Постанова

від 18.09.2023 по справі 826/16562/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16562/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-АВТО" до Головне управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2018 №0035351406 та №0035381406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2021 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 №0035381406;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 №0035381406 у частині нарахування ТОВ "ВТС-АВТО" пені у розмірі 44 151,35 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.05.2014 між ТОВ "ВТС-АВТО" (Покупець) та Tianjin Qiangbang Industrial Co.Ltd. адреса: Hai Yi International Mansion 2-1403, Huayuan Industrial Park, Nankai District, China (Продавець) укладено контракт №TQI-001 предметом якого була поставка листових ресор, деталей кріплення ресор та їх частин.

Пунктом 2.1 контракту від 12.05.2014 №TQI-001 визначено умови поставки FOB Shanghai, FOB Xingang, FOB Tianjin, згідно правил Inconterms 2000, кінцеве місце поставки зазначається в комерційному інвойсі.

На виконання контракту від 12.05.2014 №TQI-001 відповідно до банківських виписок ТОВ "ВТС-АВТО" перераховано кошти компанії «Tianjin Qiangbang Industrial Co., Ltd» (Китай) в загальній сумі 41836,40 дол. США (екв. 890869,17 грн), у тому числі: 20.01.2015 на суму 11898,2 дол. США; 22.04.2015 на суму 11898,2 дол. США; 24.12.2015 на суму 5412 дол. США.

Товар за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 завантажено на морські судна 07.05.2015 за коносаментом КО115040535 та 27.07.2016 за коносаментом MRFB16072717.

Митне оформлення товару за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 проведено: 19.06.2015 товару на суму 11898,2 дол. США; 11.09.2015 товару на суму 7284,4 дол. США; 09.09.2016 товару на суму 5412 дол. США.

Також, 12.05.2014 між ТОВ "ВТС-АВТО" (Покупець) та Tianjin Qiangbang Industrial Co.Ltd. (Продавець) укладено контракт №TQI-001 предметом якого була поставка листових ресор, деталей кріплення ресор та їх частин.

Пунктом 2.1 контракту від 12.05.2014 №TQI-001 визначено умови поставки FOB Shanghai, FOB Xingang, FOB Tianjin, згідно правил Inconterms 2000, кінцеве місце поставки зазначається в комерційному інвойсі.

На виконання контракту від 12.05.2014 №TQI-001 відповідно до банківських виписок ТОВ "ВТС-АВТО" перераховано кошти компанії «Tianjin Qiangbang Industrial Co., Ltd» (Китай) в загальній сумі 41836,40 дол. США (екв. 890869,17 грн), у тому числі: 20.01.2015 на суму 11898,2 дол. США; 22.04.2015 на суму 11898,2 дол. США; 24.12.2015 на суму 5412 дол. США.

Товар за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 завантажено на морські судна 07.05.2015 за коносаментом КО115040535 та 27.07.2016 за коносаментом MRFB16072717.

Митне оформлення товару за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 проведено за митними деклараціями: від 19.06.2015 №172119, товар на суму 11898,2 дол. США; від 11.09.2015 №180227, товар на суму 7284,4 дол. США; від 09.09.2016 №706391, товар на суму 5412 дол. США.

Також, 21.12.2015 ТОВ "ВТС-АВТО" (Покупець) та Tianjin Qiangbang Industrial Co.Ltd. (Продавець) укладено контракт №ZYM-001 предметом якого була поставка гідравлічних домкратів.

Пунктом 2.1 контракту від 21.12.2015 №ZYM-001 визначено умови поставки FOB Shanghai згідно правил Inconterms 2000, кінцеве місце поставки зазначається в комерційному інвойсі.

На виконання контракту від 21.12.2015 №ZYM-001 відповідно до банківських виписок ТОВ "ВТС-АВТО" перераховано валютні кошти компанії "Zhejiang Yipeng Machinery Co.. Ltd" в загальній сумі 3526,20 дол. США (екв. 88422,39 грн), у тому числі в сумі 759,6 дол. США згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 29.12.2015.

Товар за контрактом від 21.12.2015 №ZYM-001 завантажено на морське судно 04.02.2016 за коносаментом №4351-0677-601.028.

Митне оформлення товару за контрактом від 21.12.2015 №ZYM-001 на суму 759,6 дол. США проведено за митною декларацією від 01.04.2016 №515203.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВТС-АВТО" з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 12.05.2014 №TQI-001, від 21.12.2015 № ZYM-001 за період з 12.05.2014 по 14.06.2018.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2018 №834/26-15-14-06-04/38746950 в якому зафіксовано порушення ТОВ "ВТС-АВТО" вимог:

- статті 2 Закону №185/94-ВР, а саме, несвоєчасне надходження товару на суму 24594,60 дол. США (екв. 552295,75 грн) за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 з компанією «Tianjin Qiangbang Co., Ltd» (Китай) та на суму 759,60 дол. США (екв. 19803,02 грн) за контрактом від 21.12.2015 №ZYM-001 з компанією «Tianjin Qiangbang Co., Ltd» (Китай);

- пункту 1 статті 9 Декрету №15-93 шляхом порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.04.2016 та станом на 01.07.2016.

На підставі вказаних висновків акту від 21.06.2018 №834/26-15-14-06-04/38746950 відповідачем 05.07.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0035351406, яким ТОВ "ВТС-АВТО" нараховано пеню у розмірі 96 948,92 грн за порушення вимог статті 2 Закону №185/94-ВР;

- №0035381406, яким до ТОВ "ВТС-АВТО" за порушення пункту 1 статті 9 Декрету №15-93 застосовано штраф у розмірі 680 грн згідно із пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою правління НБУ від 08.02.2000 №49 (Положення №49).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач правомірно нарахував ТОВ "ВТС-АВТО" пеню у розмірі 52797,57 грн за 125 днів прострочення поставки товару за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 вартістю 5412 дол.США, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.07.2018 №0035351406 у цій частині, проте у частині нарахування ТОВ "ВТС-АВТО" пені у розмірі 44151,35 грн воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.07.2018 №0035381406, то суд першої інстанції вказав, що санкції, передбачені статтею 16 Декрету №15-93 застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами, до яких податкові органи не відносяться, а застосування вказаних санкцій на підставі рішення податкового органу є безумовною підставою до скасування такого рішення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.07.2018 №0035381406.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У період здійснення зовнішньо-економічних операцій за контрактами від 12.05.2014 №TQI-001 та від 21.12.2015 №ZYM-001 строки розрахунків у відповідності до частини четвертої статті 2 Закону № 185/94-ВР визначались відповідними постановами правління Національного банку України:

- у період з 04.03.2015 по 08.06.2016 (постанови від 03.03.2015 №160, від 03.06.2015 №354, від 03.09.2015 №581, від 04.12.2015 №863, від 03.03.2016 №140) - 90 днів;

- у період з 09.06.2016 по 14.09.2016 (постанова від 07.06.2016 №342) - 120 днів.

Згідно частини першої статті 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відтак, у разі порушення встановлених Законом № 185/94-ВР або Національним банком України строків здійснюваних на умовах відстрочення поставки імпортних операцій, нараховується пеня.

Спірним питанням у даному апеляційному провадженні є момент завершення відповідних імпортних операцій.

За змістом статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII (далі - Закон № 959-XII) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, норми чинного законодавства визначають два альтернативні випадки завершення імпортної операції: 1) перетин товаром митного кордону України; 2) перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Оскільки вказані випадки є альтернативними, то імпортна операція вважається завершеною у разі настання першим будь-якого з них.

У контрактах від 12.05.2014 №TQI-001, від 21.12.2015 № ZYM-001 сторонами погоджено умови поставки FOB.

Згідно правил Inconterms 2000, за умовами поставки FOB продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що за умовами поставки FOB право власності на товар переходить покупцю з моменту завантаження товару на судно у порту відвантаження. З цього моменту у розумінні викладених вище норм імпортна операція вважається завершеною, а санкції, визначені частиною першою статті 4 Закону № 185/94-ВР, не можуть бути застосовані.

Так, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач нарахував пеню:

1) у розмірі 25024,45 грн за 52 дні прострочення поставки товару за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 вартістю 7284,4 дол.США, оплата за який проведена 22.04.2015, а товар фактично надійшов 11.09.2015, період прострочення 22.07.2015 - 11.09.2015;

Разом з цим, згідно коносаменту КО115040535 товар за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 вартістю 7284,4 дол.США завантажено на морське судно 07.05.2015.

Відтак, вказаний товар імпортовано 07.05.2015, тобто в межах 90 днів з моменту проведення оплати за такий товар 22.04.2015.

2) у розмірі 119,77 грн за 2 дні прострочення поставки товару за контрактом від 21.12.2015 №ZYM-001 вартістю 759,6 дол.США, оплата за який проведена 29.12.2015, а товар фактично надійшов 30.03.2016, період прострочення 29.03.2016 - 30.03.2016.

Разом з цим, згідно коносаменту №4351-0677-601.028 товар за контрактом від 21.12.2015 №ZYM-001 вартістю 759,6 дол.США завантажено на морське судно 04.02.2016.

Відтак, вказаний товар імпортовано 04.02.2016, тобто в межах 90 днів з моменту проведення позивачем оплати за такий товар 29.12.2015.

3) у розмірі 71804,7 грн за 170 днів прострочення поставки товару за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 вартістю 5412 дол.США, оплата за який проведена 24.12.2015, а товар фактично надійшов 09.09.2016, період прострочення 24.03.2016 - 09.09.2016;

Разом з цим, згідно коносаменту MRFB16072717 товар за контрактом від 12.05.2014 №TQI-001 вартістю 5412 дол. США завантажено на морське судно 27.07.2016,

Тобто, у даному випадку, з урахуванням того, що граничним терміном надходження товару є 23.03.2016, то період прострочення становить з 24.03.2016 по 27.07.2016, що свідчить про порушення 90-денного строку розрахунку на 125 днів, а не на 170 днів як вказав відповідач.

Оскільки станом на 24.03.2016 курс долара США Національним банком України встановлено на рівні 26,015065, то розмір пені за період прострочення з 24.03.2016 по 27.07.2016 складає 52 797,57 грн.

З огляду на це, нарахування решти пені у розмірі 44 151,35 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 05.07.2018 №0035351406 є протиправним, а тому суд першої інстанції вірно скасував рішення суду у цій частині.

Щодо повідомлення-рішення від 05.07.2018 №0035381406, яким позивача притягнуто до відповідальності згідно санкції статті пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1996 (далі - Декрет №15-93).

Так, у преамбулі Декрету №15-93 від 19.02.1996 (який втратив чинність 07.02.2019 на підставі Закону №2473-VIII від 21.06.2018) було визначено, що цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Вказаним Декретом також однозначно вирішено питання щодо компетентного органу, який має право застосовувати санкції за порушення приписів Декрету. Таким повноважним органом є Національний банк України.

При цьому, положення Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" №734/99 від 27.06.1999 (дію якого припинено згідно із Законом №2473-VIII від 21.06.2018), передбачено, що органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1996 не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" від 18.11.1992 № 2796-XII), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні спірних відносин.

Таким чином, санкції, передбачені статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1996, застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами, до яких податкові органи не відносяться.

Під компетенцією органу державної влади розуміється сукупність встановлених повноважень державного органу, які визначають предмет його діяльності. Компетенція, повноваження, функції та завдання державного органу визначаються Конституцією, законами та іншими нормативно-правовими актами.

Уповноважений орган повинен перевірити наявність у нього компетенції на вирішення кожного конкретного питання та прийняття відповідного індивідуального акта. Таким чином державний орган визначає юрисдикцію питання що розглядається, та наявність повноважень на його вирішення.

Порушення державним органом своєї компетенції або перевищення її повноважень при прийнятті акта індивідуальної дії є тим істотним непереборним дефектом, який тягне його обов?язкове скасування.

Такий правовий висновок відповідає та сталій та послідовній практиці Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 07.02.2012 по справі №21-904а10, правовим позиціям Верховного Суду, що викладені у постановах від 27.02.2018 у справі №802/1619/13-а, від 11.11.2019 у справі №826/2800/17; від 04.03.2020 у справі №280/5170/18; від 10.06.2020 у справі №160/9757/19; від 15.05.2023 у справі №820/2419/17 та ін.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду (Верховного Суду України) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС (у відповідності до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС) не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача не було компетенції з прийняття податкового повідомлення-рішення щодо притягнення позивача до відповідальності за пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2021 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких