Рішення

від 19.09.2023 по справі 922/2892/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2892/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (40000, м. Суми, вул. Івана Піддубного, 25) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК "АРСЕНАЛ" (61001, пр. Московський, 143, м. Харків) про стягнення 52'497,50 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК "АРСЕНАЛ", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за неналежне виконання договорів поставки №3/1109 від 11.09.2020 та №2/1109 від 11.09.2020 у сумі 52'497,50 грн з яких: 20'676 грн - основна заборгованість, 13'168,18 грн - пеня, 11'920,71 грн - річних, 6732,61 грн - інфляційні втрати, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.07.2023 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківській області, а саме: 61001, пр. Московський, 143, м. Харків.

Але судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/2892/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК "АРСЕНАЛ" (Покупець, відповідач) були укладені Договір поставки ВДМ №3/1109 від 11.09.2020 та Договір поставки ЛФМ №2/1109 від 11.09.2020 (далі - Договори поставки), відповідно до умов яких Постачальник зобов`язувався передати у власність у зумовлені строки Покупцеві Товар - водно-дисперсійну та алкідну лакофарбову продукцію, а Покупець зобов`язувався прийняти цей Товар та оплатити його вартість.

Згідно з пунктом 1.1 Договорів поставки Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність Покупця алкідна лакофарбова продукція за ДК 012:2015-44800000-8 "Фарби, лаки, друкарська фарба та мастики" (товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначеним цим договором прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.2. Договорів поставки Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар за видатковою накладною, в асортименті, в строки та в кількості згідно заявки останнього, а також в момент передачі товару Покупцю - документацію на цей товар, що оформлена у встановленому законодавством України порядку. Видаткова накладна є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договорів поставки покупець надає постачальнику заявку, в якій зазначає асортимент, кількість, строки та місце поставки товару.

Відповідно до пункту 2.5. Договорів поставки сторони домовилися, що Постачальник повинен в будь-якому разі поставити товар Покупцю не пізніше ніж через 15 робочих днів з дати отримання заявки Постачальника, якщо інший строк не визначений сторонами у заявці.

Згідно з пунктом 4.1.1. Договорів поставки Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю товар належної якості, за кількістю та асортиментом згідно заявки Покупця.

Відповідно до пункту 4.3.1. Договорів поставки Покупець зобов`язаний приймати товар та оплачувати його згідно з умовами, визначеними у цьому договорі.

На виконання умов укладеного Договору поставки ВДМ №3/1109 від 11.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" були здійснені поставки Товару за наступними видатковими накладними:

- №1979206 від 09.09.2021 на суму 2007,60 грн;

- №1996705 від 23.09.2021 на суму 1359,60 грн;

- №2032506 від 28.10.2021 на суму 1396,80 грн;

- №2038458 від 06.11.2021 на суму 1354,20 грн;

- №2042091 від 10.11.2021 на суму 1310,40 грн;

- №2050747 від 20.11.2021 на суму 4035,60 грн;

- №2061986 від 07.12.2021 на суму 1382,40 грн;

- №2066987 від 11.12.2021 на суму 141,00 грн.

На виконання умов укладеного Договору поставки ЛФМ №2/1109 від 11.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" були здійснені поставки Товару за наступними видатковими накладними:

- №2031775 від 28.10.2021 на суму 2335,20 грн;

- №2038481 від 06.11.2021 на суму 196,80 грн;

- №2042071 від 10.1 1.2021 на суму 1590,00 грн;

- №2061998 від 07.12.2021 на суму 319,80 грн;

- №2066966 від 11.12.2021 на суму 1705,80 грн.

Зазначені вище видаткові накладні були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Доставка Товару Покупцю підтверджується товарно-транспортними накладними: №Р 1979206 від 09.09.2021; №Р 1996705 від 23.09.2021; №Р2038458 від 06.11.2021; №Р204209І від 10.11.2021; №Р2050747 від 20.11.2021; №Р2061986 від 07.12.2021; №Р2066987 від 11.12.2021; №Р2038481 від 06.11.2021; №Р2042071 від 10.11.2021; №Р2052894 від 24.11.2021; №Р206І998 від 07.12.2021 та №Р2066966 від 11.12.2021.

Згідно з п.п. 5.2.1. Договорів поставки сторони погодили строк здійснення оплати за поставлений Товар - протягом 14 календарних днів з дати поставки кожної партії Товару. Таким чином, за видатковими накладними, відповідно до яких були здійснені поставки товару, встановлені наступні граничні строки оплати Товару:

- №1979206 від 09.09.2021 - 23.09.2021;

- №1996705 від 23.09.2021 - 07.10.2021;

- №2032506 від 28.10.2021 - 11.11.2021;

- №2038458 від 06.11.2021 - 20.11.2021;

- №2042091 від 10.11.2021 - 24.11.2021;

- №2050747 від 20.11.2021 - 04.12.2021;

- №2061986 від 07.12.2021 - 21.12.2021;

- №2066987 від 11.12.2021 - 25.12.2021;

- №2031775 від 28.10.2021 - 11.11.2021;

- №2038481 від 06.11.2021 - 20.11.2021;

- №2042071 від 10.11.2021 - 24.11.2021;

- №2052894 від 24.11.2021 - 08.12.2021;

- №2061998 від 07.12.2021 - 21.12.2021;

- №2066966 від 11.12.2021 - 25.12.2021.

За вказаними видатковими накладними Постачальником не було отримано жодної оплати як у зазначені терміни, так і після.

Підпунктом 5.2.1. Договорів поставки визначено, що якщо останній день відстрочення платежу припадає на вихідний (неробочий день), погашення заборгованості повинно бути здійснено напередодні в останній робочий день.

Позивач зазначає, що станом на 27.06.2023 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК "АРСЕНАЛ" мається прострочена заборгованість за отриманий Товар в загальному розмірі 20'676 грн.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договорів поставки ПФК №3/1109 від 11.09.2020 та ЛФМ №2/1109 від 11.09.2020 в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань за вказаними договорами щодо оплати товару у розмірі 20'676 грн.

Відповідач позовні вимоги не спростував та доказів оплати поставленого товару до суду не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача заявленої позивачем суми пені у розмірі 13'168,18 грн у відповідності до умов Договорів поставки, суд зазначає наступне.

Договорами поставки передбачена наступна відповідальність за несвоєчасне виконання Покупцем своїх зобов`язань: п. 6.3. - пеня в розмірі 1% від суми прострочення, але не менше, ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день існування такої заборгованості. Крім того, до Покупця застосовується відповідальність, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, при цьому Сторони встановили річні у розмірі 36 %.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.4. Договорів поставки нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов`язань Покупцем не припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов`язання мало бути виконане та штрафні санкції нараховуються до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань. Водночас п.6.6. Договорів поставки сторони домовилися застосовувати позовну давність терміном в 3 (три) роки при порушенні зобов`язань у частині стягнення з Покупця неустойки/пені.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Перевіривши розрахунок позивача період нарахування останнім сум пені судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 13'168,18 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 36% річних у сумі 11'920,71 грн та інфляційних збитків у розмірі 6732,61 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36% річних у розмірі у розмірі 11'920,71 грн та інфляційних збитків у розмірі 6732,61 грн, є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до частини третьоїстатті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зстаттею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст.126 ГПК України).

Частиною 8ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно достатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн позивач надав:

- копію ордеру;

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 2901-1 від 29.01.2021 та додаткової угоди № 23 до нього від 20.06.2023.

Суд установив, що 29 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (клієнтом) та адвокатом Афанасьєвою Іриною Миколаївною укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 2901-1 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.1. договору Клієнт оплачує послуги Адвоката поетапно за фактом їх надання, якщо сторони не домовляться про часткову або повну попередню оплату. Оплата послуг адвоката може здійснюватися за погодинною ставкою, або у фіксованому розмірі вартості послуги.

Для оплати наданих послуг Клієнт надає Адвокату Акт приймання передачі наданих послуг із зазначенням:

- переліку власне наданих послуг (опис послуг)

- кількості відпрацьованих годин (у разі необхідності);

- вартості наданих послуг розрахованих на основі індивідуальної погодинної ставки;

- вартості наданих послуг, з урахуванням фіксованого розміру вартості послуг, встановленої за домовленістю сторін.

Згідно з п. 4.7. договору оплата за послуги адвоката здійснюється не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати акту приймання-передачі наданих послуг, якщо інший порядок та або строк оплати не зазначений у додатковій угоді до цього договору.

Таким чином, умова договору передбачено складання та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Як встановлено судом, до позовної заяви не додано Акту наданих послуг, який би містив перелік та вартість наданих адвокатом послуг, який би був узгоджений та підписаний позивачем. Крім того, до позовної заяви не додано і виставленого позивачу рахунку, який би містив розмір гонорару, належного до сплати адвокату.

Отже, додані до позовної заяви докази належним чином не підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору саме у розмірі 7000 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положеньстатті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.12,13,73,74,76-79,91,129,232,233,236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК "АРСЕНАЛ" (61001, пр. Московський, 143, м. Харків, код ЄДРПОУ 35475260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (40000, м. Суми, вул. Івана Піддубного, 25, код ЄДРПОУ 32318370) 20'676 грн основної заборгованості, 13'168,18 грн пені, 11'920,71 грн річних, 6732,61 грн інфляційних втрат, а також витрат по оплаті судового збору у розмірі 2684 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (40000, м. Суми, вул. Івана Піддубного, 25, ідентифікаційний код 32318370).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК "АРСЕНАЛ" (61001, пр. Московський, 143, м. Харків, код ЄДРПОУ 35475260).

СуддяІ.В. Трофімов