Постанова

від 30.11.2023 по справі 911/2034/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. Справа№ 911/2034/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.11.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023

у справі №911/2034/23 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти"

до ОСОБА_1

про стягнення 496 553,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (далі - позивач, ТОВ «Еколан Інгредієнти», скаржник) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 496 553, 00 грн, з яких: 92 365, 50 грн 3% річних та 404 187, 50 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів.

Відповідачем у справі є фізична особа, яка вже не є підприємцем, оскільки підприємницьку діяльність було 14.08.2018 припинено.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі № 911/2034/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" 218 407 грн 54 коп інфляційних втрат, 25 797 грн 37 коп. 3 % річних та 3 828 грн 92 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат обмежений трирічним строком та те, що їх нарахування починається саме з дати набрання рішенням законної сили.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що семиденний строк виконання зобов`язання, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, слід рахувати саме з 12.04.2021, а тому строк оплати настав 19.04.2021.

Водночас суд першої інстанції вважав обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних на 30 %.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі № 911/2034/23 частково (в частині якою відмовлено задоволенні іншої частини позову) та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОН ІНГРЕДІЄНТИ" 185 779,96 грн. інфляційних витрат та 66 568,13 грн. 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 233 ГК України, оскільки відсутніс підстави для застосування її у цій справі для зменшення 3% річних і інфляційного знецінення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі №911/2034/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі № 911/2034/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі № 911/2034/23 призначено на 02.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкладено розгляд справи №911/2034/23 на 30.11.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник позивача з`явився в судове засідання 30.11.2023 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання 30.11.2023 не з`явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчатить повідомлення про вручення від 16.11.2023 №0600232193058. Жодних клопотань, заяв про неможливість розгляду апеляційної скарги без його участі до суду апеляційної інстанції не надходило.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17.07.2014 між позивачем (Клієнт) та ТОВ "Абордаж Логістикс" (Експедитор) був укладений договір № 170714 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезень вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від, відповідно до якого Експедитор зобов`язався за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Строк дії вказаного договору встановлений з моменту підписання і з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.12.2015, № 2 від 26.12.2017, № 3 від 01.06.2018 та № 4 від 26.12.2018 діє до 31.12.2020.

Позивач згідно з платіжними дорученнями № 13 від 05.05.2017 на суму 13 879,03 грн, № 22 від 19.05.2017 на суму 12 016,97 грн, № 51 від 27.06.2017 на суму 9 622,42 грн, № 73 від 07.07.2017 на суму 7 730,30 грн, № 82 від 20.07.2017 на суму 9 100,00 грн, № 104 від 07.08.2017 на суму 20 871,00 грн, № 118 від 21.08.2017 на суму 20 871,00 грн, № 133 від 06.09.2017 на суму 16 968,00 грн, № 144 від 20.09.2017 на суму 8 536,37 грн, № 176 від 06.10.2017 на суму 23 895,96 грн, № 188 від 20.10.2017 на суму 4 200,00 грн, № 213 від 06.11.2017 на суму 22 100,00 грн, № 236 від 21.11.2017 на суму 9 000,00 грн, № 252 від 05.12.2017 на суму 9 000,00грн, № 257 від 06.12.2017 на суму 26 825,68 грн, № 282 від 20.12.2017 на суму 7 000,00 грн, №303 від 05.01.2018 на суму 25 825,68 грн, № 334 від 19.01.2018 на суму 8 500,00 грн, № 360 від 06.02.2018 на суму 24 589,80 грн, № 385 від 20.02.2018 на суму 24 906,48 грн, № 408 від 23.02.2018 на суму 8 500,00 грн, № 435 від 06.03.2018 на суму 35 647,91 грн, № 455 від 20.03.2018 на суму 35 235,54 грн, № 484 від 02.04.2018 на суму 35 235,54 грн, № 494 від 06.04.2018 на суму 35 235,54 грн, № 517 від 20.04.2018 на суму 21 113,60 грн, № 525 від 07.05.2018 на суму 39 913,50 грн, № 544 від 18.05.2018 на суму 31 040,00 грн, № 576 від 06.06.2018 на суму 37029,21 грн, № 599 від 20.06.2018 на суму 26 578,79 грн здійснено платежі з призначеннями як оплата за послуги з доставки вантажу, оплата за транспортні послуги, оплата за організацію транспортних послуг згідно рахунків. Загальна сума платежів становить 610 966,32 грн.

В усіх цих платіжних дорученнях отримувачем платежу вказано ТОВ "Абордаж Логістик", код отримувача 2785813601, рахунок 26008799952720.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та як вказано в договорі № 170714 від 17.07.2014 ТОВ "Абордаж Логістикс" має код ЄДРПОУ 39093045.

Зазначений в платіжних дорученнях код отримувача 2785813601 є реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що відповідачем повернуто позивачу 51 187, 59 грн помилково триманих коштів у жовтні 2018 року.

Позивач за вих. №101 від 02.04.2021 звертався до відповідача з вимогою про повернення 559 778,73 грн, як набутих за відсутності правових підстав, яка отримана відповідачем 12.04.2021, що підтверджується описом вкладення цінного листа та трекінгом Укрпошти.

У подальшому позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 559 778,73 грн безпідставно набутих коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21 позов ТОВ "Еколан Інгредієнти" задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 559 778,73 грн безпідставно набутих коштів та 8 396, 68 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 911/1101/21 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.12.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №911/1101/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 911/1101/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі №911/1101/21 залишено без змін.

19.05.2022 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, яке набрало законної сили 14.02.2022 видано наказ № 911/1101/21.

Позивач зазначає, що станом на 03.07.2023 рішення суду в справі № 911/1101/21 не виконано. Отже враховуючи несвоєчасне повернення відповідачем безпідставно набутих коштів та невиконання судового рішення, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 92 365, 50 грн за загальний період з 07.05.2017 по 29.06.2023 та 404 187, 50 грн інфляційних втрат за період з травня 2017 року по червень 2023 року.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до норм статей 598 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. У той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 та набрало законної сили 14.02.2022, було встановлено, що відповідачем набуто 610 966, 32 грн без достатньої правової підстави та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Разом з тим, у справі 911/1101/21 позивачем не заявлялось та судом не вирішувалось питання щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов`язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.

У контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає, що як убачається з матеріалів справи та встановлено в рішенні Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21, позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №101 від 02.04.2021 про повернення 559 778, 73 грн, як набутих за відсутності правових підстав, яка отримана відповідачем 12.04.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та трекінгом Укрпошти.

Щодо вимоги позивача за вих. 450 від 17.10.2018 про повернення коштів, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази її направлення відповідачу (опис вкладення цінного листа та чек поштового відділення), а тому судом першої інстанції правомірно не прийнято її до уваги.

Крім цього в рішенні Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21, суд не прийняв вказану вимогу до уваги з аналогіних підстав.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що семиденний строк виконання зобов`язання, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України, слід рахувати саме з 12.04.2021, а тому строк оплати настав 19.04.2021.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, стосовно бізпідстваності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Також колегія суддів зазначає, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач, зазначаючи про відсутність необхідності звернення з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України у разі стягнення безпідставно набутих коштів, протирічить своїй попередній поведінці, оскільки, як зазначалось колегією суддів вище, перед тим як звернутись з позовом до Господарського суду Київської області про стягнення безпідставно отриманих 559 778,73 грн. позивачем було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу за вих. №101 від 02.04.2021 про повернення 559 778, 73 грн, як набутих за відсутності правових підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, а також зважаючи на правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, як в межах даного спору, так і в межах провадження у справі №911/1101/21, колегія суддів констатує про правомірність застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 530 ЦК Укаїни.

Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи зазначене вище судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат обмежений трирічним строком та те, що їх нарахування починається саме з дати набрання рішенням законної сили.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 07.05.2017 по 29.06.2023 колегія суддів погоджується із висновом суду першої інстанції, що він виконаний невірно, оскільки як встановлено колегією суддів вище строк повернення безпідставно отриманих коштів настав 19.04.2021, а тому період нарахування 3 % річних починається 20.04.2021.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3 % річних, обмежуючись сумами та періодами заявленими позивачем, а саме за період з 20.04.2021 по 29.06.2023, погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір 3 % річних за вказаний період складає 36 853, 38 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2017 року по червень 2023 року в розмірі 404 187, 50 грн, колегія суддів зазначає, що він виконаний невірно, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, строк повернення коштів настав 19.04.2021.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних втрат, обмежуючись сумами та періодами заявленими позивачем за період з травня 2021 року по червень 2023 року, погоджується із висвноком суду першої інстанції, що розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 218 407, 54 грн, отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 233 ГК України, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вважав обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних на 30 %, посилаючись при цьому на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 902/417/18.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних на 30 %, з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Враховуючи, викладене вище, відповідач не може бути звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Щодо посилань суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 902/417/18, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що у справі №902/417/18 з відповідача стягувався основний борг, пеня, штраф і відсотки річних у розмірі 40% і 96%, у той час як у даній справі заявлено лише 3% і іфляційне знецінення, а тому колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування норм ст. 233 ГК України у даному випадку, а тому з відповідача на користь позивача відлягає стягенню 36 853, 38 грн. 3 % річних.

Разом з тим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що інфляційні збитки не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а тому в суду відсутні підстави для зменшення суми інфляції.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині зменшення 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі №911/2034/23 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" на рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі №911/2034/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі №911/2034/23 - скасувати частково, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (04116, місто Київ, вулиця Митрофана Довнар-Запольського, будинок 5, ідентифікаційний код 34763972) 218 407 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста сім) грн 54 коп інфляційних втрат, 36 853 (тридцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн 38 коп. 3 % річних та 3 828 (три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн 92 коп. судового збору.»

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2023 у справі №911/2034/23 - залишити без змін.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (04116, місто Київ, вулиця Митрофана Довнар-Запольського, будинок 5, ідентифікаційний код 34763972) 248 (двісті сорок вісім) грн. 76 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. В іншій частині судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти".

7. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

8. Матеріали справи № 911/2034/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повнийт текст підписано 11.12.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім