Ухвала

від 19.09.2023 по справі 922/1388/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

19 вересня 2023 року м. ХарківСправа № 922/1388/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

без виклику представників сторін

розглянувши спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди від 18.09.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопереробний комбінат "Традиція", м.Київ про стягнення 5 960 050,83грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у даній справі (суддя Гребенюк Т.Д.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комбінат "Традиція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" грошові кошти в розмірі 3436507,40 грн. сума заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 0112пст21 від 01 грудня 2021 року, пеню у розмірі 581004,54 грн., інфляційні збитки у розмірі 365988,04 грн., відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 619249,37 грн. та штраф у розмірі 687301,48 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 89400,76 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.03.2023 у даній справі (суддя Трофімов І.В.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясопереробний комбінат "Традиція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" витрати на правничу допомогу у розмірі 109164грн.

18 вересня 2023 року до суду надійшла спільна заява сторін про затвердження мирової угоди від 18.09.2023.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Харківської області №297/2023 від 18.09.2023 здійснено повторний автоматизований розподіл даної заяви.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 18.09.2023 заяву передано для розгляду судді Калантай М.В.

Розглянувши спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-4 статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Системний аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульований в статті 330 ГПК України. Так, в частині першій вказаної норми закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Зі змісту частини першої статті 330 ГПК України вбачається, що на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, які уповноважені звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження.

У зв`язку з наведеним, у разі звернення сторін безпосередньо до суду з письмовою заявою про укладення мирової угоди під час виконання судового рішення, суд має виходити з того, що заява підписана особами, які не мають права її підписувати.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 у справі №753/16296/14-ц.

Отже, оскільки заява про затвердження мирової угоди від 18.09.2023 у даній справі подана вже після прийняття рішення від 11.11.2022 та додаткового рішення від 03.03.2023, які на даний час набрали законної сили та на їх виконання судом видано відповідні накази, слід дійти висновку, що дана заява подана саме в процесі виконання судового рішення. За таких обставин, така заява мала бути подана сторонами державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку повинен був передати її для затвердження до суду. Втім, заява про затвердження мирової угоди подана до суду безпосередньо самими сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд вбачає підстави для повернення спільної заяви про затвердження мирової угоди укладеної в процесі виконання рішення.

Керуючись статтями 11, 174, 234, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди від 18.09.2023 у справі №922/1388/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Ухвалу підписано 19.09.2023.

СуддяМ.В. Калантай