Рішення

від 12.09.2023 по справі 906/766/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/766/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Ваховська Ж.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Балабашин В.Д. - керівник, паспорт НОМЕР_1 від 27.01.1996;

Козлов А.І. - адвокат, ордер АМ №1059451 від 19.07.2023;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малого колективного підприємства "Бімік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд"

про стягнення 127219,20 грн

Мале колективне підприємство "Бімік" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" 127219,20 грн заборгованості за договором підряду №8 від 23.12.2019.

Ухвалою від 12.06.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано час позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою від 20.06.2023 судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.2023.

21.06.2023 до суду повернулась без вручення копія ухвали від 12.06.2023, яка направлялася позивачу.

30.06.2023на адресу суду, з відміткою поштового відділення:"адресат відсутній за вказаною адресою" повернулась копія ухвали від 20.06.2023, яка направлялась відповідачу.

Ухвалою від 20.07.2023 суд продовжив строк розгляду справи на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 та відклав розгляд справи на 12.09.2023.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання 12.09.2023 свого представника не направив. Копія ухвали суду від 20.07.2023, надіслана на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою на поштовому конверті: "адресат відсутній за вказаної адресою".

Суд здійснив запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримав витяг, згідно якого юридична адресавідповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, зокрема зважаючи на направлення ухвал суду від 20.06.2023 та від 20.07.2023, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів.

Також суд враховує, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.

Водночас суд враховує, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (генпідрядник, відповідач) та Малим колективним підприємством "Бімік" (підрядник, позивач) було укладено договір підряду №8 (а.с.9).

У п.3.1 договору обумовлено, що загальна його сума визначається згідно договірної ціни та складає 810438,00 грн. (з урахуванням ПДВ 20% 135073,40 грн.).

Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного договору за власні обігові кошти виконав у повному обсязі електромонтажні роботи по реконструкції приймального відділення обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського по вулиці Червоного Хреста, №3 в м. Житомирі.

При цьому позивач вказує, що відповідач у встановлений пп.3.2.2 договору строк не здійснив остаточний розрахунок за виконані роботи, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за січень 2023 року у розмірі 127219,20 грн.

Так як відповідач розрахунки за виконані роботи здійснив частково, заборгувавши 127219,20 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду №8 від 23.12.2019.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з ч.1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч.1,2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п.1.1 договору підряду №8 від 23.12.2019, генпідрядник зобов`язується сплатити, а підрядник виконати електромонтажні роботи по реконструкції приймального відділення обласної клінічної лікарні ім.О.Ф.Гербачевського по вул. Червоного Хреста, 3 в м. Житомирі.

Попередня оплата здійснюється по даному договору в гривнях, шляхом прямого перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п.2.1 договору).

Розрахунки по договору проводяться після підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) складеною відповідно до кошторисної документації генпідрядником.

Згідно з п.3.1 договору, загальна сума даного договору визначається згідно договірної ціни та складає 810438,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% 135073,40 грн.

За умовами п.3.2 договору розрахунок проводиться у наступному порядку:

3.2.1. До початку робіт генпідрядник перераховує підряднику попередню оплату на закупівлю матеріальних ресурсів (30% від загальної суми договору) 243131,40 грн, в т.ч. ПДВ - 40521,90 грн.

3.2.2. Остаточний розрахунок за фактично виконані роботи генпідрядник зобов`язаний провести з підрядником протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи по цьому договору в повному обсязі протягом 50 (п`ятидесяти) календарних днів з моменту отримання передоплати, згідно з п.3.2.1 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою - претензією №б/н від 24.01.2023 про виконання договору підряду №8 від 23.12.2019, у якій вимагав розглянути та підписати протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 року, після підписання один примірник Акту повернути позивачу, сплатити протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання вказаного Акту заборгованість у розмірі 127219,20 грн (а.с.10-12), та, яка отримана відповідачем 10.02.2023, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення та трекінгом Укрпошти (а.с.12-13).

Вказана вимога-претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення. Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 року (примірна форма № КБ-2в) відповідачем не підписаний.

У судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, сталою є правова позиція, викладена в у пункті 6.3 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Таким чином, для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття - передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду."

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав та відповідно не навів жодних аргументів в обґрунтування підстав не підписання акту виконаних робіт.

Враховуючи положення статей 853, 882 ЦК України, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»).

З урахуванням положень статей 853, 882 ЦК України та враховуючи те, що відповідач не підписав Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 року на суму 127219,20 грн, але не висловив заперечення щодо виконаних робіт та не надав докази на спростування наведених у позові обставин, суд прийшов до висновку, що такі роботи є прийнятими, а строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим факт виконання робіт за договором підряду №8 від 23.12.2019 згідно з Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 року на суму 127219,20 грн та наявність у відповідача обов`язку по сплаті позивачу заборгованості за виконані роботи у зазначеному розмірі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 127219,20 грн не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивач довів наявність у відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за виконані роботи у розмірі 127219,20 грн, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 127219,20 грн заборгованості.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (10024, Житомирська область, м. Житомир, вул. Героїв Крут, буд. 64, кв. 104, ідентифікаційний код 42613505) на користь Малого колективного підприємства "Бімік" (10012, Житомирська область, м. Житомир, вул. Гоголівська, №18-г, ідентифікаційний код 13560692):

- 127219,20 грн заборгованості;

- 2684,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.09.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек.).