Рішення

від 15.09.2023 по справі 333/2368/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., за участю секретаря Меркулової А.В.,

справа № 333/2368/23

провадження № 2/333/1763/23

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виставковий центр АГРОСС»

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі за текстом Позивач) до ТОВ «Торгово-виставковий центр «Агросс» (далі за текстом Відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка мотивована наступним.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,0870 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2310700000:02:022:0012.

На належній Позивачу земельній ділянці безпідставно знаходиться майно Відповідача, а також останнім на зазначеній земельній ділянці самовільно встановлено (побудовано): навіс (літера Б), площею 115,6 кв.м.; убиральня (літера В), площею 1,2 кв.м.; огорожа (№1), площею 24,9 кв.м., огорожа, площею 1,7 кв.м.; ворота, площею 11,1 кв.м.; замощення (з/бетонні плити), площею 438,6 кв.м.; замощення (цементна плитка), площею 50,6 кв.м.; замощення (бетон), площею 3,7 кв.м.

З посиланням на норми чинного законодавства, а також те, що Позивач неодноразово звертався до представників відповідача з проханням звільнити дану земельну ділянку, які були проігноровані, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0870 га, кадастровий номер 2310700000:02:022:0012, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме зобов`язати Відповідача за власний рахунок демонтувати та вивезти з вказаної земельної ділянці самочинно встановлені (побудовані) споруди, огорожі та замощення до повного її звільнення, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.09.2023 року виправлено описку, допущену в ухвалі від 30.03.2023 року.

Ухвалою суду від 15.09.2023 року постановлено у вказаній цивільній справі провести заочний розгляд справи.

Позиція сторін по справі, заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання надав заяву про здійснення розгляду справи у його відсутності та відсутності Позивача, вимоги позову підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Оскільки учасники справи, повідомлені своєчасно та належним чином, у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №326620349 від 22.03.2023 року вбачається, що власником земельної ділянки, площею 0,0870 га, кадастровий номер 2310700000:02:022:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно листа ТОВ «Бюро технічної інвентаризації, правових консультацій, інжинірінгу» від 12.03.2021 року станом на останнє обстеження фахівцем ТОВ «БТІПКІ» встановленою що за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані: навіс Б, убиряльня В, огорожа №1, замощення І, ІІ, ІІІ.

Згідно додатка до листа ТОВ «Бюро технічної інвентаризації, правових консультацій, інжинірінгу» від 12.03.2021 року «Характеристика будівель та споруд» на земельній ділянці кадастровий номер 2310700000:02:022:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташовано: навіс (літера Б), площею 115,6 кв.м.; убиральня (літера В), площею 1,2 кв.м.; огорожа (№1), площею 24,9 кв.м., огорожа, площею 1,7 кв.м.; ворота, площею 11,1 кв.м.; замощення (з/бетонні плити), площею 438,6 кв.м.; замощення (цементна плитка), площею 50,6 кв.м.; замощення (бетон), площею 3,7 кв.м.

Також, Позивачем до позовної заяви додано: фотокопія №1 від 09.01.2019 року, на якій зображено навіс, який розташований на бетонному замощені та три автомобіля на задньому фоні зображено будівлі; фотокопія 2 від 09.01.2020 року, на якій зображено навіс металевий під яким стоїть автомобіль та на задньому фоні будівлі.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільного права може бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст.386 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки та встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відтак, аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Водночас, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Верховний Суд в постанові від 12.04.2018 року у справі №926/2189/17 зазначив, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Звертаючись до суду з позовом, Позивач вказував на те, що майно Відповідача безпідставно знаходиться на земельній ділянці, що належить Позивачу, а також Відповідачем на зазначеній земельній ділянці самовільно встановлено (побудовано): навіс (літера Б), площею 115,6 кв.м.; убиральня (літера В), площею 1,2 кв.м.; огорожа (№1), площею 24,9 кв.м., огорожа, площею 1,7 кв.м.; ворота, площею 11,1 кв.м.; замощення (з/бетонні плити), площею 438,6 кв.м.; замощення (цементна плитка), площею 50,6 кв.м.; замощення (бетон), площею 3,7 кв.м.

Як вбачається зі змісту позову, предметом спору є усунення порушень в користуванні позивачем його земельною ділянкою, шляхом демонтажу та вивезення самовільно встановлених (побудованих) споруд, огорож та замощення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, сторона посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести факти, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Таким чином, доказування є юридичними обов`язками сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач у цій справі на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, зокрема щодо подачі суду доказів та обґрунтування своїх вимог.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про те, що на момент звернення до суду з позовом та на момент розгляду справи на земельній ділянці кадастровий номер 2310700000:02:022:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться саме майно Відповідача та, що саме Відповідач на зазначеній земельній ділянці самовільно встановив (побудував) споруди, огорожі та замощення.

Також суд враховує, що докази надані позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, датовані 12.03.2021 року (лист ТОВ «Бюро технічної інвентаризації, правових консультацій, інжинірінгу»), а фотокопії від 09.01.2019 року. Вказане позбавляє суд на час винесення рішення взагалі встановити, що на земельній ділянці, яка належить Позивачу, побудовано (встановлено) споруди, огорожі та замощення.

Відповідно до визначеного ст. 12 ЦПК України принципу змагальності сторін кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не доведено жодних обставин на обґрунтування своїх позовних вимог та не надано суду належних та достатніх доказів порушення його права на користування земельною ділянкою діями Відповідача та взагалі існування такого порушення на час розгляду справи судом та винесення рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення його позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що даним судовим рішенням позивачу відмовлено в позові, тому понесені ним судові витрати необхідно віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, на підставі ст.625 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виставковий центр АГРОСС» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишити без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку в Запорізькій апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення суду залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено та підписано 20 вересня 2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва