Постанова

від 19.09.2023 по справі 199/3233/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7996/23 Справа № 199/3233/23 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів м. Дніпро апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джерело» -адвоката Трунова О.В. на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джерело» про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з ззначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що вона працювала в ТОВ «НВП Джерело» на посаді оператора розфасувально-пакувального автомата. 15 березня 2023 року начальник їй сповістив, що вона звільнена та у відділі кадрів їй віддали трудову книжку, в якій зроблено запис від 15.03.2023 року про звільнення з посади у зв`язку з втратою довіри п.2 ст.41 КЗпП України на підставі наказу №77 к/тр від 15.03.2023 року. Наказ про звільнення вона не отримувала, керівництво відмовилось від будь-яких пояснень та дання доказів у чому саме полягала втрата довіри. Вважала, що була звільнена з роботи без законних підстав, договір про повну матеріальну відповідальність з нею не укладався, безпосередньо вона не обслуговувала грошові або товарні цінності, тож жодні матеріальні цінності вона не отримувала під звіт, тому відсутні підстави для звільнення її з посади оператора розфасувально-пакувального автомата у зв`язку з втратою довіри.

Просила визнати неправомірним та скасувати наказ №77 к/тр від 15.03.2023 року про її звільнення з посади у зв`язку з втратою довіри п.2 ст.41 КЗпП України та поновити її на роботі на посаді оператора розфасувально-пакувального автомата, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2023 року по день винесення судом рішення та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 15 березня 2023 року №77 к/тр про звільнення; поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора розфасувально-пакувального автомату. Стягнуто з ТОВ«Науково-виробничепідприємство Джерело» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня по 05 липня 2023 року включно в сумі 32012,80 грн., а також моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., а також судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 2147,20 грн., а всього 36160 (тридцять шість тисяч сто шістдесят) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді оператора розфасувально-пакувального автомату у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джерело» та стягнення заробітної плати ОСОБА_1 в межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі представник ТОВ«Науково-виробничепідприємство Джерело» просить скасувати рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом не встановлені обставини справи, рішення суду ґрунтувалося лише на наявності трудової книжки позивачки, навіть у відсутність оспорюваного наказу. При перегляд відеокамер, які встановлені на підприємстві, було встановлено, що 09 березня 2023 року ОСОБА_1 крала підзвітну сировину, яку їй було надано для фасування (кофе) і виносила з виробничого цеху пакетики у кармані спецодягу декілька разів, про що було складено відповідний акт та письмові пояснення начальника цеху,менеджера системи менеджменту з харчової безпеки та доповідну заступника начальника виробництва.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне тао бгрутоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судове засідання з`явилися представник ТОВ«Науково-виробниче підприємство Джерело» -адвокат Трунов О.В. та представник ОСОБА_1 адвокат Радченко А.В..

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

До апеляційної скарги додано робочу інструкцію оператора розфасувально-пакувального обладнання, акт про перегляд камер відеоспостереження від 14 березня 2023 року, письмові пояснення начальника цеху ОСОБА_2 ,менеджера системи менеджменту з харчової безпеки ОСОБА_3 , доповідну заступника начальника виробництва Клименко А.С., Наказ № 77к/тр від 15.03.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади оператора розфасувально-пакувального автомату з 15.03.2023 року у зв`язку з втратою довіри на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, акт від 15.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 від підпису на наказі про звільнення.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд враховує як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі №264/949/19, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

В обґрунтування поважності причин неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, представник апелянта зазначив, що про оскаржуване рішення дізналися з Єдиного державного реєстру судових рішень, в суді першої інстанції не приймали участі, тобто виникли обставини, які об`єктивно не залежали від відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав, передбачених нормами ЦПК України, для прийняття до уваги та надання відповідної оцінки доказам, долученим до апеляційної скарги, оскільки в даному випадку виникли обставини,які об`єктивноне залежаливід відповідачата маютьвиключне значення дляправильного вирішеннясправи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не входила до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності.

Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ«Науково-виробниче підприємство Джерело», що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до п.2.11 та п.2.11.3 робочої інструкції оператора розфасувально-пакувального обладнання, з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис, оператор виконує роботу фасування та пакетування безпосередньо пов`язану з обробкою підзвітної сировини, зі застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Відповідно повинен у встановленому порядку надавати щозмінні залишки довірених йому матеріальних цінностей.

Пунктом 4 встановлено, що оператора розфасувально-пакувального обладнання несе адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх трудових функцій і доручених йому завдань, неправомірне використання наданих службових повноважень, а також використання їх в особистих цілях, забезпечення зберігання довірених йому роботодавцем матеріальних цінностей.

Згідно акту про перегляд камер відеоспостереження від 14 березня 2023 року комісія в складі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 переглянули запис камер відео спостереження за 09 березня 2023 року. Під час перегляду виявили, що в цехові №1 фасування сухих сипких продуктів на комплексі №1, безпосередньо за дозатором із доступом до сировини працювала оператор ОСОБА_1 .. На камері було зафіксовано, що виходячи на перекур, оператор ОСОБА_1 виносила насипану в пакетики каву та ховала її в кармани свого спецодягу. Це відбувалося кожного разу,коли вона виходила з виробничого цеху.

В письмових поясненнях начальника цеху ОСОБА_2 ,менеджера системименеджменту зхарчової безпеки ОСОБА_3 зазначено, що 09 березня 2023 року оператори ОСОБА_5 та ОСОБА_1 згідно змінного завдання отримали підзвітну сировину замовника в переробку. На камері відеоспостереження було зафіксовано, що виходячи на перекур, оператор ОСОБА_1 насипану каву в пакетики ховала в кармани свого спецодягу. Це відбувалося кожного разу, коли вона виходила з виробничого цеху. На запитання начальника цеху як це сталося, ОСОБА_1 розвела руками та сказала: «може це вийшло по привичці».Не заперечувала проти звільнення, але просила не звертатися до контролюючих органів.

В доповідній заступника начальника виробництва ОСОБА_4 викладено ті ж обставини крадіжки ОСОБА_1 продукції із виробничого цеху.Тобто позивачеві видавалвся під звіт такий тоавр для фасування як кофе і в кінці зміни вона звітувала про кількість розфасованої кави перед майстром.

Наказом № 77к/тр від 15.03.2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади оператора розфасувально-пакувального автомату з 15.03.2023 року у зв`язку з втратою довіри на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно акту від 15.03.2023 року ОСОБА_1 відмовилася від підпису на наказі про звільнення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов:

1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);

2) винна дія працівника;

3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола

працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Виходячи з положеньстатті 135-1 КЗпП Україниобслуговування матеріальнихцінностей передбачаєздійснення певнимипрацівниками підприємства,установи,організації дій,пов`язанихзі зберіганням,обробкою,продажем (відпусканням),перевезенням абозастосуванням упроцесі виробництвапереданих їмцінностей.Така правовапозиція викладенав постановіВерховного Суду від 02червня 2021року справа N 592/8437/20.

Судом установлено, що відповідно до п.2.11 та п.2.11.3 робочої інструкції оператора розфасувально-пакувального обладнання, з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис, оператор виконує роботу фасування та пакетування безпосередньо пов`язану з обробкою підзвітної сировини, зі застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Відповідно повинен у встановленому порядку надавати щозмінні залишки довірених йому матеріальних цінностей.

Пунктом 4 зазначеної інструкції встановлено, що оператора розфасувально-пакувального обладнання несе адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх трудових функцій і доручених йому завдань, неправомірне використання наданих службових повноважень, а також використання їх в особистих цілях, забезпечення зберігання довірених йому роботодавцем матеріальних цінностей.

Аналіз вищевказаної посадової інструкції свідчать про те, що ОСОБА_1 ,працюючи операторомрозфасувально-пакувальногообладнання засвоїми трудовимиобов`язкамиздійснювала прийом тафасування товарно-матеріальнихцінностей,виконання неювказаних дійносило відповідальний,підзвітний характерз наявністюобліку,контролю зарухом ізберіганням цихцінностей.Виконання операцій, пов`язаних з безпосереднім обслуговуванням матеріальних цінностей становило основний зміст трудових обов`язків позивача.

Отже, позивач у порушення посадової інструкції виносила з цеху ввірену їй для розфасування продукцію, хоча згідно з займаною нею посадою була наділена функціями контролю за використанням матеріальних ресурсів і фактично здійснювала обслуговування матеріальних цінностей з одержанням їх під звіт, про що розписувалася у майстра.

Згідно актупро переглядкамер відеоспостереженнявід 14березня 2023року комісіяв складі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 переглянули запискамер відеоспостереження за09березня 2023року.Під часперегляду виявили,що вцехові №1фасування сухихсипких продуктівна комплексі№1,безпосередньо задозатором іздоступом досировини працювалаоператор ОСОБА_1 .. На камері було зафіксовано, що виходячи на перекур, оператор ОСОБА_1 насипала каву в пакетики та ховала її в кармани свого спецодягу. Це відбувалося кожного разу,коли вона виходила з виробничого цеху.

Вчинення таких дій підтверджено актом про перегляд камер відеоспостереження від 14 березня 2023 року. В письмових поясненнях начальника цеху ОСОБА_2 ,менеджерасистеми менеджментуз харчовоїбезпеки ОСОБА_3 зазначено,що 09березня 2023рокуоператори ОСОБА_5 та ОСОБА_1 згідно змінного завдання отримали підзвітну сировину замовника в переробку. На камері відеоспостереженнябуло зафіксовано, що виходячи на перекур, оператор ОСОБА_1 насипану каву в пакетиках ховала її в кармани свого спецодягу. Це відбувалося кожного разу, коли вона виходила з виробничого цеху. На запитання начальника цеху як це сталося, ОСОБА_1 розвела руками та сказала: »може це вийшло по привичці».Не заперечувала проти звільнення,але просила не звертатися до контролюючих органів.

В доповідній заступника начальника виробництва ОСОБА_4 викладено ті ж обставини виносу ОСОБА_1 продукції із виробничого цеху.

Зазаначені обставни позивачем нічим не спростовуються.

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що виконання операцій з фасування підзвітної сировини, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, становить основний зміст трудових обов`язків позивача. Виконання позивачем указаних дій носять відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. А тому посада оператора розфасувально-пакувального обладнання, яку займала

ОСОБА_1 відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують товарні цінності. В її трудових функціях присутня ознака безпосереднього обслуговування товарних цінностей.

УПостанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що під обслуговуванням цінностей можна розуміти їх приймання, зберігання, транспортування, розподіл і тощо.

Ключові слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, - це «прийняття» і «збереження».

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт('наприклад: касир, інкасатор, комірник,вантажник, який займаються транспортуванням (переміщенням вручну) товарних цінностей.)

Статтею 5Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану ( № 2352-IX від 01.07.2022)передбачено,що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність,або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У період дії воєнного стану нормистатті 43Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Позивач не обґрунтовує свої позовні вимоги обставинами обрання її до профспілкових органів.

Звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна.

Підставою для втрати довір`я є використання працівником ввіреного йому для безпосереднього обслуговування майна в особистих цілях.

КЗпП Українине вимагає повторюваності таких дій, тобто одного інциденту достатньо для звільнення.

Провина працівника в здійсненні кражі встановлена, тому працівник може бути звільнений за мотивами втрати довір`я.

Таким чином обставини звільнення позивача з роботи з підстав недовіри підтерджуються встановленими обставинами та відповідають вимогам трудового законодавства. Підстави для визнання наказу про звільнення недійсним відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, не встановивши дійсних обставин справи, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушеня норм матеріального та процесуального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції ,то є підстави для зміни розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року.

Апелянтом при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 4026 грн., що підтверджено відповідним платіжним дорученнмя №1560 від 03 серпня 2023 року.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору лише в частині позовних вимог про поновлення на роботі, а в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не звільнена від сплати судового збору, апеляційна скарга задоволена повністю і в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати відповідно до положеньст.141ЦПК України частково компенсуються відповідачеві за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а частково в сумі 1610,40 грн (1073,60х150%) за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 368,376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джерело» -адвоката Трунова О.В. задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2023 рокускасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джерело» про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джерело» судові витрати в сумі 1610,40 грн.

Судові витрати в сумі 2425,60 грн. компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Джерело» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2023 року.

Судді: