Постанова

від 17.01.2024 по справі 910/8097/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа№ 910/8097/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Прудиус А.О.,

від відповідача - Тітов І.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 (повний текст рішення складено 20.09.2023)

у справі №910/8097/23 (суддя Спичак О.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

про стягнення 930 572,81 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" про стягнення 930 572,81 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач після розірвання Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року не повернув позивачу переплату у розмірі 708 988, 99 грн. Крім того, позивачем було нараховано до стягнення 3% річних в сумі 11 130, 16 грн., інфляційні втрати в сумі 31 731, 70 грн. та пеню в сумі 178 721, 96 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест Центр" суму основного боргу у розмірі 708 988 гр.н 99 коп., 3% річних у розмірі 11 130 грн. 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 31 731 грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 11 277 грн. 76 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується, що переплата позивача за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року становить 708 988, 99 грн. Щодо стягнення пені місцевим господарським судом зазначено, що зважаючи на те, що умовами Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року сторони не передбачили нарахування пені за неповернення відповідачем суми сплачених коштів (розмір та базу нарахування пені), та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, підстави для нарахування пені за прострочення повернення відповідачем суми попередньої оплати за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року відсутні. Крім цього, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх обґрунтованості.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема на думку скаржника матеріали справи не містять доказів на підтвердження позовних вимог, а саме на думку відповідача акт звірки взаємних розрахунків не може бути доказом факту здійснення господарських операцій. Також скаржник зазначає, що позивач зводить мотивування своїх позовних вимог виключно до листування із відповідачем, однак листування не є підтвердженням дійсності господарської операції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8097/23.

06.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8097/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі №910/8097/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі №910/8097/23 на час апеляційного провадження та призначено розгляд справи на 17.01.2024 року.

28.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 17.01.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 10.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест Центр" (споживач) укладено Договір №41DP417-862-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. (т.1, а.с. 20-21).

Відповідно до п. 1.1 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021 року) постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020-2022 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2. Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року річний плановий обсяг постачання газу - до 56000 куб.м.

Відповідно до п. 1.2 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021) річний плановий обсяг постачання газу в 2022 році - до 46000 куб.м.

Пунктом 3.5 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року передбачено, що місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 договору.

Згідно з п. 4.1 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

У п. 4.2 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року сторонами погоджено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України наступним чином - оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 9.1 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 9.1 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2021 року) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 9.2 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін на підставі та в порядку, встановленими чинним законодавством України до договором.

Згідно з п. 9.15 Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена.

Як вбачається з матеріалів справи, до укладення між сторонами Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року, правовідносини сторін регулювалися Договором №11411174G5DP016 від 04.01.2016 року, який був чинним до 31.12.2020 року. (т.1, а.с. 262-264).

З Акту звірки взаємних розрахунків за Договором №11411174G5DP016 від 04.01.2016 року станом на 31.12.2020 року, який підписаний обома сторонами, вбачається, що переплата позивача становить 768 360, 04 грн. (т.1, а.с. 261).

Сума переплати також підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи доказами - копіями актів приймання-передачі за Договором №11411174G5DP016 від 04.01.2016 року та копіями банківських виписок з рахунку позивача. (т.1, а.с. 75-192, 199-260).

Листом від 25.01.2021 року позивач просив відповідача вказану переплату у розмірі 768 360, 04 грн. врахувати в оплату товару (газу) за новим укладеним між сторонами договором - Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року, що і було зроблено відповідачем. (т.1, а.с. 274).

За період з січня 2021 року по лютий 2022 року відповідно до умов Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року позивачем було спожито природний газ на суму 624 526,40 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, які підписані сторонами та копії яких долучено позивачем до матеріалів справи. (т.1, а.с. 199-260).

19.01.2022 року позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 565 155, 35 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №796 від 19.01.2022 року. (т.1, а.с. 192).

Отже, переплата позивача за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року становила 708 988, 99 грн.

В подальшому, 29.06.2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду №15, в якій сторони дійшли згоди припинити дію договору в частині постачання газу з 09.07.2022 року. (т.1, а.с. 33).

17.08.2022 року між сторонами складено Акт звірки, в якому сторони встановили, що за позивачем обраховується переплата за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року у розмірі 708 988, 99 грн. (т.1, а.с. 36).

Листами від 17.08.2022 року та від 17.10.2022 року позивач просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 708 988, 99 грн. (т.1, а.с. 38-39).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 708 988, 99 грн.

Скаржник звертаючись з даною апеляційною скаргою зазначає аналогічні доводи, які були ним викладені у відзиві на позовну заяву, а саме він вважає, що позивач при звернені з позовом не посилається на обставини сплати грошових на користь відповідача, на обставини на підстав чого ці кошти були сплачені, не зазначає коли ці кошти взагалі були сплачені та не надає будь-яких підтверджуючих доказів з цього приводу.

Відтак, колегія суддів керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює перегляд оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, а саме щодо наявності чи відсутності в матеріалах справи доказів перерахування позивачем спірної суми переплати, яку останній просить стягнути з відповідача.

За приписами частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови:

1) обов`язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному вебсайті постачальника;

2) обов`язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;

3) обов`язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;

4) обов`язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;

5) обов`язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;

6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктом 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач зобов`язується: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню загрози життю або травматизму, пошкодженню обладнання та продукції, негативних екологічних наслідків тощо в разі отримання повідомлення про припинення (обмеження) постачання (розподілу/транспортування) природного газу; забезпечувати допуск представників постачальника за пред`явленням службового посвідчення на територію власних об`єктів для звірки даних фактичного споживання природного газу; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків оплати за договором на постачання природного газу; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу; інших випадках, передбачених цими Правилами та чинним законодавством.

Як вже було вище зазначено, станом на 31.12.2020 року переплата позивача становила 768 360, 04 грн. та вказана сума переплати була зарахована в оплату газу за новоукладеним Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року.

Також, як встановлено вище, за період з січня 2021 року по лютий 2022 року відповідно до умов Договору №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року позивачем було спожито природний газ на суму 624 526,40 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, які підписані сторонами та копії яких долучено позивачем до матеріалів справи. (т.1, а.с. 199-260).

В подальшому, 19.01.2022 року позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 565 155, 35 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №796 від 19.01.2022 року. (т.1, а.с. 192).

Відтак, місцевий господарський суд вірно встановив, що переплата позивача за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року становила 708 988, 99 грн.

В подальшому, 29.06.2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду №15, в якій сторони дійшли згоди припинити дію договору в частині постачання газу з 09.07.2022 року. (т.1, а.с. 33).

Також, 17.08.2022 року між сторонами складено Акт звірки, в якому сторони встановили, що за позивачем обраховується переплата за Договором №41DP417-862-20 від 10.12.2020 року у розмірі 708 988, 99 грн. (т.1, а.с. 36).

Листами від 17.08.2022 року та від 17.10.2022 року позивач просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 708 988, 99 грн. (т.1, а.с. 38-39).

Колегія суддів звертає увагу, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не лише актом звірки розрахунків, як помилково вважає скаржник в апеляційній скарзі, оскільки в матеріалах справи наявні також акти приймання-передачі, які підписані сторонами та копії банківських виписок з рахунку позивача (т.1, а.с. 75-192, 199-260), що місцевим господарським судом повно та всебічно було досліджено. Відповідач в свою чергу не надав суду доказів здійснення поставки природного газу позивачу на суму 708 988, 99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з припиненням дії договору у відповідача припинився обов`язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах, а станом на дату розірвання договору у позивача існувала переплата у розмірі 708 988, 99 грн., яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, підстави для утримання відповідачем зазначених грошових коштів немає, а відповідач зобов`язаний був повернути позивачу вказану суму на вимогу останнього згідно положень ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Доказів сплати (повернення) відповідачем грошових коштів у розмірі 708 988, 99 грн. станом на дату розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанціях матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 708 988, 99 грн. правомірно задоволенні місцевим господарським судом.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі №910/8097/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі № 910/8097/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 року у справі № 910/8097/23.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8097/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.01.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко