами розгляду справи не оскаржується.

Суддя Л.М. Петрова