Постанова

від 11.09.2023 по справі 910/5808/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. Справа№ 910/5808/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Доманської М.Л.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

та представників сторін:

арбітражний керуючий Реверук П.К. - посвідчення;

від ОСОБА_1 - Хованець А.І. - ордер;

від ОСОБА_2 - Шульга А.В. - ордер;

від ОСОБА_3 - Мартиненко С.В. - ордер;

від ОСОБА_3 - Довгун І.В. - ордер,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2022 року

(повний текст складено 16.09.2022 року)

у справі №910/5808/20 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

3. публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит»

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. товариство з обмеженою відповідальністю «Тайсон Інвестмент Групп»,

2. товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Енергія-Сервіс»,

3. ОСОБА_5

про витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи №910/8428/18

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщеббуд»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2018 року відкрито провадження у справі №910/8428/18 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщеббуд» (надалі по тексту - ТОВ «Укрщеббуд»); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; оприлюднено на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрщеббуд»; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Реверука П.К.; визначено дату проведення попереднього судового засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Укрщеббуд»; серед інших визнано кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» (надалі по тексту - ПАТ «Банк національний кредит») до боржника в розмірі 8 782 119,97 грн, з яких 3 524 грн з віднесенням до першої черги та 8 778 595,97 грн - до шостої черги задоволення кредиторських вимог; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ «Банк національний кредит» на суму 184 712 397,01 грн як вимоги, забезпечені заставою відповідно до іпотечного договору від 06.12.2010 №04-589/1-1. укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тайсон Інвестмент Групп» (надалі по тексту - ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп»).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 року ухвала господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року залишена без змін в частині визнання кредитором у справі № 910/8428/18 по відношенню до боржника ПАТ «Банк національний кредит» в розмірі 8 782 119,97 грн, тощо.

Вищевказана ухвала попереднього засідання в частині визнання вимог ПАТ «Банк національний кредит» в розмірі 27 251 353,76 грн мотивована виникненням у ТОВ «Укрщеббуд» зобов`язань перед ПАТ «Банк національний кредит» внаслідок придбання ним у ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп» земельних ділянок, переданих останнім в іпотеку ПАТ «Банк національний кредит» на підставі іпотечного договору від 06.12.2010 року №04-589/1-1. укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» та ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп» з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за укладеним ним з ПАТ «Банк національний кредит» договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 06.12.2010 року №24Ф/2010/05-588/2-1.

Розмір заборгованості ОСОБА_3 , що виникла внаслідок порушення останнім зобов`язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 06.12.2010 року №24Ф/2010/05-588/2-1, встановлений рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.07.2013 року у справі №369/2822/13 (залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.05.2014 року), згідно з яким присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк національний кредит» заборгованість за кредитом - 15 000 000 грн, заборгованість за процентами - 1 913 333,35 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів - 115 671,98 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 12 328,77грн, 3% річних від простроченої суми процентів - 9 068,82 грн, 3% річних від простроченої суми кредиту - 2 465,75 грн, індекс інфляції за час прострочення по сплаті процентів по кредиту - 5 825 грн, судовий збір - 3 441 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року залучено ОСОБА_2 в якості правонаступника ПАТ «Банк національний кредит» у справі №910/8428/18 про банкрутство ТОВ «Укрщеббуд» в частині кредиторських вимог на суму 27 251 353,76 грн за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24Ф/2010/05-588/2-1 від 06.12.2010 року.

Ухвала суду мотивована тим, що 19.07.2019 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_2 укладені договори про відступлення прав вимоги за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії від 06.12.2010 року №24Ф/2010/05-588/2-1 та іпотечним договором від 06.12.2010 року № 04589/1-1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року у справі №910/8428/18 (911/1567/17) відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Тайсон інвестмент групп» до ТОВ «Укрщеббуд» та ПАТ «Банк національний кредит» про визнання удаваними та недійсними укладених відповідачами договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29.04.2014 року, зареєстрованими в реєстрі за №№ 912, 914, 916, 918, 920, 922 як такі, що мали на меті приховати справжні правочини - договори про задоволення вимог іпотекодержателя.

Під час розгляду справи №910/8428/18 (911/1567/17) судом встановлені наступні обставини справи.

06.12.2010 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» (іпотекодержатель) та ТОВ «Тайсон інвестмент групп» (іпотекодавець) в особі Пасічник А.О. був укладений Іпотечний договір № 04-589/1-1, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю шість земельних ділянок (кадастрові номери: 3222480400:05:004:0123; 3222480400:05:004:0124; 3222480400:05:004:0125; 3222480400:05:004:0126; 3222480400:05:004:0127; 3222480400:05:004:0131), які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка.

Іпотечний договір був укладений в забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за Договором кредиту від 06.12.2010 року №24Ф/2010/05-588/2-1, укладеним останнім з ПАТ «Банк Національний Кредит».

Відповідно до пунктів 4.1, 4.5.6 Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки, зокрема, в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України або визначений домовленістю Сторін.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язань за Договором кредиту 09.01.2013 року ПАТ «Банк Національний Кредит» звернувся до ОСОБА_3 з вимогою повернути заборгованість за Договором кредиту.

29.04.2014 року між ТОВ «Тайсон інвестмент групп» (Продавець) в особі генерального директора - Пасічника І.А. та ТОВ «Укрщеббуд» (Покупець) в присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В. було укладено шість Договорів купівлі-продажу земельних ділянок (надалі по тексту - Договори), предметами яких є:

- земельна ділянка площею 2,4045 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349836732224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0123; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Білогородка;

- земельна ділянка площею 4,6549 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349864332224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0124; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Білогородка;

- земельна ділянка площею 5,772 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349927132224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0127; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Білогородка;

- земельна ділянка площею 4,9367 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 350115732224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0131; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Білогородка;

- земельна ділянка площею 3,6307 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349886232224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0125; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Білогородка;

- земельна ділянка площею 2,408 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349906832224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0126; цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Білогородка.

За своїм змістом Договори купівлі-продажу земельних ділянок є однаковими, крім умов щодо характеристики (площа, кадастровий номер, реєстрація права власності) та ціни земельних ділянок.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець продає, а Покупець купує (приймає у власність) земельні ділянки і сплачує за них ціну, визначену Договором.

Згідно з п. 1.7. Договору Договори укладаються за згодою іпотекодержателя ПАТ «Банк Національний Кредит», оформленою листом № 04-11/1727 від 29.04.2014 року.

У Договорах зазначено, що нерухоме майно або право користування ним як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; щодо нерухомого майна відсутні судові спори; внаслідок продажу нерухомого майна не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб; зазначене в договорі нерухоме майно не надане в користування наймачам (орендарям); обтяжень, а також будь-яких прав щодо відчужуваного нерухомого майна у третіх осіб немає; договір не укладається під впливом тяжкої для Продавця обставини або під загрозою; усі умови цього Договору відповідають інтересам та дійсним намірам Сторін та узгоджені ними.

Підписавши Договори Сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними та не обмежені у дієздатності; укладення цього Договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим; умови цього Договору зрозумілі і відповідають дійсній домовленості Сторін; цей Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому; в тексті цього Договору зафіксовані всі істотні умови стосовно купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року у справі №910/8428/18 (911/1567/17) мотивовано тим, що позивач не довів, що оспорювані договори купівлі-продажу земельних ділянок від 29.04.2014 року є удаваними і приховують інші правочини, а саме - договори про задоволення вимог іпотекодержателя, а також наявність обставин, що свідчать про укладення спірних договорів під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.

Також, встановивши те, що ТОВ «Тайсон інвестмент групп» звернулося до господарського суду з позовною заявою про удаваність правочинів - 22.05.2017 року, тоді як останнім днем звернення позивача до суду з позовною заявою про оскарження договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених 29.04.2014 року, було - 03.05.2017 року, господарський суд на підставі відповідної заяви ТОВ «Укрщеббуд» дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.

Згідно з ухвалою Північного апеляційного суду від 30.08.2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Тайсон інвестмент групп» на рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року у справі №910/8428/18(911/1567/17) з доданими до неї документами не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

Постановою господарського суду міста Києва від 16.01.2019 року у справі №910/8428/18, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.201 року, ТОВ «Укрщеббуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Реверука П. К.

28.04.2020 року ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про витребування на користь ТОВ «Укрщеббуд» з чужого незаконного володіння відповідачів наступного нерухомого майна:

- земельну ділянку площею 2,4045 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, яка перебуває у володінні ОСОБА_1 ;

- земельну ділянку площею 4,6549 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, яка перебуває у володінні ОСОБА_1 ;

- земельну ділянку площею 5,772 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, яка перебуває у володінні ОСОБА_1 ;

- земельну ділянку площею 4,9367 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, яка перебуває у володінні ОСОБА_1 ;

- земельну ділянку площею 3,6307 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, яка перебуває у володінні ОСОБА_4 ;

- земельну ділянку площею 2,408 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, яка перебуває у володінні ОСОБА_4 .

За твердженням позивача, вищезазначене спірне нерухоме майно вибуло з володіння ТОВ «Укрщеббуд» поза його волею, а тому підлягає поверненню шляхом витребування у відповідачів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року задоволено позов ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. та витребувано від відповідачів у власність ТОВ "Укрщеббуд" спірні земельні ділянки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду 02.06.2021 року рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року у справі №910/5808/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.09.2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду 02.06.2021 року та рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 року у справі №910/5808/20 скасовано; справу №910/5808/20 направлено до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судами попередніх інстанцій розглянуто позов ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. без належного з`ясування та визначення суб`єктного складу учасників спірних правовідносин, в тому числі без встановлення обставин та залучення осіб, чиїх прав або обов`язків може стосуватися рішення у цій справі.

Під час нового розгляду справи згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2022 року залучено до участі у даній справі

- ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп», товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий центр «Енергія-Сервіс» (надалі по тексту - ТОВ НВЦ «Енергія -Сервіс»), ОСОБА_5 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів;

- публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» (далі по тексту - ПАТ «Банк національний кредит») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2022 року у справі №910/5808/20 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є добросовісними набувачами права власності на спірні земельні ділянки, а тому підстави для витребування у них такого майна відсутні.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Укрщеббуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми як матеріального так і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з посиланням на ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України та висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі №922/643/19, від 16.09.2020 року у справі №127/6061/18, від 21.12.2016 року у справі №6-2233цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №522/2202/15-ц, зводяться до того, що факт вибуття спірного майна з власності ТОВ «Укрщеббуд» поза його волею є преюдиційним, відтак, оскільки право власності на вказане майно до ТОВ НВЦ «Енергія-Сервіс» не перейшло, подальше його відчуження відповідачам є протиправним, при цьому оспорювання наступних правочинів щодо цього майна є неефективним способом захисту права власника.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2022 року у справі №910/5808/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 касаційну скаргу ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року у справі № 910/5808/20 скасовано. Справу № 910/5808/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що є передчасним завершення апеляційного перегляду справи 26.01.2023 року за відсутності представників сторін, які мали об`єктивні перешкоди для явки в судове засідання через оголошення сигналу «повітряна тривога», що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Доманської М.Л., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 року прийнято справу №910/5808/20 за апеляційною скаргою ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2022 року до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича призначено на 09.08.2023 року.

24.07.2023 року через відділ документообігу суду від представника ОСОБА_2 адвоката Шульги А.В. надійшли пояснення по справі.

В поданих поясненнях представник зазначає, що порушенням норм матеріального права, яке допустив суд першої інстанції, є невірне застосування ст. 388 Цивільного кодексу України, якою власне і обґрунтовуються позовні вимоги ТОВ «Укрщеббуд».

Представник вважає, що прямою нормою законодавства чітко передбачено, що первісний власник має право витребувати своє майно навіть у добросовісного набувача за умови, що таке майно вибуло з його власності поза його волею.

Представник ОСОБА_2 наголошує, що ТОВ «Укрщеббуд» є законним власником земельних ділянок, який ніколи їх не відчужував за своєю волею, а отже, відмова у задоволенні даного позову буде насамперед не пропорційною та надмірно обтяжливою для нього, оскільки без його відома він був позбавлений свого майна.

Крім того, представник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, взагалі нічого не зазначив щодо прав іпотекодержателя Ковбасюка Г.А. і тому, що земельні ділянки є предметом іпотеки і незалежно від того, будуть ці ділянки витребувані, чи ні, вони обтяжені іпотекою і іпотекодержатель Ковбасюк Г.А. має право звернути на них стягнення за умовами іпотечного договору, незалежно від того, хто в реєстрі зазначається власником.

Таким чином, враховуючи викладене, представник ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції під час прийняття рішення у справі врахувати письмові пояснення.

09.08.2023 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням суддів Сотнікова С.В. та Доманської М.Л. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 року, після виходу суддів Сотнікова С.В. та Доманської М.Л. з відпустки, розгляд апеляційної скарги ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. призначено на 11.09.2023 року.

11.09.2023 року в судове засідання з`явився ліквідатор Реверук П.К. - особисто, а також з`явилися представники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

Пасічник А.М. та надали пояснення по справі. Інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Враховуючи, належне повідомлення учасників справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності їх представників.

11.09.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників справи, враховуючи вказівки Верховного Суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука П.К. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, предметом судового розгляду у цій справі є позовна заява ліквідатора ТОВ «Укрщеббуд», що розглядається в межах справи про банкрутство останнього, про витребування на підставі ст.. 388 Цивільного кодексу України з чужого незаконного володіння:

- ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,4045 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349836732224, кадастровий номер: 3222480400:05:004:0123), земельної ділянки площею 4,6549 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349864332224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0124), земельної ділянки площею 5,772 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349927132224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0127) та земельної ділянки площею 4,9367 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 350115732224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0131), які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка;

- ОСОБА_4 земельної ділянки площею 3,6307 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349886232224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0125) га та земельної ділянки площею 2,408 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349906832224; кадастровий номер: 3222480400:05:004:0126), які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка.

Позов обґрунтовано тим, що спірне майно вибуло із володіння ТОВ «Укрщеббуд» поза його волевиявленням, що встановлено ліквідатором під час проведення ліквідаційної процедури в межах справи про банкрутство ТОВ «Укрщеббуд».

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.04.2014 року між ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп» (продавець) та ТОВ «Укрщеббуд» (покупець) укладено шість договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а саме:

- кадастровий номер 3222480400:05:004:0123, площа 2,4045 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349836732224;

- кадастровий номер 3222480400:05:004:0124, площа 4,6549 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349864332224;

- кадастровий номер 3222480400:05:004:0125, площа 3,6307 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349886232224;

- кадастровий номер 3222480400:05:004:0126, площа 2,408 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349906832224;

- кадастровий номер 3222480400:05:004:0127, площа 5,772 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 349927132224;

- кадастровий номер 3222480400:05:004:0131, площа 4,9367 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 350115732224.

29.04.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права власності ТОВ «Укрщеббуд» на зазначені вище земельні ділянки.

Спірні земельні ділянки перебували в іпотеці у ПАТ «Банк національний кредит» на підставі Договору іпотеки від 06.12.2010 року №04-589/1-1, укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» (іпотекодержатель) та ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп» (іпотекодавець), який є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 по договору кредиту від 06.12.2010 року №24Ф/2010/05-588/2-1, укладеному між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_3 .

Спірні земельні ділянки були предметом забезпечення грошових вимог кредитора - ПАТ «Банк національний кредит» у справі № 910/8428/18 про банкрутство ТОВ «Укрщеббуд» за вказаним вище договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 06.12.2010 року №24Ф/2010/05-588/2-1.

Наразі спірні земельні ділянки є предметом забезпечення грошових вимог кредитора - ОСОБА_2 у справі №910/8428/18.

Згідно з додатковим рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.04.2016 року у справі №202/2234/16-ц:

- визнано недійсними укладені між ПАТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ» та ТОВ «ТАЙСОН ІНВЕСТМЕНТ ГРУП» договір іпотеки №04-589/1-1 від 06.12.2010 року та договір про внесення змін до договору іпотеки №2248 від 12.04.2012 року;

- скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про іпотеку за номерами: 5518082, 5518093 від 06.12.2010 року, 5518155, 5518148, 5518222, 5518212, 5518194, 5518185, 5518138, 5518127, 5518253,5518251 від 06.12.2010 року;

- в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 01.09.2010 року, укладеного між ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» та ТОВ «ТАЙСОН ІНВЕСТМЕНТ ГРУПП» у розмірі 6 000 000 грн звернуто стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності за ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» на земельні ділянки що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка за кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123 площею 2,4045 га, 3222480400:05:004:0125 площею 3,6307 га, 3222480400:05:004:0127 площею 5,7720 га, 3222480400:05:004:0126 площею 2,4080 га, 3222480400:05:004:0124 площею 4,6549 га, 3222480400:05:004:0131 площею 4,9367 га.

27.07.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права власності за ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» на вказані земельні ділянки.

Згідно з відомостями з автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України 30.07.2018 відкрито виконавче провадження №56880854 за участю стягувача: ОСОБА_5 та боржника - ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс».

В межах вказаного виконавчого провадження 01.08.2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу Дніпропетровської області, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпрпетровської області Павловського Г.О. від 28.07.2018 року №593, прийнято постанову про передачу майна - спірних земельних ділянок, стягувачу - ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» в розмірі 20 000 000 грн.

03.08.2018 року на підставі зазначеної постанови приватного виконавця від 01.08.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірні земельні ділянки.

09.08.2018 року Товарною біржею «Січеславська правова» на замовлення ОСОБА_5 проведено аукціон, за результатами якого складений протокол №1, відповідно до якого переможцем аукціону став ОСОБА_1 , який придбав лот № 5 (земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0125, 3222480400:05:004:0126, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131) за 26 000 000 грн, з ПДВ.

09.08.2018 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу майна, предметом якого є лот №5: земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0125, 3222480400:05:004:0126, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка.

10.08.2018 року на виконання вказаного договру купівлі-продажу від 09.08.2018 сторонами складений акт приймання-передачі майна.

10.08.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені записи про реєстрацію права приватної власності на спірні земельні ділянки за фізичною особою - ОСОБА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2019 року у справі №369/5812/19 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_4 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 3222480400:05:004:0125 та 3222480400:05:004:0126; визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131, тощо.

26.07.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні зміни щодо права власності на спірні земельні ділянки.

Наразі, останнім набувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480400:05:004:0123, 3222480400:05:004:0124, 3222480400:05:004:0127, 3222480400:05:004:0131 є ОСОБА_1 , останнім набувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 3222480400:05:004:0125 та 3222480400:05:004:0126 є ОСОБА_4 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 року у справі № 202/2234/16-ц додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.04.2016 скасовано, відмовлено у задоволенні позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами - за ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» про звернення стягнення на предмет застави.

Постанова суду, з поміж іншого, мотивна тим, що договір позики є неукладеним у зв`язку з відсутністю доказів передання грошей кредитодавцем та їх отримання позичальником; договір позики не посвідчувався нотаріально, отже жодних прав іпотекодержателя (в тому числі права звернення стягнення на заставлене майно у будь-який спосіб) за таким договором за ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» не набувало; докази державної реєстрації іпотеки на користь за ТОВ НВЦ «Енергія-скрвіс» як іпотекодержателя в матеріалах справи відсутні; відтак переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок земельних ділянок у за ТОВ НВЦ «Енергія-скрвіс» відсутнє.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 року у справі № 202/2234/16-ц набрала законної сили.

Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2020 року у справі № 202/2234/16-ц відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 року.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

З 21.10.2019 року введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18 ).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Так, у постанові від 15.06.2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог ст..ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини 1-3 ст. 388 Цивільного кодекс України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. З огляду на приписи ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі № 911/3312/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.04.2016 року у справі №202/2234/16-ц, згідно з яким визнано право власності за ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» на спірні земельні ділянки, скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020 року у справі №202/2234/16-ц, якою відмовлено у задоволенні позовної заяви за ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» про звернення стягнення на предмет застави, тому наступне відчуження цих земельних ділянок ТОВ НВЦ «Енергія-сервіс» на користь ОСОБА_5 , а в подальшому їх продаж ОСОБА_1 слід визнати таким, що відбулося без волі власника - ТОВ «Укрщеббуд».

Таким чином, враховуючи викладені висновки, апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи ліквідатора позивача, що спрямовані на доведення обставин відсутності волі власника.

У зв`язку зі встановленням відсутності волевиявлення та необхідного вираження волі позивача - власника спірних земельних ділянок доведеним є факт належності права власності позивачу та вибуття цих земельних ділянок з його володіння у протиправний спосіб.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача не з його волі, а відповідачі не визнають його право власності.

Отже, власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Щодо добросовісності/недобросовісності відповідачів як набувачів спірного майна та пропорційності втручання в їх право на мирне володіння майном колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В постанові від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів ст. 388 Цивільного кодексу України слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).

У цій справі не встановлено обставин, які свідчть про недобросовісність відповідачів, натомість їх добросовісність не ставиться під сумнів з огляду на те, що станом на момент проведення Товарною біржею «Січеславська правова» на замовлення ОСОБА_5 аукціону з продажу спірних земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу майна від 09.08.2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, який містив відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірні земельні ділянки та не містив відомостей про наявність обтяжень щодо цього майна.

Відтак, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

На переконання колегії суддів, при оцінці питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідачів як набувачів спірного майна та пропорційності втручання в їх право власності також підлягає урахуванню наступне.

Розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має з огляду на особливості природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство.

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки станом на дату їх придбання ТОВ «Укрщеббуд» згідно з договорами купівлі-продажу від 29.04.2014 року перебували в іпотеці у ПАТ «Банк національний кредит» на підставі договору іпотеки від 06.12.2010 року №04-589/1-1, укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» та ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп», який є майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 по договору кредиту від 06.12.2010 №24Ф/2010/05-588/2-1, укладеному між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_3 .

Внаслідок укладення зазначених договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 29.04.2014 року ТОВ «Укрщеббуд» прийняло на себе додаткові грошові зобов`язання перед ПАТ «Банк національний кредит», у зв`язку з чим згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ «Банк національний кредит» до ТОВ «Укрщеббуд» на суму 184 712 397,01 грн як вимоги, забезпечені заставою майна боржника відповідно до іпотечного договору від 06.12.2010 року №04-589/1-1, укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» та ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатор ТОВ «Укрщеббуд» обмежився заходами щодо витребування спірних земельних ділянок у даній справі, втім не звертався до суду з позовом про визнання недійсними вказаних договорів купівлі-продажу від 29.04.2014 року з метою захисту майнових прав та інтересів ТОВ «Укрщеббуд», відтак ліквідатором не вжито заходів з метою встановлення в судовому порядку наявності у цих договорів ознак, притаманних фраудаторним правочининам, з огляду на значне збільшення обсягу боргових зобов`язань ТОВ «Укрщеббуд», спричиненим внаслідок придбання за цими договорами спірних земельних ділянок, обтяжених іпотекою.

Обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод у справі про банкрутство.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, отже укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, обтяженого іпотекою згідно з договором від 06.12.2010 року №04-589/1-1, укладеним між ПАТ «Банк національний кредит» та ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп», без наявності будь-яких відносин з боржником - ОСОБА_3 за договором кредиту від 06.12.2010 року №24Ф/2010/05-588/2-1, укладеним між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_3 , є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір укладався з іншою метою, аніж купівля-продаж.

Тобто ліквідатор ТОВ «Укрщеббуд» не вжив заходів з метою з`ясування у встановлений спосіб економічної обґрунтованості та розумності вказаних вище договорів купівлі-продажу, їх відповідності фінансовим інтересам ТОВ «Укрщеббуд» та наявності підстав для покладення відповідальності на особи, які уклали ці договори.

Таким чином, під час розгляду справи №910/8428/18 (911/1567/17) за позовом ТОВ «Тайсон інвестмент групп» до ТОВ «Укрщеббуд» та ПАТ «Банк національний кредит» про визнання удаваними та недійсними укладених відповідачами договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29.04.2014 року господарський суд міста Києва, відповідно до прийнятого у вказаній справі рішення від 21.04.2021 року, на підставі відповідної заяви ТОВ «Укрщеббуд», дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності та відмовив ТОВ «Тайсон інвестмент групп» у задоволенні позову, застосувавши позовну давність за заявою сторони у спорі.

Як вбачається зі змісту вищевказаного рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2021 року у справі №910/8428/18 (911/1567/17), місцевим господарським судом під час розгляду справи не досліджено, а ліквідатором не зазначено аргументів щодо сумнівності оспорюваного правочину банкрута.

Між тим, зважаючи на подання такого позову в межах справи про банкрутство, ліквідатор під час ліквідаційної процедури мав би вчиняти обґрунтовані і логічні дії, націлені на збільшення активу боржника, що в даному випадку ним зроблено не було.

Звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2021 року у справі № 904/7905/16.

Поряд із цим, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 року у справі №911/1012/13 зазначила, що навіть укладення боржником договору поза межами "підозрілого періоду" не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

Розгляд відповідних справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.

Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Беззаперечно, що визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

Відтак, втручання держави у право сторін договору самостійно здійснювати підприємницьку діяльність у такому разі має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи даний спір в межах справи про банкрутство на підставі встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі є добросовісними набувачами, які законним шляхом набули своє майно, тому у них не може бути витребувано майно, оскільки в діях позивача наявна воля на маніпуляцію зі спірним майном, спрямована на створення преференцій у задоволенні вимог ПАТ «Банк національний кредит», а на теперішній час вимог його правонаступника - ОСОБА_2 , забезпечених заставою спірного майна боржника, та можливе уникнення задоволення вимог інших кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Укрщеббуд», грошові вимоги яких визнані згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2018 року у справі №910/8428/18.

З наведених підстав при вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, з урахуванням встановлених судом обставин, господарський суд вбачає порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право відповідачів мирно володіти своїм майном за заявленими ліквідатором ТОВ «Укрщеббуд» вимогами є заходом, який переслідує інтерес, спрямований на задоволення вимог ПАТ «Банк національний кредит», а на теперішній час вимог його правонаступника - ОСОБА_2 , на підставі договору іпотеки від 06.12.2010 року №04-589/1-1, укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» та ТОВ «Тайсон Інвестмент Групп», який за вказаним договором є майновим поручителем за невиконаними зобов`язаннями ОСОБА_3 по договору кредиту від 06.12.2010 року №24Ф/2010/05-588/2-1, укладеному між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_3 .

Отже, особистий інтерес позивача у даній справі не спрямований на захист його порушеного права власності на спірне майно, а також не переслідує суспільний інтерес, який має бути спрямований на утвердження у країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їх прав власності на майно, відтак не є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

Враховуючи викладені обставини, покладення на добросовісних набувачів майна індивідуального та надмірного тягаря, вказує про недотримання балансу інтересів у цій справі та призводить до порушення принципу пропорційності і як наслідок порушення права власності відповідачів, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими наслідками, яких зазнає життя відповідачів. Справедливий баланс у результаті здійсненого втручання дотриманий не буде, що призведе до порушення статті 8 Конвенції.

Посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах, про які йдеться в апеляційній скарзі та доповненні до неї, колегією суддів відхиляються, оскільки встановлені судами обставини в цій справі та у справах, зазначених апелянтом, є різними.

З урахуванням встановлених обставин справи, наявні підстави вважати, що поновлення порушеного права боржника та його кредиторів в даному випадку має відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особи, які допустили відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на інших осіб, які є добросовісними набувачами спірного майна.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини справи підстави для витребування спірного майна у відповідача відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України відсутні.

Щодо строків позовної давності для звернення із позовом у справі, яка розглядається, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

З наведених підстав, з огляду на встановлені обставини справи, суд не надає оцінку аргументам, викладеним у заявах відповідачів про застосування строків позовної давності до позовних вимог у справі, яка розглядається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщеббуд» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2022 року у справі № 910/5808/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2022 року у справі №910/5808/20 - залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Справу №910/5808/20 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2023 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді М.Л. Доманська

С.В. Сотніков