Рішення

від 14.09.2023 по справі 916/173/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"14" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/173/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засіданні Борисова Н.В.,

розглянувши зареєстровану 06.04.2023 р. за вх. № 2-470/23

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН

про ухвалення додаткового рішення

по справі № 916/173/23

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН

про стягнення 32512,43 грн заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача (заявника): не з`явився,

Встановив:

09.01.2023 р. до Господарського суду Одеської області надійшла надіслана засобами поштового зв`язку 31.12.2022 р. позовна заява Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН 32512,43 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що відображено в акті від 06.07.2021 р. № 033836 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Служба посилається на те, що 06.07.2021 р. на 124 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVO (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом (реєстраційний номер знак НОМЕР_2 ), який відповідно до договору оренди від 16.08.2019 р. передано в користування ТОВ ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН. За результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу складає 26,87 т. при нормативно допустимих 24 т., у зв`язку із чим складно акт № 033836 та нараховано 1004,4 євро, що еквівалентно 32512,43 грн (станом на дату складання акту) плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 р. позовній заяві Служби присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/173/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Пред`являючи відзив Товариство з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН просило відмовити у задоволенні позову та стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 8000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 р. у задоволені позову Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН про стягнення 32512,43 грн заборгованості відмовлено; витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті.

06.04.2023 р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН 8000,00 грн судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), у той же час суддя Господарського суду Одеської області Гут С.Ф. у період з 03.04.2023 р. по 14.04.2023 р. перебував у запланованій відпустці, а 17.04.2023 р. його відкликано із відпустки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2023 р.

25.04.2023 р. до Господарського суду Одеської області надійшов запит (зареєстрований за вх. № 480/23) Південно-західного апеляційного господарського суду по справі № 916/173/23, відповідно до якого доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/173/23 та відкладено вирішення процесуальних питань за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2023 р. зупинено провадження у справі № 916/173/23 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи з суду апеляційної інстанції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 р. рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 р. залишено без змін.

19.07.2023 р. матеріали справи № 916/173/23 надійшли до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року розгляд заяви поновлено та призначено на 14.09.2023 року.

У призначене на 14.09.2023 р. судове засідання представники сторін, не з`явився.

14.09.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Як зазначив заявник, 08.02.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН» (далі Замовник) та адвокатом Мартиненко Михайлом Серійовичем (далі Виконавець) було укладено договір №08/02/2023 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.2. виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу та юридичні послуги, згідно анкети-замовлення до цього Договору, яка є невід`ємною частиною цього Договору, в порядку та на умовах, визначених Сторонами в таких додатках до Договору та в Договорі.

До договору №08/02/23 про надання правової допомоги також додано додаток №1 в якому адвокат визначає розмір та порядок оплати правової (правничої) допомоги (гонорару) у господарській справі 916/173/23.

Згідно даного додатку №1 адвокатський гонорар розрахований у формі погодинної оплати та включає такі види правничої (правової) допомоги:

1) Ознайомлення з наданими Замовником документами з метою написання відзиву на позовну заяву 1000 грн.

2) Вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ 1000 грн.

3) Надання клієнту юридичної консультації щодо перспектив судової справи 1000 грн.

4) Складання відзиву на позовну заяву з урахуванням обставин справи, наданих Замовником документів та доказів 3000 грн.

5) Особиста участь адвоката (Виконавця) у судових засіданнях, підготовка необхідних процесуальних документів: клопотань, заяв, тощо (прогнозовано) - 2000 грн.

Загальна вартість послуг 8000 грн.

Згідно наданого суду акту надання послуг за договором №08/02/23 про надання правової допомоги від 09.02.2023 року виконавцем надано, а замовником отримано зазначені послуги та погоджену загальну вартість послуг.

Відтак, заявник просить суд стягнути з позивача 8 000,00 грн. понесених судових витрат на правничу допомогу.

14.09.2023 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли пояснення відповідно яких останній зазначив, що представник товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН» надав суду розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу на суму 8000 гривень.

Частина 1 ст. 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

08.02.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН» (далі Замовник) та адвокатом Мартиненко Михайлом Серійовичем (далі Виконавець) було укладено договір №08/02/2023 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.2. виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу та юридичні послуги, згідно анкети-замовлення до цього Договору, яка є невід`ємною частиною цього Договору, в порядку та на умовах, визначених Сторонами в таких додатках до Договору та в Договорі.

Однак в пункті 4.1 зазначено, що даний Договір набирає чинності з моменрту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, що суттєво суперечить дійсності.

До договору №08/02/23 про надання правової допомоги також додано додаток №1 в якому адвокат визначає розмір та порядок оплати правової (правничої) допомоги (гонорару) у господарській справі 916/173/23.

Згідно даного додатку №1 адвокатський гонорар розрахований у формі погодинної оплати та включає такі види правничої (правової) допомоги:

1) Ознайомлення з наданими Замовником документами з метою написання відзиву на позовну заяву 1000 грн.

2) Вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ 1000 грн.

3) Надання клієнту юридичної консультації щодо перспектив судової справи 1000 грн.

4) Складання відзиву на позовну заяву з урахуванням обставин справи, наданих Замовником документів та доказів 3000 грн.

5) Особиста участь адвоката (Виконавця) у судових засіданнях, підготовка необхідних процесуальних документів: клопотань, заяв, тощо (прогнозовано) - 2000 грн.

Загальна вартість послуг 8000 грн.

Згідно наданого суду акту надання послуг за договором №08/02/23 про надання правової допомоги від 09.02.2023 року виконавцем надано, а замовником отримано зазначені послуги та погоджену загальну вартість послуг.

Варто зазначити, що розмір понесених витрат на таку суму не відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Державна служба України з безпеки на транспорті заперечує проти надання адвокатом такої послуги як «Надання клієнту юридичної консультації щодо перспектив судової справи 1000 грн.»

Крім цього, вважаємо, що заявлена вартість за написання відзиву на позовну заяву у розмірі 3000 грн. є значно завищеною, адже відзив написаний обсягом менше ніж 5 сторінок, з яких більша частина трактування позовної заяви та перелік додатків до відзиву.

Одночасно заперечуємо і проти вартості послуг щодо участі у судових засіданнях, так як, зокрема, в рішенні господарського суду Одеської області зазначено, що представник відповідача в судовому засіданні був відсутній.

Отже, вартість заявлених витрат на правничу допомогу в даному випадку є неспівмірною з ціною позову та занадто завищеною.

Варто також зазначити, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, функціонування якого здійснюється за рахунок Державного бюджету України, та, відповідно, зобов`язаний чітко дотримуватись вимог бюджетного законодавства.

З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються виплати коштів з Державного бюджету, зазначаємо, що всі процедури руху бюджетних коштів чітко регламентовані нормами спеціального законодавства.

Відтак, позивач просить прийняти до уваги викладені в клопотанні доводи та відмовити в задоволенні заяви представник товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН» про ухвалення додаткового рішення по справі 916/173/23

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.

Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Частиною другою статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 р. у справі № 916/1340/18.

Господарським судом встановлено, що 08.02.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН» (далі Замовник) та адвокатом Мартиненко Михайлом Серійовичем (далі Виконавець) було укладено договір №08/02/2023 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.2. виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу та юридичні послуги, згідно анкети-замовлення до цього Договору, яка є невід`ємною частиною цього Договору, в порядку та на умовах, визначених Сторонами в таких додатках до Договору та в Договорі.

До договору №08/02/23 про надання правової допомоги також додано додаток №1 в якому адвокат визначає розмір та порядок оплати правової (правничої) допомоги (гонорару) у господарській справі 916/173/23.

Згідно даного додатку №1 адвокатський гонорар розрахований у формі погодинної оплати та включає такі види правничої (правової) допомоги:

1) Ознайомлення з наданими Замовником документами з метою написання відзиву на позовну заяву 1000 грн.

2) Вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ 1000 грн.

3) Надання клієнту юридичної консультації щодо перспектив судової справи 1000 грн.

4) Складання відзиву на позовну заяву з урахуванням обставин справи, наданих Замовником документів та доказів 3000 грн.

5) Особиста участь адвоката (Виконавця) у судових засіданнях, підготовка необхідних процесуальних документів: клопотань, заяв, тощо (прогнозовано) - 2000 грн.

Загальна вартість послуг 8000 грн.

Згідно наданого суду акту надання послуг за договором №08/02/23 про надання правової допомоги від 09.02.2023 року виконавцем надано, а замовником отримано зазначені послуги та погоджену загальну вартість послуг.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).

За змістом частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦУ України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

До договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як форма винагороди адвоката, але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 р. у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Відповідачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат із складністю справи, зазначає, що справа не є складною, не містить складних юридичних конструкцій, а також не містить великого обсягу доказів.

Оцінюючи співмірність витрат Відповідача на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги у цій справі в розмірі 8 000,00 грн з обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, господарський суд дійшов висновку, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору та є необґрунтованим.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат Відповідача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, у розмірі 5 000,00 грн, враховуючи викладене у запереченнях Відповідача, та те, що із змісту додатку № 1 договору вбачається, що фактично адвокатом розділено складання відзиву на позовну заяву на 4 окремі пункти.

При цьому господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому Відповідачем розмірі 8 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості, в той же час, відмова у повному обсязі у задоволенні витрат Відповідача на правничу допомогу, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право Відповідача на правомірне очікування стороною, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.123,126,129,238,240,244, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2.Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги, буд.14, м. Київ, 01135, Код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОТ ВІЛС ЮКРЕЙН (вул. Миру, 33-А, Латівка, Біляївський район, Одеська область, 67633, Код ЄДРПОУ 43099048) 5 000/п`ять тисяч/грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі № 916/173/23.

3.В задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19 вересня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут