Постанова

від 24.08.2023 по справі 910/1685/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2023 р. Справа№ 910/1685/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Г.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 24.08.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023

у справі № 910/1685/22 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яришів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Керрот"

про стягнення 2 245 367,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яришів» (далі - позивач, ТОВ «Яришів») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керрот Бетон» (далі - відповідач, ТОВ «Керрот Бетон», скаржник) 2 143 748 грн основної заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів від 17.05.2021 №ПВ 1/17/05/21 (далі - Договір); 75 364,45 грн пені та 26 255,21 грн 3% річних, а всього 2 245 367,66 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- 17.05.2021 ТОВ «Яришів» (перевізник) та ТОВ «Керрот Бетон» (замовник) укладено Договір, відповідно до якого перевізник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених Договором, доставляти власними силами та власним або орендованим автомобільним транспортом ввірений йому замовником товарний бетон (далі - вантаж) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на його одержання особі, а замовник бере на себе зобов`язання пред`явити для перевезення вантаж та сплатити за його перевезення;

- перевізник належним чином виконав зобов`язання за Договором, що, зокрема, підтверджується актами надання послуг, оформленими належним чином, на суму 2 218 748 грн;

- замовником частково оплачено транспортні послуги згідно з Договором у сумі 75 000 грн, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків та підтверджується випискою за рахунками позивача;

- станом на 28.01.2022 заборгованість ТОВ «Керрот Бетон» за надані ТОВ «Яришів» транспортні послуги складає 2 143 748 грн; за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором позивачем нараховано 75 364,45 грн пені та 26 255,21 грн 3% річних.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1685/22 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яришів" 2 143 748 грн., основної заборгованості та 32 156 грн 23 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем було належним чином виконано замовлення відповідача щодо здійснення перевезення, а відповідачем таке перевезення оплачено частково, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Яришів» про стягнення з ТОВ «Керрот Бетон» 2 143 748 грн основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, судом першої інстанції зазначено, що матеріали справи не містять жодних доказів надіслання ТОВ «Яришів» на адресу ТОВ «Керрот Бетон» рахунків-фактур, а тому, в даному випадку, не підлягають нарахуванню відповідачу суми пені та 3% річних, оскільки ТОВ «Керрот Бетон» не було прострочено встановлений Договором строк оплати товару, у зв`язку з чим такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд задовольнити клопотання про долучення нових доказів. Апеляційну скаргу задовольнити та скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1685/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідач не підписував акти надання послуг та акт звірки взаєморозрахунків, копії яких долучені до позовної заяви;

- зображення підпису скріпленого відтиском печатки, що нібито належить відповідачу, який міститься на актах надання послуг та акті звірки взаєморозрахунків, копії яких долучені до позовної заяви, виконане не генеральним директором ТОВ «Керрот Бетон» ОСОБА_1 або фінансовим директором відповідача Венгринюком А.В.;

- в акті звірки взаєморозрахунків відсутні відомості про особу, яка його підписала від імені ТОВ «Керрот Бетон», а також посаду такої особи;

- скаржник заперечує факт існування та підписання від імені ТОВ «Керрот Бетон», наданих ТОВ «Яришів» актів надання послуг та акта звірки взаєморозрахунків;

- вказане свідчить про те, що документи, долучені позивачем до позову, не підтверджують реальність господарських операцій з надання послуг.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги на рішення, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 20.03.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що судом першої інстанції законно було залишено без розгляду клопотання відповідача про долучення до матеріалів копії Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 26.04.2023 №СЕ-19/111-23/18479-ПЧ та копію Висновку експерта СЕ-19/111-23/22556-ДД.

Також позивач зазначає, що реальність господарських операцій з перевезення вантажу ТОВ «Яришів» на замовлення ТОВ «Керрот Бетон» підтверджується: підписаними сторонами Договору актами наданих послуг: від 31.05.2021 №47 на суму 298 872 грн, від 30.06.2021 №56 на суму 394 117,50 грн, від 31.07.2021 №72 на суму 431 229,80 грн, від 31.08.2021 №81 на суму 367 591,33 грн, від 30.09.2021 №95 на суму 336 485,50 грн, від 31.10.2021 №109 на суму 375 451,87 грн, від 29.12.2021 №100 на суму 15 000 грн, а також актом звірки взаєморозрахунків за період з 17.05.2021 по 01.01.2022, які містять підпис генерального директора ТОВ «Керрот Бетон» та печатку відповідача; копіями товарно-транспортних накладних, реєстрами товарно-транспортних накладних, а також податковими деклараціями, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; показами свідка - керівником ТОВ «Яришів»; навігацією з GPS трекерів, які встановлені в кожному транспортному засобі позивача та які були залучені до виконання робіт з перевезення вантажу відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1685/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів - Суліма В.В., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 витребувано справу № 910/1685/22.

12.06.2023 справа № 910/1685/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1685/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.07.2023.

У зв`язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці з 10.07.2023 по 23.07.2023, а також судді Гаврилюка О.М. у відпустці з 03.07.2023 по 21.07.2023 враховуючи приписи ст. 32 ГПК України щодо сталості складу суду, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на 24.08.2023.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., на лікарняному з 21.08.2023, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1685/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі №910/1685/22 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 31.08.2023 з`явився представник відповідача, який підтримав своє клопотання про долучення до матеріалів справи копії Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 26.04.2023 №СЕ-19/111-23/18479-ПЧ та копію Висновку експерта СЕ-19/111-23/22556-ДД, а також заперчував проти задоволення позовних вимог та просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судове засідання 31.08.2023 з`явилися представники позивача, які заперечували проти задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 26.04.2023 №СЕ-19/111-23/18479-ПЧ та копію Висновку експерта СЕ-19/111-23/22556-ДД, а також просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи у судове засідання 31.08.2023 не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третьої особи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Щодо клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи копії Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 26.04.2023 №СЕ-19/111-23/18479-ПЧ та копії Висновку експерта СЕ-19/111-23/22556-ДД, колегія суддів зазначає таке.

Ст. 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

В обґрунтування неможливості подання витребуваних доказів позивач зазначає, що висновок експерта №СЕ-19/111-23/22556-ДД було надано представнику скаржника лише 30.05.2023, що з об`єктивних причин унеможливило його подачу відповідачем до суду першої інстанції у строки визначені ГПК України.

Також скаржник зазначає, що висновок експерта №СЕ-19/111-23-18479-ПЧ було надано представнику скражника лише 03.05.2023, що унеможливлювало його подачу до суду першої інстанції у строки визначені ГПК України.

Зважаючи на вищевикладене, для повного та всебічного розгляду даного спору, а також зважаючи на те, що однією із підстав заперечення проти задоволення позовних вимог є непідпиання актів надання послуг та актів звірки взаєморозрахунків, копії яких долучені до позовної заяви, колегія суддів вважає за можливе приєднати до матеріалів справи, у порядку ст. 269 ГПК України, додані відповідачем копії Висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 26.04.2023 №СЕ-19/111-23/18479-ПЧ та копії Висновку експерта СЕ-19/111-23/22556-ДД.

Водночас, для повного та всебічного розгляду даного спору, колегія суддів вважає за можливе приєднати до матеріалів справи, у порядку ст. 269 ГПК України, додану до відзиву на апеляційну скаргу копію клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження документів, перелік яких викладено у прохальній частині відповідного клопотання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстацнії та перевірено колегією суддів, 17.05.2021 ТОВ «Яришів» (далі - перевізник) і ТОВ «Керрот Бетон» (далі - замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- перевізник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених Договором, доставляти власними силами та власним або орендованим автомобільним транспортом ввірений йому замовником товарний бетон (далі - вантаж), з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженому на його одержання особі (далі - одержувач), а замовник бере на себе зобов`язання пред`явити для перевезення вантаж та сплатити плату за його перевезення (пункт 1.1 Договору);

- перевезення вантажів здійснюється перевізником за заявками замовника цілодобово (пункт 1.2 Договору);

- місце відправлення, одержувач, пункт призначення, обсяг вантажу, час відправлення та доставки вантажу погоджуються сторонами на підставі заявок замовника; заявки надаються замовником не пізніше 15 годин дня, що передує дню перевезення; заявки оформлюються в письмовій формі та скріплюються підписом уповноваженої замовником особи; заявки надаються: особисто, шляхом вручення оригіналу; поштою, шляхом пересилання поштового відправлення; електронною поштою, шляхом надіслання електронного листа, через систему «Google mail» (Gmail); факсом, шляхом надіслання факсу; в окремих випадках, заявка на перевезення може бути надана перевізнику телефоном, тобто без складання письмового документа, в цьому випадку підписані замовником товарно-транспортні накладні (в тому числі зведені накладні) будуть достатнім доказом того, що така заявка виконана перевізником (пункт 1.3 Договору);

- маршрут перевезення вантажу визначається замовником (пункт 1.4 Договору);

- вартість перевезення вантажу є твердою та залежить від відстані перевезення та зазначається у додатках до Договору (специфікація на послуги з перевезення) (пункт 2.1 Договору);

- після закінчення кожного робочого тижня перевізник надає замовнику розрахунок виконаних робіт; плата за надані послуги нараховується за фактично виконані перевезення (пункт 2.3 Договору);

- до 5-го числа місяця, наступного за звітним, перевізник надає на узгодження замовнику разом з актом виконаних робіт реєстр товарно-транспортних накладних та вказані товарно-транспортні накладні; в реєстрі товарно-транспортних накладних перевізник зазначає дату, державний номер авто, номер ТТН, вантажоодержувача, адресу об?єкту, об?єм вантажу, відстань доставки, тариф, вартість перевезення; дату акта виконаних робіт перевізник вказує не пізніше останнього календарного дня місяця, в якому здійснювалися перевезення; до 10-го числа місяця, наступного за звітним, сторонами підписується акт виконаних робіт за звітний місяць з розбивкою виставлених рахунків, на підставі якого перевізник формує остаточний рахунок-фактуру (пункт 2.4 Договору);

- оплата виконаних за Договором перевезень здійснюється замовником на умовах післяплати протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури; рахунок-фактура, сформований перевізником з дотриманням вимог пункту 2.4 Договору, є підставою для здійснення замовником оплати за виконані перевезення; якщо з будь-яких причин перевізник не виставить рахунок або не вручить його замовнику, або порушить строки їх виставлення та вручення, то це не вважається порушенням Договору зі сторони перевізника (пункт 2.5 Договору);

- замовник та перевізник за закінченням кожного робочого дня проводять звірку взаєморозрахунків, а при необхідності складають акт звірки; загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних перевізником заявок замовника, підтверджених належним чином оформленими, товарно-транспортними накладними, протягом дії Договору (пункт 2.6 Договору);

- за кожен день прострочення оплати замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (пункт 5.2 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 9.2 Договору);

- сторони домовились, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір розірвати Договір, то останній автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію кожного наступного календарного року (пункт 9.3 Договору).

Так, за твердженнями позивача, останнім на виконання умов Договору протягом травня - грудня 2021 року було здійснено перевезення вантажів на загальну суму 2 218 748 грн, що підтверджується актами надання послуг від 31.05.2021 №47 на суму 298 872 грн, від 30.06.2021 №56 на суму 394 117,50 грн, від 31.07.2021 №72 на суму 431 229,80 грн, від 31.08.2021 №81 на суму 367 591,33 грн, від 30.09.2021 №95 на суму 336 485,50 грн, від 31.10.2021 №109 на суму 375 451,87 грн і від 29.12.2021 №100 на суму 15 000 грн.

За доводами позивача, вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Також позивач стверджує, що відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги на суму 75 000,00 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками юридичних осіб актом звірки взаєморозрахунків за період з 17.05.2021 по 01.01.2022, та виписками з банківського рахунку позивача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує про те, що директором не підписувалися зазначені акти надання послуг і акт звірки взаєморозрахунків за період з 17.05.2021 по 01.01.2022, а підпис від імені директора ТОВ «Керрот Бетон» є підробленим.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) є господарський договір.

Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини першої статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною другою статті 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалось колегією суддів вище, відповідно до п.2.4 Договору до 5-го числа місяця, наступного за звітним, перевізник надає на узгодження замовнику разом з актом виконаних робіт реєстр товарно-транспортних накладних та вказані товарно-транспортні накладні; в реєстрі товарно-транспортних накладних перевізник зазначає дату, державний номер авто, номер ТТН, вантажоодержувача, адресу об?єкту, об?єм вантажу, відстань доставки, тариф, вартість перевезення; дату акта виконаних робіт перевізник вказує не пізніше останнього календарного дня місяця, в якому здійснювалися перевезення; до 10-го числа місяця, наступного за звітним, сторонами підписується акт виконаних робіт за звітний місяць з розбивкою виставлених рахунків, на підставі якого перевізник формує остаточний рахунок-фактуру.

Зокрема, колегією суддів встановлено, що позивачем до позовної заяви додано акти надання послуг від 31.05.2021 №47 на суму 298 872 грн, від 30.06.2021 №56 на суму 394 117,50 грн, від 31.07.2021 №72 на суму 431 229,80 грн, від 31.08.2021 №81 на суму 367 591,33 грн, від 30.09.2021 №95 на суму 336 485,50 грн, від 31.10.2021 №109 на суму 375 451,87 грн і від 29.12.2021 №100 на суму 15 000 грн., які за твердженнями позивача та висновками суду першої інстанції підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що слідчим відділенням відділу поліції в річковому порту Київ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023100160000004, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.02.2023, по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (Службове підроблення).

У межах кримінального провадженні № 12023100160000004, судовим експертом було проведено судову почеркознавчу експертизу, за результатами якої відповідачем до матеріалів справи долучено Висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 26.04.2023 №СЕ-19/111-23/18479-ПЧ, з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 на актах надання послуг № 56 від 30.06.2021, № 47 від 31.05.2021, № 72 від 31.07.2021, № 81 від 31.08.2021, № 95 від 30.09.2021, № 109 від 31.10.2021, № 100 від 29.12.2021 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Водночас, скаржником до матеріалів справи додано копію Висновку експерта СЕ-19/111-23/22556-ДД з якого вбачається, що Відбитки печатки «* Україна * м. Київ * Товариство з обмеженого о відповідальністю * Ідентифікаційний код 41329037 * «КЕРРОТ БЕТОН» * ДЛЯ ДОКУМЕНТІВ» в Акті надання послуг № 47 від 31.05.2021; Акті надання послуг № 56 від 30.06.2021; Акті надання послуг № 72 від 31.07.2021; Акті надання послуг № 81 від 31.08.2021; Акті надання послуг № 95 від 30.09.2021; Акті надання послуг № 109 від 31.10.2021; Акті надання послуг № 100 від 29.12.2021 - проставлені не печаткою «* Україна * м. Київ * Товариство з обмеженою відповідальністю * Ідентифікаційний код 41329037 * «КЕРРОТ БЕТОН» * ДЛЯ ДОКУМЕНТІВ», експериментальні та вільні зразки відбитків яких надано в якості порівняльного матеріалу.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Заперечення позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо ряду недоліків, які свідчать, на думку позивача, про неповноту проденого експертного дослідження та упередженість судового експерта, колегією суддів відхиляються, оскільки носять суб`єктивний характер.

Дослідивши вищевказані експертні висновки, колегія суддів приймає іх як належні та допустимі докази, яким буде надано правову оцінку в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні наголошено на тому, що позивачем надано до суду, навігацію з GPS трекерів, які встановлені кожному транспортному засобі позивача та які були залучені до перевезення вантажу відповідача, що на думку суду додатково підтверджує надання позивачем послуг скаржнику з перевезення вантажів за неоплаченими останнім актами наданих послуг.

Однак, такі висновки є передчасними, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги того, що позивачем не долучено до матеріалів справи документів, щодо інформаційно-комунікаційної системи, зокрема підтвердження відповідності та проведення державної експертизи засобів технічного і криптографічного захисту інформації, відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».

Окрім того, з Листа ТОВ «Скай-Трек» неможливо встановити перелік транспортних засобів, які було обладнано gps-трекерами, в який період часу та на підставі якого документу, ТОВ «Скай-Трек» надано відповідні послуги.

При цьому, з аналізу змісту ТТН, які було долучено позивачем до матеріалів справи, вбачається, що один і той же транспортний засіб, або один і той же водій в один і той же період часу перебували в різних місцях, або в різних транспортних засобах, або одночасно виконували роботу по різних ТТН, що є фізично неможливо.

Також колегія суддів звертає увагу на наявні Листи суб`єктів господарювання, що були подані відповідачем, у яких останні вказали, що не підписували ТТН, які було подано позивачем до суду в підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій.

Твердження суду першої інстанції щодо того, що жоден з таких суб`єктів не надає пояснень стосовно наявності їх печаток на таких ТТН, що на думку суду додатково підтверджує намагання скаржника уникнути виконання умов Договору в частині оплати здійснених позивачем перевезень, є нічим іншим як припущеннями, оскільки, як вбачається з відповідей суб`єктів господарювання, яким, за твердженнями позивача, останнім було доставлено на замовлення ТОВ «Керрот Бетон» бетон, вони не підписували ТТН, які подано позивачем до суду та взагалі не володіють інформацією щодо існування документів, копії яких долучено до матеріалів справи позивачем.

За поясненнями скаржника наявність відбитків печаток (штампів) суб`єктів господарювання на наданих позивачем ТТН, про проставлення яких їм взагалі нічого не відомо, є також обставинами, що досліджуються в межах здійснення кримінального провадження № 12023100160000004, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.02.2023.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на пункт 1.2 Договору відповідно до якого перевезення вантажів здійснюється перевізником за заявками замовника цілодобово.

Проте, дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує про відсутність таких заявок у матеріалах справи.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги на суму 75 000,00 грн., тим самим позивач визнав позовні вимоги, оскільки, колегією суддів досліджено виписки з банківського рахунку позивача та встановлено, що у призначенні платежу вказано «Оплата за транспортні послуги зг. дог. №Пв 1/17/05/21 від 17 травня 2021 р. в т.ч. ПДВ 20%». А зважаючи на те, що представниками позивача у судовому засіданні в суді апеляційній інстанції було вказано на те, що між позивачем та відповідачем тривають досить довгі господарські взаємовідносини, стверджувати, що відповідачем було сплачено заборгованість саме по спірним актам, які, як встановлено висновком судової почеркознавчої експертизи не підписувались ОСОБА_1 , не вбачається за моживе.

Також не заслуговують на увагу і доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що відовідач є недобросовісним суб`єктом господарювання, про що свідчать інші судові справи про стягнення з ТОВ «Керрот Бетон» заборгованості за договорами перевезення та поставки, оскільки, на переконання колегії суддів, наявність судових спорів відповідача з іншими суб`єктами господарювання не може беззаперечно підтверджувати наявність заборгованості, що є предметом позову у даній справі.

Щодо доданих позивачем до матеріалів справи заяв свідків, колегія суддів зазначає, що не можуть установлюватись обставини (факти) на підставі показань свідків, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Щодо тверджень позивача про визнання відповідачем заборгованості по спірним актам шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків, колегія суддів зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Знову ж таки, зважаючи на те, що висновком судової почеркознавчої експертизи встановлено, що спірні акти які зазначені в акті звірки взаєморозрахунків не підписувались ОСОБА_1 , а також зважаючи на заперечення відповідача щодо підписання ОСОБА_1 акту звірки взаєморозрахунків, колегія суддів відхиляє даний акт як належний та допустимий доказ факту поставки, оскільки даний акт не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Також колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні стягнення на користь позивача суми пені та 3% річних, встановив, що скаржником не було прострочено встановлений п. 2.5 Договору строк оплати, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів надіслання позивачем на адресу скаржника рахунків-фактур від дати отримання яких і має відраховуватись 10 денний термін встановлений сторонами для здійснення розрахунків.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на суперечливість висновків суду першої інстанції, оскільки, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, вказує, що відповідачем не прострочено встановлений п. 2.5 Договору строк оплати, то відповідно такий строк оплати ще не настав, що свідчить про відсутність боргу у відповідача, що мало б бути підставою для відмови у позові в повному обсязі, а не лише в частині штрафних санкцій.

Підсумовуючи все вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів, доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції щодо наявності заборгованості по актам надання послуг від 31.05.2021 №47 на суму 298 872 грн, від 30.06.2021 №56 на суму 394 117,50 грн, від 31.07.2021 №72 на суму 431 229,80 грн, від 31.08.2021 №81 на суму 367 591,33 грн, від 30.09.2021 №95 на суму 336 485,50 грн, від 31.10.2021 №109 на суму 375 451,87 грн і від 29.12.2021 №100 на суму 15 000 грн. є такими, що спростовуються матеріалами справи, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Бетон" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1685/22 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1685/22 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Яришів".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яришів» (вул. Головна, буд. 23, с. Яришів, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24024; ідентифікаційний код 41735870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керрот Бетон» (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 41329037) 48 234 (сорок вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн. 33 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/1685/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 18.09.2023. (після виходу судді Майданевича А.Г. з лікарняного)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім