Рішення

від 19.09.2023 по справі 174/645/23

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 174/645/23

н/п 2/174/205/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2023 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Борцової А.А.,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цветмет ЛТД» про стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона з 18.03.2005 до 09.11.2021 працювала у відповідача на посаді лаборанта мінералогічного аналізу, відповідно до укладеного між ними безстрокового договору, який було припинено відповідно до ст.38 КЗпП України. Під час роботи відповідач нарахував їй до виплати заробітну плату з урахуванням утримання з нарахованої заробітної плати податків та інших обов`язкових платежів за серпень 2021 року в розмірі 7 241,61 грн, за вересень 2021 року в розмірі 7 166,21 грн, за жовтень 2021 року в розмірі 6 809,40 грн, всього 21 217,22 грн, однак зазначену заробітну плату відповідач їй не виплатив, тому змушена була звернутися до суду для стягнення в судовому порядку заборгованості із заробітної плати. Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 її позовні вимоги були задоволені, з відповідача на її користь стягнуто невиплачену заробітну плату за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року (включно) в загальному розмірі 21 217,22 грн без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів. Після набрання рішенням суду законної сили, відповідач відмовився виконувати його добровільно, тому вона звернулась до виконавчої служби. 22.06.2023 було відкрито виконавче провадження, а 04.07.2023 виконавчою службою на її рахунок були зараховані стягнуті з відповідача кошти в рахунок заборгованості із заробітної плати, згідно рішення суду.

Просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 10 листопада 2021 року по 19 липня 2022 року. В попередній редакції ст.117 КЗпП України не передбачала обмеження стягнення середнього заробітку за період затримки при звільненні шестимісячним терміном, але законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» редакція ст.117 КЗпП України була змінена та зазначено, що підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Даний закон набув чинності 19.07.2022. Оскільки закон погіршує становище позивача в частині строку, протягом якого стягується компенсація за затримку розрахунку при звільненні, то строк має обчислюватися до набрання ним законної сили - до 19.07.2022. Тобто в цій частині закон не має зворотної сили.

Відповідач не надав їй довідку про розмір заборгованості із заробітної плати та довідку про розмір середньомісячного та середньоденного заробітку, суду дані відомості відповідач теж не надав, про що зазначено в рішенні суду від 26.04.2023. Згідно розрахункових листів, її середній заробіток за останні повні місяці роботи перед звільненням становив 7 203,91 грн (за серпень 2021 (7 241,61 грн) + за вересень 2021 (7 166,21 грн) = 14 407,82:2=7 203,91 грн). Середньоденна заробітна плата відповідно складала 335,07 грн (7 203,91х2):43 (кількість робочих днів у серпні та вересні 2021 року). Просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнення, починаючи з 10 листопада 2021 року по 19 липня 2022 року по 335,07 грн за кожен день затримки розрахунку. В листопаді 2021 року - 15 робочих днів, в грудні 2021 року - 22 дні, в січні 2022 року - 19 днів, в лютому 2022 року - 20 днів, в березні 2022 року - 22 дні, в квітні 2022 року - 21 день, в травні 2022 року - 22 дні, в червні 2022 року - 22 дні, в липні 2022 року - 13 днів, в сього 176 робочих днів. 176х335,07= 58 972,32 грн, без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежі (податок на дохід та військовий збір).

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Позивачка та її представник Неминущій Г.Л. в судове засідання не з`явилися, представник надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с.31).

Відповідач, який двічі належним повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.18,25), в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у період з 18.03.2005 по 09.11.2021 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Цветмет ЛТД» та працювала на посаді лаборанта мінералогічного аналізу.

Відповідно до копії рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Цветмет ЛТД» та стягнуто на її користь заробітну плату за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року у розмірі 21 217,22 грн без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів (а.с.4-5)

Оскільки вказані обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, то відповідно до приписів ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню у даній справі ці обставини не підлягають.

Головним державним виконавцем Ус В.О. прийнято до виконання виконавче провадження № 72021682 з примусового виконання виконавчого листа № 174/252/23, виданого 27.04.2023 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області (а.с.6) та стягнуто на користь позивачки 21 167,22 грн (а.с.7).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних - осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 06.07.2023, ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді заробітної плати в ТОВ «Цветмет ЛТД» за період з січня 2021 року по грудень 2021 року в розмірі 99 582,72 грн (а.с.8).

Згідно копій розрахункових листків, які видані ТОВ «Цветмет ЛТД», позивачці нарахована заробітна плата за серпень 2021 року в розмірі 7 241,61 грн, за вересень 2021 року в розмірі 7 166,21 грн, за жовтень 2021 року в розмірі 6 809,40 грн (а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до приписів ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Слід зазначити, що Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022, яким обмежено період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, набрав чинності 19.07.2022.

Нормами КЗпП України не визначено правила дії його норм у часі у разі коли правовідносини виникли до внесення змін та продовжують існувати після набрання змінами до нього законної сили.

У даному випадку обов`язок відповідача щодо сплати позивачці всіх належних їй сум при звільненні виник до внесення змін у ст.117 КЗпП України (10.11.2021), а остаточний розрахунок з нею відбувся 04.07.2023, тобто після набрання чинності змінами до вищевказаної норми закону.

Згідно ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

З урахуванням вищевказаних обставин, суд застосовує аналогію закону, а саме положення ЦК України щодо застосування його норм до відносин, які виникли та продовжують існувати на день набрання цим кодексом законної сили, оскільки ЦК України є найбільш наближеним до норм КЗпП України.

Відповідно до п.4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, при вирішенні даного спору, суд застосовує положення ст.117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, а відтак, у відповідності до вимог ст.117 КЗпП України, відповідач має своїм обов`язком сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.11.2021 по 10.05.2022, тобто за шість місяців затримки розрахунку при звільненні.

Згідно п.1 розділу 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 (з наступними змінами та доповненнями), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Виходячи з положень п.8 вищевказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках чинних законодавством, календарних днів.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд погоджується з розрахунком, наданим представником позивачки, відповідно до якого середньомісячний заробіток позивачки за два останні місяці складає 7 203,91 грн, кількість робочих днів у серпні та вересні 2021 року - 43, розмір середньоденної заробітної плати складає 335,07 грн (7 203,91:43).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 10.11.2021 по 10.05.2022, складає 42 218,82 грн (335,07х126 днів, з яких: листопад 2021 - 15 днів, грудень 2021 - 22 дня, січень 2022 - 19, лютий 2022 - 20 днів, березень 2022 - 22 дня, квітень 2022 - 21 день, травень 2022 -7 днів).

Разом з тим, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц було здійснено відступ від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням № 6-113цс16, і вказано, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 18.03.2005 до 09.11.2021 працювала у відповідача на посаді лаборанта мінералогічного аналізу, однак під час роботи за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року заробітну плату не отримувала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 21 217,22 грн, в день звільнення позивачки - 09 листопада 2021 року відповідач виплату сум, що належали позивачці, не здійснив, ці обставини, в силу приписів ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню у даній справі не підлягають.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цветмет ЛТД» та стягнуто на її користь заробітну плату за період з серпня 2021 року по жовтень 2021 року у розмірі 21 217,22 грн без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів та примусово стягнуто з відповідача на користь позивачки 04.07.2023.

Оскільки позивачці не були виплачені всі належні їй суми у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Разом з тим, враховуючи характер цієї заборгованості, співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку з встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, який виплачено відповідачем позивачці, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та критеріям, вказаним у наведений вище постанові Великої Палати Верховного Суду, буде визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним виплати належних при звільненні позивачці і присуджених до стягнення коштів у сумі 21 217,22 грн, що відповідає сумі заборгованості встановленої рішеннями Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції ВСУ, викладеній в постанові від 12.02.2020 у справі 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у справі 686/28627/18 від 27.07.2022 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою та адвокатом Неминущім Г.Л. 11.07.2023 укладено договір про надання правової допомоги адвоката, згідно з умовами якого, адвокат Неминущій Г.Л. зобов`язався надавати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останньої, а та зобов`язалась здійснити оплату за виконану адвокатом роботу в розмірі визначені додатковою угодою № 1 від 11.07.2023, а саме 550,00 грн. за 1 годину роботи (а.с.27,28), в акті виконаних робіт від 18.08.2023 зафіксовано обсяг робіт та послуг, наданих адвокатом та їх вартість (а.с.28 зворот), факт сплати позивачкою вартості робіт підтверджується квитанцією (а.с.29).

Вказані обставини дають суду підстави для висновку, що представником позивачки поза розумним сумнівом доведено факт понесення позивачкою витрат на правову допомогу та їх розмір, який відповідає критеріям, як реальності наданих позивачу адвокатських послуг, так і розумної необхідності таких витрат, тобто вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України, а відтак понесені позивачкою ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 850,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачкою у виді сплаченого судового збору в розмірі 1 073,60 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.47, 94, 115, 116, 117, 183, 233 КЗпП України, ст.ст.1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці» та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 133, 141, 263- 265, 268, 274-279, 354, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цветмет ЛТД» про стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цветмет ЛТД» (вул.Чаплинська, 1-А, с.Любимівка Дніпровського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 39966306) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21 217,22 грн (двадцять одна тисяча двісті сімнадцять гривень 22 копійки).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цветмет ЛТД» на користь ОСОБА_1 3 850,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цветмет ЛТД» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова