Постанова

від 20.12.2023 по справі 906/766/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Справа № 906/766/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.09.2023 у справі № 906/766/23 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 19.09.2023)

за позовом Малого колективного підприємства "Бімік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд"

про стягнення 127 219, 20 грн

ВСТАНОВИВ:

Мале колективне підприємство "Бімік" (далі - позивач, МКП "Бімік") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (далі - відповідач, ТОВ "Уютспецбуд") 127 219, 20 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №8 від 23.12.2019 в частині здійснення розрахунків за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.09.2023 позов задоволено.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог та наявністю підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за договором.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.09.2023 у справі №906/766/23, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- фактично сторони договору підряду № 8 від 23.12.2019 не приступали до його виконання, а відповідні роботи були виконані іншим підрядником - ТОВ "Уют Строй" та здані замовнику ще в грудні 2021 за генеральним договором підряду задовго до складання позивачем акту виконаних робіт за січень 2023;

- висновок суду першої інстанції про те, що позивач направив відповідачу претензію від 24.01.2023 про виконання договору підряду № 8 від 23.12.2019, у якій позивач вимагав розглянути та підписати протягом п`яти календарних днів з дня отримання акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 є невірним, оскільки матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що позивач надав відповідачу для узгодження та підписання даний акт. Матеріали справи не містять опису вкладення в поштове відправлення, відповідно до якого направлялися претензія від 24.01.2023 з актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023, що доводило б який саме був вміст відповідного поштового відправлення;

- судом першої інстанції залишено поза увагою те, що єдиною умовою проведення розрахунку за виконані роботи згідно п. 2 договору підряду № 8 від 23.12.2019 є підписання акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних, складеної генпідрядником. Матеріали справи не містять не лише належним чином оформленого акту виконаних робіт, але і довідки генпідрядника про вартість виконаних робіт, що є обов`язковою умовою розрахунку згідно договору підряду;

- місцевий господарський суд не досліджував ту обставину, чи була висловлена відповідачем відмова від підписання акту виконаних робіт та чи дійсно робота, яка перелічена в наданому позивачем акті виконаних робіт була виконана. За тієї умови, що відповідач взагалі не отримував від позивача акту виконаних робіт, відповідним чином відповідач був позбавлений взагалі можливості висловити свої заперечення відносно акту у разі їх наявності;

- відповідач вказує, що той факт, що ухвали суду першої інстанції у даній справі не були вручені відповідачу, доводить те, що він не був обізнаним про дату та час судового засідання у справі та взагалі не знав про існування відповідного судового провадження; відповідач не міг взяти участь у судовому розгляді та надати свої пояснення з відповідними доказами;

- відповідач надає до апеляційної скарги додаткові докази та вказує, що він не міг надати їх в суд першої інстанції з об`єктивних причин, оскільки не отримував у жодний спосіб ухвали суду із зазначенням дати та часу судового розгляду. Враховуючи дані обставини, причини пропуску строку для подання доказів є поважними, тому відповідач просить долучити додані до матеріалів апеляційної скарги докази, поновивши строк для їх надання;

- суд першої інстанції не виконав вимоги, передбачені ст. 174 ГПК України, незважаючи на те, що опис вкладення, наданий позивачем, не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, що призвело до того, що відповідач не отримав матеріали позовної заяви та не знав про наявність вказаної вище судової справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Листом від 04.10.2023 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.

13.10.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.09.2023 у справі № 906/766/23; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена учасникам справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

МКП "Бімік" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги. Позивач зазначає наступне:

- взяті на себе зобов`язання за договором підряду з виконання електромонтажних робіт по реконструкції приймального відділення обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського по вулиці Червоного Хреста, 3 в місті Житомирі, позивач виконав за власні обігові кошти;

- заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за договором підряду № 8 від 23.12.2019 становила 127 219, 20 грн, у зв`язку з чим 26.01.2023 позивач направив відповідачу вимогу - претензію про виконання договору підряду, яка отримана відповідачем 10.02.2023 та залишена без задоволення та жодного реагування;

- позивач, уклавши із відповідачем договір підряду № 8 від 23.12.2019, висловив свою готовність на виконання відповідної роботи, а умовами укладеного договору обов`язок здійснити попередню оплату було покладено саме на відповідача;

- відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача у належний спосіб щодо невиконання укладеного договору та не ставив питання про його розірвання у зв`язку із тим, що позивач не підтвердив готовність його виконання;

- позивач звертає увагу, що власником юридичних осіб - ТОВ "Уютспецбуд" та ТОВ "Уют Строй" є Дрогоруб Ігор Петрович, який також є директором ТОВ "Уют Строй", внаслідок чого реальність укладання між сторонами договору підряду № 01/02/2021 від 01.02.2021 та виконання робіт по реконструкції приймального відділення обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського по вулиці Червоного Хреста, 3 в місті Житомирі є сумнівною та надає підстави стверджувати про недійсність договору підряду №01/02/2021 від 01.02.2021 з підстав, передбачених ст. ст. 232, 234 ЦК України;

- договір підряду № 01/02/2021 був укладений ТОВ "Уютспецбуд" та ТОВ "Уют Строй" 01.02.2021, тобто через 14-ть календарних місяців після укладання договору підряду № 8 від 23.12.2019, що в сфері будівництва є значним періодом часу. При цьому, у відповідності з копією Календарного графіку виконання робіт по об`єкту, який погоджено із замовником, виконання електромонтажних робіт визначено в період грудень 2019, січень, лютий, квітень-липень, листопад, грудень 2020. Будь-яких доказів зміни Календарного графіку виконання робіт, який було погоджено із замовником, апелянтом не надано. У зв`язку з цим, виникають сумніви у виконанні ТОВ "Уют Строй" за період в два календарних місяця об`єму робіт, який заплановано було здійснити за дев`ять календарних місяців;

- долучені апелянтом до апеляційної скарги копії рахунку-фактури № 13/04 від 13.04.2021 на загальну суму 317 341, 20 грн, платіжне доручення № 826 від 13.04.2023 на суму 150 000 грн, платіжне доручення № 827 від 13.04.2023 на суму 150 000 грн є неналежними доказами, оскільки в розділі "назва" рахунку-фактури вказано "Будівельно монтажні роботи по об`єкту "Реконструкція приміщень обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського", що не відповідає роботам вказаним в розділі 1 "Предмет договору" договору підряду № 01/02/2021 від 01.02.2021. Згідно із Календарним планом виконання будівельних робіт визначено окремо від виконання електромонтажних робіт і це є різними видами робіт;

- надане позивачем суду першої інстанції рекомендоване повідомлення про вручення 10.02.2023 поштового відправлення № 1001202682375 містить особистий підпис представника відповідача, що спростовує доводи апелянта про направлення позивачем в неналежний спосіб вимоги - претензії від 26.01.2023 про виконання договору підряду № 8 від 23.12.2019, до якої було долучено акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 року (примірна форма № КБ-2а) в кількості 2-х примірників та свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції в цій частині.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).

Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

В даному випадку апелянт обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції доказів тим, що розгляд справи судом першої інстанції фактично здійснено без його участі, відповідач не отримував ухвал суду першої інстанції із зазначенням дати та часу судового розгляду, що свідчить про те, що причини пропуску строку для надання доказів є поважними, тому відповідач просить долучити додані до матеріалів апеляційної скарги докази, поновивши строк для їх подання.

Щодо доводів скаржника про те, що розгляд справи відбувся без його участі, то суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.2023 о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.07.2023 продовжено строк розгляду справи, відкладено судове засідання на 12.09.2023 о 10:20 год.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.06.2023 та про відкладення розгляду справи від 20.07.2023 були направлені на юридичну адресу ТОВ "Уютспецбуд" (м. Житомир, вул. Героїв Крут, 64, кв. 104, код ЄДРПОУ 42613505) та повернуті до суду з підстав "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 30, 40).

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, адреса відповідача на яку були направлені ухвали судом першої інстанції відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана адреса зазначена відповідачем також в апеляційній скарзі, поданій до суду апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З огляду на викладене, судом першої інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, створені належні умови для подання суду відзиву на позовну заяву та надання усіх необхідних доказів.

В свою чергу, до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

До того ж суд враховує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як встановлено апеляційним судом, ухвали Господарського суду Житомирської області від 20.06.2023 та від 20.07.2023 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також в матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист (а. с. 7) та поштова квитанція (а. с. 21), якими підтверджується направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу ТОВ "Уютспецбуд" (м. Житомир, вул. Героїв Крут, 64, кв. 104). Вказане також свідчить про те, що відповідачу було відомо про дане судове провадження.

Відтак, у контексті можливості реалізації апелянтом своїх процесуальних прав суд звертається до рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України" за яким сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Процесуальна бездіяльність відповідача не повинна ставити під сумнів здійснення судочинства судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Суд вказує, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". Натомість критерій "поважність причин" застосовується до процедури поновлення судом процесуального строку (ст. 119 ГПК України).

Заявник не наводить мотивів із зазначенням відповідних доказів об`єктивної неможливості подання вказаних доказів при розгляді спору судом першої інстанції з метою долучення їх у відповідності до приписів ст. 80 ГПК України. Всупереч вказаним вимогам процесуального закону, відповідач не мотивує в чому полягає винятковість випадку неподання ним доказів у встановлений строк та не вказує доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити відповідачу в поновленні строку для подачі доказів до суду апеляційної інстанції та не приймає їх до розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.09.2023 у справі №906/766/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 23.12.2019 між ТОВ "Уютспецбуд" (генпідрядник, відповідач) та МЛП "Бімік" (підрядник, позивач) було укладено договір підряду № 8 (а. с. 9), згідно п. 1 якого генпідрядник прийняв на себе зобов`язання сплатити, а підрядник виконати електромонтажні роботи по реконструкції приймального відділення обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського по вул. Червоного Хреста, 3 в м. Житомирі.

Розділом 2 договору підряду, сторони погодили про те, що попередня оплата здійснюється в гривнях, шляхом прямого перерахування коштів на розрахункових рахунок підрядника.

Розрахунки по договору проводяться після підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) складеною відповідно кошторисної документації генпідрядника.

За письмовою потребою сторін, сторони зобов`язані протягом двох банківських днів провести звірку заборгованості з обов`язковим складанням акта звірки заборгованості.

Відповідно до п. 3.1. договору підряду, загальна сума вищевказаного договору визначалася згідно договірної ціни та складала 810 438 грн з урахуванням ПДВ 20 % - 135 073,40 грн.

За умовами п. 3.2 договору розрахунок проводиться у наступному порядку:

3.2.1. До початку робіт генпідрядник перераховує підряднику попередню оплату на закупівлю матеріальних ресурсів (30% від загальної суми договору) 243 131, 40 грн, в т.ч. ПДВ - 40 521,90 грн.

3.2.2. Остаточний розрахунок за фактично виконані роботи генпідрядник зобов`язаний провести з підрядником протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи по цьому договору в повному обсязі протягом 50-ти календарних днів з моменту отримання передоплати, згідно п. 3.2.1 цього договору.

МКП "Бімік" стверджує, що на виконання умов вказаного договору, за власні кошти, виконав у повному обсязі електромонтажні роботи по реконструкції приймального відділення обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського по вулиці Червоного Хреста, 3 в м. Житомирі. Відповідач у встановлений пп. 3.2.2 договору строк не здійснив остаточний розрахунок за виконані роботи, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 127 219, 20 грн.

Відповідно до вимоги - претензії від 24.01.2023 про виконання договору підряду № 8 від 23.12.2019, яка направлялася МКП "Бімік" на адресу ТОВ "Уютспецбуд" (м. Житомир, вул. Героїв Крут, 64, кв. 104), позивач вимагав у відповідача розглянути та підписати протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023, після підписання один примірник акту повернути позивачу, сплатити протягом 3-х календарних днів з дня підписання вказаного акту заборгованість у розмірі 127 219, 20 грн (а. с. 10-12).

Дана претензія була отримана ТОВ "Уютспецбуд" 10.02.2023, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення та трекінгом "Укрпошти" (а. с. 12-13).

Предметом позову у даній справі є вимога МКП "Бімік" про стягнення із ТОВ "Уютспецбуд" 127 219, 20 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 8 від 23.12.2019 в частині здійснення розрахунків за виконані роботи.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Стаття 882 ЦК України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що на підставі укладеного сторонами договору підряду № 8 від 23.12.2019, МКП "Бімік" зобов`язувалося у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконати електромонтажні роботи по реконструкції приймального відділення обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського по вул. Червоного Хреста, 3 в місті Житомирі, а ТОВ "Уютспецбуд" зобов`язувалося прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Із урахуванням встановлених судом обставин та підстав позову, суд зазначає про те, що до предмету дослідження у цій справі належить саме виконання чи невиконання МЛК "Бімік" електромонтажних робіт за договором № 8 від 23.12.2019 згідно акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023, обставини прийняття виконаних робіт позивачем, надання відповідачем позивачу обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт.

У контексті доводів апеляційної скарги суд зазначає про те, що правова позиція щодо застосування судами ч. 4 ст. 882 ЦК України є сталою та послідовною в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших (у тому числі і постанова Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20). Цей висновок полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення ТОВ "Уютспецбуд" оплати виконаних МКП "Бімік" робіт, зазначених у акті № 1 за січень 2023, останній повинен направити відповідачу даний акт приймання виконаних будівельних робіт, а відповідач повинен його підписати та/або надати вмотивовану відмову від його підписання.

Водночас за обставинами цієї справи вбачається, що ТОВ "Уютспецбуд" взагалі заперечує факт виконання МКП "Бімік" робіт за договором підряду № 8 від 23.12.2019 та отримання акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023.

Разом з тим, із матеріалів справи суд встановив, що МКП "Бімік" направляло на адресу ТОВ "Уютспецбуд" (м. Житомир, вул. Героїв Крут, 64, кв. 104) вимогу - претензію від 24.01.2023 про виконання договору підряду № 8 від 23.12.2019, у якій вимагало підписати акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023, після підписання один примірник акту повернути позивачу, сплатити протягом 3-х календарних днів з дня підписання вказаного акту заборгованість у розмірі 127 219, 20 грн (а. с. 10-12). Дана вимога - претензія отримана відповідачем 10.02.2023, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення та трекінгом "Укрпошти" (а. с. 12-13).

Суд вказує, що рекомендоване повідомлення про вручення 10.02.2023 поштового відправлення №1001202682375 містить особистий підпис представника ТОВ "Уютспецбуд", що спростовує доводи апелянта про направлення позивачем у неналежний спосіб вимоги-претензії від 26.01.2023 про виконання договору підряду № 8 від 23.12.2019 до якої було долучено акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023.

Водночас ТОВ "Уютспецбуд" свій обов`язок щодо прийняття спірних робіт не виконало, акт виконаних робіт не підписало, мотивованої відмови від підписання акту не надало. При цьому, за наявності заперечень щодо якості та обсягу виконаних позивачем робіт, відповідач мав право на вчинення дій, алгоритм вчинення яких обумовлений приписами статті 858 ЦК України, чого, як встановлено судом апеляційної інстанції, зроблено не було.

Із урахуванням положень статей 853, 882 ЦК України та враховуючи те, що ТОВ "Уютспецбуд" не підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 на суму 127 219, 20 грн, не висловило заперечення щодо виконаних робіт та не надало доказів на спростування наведених у позові обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі роботи є прийнятими, а строк виконання зобов`язання є таким, що настав в розумінні ст. 530 ЦК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає встановленим факт виконання робіт за договором підряду № 8 від 23.12.2019 згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 на суму 127 219, 20 грн та наявність у ТОВ "Уютспецбуд" обов`язку по сплаті МКП "Бімік" заборгованості за виконані роботи у зазначеному розмірі.

Враховуючи те, що відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 127219, 20 грн не надав, доводів позивача не спростував, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач довів наявність у відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за виконані роботи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що п. 2.1. договору підряду № 8 від 23.12.2019 саме на відповідача було покладено обов`язок попередньої оплати по договору; уклавши даний договір сторони висловили свою готовність на виконання відповідних робіт за договором, а тому не здійснення відповідачем попередньої оплати за договором не спростовує факту його виконання позивачем та обов`язку відповідача сплатити заборгованість.

Також суд приймає до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ТОВ "Уютспецбуд" зверталося до МКП "Бімік" щодо невиконання робіт за договором підряду № 8 від 23.12.2019 та/або ставило питання про розірвання договору підряду у зв`язку з тим, що позивач не підтверджував готовність виконувати відповідні роботи.

Відповідач також не довів у встановленому порядку на підставі належних та допустимих доказів, поданих у порядку встановленому ст. 80 ГПК України того, що електромонтажні роботи по реконструкції приймального відділення обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського по вулиці Червоного Хреста, 3 в місті Житомирі були виконані іншим підрядником та здані замовнику ще в грудні 2021, про що апелянт вказує в апеляційній скарзі.

Суд приймає до уваги те, що ст. 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Доводам апелянта про те, що справу було розглянуто без його участі, вже надавалася оцінка судом апеляційної інстанції при розгляді клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів та вони визнані судом безпідставними.

Беручи до уваги викладене, відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції, із врахуванням поданих в суді першої інстанції доказів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 12.09.2023 у справі № 906/766/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Уютспецбуд" - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.09.2023 у справі № 906/766/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк касаційного оскарження постанови суду встановлений ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.