Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/8097/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/8097/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Інвест Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»

про стягнення 930572,81 грн.

Представники сторін:

від позивача: Прудиус А.О.;

від відповідача: Тітов І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Інвест Центр» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про стягнення 930572,81 грн, з яких 708988,99 грн основного боргу, 178721,96 грн пені, 11130,16 грн 3% річних та 31731,70 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що відповідач після розірвання Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 не повернув позивачу переплату у розмірі 708988,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Інвест Центр» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 29.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 відкрито провадження у справі №910/8097/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.07.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин виникнення у позивача переплати, а також вказав на безпідставність нарахування заявленої до стягнення пені.

У підготовчому засіданні 05.07.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 26.07.2023.

19.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 26.07.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 30.08.2023.

У підготовчому засіданні 30.08.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.09.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 13.09.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик Інвест Центр» (споживач) укладено Договір №41DP417-862-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020-2022 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 56000 куб.м. (п. 1.2 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020).

Відповідно до п. 1.2 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) річний плановий обсяг постачання газу в 2022 році - до 46000 куб.м.

Відповідно до п. 3.5 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 договору.

Згідно з п. 4.1 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

У п. 4.2 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 сторонами погоджено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України наступним чином - оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 9.1 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 9.1 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 9.2 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін на підставі та в порядку, встановленими чинним законодавством України до договором.

Згідно з п. 9.15 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена.

Як вбачається з матеріалів справи, до укладення між сторонами Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020, правовідносини сторін регулювалися Договором №11411174G5DP016 від 04.01.2016, який був чинним до 31.12.2020.

З Акту звірки взаємних розрахунків за Договором №11411174G5DP016 від 04.01.2016 станом на 31.12.2020, який підписаний обома сторонами, вбачається, що переплата позивача становить 768360,04 грн.

Сума переплати також підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи доказами - копіями актів приймання-передачі за Договором №11411174G5DP016 від 04.01.2016 та копіями банківських виписок з рахунку позивача.

Судом встановлено, що листом від 25.01.2021 позивач просив відповідача вказану переплату у розмірі 768360,04 грн врахувати в оплату товару (газу) за новим укладеним між сторонами договором - Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020, що і було зроблено відповідачем (відповідно до пояснень позивача, які не заперечувались відповідачем).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2021 року по лютий 2022 року відповідно до умов Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 позивачем було спожито природний газ на суму 624526,40 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, які підписані сторонами та копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

При цьому, судом встановлено, що 19.01.2022 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 565155,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №796 від 19.01.2022.

Отже, переплата позивача за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 становила 708988,99 грн.

Судом встановлено, що 29.06.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №15, в якій сторони дійшли згоди припинити дію договору в частині постачання газу з 09.07.2022.

17.08.2022 між сторонами складено Акт звірки, в якому сторони встановили, що за позивачем обраховується переплата за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 у розмірі 708988,99 грн.

Листами від 17.08.2022 та від 17.10.2022 позивач просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 708988,99 грн.

Оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 708988,99 грн, звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд стягнути з відповідача 708988,99 грн основного боргу, 178721,96 грн пені, 11130,16 грн 3% річних та 31731,70 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин виникнення у позивача переплати, а також вказав на безпідставність нарахування заявленої до стягнення пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання повинен містити такі істотні умови: 1) обов`язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника; 2) обов`язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі; 3) обов`язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними; 4) обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації; 5) обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником; 6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

У п. 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу зазначено, що споживач зобов`язується: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню загрози життю або травматизму, пошкодженню обладнання та продукції, негативних екологічних наслідків тощо в разі отримання повідомлення про припинення (обмеження) постачання (розподілу/транспортування) природного газу; забезпечувати допуск представників постачальника за пред`явленням службового посвідчення на територію власних об`єктів для звірки даних фактичного споживання природного газу; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.

Як встановлено судом, наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується, що станом на 31.12.2020 переплата позивача становила 768360,04 грн. та вказана сума переплати була зарахована в оплату газу за новоукладеним Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020.

За період з січня 2021 року по лютий 2022 року відповідно до умов Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 позивачем було спожито природний газ на суму 624526,40 грн, а 19.01.2022 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 565155,35 грн.

Отже, як встановлено судом, переплата позивача за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 становила 708988,99 грн.

За наведених обставин суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Як встановлено судом, 29.06.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №15, в якій сторони дійшли згоди припинити дію договору в частині постачання газу з 09.07.2022.

17.08.2022 між сторонами складено Акт звірки, в якому сторони встановили, що за позивачем обраховується переплата за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 у розмірі 708988,99 грн.

Листами від 17.08.2022 та від 17.10.2022 позивач просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 708988,99 грн.

При цьому, відповідно до п. 4.8 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний роз ранковий період.

Однак, позивачем було укладено новий договір постачання природного газу з іншим постачальником.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Оскільки у зв`язку з припиненням постачання природного газу за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 у відповідача припинився обов`язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах та у позивача існувала переплата у розмірі 708988,99 грн, яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, підстави для утримання відповідачем грошових коштів у сумі 708988,99 грн відпала, та відповідач зобов`язаний повернути позивачу вказану суму безпідставно утриманих грошових коштів.

Доказів сплати (повернення) відповідачем грошових коштів у розмірі 708988,99 грн станом на дату розгляду справи у суді матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Інвест Центр» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» суми основного боргу у розмірі 708988,99 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 178721,96 грн за період з 06.11.2022 по 08.05.2023.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому суд зазначає, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що умовами Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 сторони не передбачили нарахування пені за неповернення відповідачем суми сплачених коштів (розмір та базу нарахування пені), та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, підстави для нарахування пені за прострочення повернення відповідачем суми попередньої оплати за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 відсутні.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Інвест Центр» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» пені у розмірі 178721,96 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11130,16 грн за період з 06.11.2022 по 15.05.2023 та інфляційні втрати у розмірі 31731,70 грн за період з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості (зокрема, позивачем правильно визначено дату виникнення прострочення з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013), у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Інвест Центр» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» 3% річних у розмірі 11130,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 31731,70 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04108, м. Київ, проспект Свободи, буд. 2Г, літ. А; ідентифікаційний код: 39592941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Інвест Центр» (07353, Київська обл., с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 8-А; ідентифікаційний код: 37256581) суму основного боргу у розмірі 708988 (сімсот вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 99 коп, 3% річних у розмірі 11130 (одинадцять тисяч сто тридцять) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 31731 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять одна) грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 11277 (одинадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 20.09.2023.

Суддя О.М. Спичак