Постанова

від 07.09.2023 по справі 753/4493/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/4493/22 Головуючий в суді І інстанції Каліушко Ф.А.

Провадження № 22-ц/824/5357/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент сервіс», про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що з 07.08.2020 вона є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та з цього часу її сусід з кв. АДРЕСА_2 без дозволу відповідних органів проводить будівельні роботи, а саме: з трьохкімнатної квартири зробив три однокімнатні квартири із виведенням так званих «мокрих точок», тобто встановив у кожній кімнаті окрему душову кімнату та туалет, що прямо суперечить нормам законодавства.

Цього ж числа представниками ТОВ «Фундамент Девелопмент», ТОВ «КЖБК БМУ - 1» та ТОВ «Фундамент сервіс» складено акт, відповідно до якого встановлено, що під час перевірки виконання робіт згідно з проєктом 05/02202-АР реконструкції квартири АДРЕСА_3 ) було виявлено порушення ДБН В 2.2. - 15:2019 п. 5.21, а саме: розміщення вологих приміщень над житловими кімнатами та кріплення приладів і трубопроводів до міжквартирних стін, які огороджують житлові кімнати. Відповідно до цього акту комісія постановила про негайний демонтаж вологих приміщень, приладів, трубопроводів, які не відповідають проєкту.

Вказувала, що власник квартири АДРЕСА_2 поставив під загрозу не тільки цілісність свого майна, а й життя та здоров`я мешканців всього будинку, це понад 200 осіб, оскільки знищення та пошкодження несучих конструкцій будинку суворо заборонено законодавством. З дня складення акту відповідач не виконав зазначених вимог у акті, натомість облаштував квартиру під хостел та заселив орендарів. Дана ситуація і морально, і психологічно не дає їй нормально жити у власному житлі та повноцінно користуватися житлом.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що неправомірні дії відповідача порушують її права на користування власною квартирою, адже вона постійно чує звук води в туалеті та душі, які відповідач незаконно переобладнав у своїй квартирі під хостел.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів для підтвердження факту завдання шкоди майну багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 як загалом, так і доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача щодо здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_2 у вищевказаному будинку, та станом майна спільної сумісної власності мешканців багатоквартирного будинку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 07.08.2020.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_3 з 24.11.2020 є ОСОБА_2 .

Актом комісії від 07 серпня 2020 року встановлено, що під час перевірки виконання робіт відповідачем згідно з проектом 05/02202-АР реконструкції квартири АДРЕСА_3 ) було виявлено порушення ДБН В 2.2. - 15:2019 п. 5.21, а саме: розміщення вологих приміщень над житловими кімнатами та кріплення приладів і трубопроводів до міжквартирних стін, які огороджують житлові кімнати. Відповідно до цього акту комісія постановила про демонтаж вологих приміщень, приладів, трубопроводів, які не відповідають проекту.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права), відновлення становища, яке існувало до порушення.

Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права.

Відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту цивільного права та інтересу застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (частина перша статті 382 Цивільного кодексу України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. (частина перша статті 383 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частині четвертій статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов`язує.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 41 Конституції України та частини п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У відповідності до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власники квартири зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням.

Також відповідно до статті 7 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік (Закон України від 24.06.1981 р. № 5150-X) громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями і правил соціалістичного співжиття, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами з метою особистої наживи, одержання нетрудових доходів та в інших корисливих цілях, а також на шкоду інтересам суспільства.

Статтею 152 ЖК УРСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Водночас, згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано переконливих доказів щдо підтвердження протиправних дій відповідача та порушення її прав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: