Постанова

від 12.09.2023 по справі 911/1526/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. Справа№ 911/1526/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Франкова А.В.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2023 про повернення позовної заяви

у справі №911/1526/23 ( суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Узман Женератьор Кабінлері Санайі Пазарлама Ве Диш Тіджарет Лімітед Шіркеті"

про розірвання договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022 р., стягнення суми предоплати за непоставлене обладнання, стягнення суми предоплати за поставлене обладнання неналежної якості, стягнення штрафних санкцій, стягнення суми витрат з надання транспортно-експедиторських послуг, про зобов`язання забрати обладнання, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Узман Женератьор Кабінлері Санайі Пазарлама Ве Диш Тіджарет Лімітед Шіркеті" про розірвання договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022 р., стягнення суми предоплати за непоставлене обладнання, стягнення суми предоплати за поставлене обладнання неналежної якості, стягнення штрафних санкцій, стягнення суми витрат з надання транспортно-експедиторських послуг та про зобов`язання забрати обладнання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022 в частині поставки товару неналежної якості та не поставки частини товару.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2023 року позовну заяву та додані до неї документи повернуто.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що в позовній заяві об`єднано декілька позовних вимог, які за своєю природою не є похідними, а саме: стягнення коштів та штрафних санкцій, експедиторські послуги, забрати майно неналежної якості, та розірвати договір.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2023 року у справі №911/1526/23 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позовна заява не була належним чином досліджена судом, а в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не обґрунтував свою позицію із посиланням на норми чинного законодавства України;

- суд першої інстанції не дослідив правовий зв`язок між правочинами, підтверджуючі документи, які позивач приєднав до позовної заяви в якості доказів;

- здійснений судом першої інстанції надмірний формалізм при вирішенні питання стосовно вирішення питання щодо відкриття провадження у справі може призвести до збитків, оскільки позивач буде змушений сплачувати 0,3 % відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції»;

- позовні вимоги є похідними один від одного, оскільки вимога про стягнення витрат з оплати транспортно-експедиційних послуг з перевезення є похідною вимогою, яка залежить від задоволення основної вимоги;

- розгляд справи за заявленими позовними вимогами буде відповідати інтересам як позивача, так і відповідача;

- суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не проінформував позивача про його право на апеляційне оскарження ухвали суду;

- зазначаючи про несплату судового збору суд мав постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а не повертати її.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/1526/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 року відкрито апеляційне провадження та призначення справу до розгляду на 18.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 відкладено розгляд справи на 12.09.2023.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 12.09.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Колегією суддів враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Узман Женератьор Кабінлері Санайі Пазарлама Ве Диш Тіджарет Лімітед Шіркеті" є нерезидентом та зареєстровано за законодавством Турецької Республіки.

Статтею 365 ГПК України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 367 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а рівно повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 15.11.1965 р. (надалі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 р. № 2052-ІІІ, із заявами та застереженнями. Україна та Турецька Республіка приєднались до зазначеної Конвенції.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (ст. 1 Конвенції).

Згідно ст. 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до ст. 10 Конвенції якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує, зокрема, можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Оскільки у даному апеляційному провадженні переглядається ухвала про залишення позову без розгляду, з огляду на приписи ст. 10 Конвенції щодо можливості направлення судової поштової кореспонденції безпосередньо особам, які перебувають за кордоном, судом апеляційної інстанції направлялась ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі від 20.06.2023 та ухвала про відкладення розгляду справи від 18.07.2023 безпосередньо на поштову адресу відповідача.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 12.09.2023 за відсутності представника відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За змістом частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку, що в позовній заяві об`єднано декілька позовних вимог, які за своєю природою не є похідними, а саме: стягнення коштів та штрафних санкцій, експедиторські послуги, забрати майно неналежної якості, та розірвати договір.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 викладено такі висновки:

"За замістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

У той же час аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов".

Позивачем у цій справі заявлено позовні вимоги щодо:

- стягнення з відповідача суми передоплати за непоставлене обладнання у розмірі 75 160,00 дол. США; передоплати за поставлене обладнання неналежної якості у розмірі 18 000,00 дол. США; 128 608,80 дол. США пені за прострочку поставки обладнання; 1 800,00 дол. США штрафу за поставку обладнання неналежної якості; 2 803,63 дол. США витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг;

- зобов`язання відповідача забрати обладнання неналежної якості власними силами, власними засобами та за власний рахунок, яке знаходиться за адресою: 13106, м. Житомирська обл., с. Юрівка, вул. Медова (Горького), буд. 71;

- розірвання договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022, а саме поставку обладнання UZMAN SDEC 330 KVA DIESEL GENERATOR (1 шт) неналежної якості та не поставку обладнання UZMAN SDEC 6600 KVA DIESEL GENERATOR (2 шт), оплата яких була здійснена позивачем у сумі 100 % попередньої оплати, у зв`язку з чим останній поніс витрати на транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення неякісного обладнання. Також позивачем відповідно до умов договору було нараховано пеню за прострочку поставки обладнання та штраф за поставку обладнання неналежної якості.

Таким чином, позивачем пред`явлено позов до відповідача з метою захисту його порушеного права, яке, за твердженням позивача, відбулося у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022 в частині повної та належної поставки обладнання, що свідчить про помилковість висновків судів про непов`язаність підстав виникнення позовних вимог.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідача), пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин наявності/відсутності порушеного права позивача, що відбулось у зв`язку із порушенням відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі належним чином не вмотивовано, яким чином заявлені позивачем вимоги не є похідними чи не є однорідними позовними вимогами, з огляду на те, що вони виникають саме із обставин невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022.

В позовній заяві позивач навів обґрунтування, що витрати на транспортно-експедиційні послуги, які ним були заявлені до стягнення у поданій позовній заяві, виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 11/21/2022 від 21.11.2022 в частині поставки обладнання неналежної якості, щодо якого також заявлено позовну вимогу про зобов`язання відповідача його забрати.

Колегія суддів враховує, що на стадії відкриття провадження у справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19).

Слід також зазначити, що суд першої інстанції вказуючи, що позивачем було порушено правила об`єднання позовних вимог, не було враховано положення ч. 6 ст. 173 ГПК України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто одним із основних принципів господарського судочинства - є саме своєчасність вирішення судом спору, способом дотримання якого і є можливість роз`єднання позовних вимог, якщо суд вбачає, що це надасть змогу здійснити більш якісний розгляд справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін. Водночас, повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції фактично самоусунувся від виконання власних процесуальних обов`язків, адже вбачаючи наявність обставин які можуть значно утруднити розгляд справи та призвести до затягування такого розгляду, помилково повернув відповідну позовну заяву.

Крім того, при визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду Київської області.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2023 у справі № 911/1526/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 23.05.2023 про повернення позовної заяви у справі № 911/1526/23 скасувати.

3. Справу № 911/1526/23 направити до Господарського суду Київської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження в порядку, визначеною Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.09.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко