Рішення

від 05.11.2007 по справі 46/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2007 р.   Справа 46/366

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична інвестиційна компанія”  

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Артемівський завод Скловиробів”

простягнення 276 546,50 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаКандрін О.М. —представник за довіреністю від 04.01.2007 р. № 1

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетична інвестиційна компанія” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Артемівський завод скловиробів” з позовом № 79 від 30.07.2007 р. про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання. Ціна позову 276 564,50 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 р. № 46/366, розгляд справи призначено на 01.10.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2007 р. розгляд справи № 46/366 було відкладено на 05.11.2007 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням витребуваних доказів.  

В судовому засіданні, призначеному на 05.11.2007 р. представник позивача вимоги підтримав та просив позов задовольнити з врахуванням письмових уточнень від 01.11.2007 р. № 110. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача заявлені вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару відповідно до договору поставки від 23.10.2006 р. № 22. Позивач зазначає, що актом звірки взаєморозрахунків за січень 2007 року відповідач визнав розмір заборгованості в сумі 251 786,00 грн. Заявлені на стягнення 20 494,97 грн. пені за час прострочення та 3 828,53 грн. 3 % річних розраховані виходячи з дати останньої поставки, що відбулася 13.01.2007 р. та відповідно до положень договору № 22 від 23.10.2006 р. і Закону України “Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань”. Письмовими уточненнями від 01.11.2007 р. № 110 позивачем уточнено суму державного мита, яку він просить покласти на відповідача при вирішенні питання про розподіл судових витрат.      

Відповідач в засіданні не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал у справі № 46/366 від 04.09.2007 р. та 01.10.2007 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

                                                         ВСТАНОВИВ:

23.10.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетична інвестиційна компанія” в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім ”Артемівський завод Скловиробів” в якості покупця укладено договір поставки № 22, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію —кальциновану соду виробництва ВАТ “Кримський содовий завод” в кількості, що відповідає додаткам до даного договору     

Відповідно до п. 1.1 договору № 22 поставка продукції проводиться партіями і строки, згідно з щомісячно підписуваними додатками-специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.

Ціна, загальна кількість (об'єм), асортимент, сортність (якість) і тара (упаковка) продукції вказується в додатку № 1 до договору (п. 1.2).

Згідно з додатковою угодою № 1 від 24.10.2006 р. до договору № 22 від 23.10.2006 р. сторони погодили умови поставки (DDU в редакції Інкотермс-2000), марку товару, його сорт, об'єм (430 тон), ГОСТ, ціну (990,00 грн. за тону) та строки поставки (з 06.12.2006 р. по 31.12.2006 р.).

Виходячи з додаткової угоди № 2 від 28.12.2006 р. договір № 22 від 23.10.2006 р. є пролонгованим до 31.12.2007 р., поставка 60 тон соди по ціні 990,00 грн. має бути здійснена з 01.01.2007 р. по 09.01.2007 р., а 60 тон за ціною 1 080,00 грн. —з 10.01.2007 р. по 25.01.2007 р.

У п. 2.1 договору № 22 від 23.10.2006 р. сторони погодили, що поставка продукції здійснюється за наявності письмової заявки покупця шляхом відвантаження залізничним  транспортом.             

У своєму позові Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетична інвестиційна компанія” просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі  251 786,00 грн., посилаючись на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за січень 2007 року. На підтвердження факту проведення поставки товару позивачем приєднано до позовної заяви специфікації, замовлення, додаткову угоду, видаткові та залізничні накладні.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків визнане відповідачем сальдо на 01.01.2007 р. становить 321 618,00 грн.

Приєднаними до матеріалів справи первинними документами стверджується, що у 2007 році позивачем було поставлено відповідачу 59 200 кг соди загальною вартістю 58 608,00 грн. та 57 000 кг соди на суму 61 560,00 грн.

Виходячи з акту звірки взаєморозрахунків 16.01.2007 р. відповідачем перераховано позивачу в рахунок погашення заборгованості 30 000,00 грн., 22.01.2007 р.— 100 000,00 грн., 24.01.2007 р.—60 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивач виконав взяті на себе договором від 23.10.2006 р. зобов'язання, а відповідач неповністю розрахувався за поставлений йому товар, чим порушив умови укладеного правочину. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за основним платежем складає 251 786,00 грн. (321 618,00 + 56 608,00 + 61 560,00- 30 000,00 - 100 000,00 - 60 000,00).

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Зважаючи на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення основного боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення 251 786,00 грн. боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 20 949,97 грн. пені за 114 днів прострочення, 3 282,53 грн. 3 % річних, розрахунок яких зроблено виходячи з розміру боргу після 10 банківських днів з дати останньої поставки, тобто з 27.01.2007 р.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені та 3 % річних, оскільки підстави виникнення визнаного атом звірки взаєморозрахунків основного боргу станом на 01.01.2007 р. в розмірі 321 618,00 грн. не підтверджені первинними документами, а тому такий розрахунок слід проводити виходячи з обставин справи та первинних документів, якими стверджується факт поставки а також умов договору і положень діючого законодавства.  

Так, договором № 22 від 23.10.2006 р. в розділі 4 сторони передбачили наступний порядок розрахунків:

- передоплата заявленого об'єму проводиться згідно з рахунком в розмірі 30 % вартості об'єкту продукції;

- оплата залишкових 70 % проводиться згідно з рахунком протягом 10-ти банківських днів з моменту доставки продукції на станцію вантажоотримувача.          

Згідно з п. 2.7 договору № 22 від 23.10.2006 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 24.10.2006 р. днем виконання постачальником зобов'язань з поставки продукції, а також моментом виникнення права власності на продукцію до покупця (датою поставки) вважається дата здачі продукції вантажоотримувачу в пункті призначення, вказаному в штемпелі на залізничній накладній.    

З видаткових накладних № РН-0000020, № РН-0000021 та приєднаних до них залізничних накладних вбачається, що продукція на суму 58 608,00 грн. поставлена вантажоотримувачу 05.01.2007 р., на суму 61 560,00 грн. —13.01.2007 р.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснював поставку продукції відповідачу без попередньої оплати.

Оскільки відповідно до параграфу № 7 глави 79 Цивільного кодексу України притримання є правом, а не обов'язком сторони зобов'язання, суд доходить висновку про те, що дії позивача по передачі продукції до отримання попередньої оплати не суперечать законодавству та укладеному сторонами договору.    

Виходячи з наведених положень законодавства та договірних зобов'язань сторін та наявних в матеріалах справи доказів строк оплати вартості продукції в сумі 58 608,00 грн. по накладній № РН-0000020 від 05.01.2007 р. настав 22.01.2007 р., вартістю 61 560,00 грн. по накладній № РН-0000021 від 13.01.2007 р. —26.01.2007 р., тобто через десять банківських днів (не враховуючи вихідні).

Відповідно до п. 5.4 договору № 22 від 23.10.2006 р. в разі порушення покупцем строків оплати продукції наступає відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми несплати за кожен день прострочення.   

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” у ст. 1 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 вказаного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.   

У ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України вказується, що порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не  звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання  в  натурі, крім випадків, коли   інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 193).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 9 088,57 грн., а саме:

4 716,30 грн. з суми 56 608,00 грн., з них:

3 401,13 за період з 22.01.2007 р. по 31.05.2007 р. (56 608,00 х 8,5 (облікова ставка Національного банку України) х 2 / 100 / 365 х 124 дні);

1 315,17 грн. за період з 01.06.2007 р. по 23.07.2007 р. (56 608,00 х 8 (облікова ставка Національного банку України) х 2 /100 /365 х 59);

4 372,27 грн. з суми 61 560,00 грн., з них:

3 853,97 за період з 26.01.2007 р. по 31.05.2007 р. (61 560,00 х 8,5 (облікова ставка Національного банку України) х 2 /100 /365 х 125);

788,30 за період з 01.06.2007 р. по 28.07.2007 р. (61 560,00 / 8 (облікова ставка Національного банку України) х 2 / 100 /365 х 57).

Відповідно до уточненого розрахунку, зробленого судом, розмір 3 % річних становить 1 833,41 грн., а саме:

897,36 грн. з суми 56 608,00 грн. за 189 днів з 22.01.2007 р. по 27.07.2007 р. (56 608,00 х 3 / 100 /365 х 189)

936,05 грн. з суми 61 560,00 грн. за 185 днів з 26.01.2007 р. по 27.07.2007 р. (61 560,00 х 3 / 100 /365 х 185).  

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору № 22 від 23.10.2006 р. та належного виконання взятих на себе зобов'язань або ж доказів, якими спростовуються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична інвестиційна компанія”.

Зважаючи на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення основного боргу обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а позов —таким, що підлягає частковому задоволенню, зважаючи на уточнений розрахунок пені та 3 % річних.   

Виходячи з п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Артемівський завод скловиробів” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 32915559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична інвестиційна компанія” (93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 349, ідентифікаційний  код 34279229) 251 786 (двісті п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. боргу, 9 088 (дев'ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 57 коп. пені за час прострочення, 1 833 (одну тисячу вісімсот тридцять три) грн. 41 коп. три проценти річних, 2 627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 07 коп. державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична інвестиційна компанія” (93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 349, ідентифікаційний  код 34279229) в доход Державного бюджету України 4 (чотири) грн. 69 коп. несплаченого державного мита.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                             С.В. Шабунін

справа №  46/366

05.11.07

За позовом     ТОВ " Енергетична інвестиційна компанія"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Артемівський завод Скловиробів"

про                    стягнення 276 546,50 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

                                                                                                  Шабунін С.В.