Рішення

від 20.09.2023 по справі 911/2034/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2034/23

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти»

до ОСОБА_1

про стягнення 496 553,00 грн

без виклику учасників процесу

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 496 553, 00 грн, з яких: 92 365, 50 грн 3% річних та 404 187, 50 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів.

Відповідачем у справі є фізична особа, яка вже не є підприємцем, оскільки підприємницьку діяльність було 14.08.2018 припинено.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач заперечує проти позову, зокрема зазначає, що факт отримання помилково-перерахованих коштів не є підтвердженням усвідомлення обов`язку повернути вказані помилково-перераховані кошти, вважає, що обов`язок з повернення коштів виник з моменту набрання законної сили постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 в справі № 911/1101/21, вказує, що нараховані штрафні санкції є неспівмірними з розміром основного боргу та здійснені поза межами трирічного строку, також у відзиві просить зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, що розцінюється судом як клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що тривалий час не здійснює господарської діяльності та на даний час перебуває на обліку, як безробітня на підтвердження чого надає довідку Васильківського управління Обухівської філії Київського обласного центру зайнятості за № 679 від 25.07.2023.

Позивач у відповіді на відзив заперечує, щодо доводів відповідача викладених у відзиві та заперечує щодо клопотання відповідача проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив посилається на тривалий розгляд справи № 911/1101/21 та те, що позивач був не позбавлений права звернутися з позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у рамках справи № 911/1101/21, а тому в зв`язку з зверненням до суду лише в 2023 році з вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат їх розмір є неспівнірним з розміром основного боргу.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 911/2034/23, визнано справу малозначною, її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 07.08.2023 та відповідачу встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 24.08.2023.

21.08.2023 від відповідача надійшов відзив та клопотання про поновлення строку на його подання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2023 в задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву відмовлено, оскільки такий строк ним не пропущено, продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив до 01.09.2023 та продовжено відповідачу строк для подання заперечень до 15.09.2023.

31.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.09.2023 від відповідача надійшли заперечення.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.07.2014 між позивачем (Клієнт) та ТОВ "Абордаж Логістикс" (Експедитор) був укладений договір № 170714 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезень вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від, відповідно до якого Експедитор зобов`язався за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Строк дії вказаного договору встановлений з моменту підписання і з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.12.2015, № 2 від 26.12.2017, № 3 від 01.06.2018 та № 4 від 26.12.2018 діє до 31.12.2020.

Позивач згідно з платіжними дорученнями № 13 від 05.05.2017 на суму 13 879,03 грн, № 22 від 19.05.2017 на суму 12 016,97 грн, № 51 від 27.06.2017 на суму 9 622,42 грн, № 73 від 07.07.2017 на суму 7 730,30 грн, № 82 від 20.07.2017 на суму 9 100,00 грн, № 104 від 07.08.2017 на суму 20 871,00 грн, № 118 від 21.08.2017 на суму 20 871,00 грн, № 133 від 06.09.2017 на суму 16 968,00 грн, № 144 від 20.09.2017 на суму 8 536,37 грн, № 176 від 06.10.2017 на суму 23 895,96 грн, № 188 від 20.10.2017 на суму 4 200,00 грн, № 213 від 06.11.2017 на суму 22 100,00 грн, № 236 від 21.11.2017 на суму 9 000,00 грн, № 252 від 05.12.2017 на суму 9 000,00грн, № 257 від 06.12.2017 на суму 26 825,68 грн, № 282 від 20.12.2017 на суму 7 000,00 грн, №303 від 05.01.2018 на суму 25 825,68 грн, № 334 від 19.01.2018 на суму 8 500,00 грн, № 360 від 06.02.2018 на суму 24 589,80 грн, № 385 від 20.02.2018 на суму 24 906,48 грн, № 408 від 23.02.2018 на суму 8 500,00 грн, № 435 від 06.03.2018 на суму 35 647,91 грн, № 455 від 20.03.2018 на суму 35 235,54 грн, № 484 від 02.04.2018 на суму 35 235,54 грн, № 494 від 06.04.2018 на суму 35 235,54 грн, № 517 від 20.04.2018 на суму 21 113,60 грн, № 525 від 07.05.2018 на суму 39 913,50 грн, № 544 від 18.05.2018 на суму 31 040,00 грн, № 576 від 06.06.2018 на суму 37029,21 грн, № 599 від 20.06.2018 на суму 26 578,79 грн здійснено платежі з призначеннями як оплата за послуги з доставки вантажу, оплата за транспортні послуги, оплата за організацію транспортних послуг згідно рахунків. Загальна сума платежів становить 610 966,32 грн.

В усіх цих платіжних дорученнях отримувачем платежу вказано ТОВ "Абордаж Логістик", код отримувача 2785813601, рахунок 26008799952720.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та як вказано в договорі № 170714 від 17.07.2014 ТОВ "Абордаж Логістикс" має код ЄДРПОУ 39093045.

Зазначений в платіжних дорученнях код отримувача 2785813601 є реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 (відповідач).

Позивач зазначає, що відповідачем повернуто позивачу 51 187, 59 грн помилково триманих коштів у жовтніі 2018 року.

Позивач за вих. №101 від 02.04.2021 звертався до відповідача з вимогою про повернення 559 778,73 грн, як набутих за відсутності правових підстав, яка отримана відповідачем 12.04.2021, що підтверджується описом вкладення цінного листа та трекінгом Укрпошти.

У подальшому позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 559 778,73 грн безпідставно набутих коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21 позов ТОВ "Еколан Інгредієнти" задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 559 778,73 грн безпідставно набутих коштів та 8 396, 68 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 911/1101/21 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.12.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №911/1101/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 911/1101/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі №911/1101/21 залишено без змін.

19.05.2022 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, яке набрало законної сили 14.02.2022 видано наказ № 911/1101/21.

Позивач зазначає, що станом на 03.07.2023 рішення суду в справі № 911/1101/21 не виконано. Отже враховуючи несвоєчасне повернення відповідачем безпідставно набутих коштів та невиконання судового рішення, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 92 365, 50 грн за загальний період з 07.05.2017 по 29.06.2023 та 404 187, 50 грн інфляційних втрат за період з травня 2017 року по червень 2023 року.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до норм статей 598 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. У той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 та набрало законної сили 14.02.2022, було встановлено, що відповідачем набуто 610 966, 32 грн без достатньої правової підстави та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Разом з тим, у справі 911/1101/21 позивачем не заявлялось та судом не вирішувалось питання щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено в рішенні Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21, позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №101 від 02.04.2021 про повернення 559 778, 73 грн, як набутих за відсутності правових підстав, яка отримана відповідачем 12.04.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та трекінгом Укрпошти.

Щодо вимоги позивача за вих. 450 від 17.10.2018 про повернення коштів, то суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази її направлення відповідачу (опис вкладення цінного листа та чек поштового відділення), а тому суд не приймає її до уваги.

Крім цього в рішенні Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21, суд не прийняв вказану вимогу до уваги з аналогіних підстав.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що семиденний строк виконання зобов`язання, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, слід рахувати саме з 12.04.2021, а тому строк оплати настав 19.04.2021.

Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи зазначене вище суд відхиляє доводи відповідача, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат обмежений трирічним строком та те, що їх нарахування починається саме з дати набрання рішенням законної сили.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 07.05.2017 по 29.06.2023 суд зазнає, що він виконаний невірно, оскільки як встановлено судом вище строк повернення безпідставно отриманих коштів настав 19.04.2021, а тому період нарахування 3 % річних починається 20.04.2021.

Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних обмежуюсь сумами та періодами заявленими позивачем, а саме за період з 20.04.2021 по 29.06.2023, за розрахунком суду розмір 3 % річних за вказаний період складає 36 853, 38 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2017 року по червень 2023 року в розмірі 404 187, 50 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки як встановлено судом вище строк повернення коштів настав 19.04.2021.

Враховуючи зазначене вище, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат обмежуюсь сумами та періодами заявленими позивачем за період з травня 2021 року по червень 2023 року, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 218 407, 54 грн, отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Разом з тим, відповідачем заявлено про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 233 ГК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача, суд враховує, посилання останньої викладені в клопотанні про зменшення розміру неустойки та те, що відповідач на даний час перебуває на обліку, як безробітня.

Крім того, суд враховує, що порушення виконання грошового зобов`язань внаслідок несвоєчасного повернення коштів, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних на 30 %. У зв`язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 25 797, 37 грн (36 853, 38 грн - 30%).

Разом з тим суд зазначає, що застосування положень ст. 625 ЦК України, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних нарахувань, а тому інфляційні збитки не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а тому в суду відсутні підстави для зменшення суми інфляції.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 218 407, 54 грн інфляційних втрат та 25 797, 37 грн 3 % річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» до ОСОБА_1 про стягнення 496 553,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (04116, місто Київ, вулиця Митрофана Довнар-Запольського, будинок 5, ідентифікаційний код 34763972) 218 407 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста сім) грн 54 коп інфляційних втрат, 25 797 (двадцять пять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 37 коп. 3 % річних та 3 828 (три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається:(http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова